Пáвэл в Памфылыйі і Пысыдыйі

 

13. Отплíвшы с Пáфа, Пáвэл і тыйі, шо булы з йім, прыбулы в Пыргыю, шо в Памфылыйі. Алэ Іоáнн, одлучывшысь од йіх, вырнýвся в Йірусалым.

14. А воны, пошóвшы с Пыргыйі, прышлы в Антыóхыю Пысыдыйську і, ввыйшóвшы в храм в субóту, сíлы.

15. Пóсля тогó, як почытáлы Закóн і Прорóкув, то стáршы хрáма послáлы сказáты йім: «Мужыкы-браты! Як у вас е слóво, шоб погучыты людэй, то кажíтэ».

16. Пáвэл, встáвшы і дáвшы знáка рукóю, сказáв: «Мужыкы ізраільтянэ і тыйі, шо бойітэсь Бóга, послýхайтэ.

17. Биг гэтого (ізрáільського) нарóда выбрав вáшых батькыв і возвысыв гэтой нарóд, як вин був в краю Йігыпыцькому, і дýжыю сылыю вывёв йіх з ёгó.

18. І кóло сорокá літ чясу кормыв йіх в пустыні.

19. І знышчывшы сім нарóдув в краю Ханаáнському, подылыв йім в спáдчыну йíху зэмню.

20. І пóсля тогó дэсь штырыста підісят літ давáв йім сýддюв до прорóка Самуйíла.

21. Пóсля просылы воны царя, і Биг дав йім Саýла, сына Кысового, мужыкá с поколíння Выніамынового. Так пройшлó літ сóрок.

22. Знявшы ёгó, постáвыв йім царéм Давыда, про якóго засвíдчыв словáмы: «Найшóв Я мужыкá по сэрцю Мынí, Давыда, сына Іесэёвого, якый зробыв всэ тóе, шо Я хотíв» (1 царств. 13, 14; Псал. 88,21).

23. Гэто з ёгó потóмства Биг за обыцянкыю дав Ізрáілёвы Спасíтіля (Ратовáлныка) Ісýса.

24. Сáмо пырыд тым, як Вин явывся, то Іоáнн проповíдував ля всёгó нарóда Ізрáільського, шоб хрыстылысь на покаянне.

 

[с. 315]

 

25. А як свое дíло Іоáнн зробыв, то казáв: «За когó вытэ мынэ прыймáйітэ? Я ны той. Алэ от ідэ за мнóю, в Якóго я ныдостóйный розвязáты шнуркá в óбуйі на ногáх».

26. «Мужыкы-браты, дíты рóду Авраáмового, і всі тыйі пóмыз вáмы, шо бояцьця Бóга! Вам булó послáнэ слóво гэтого ратýнку.

27. Бо людэ Йірусалымськы і йíхы стáршы, ны познáвшы Ёгó і засудывшы, спрáвдылы словá прорóкув, шо чытáюцьця кáжну субóту.

28. І хоч ны найшлы в Ёмý ныякыйі выны, за якýю мóжна карáты на смэрть, алэ просылы Пылáта, шоб роспорадывся Ёгó забыты.

29. А як збулóсь всэ, шо напысано про Ёгó, то, знявшы з дэрыва, положылы Ёгó в гроб.

30. Алэ Биг воскрысыв Ёгó з мэртвых.

31. Вин мнóго днів являвся тым, хто выйшов з Йім з Галылэйі і пошлы в Йірусалым, і хто зáрэ е Ёгó свíдком пырыд людьмы.

32. І мы говóрымо вам дóбры вíсты, шо обыцянку, якáя булá дáна батькáм, Биг спрáвдыв нам, йíхым дíтюм, воскрысывшы Ісýса,

33. про шо в дрýгым псáлмы напысано: «Ты Сын Мий: Я тыбэ зáрэ вродыв» (Псал. 2, 7).

34. А шо воскрысыв Ёгó з мэртвых, і шо вжэ Вин ны стáнэ прáхом, про гэтэ сказáв так: «Напрáвду Я дам вам тыйі мылості, шо обыцяв Давыдовы» (Ісаія 55, 3).

35. Нашчóт гэтого і в дрýгым мíсьці говóрыть: «Ны дасы Своёму Святóму знáты прах». (Псал. 15, 10).

36. Бо Давыд, послужывшы в свий чяс Бóжуй вóлі, зопочыв, судосывся с прэдкамы свойíмы і познáв прах.

37. А Той, Когó Биг воскрысыв, ны познáв прáху.

38. То от, вíдайтэ, мужыкы-браты, шо з-за Ёгó ознаймняйіцьця ля вас, шо вам бýдуть прóшчаны грыхы.

39. І у всім тым, в чомý вытэ ны моглы оправдáтысь закóном Моісéёвым, всякый вíруючый оправдáйіцьця Йім.

40. Остырыгáйтэсь, шоб ны найшлó на вас скáзанэ в прорóкув:

41. «Глядíтэ, задавáкы, подывýйтэсь і пропадíтэ; бо Я роблю дíло в вáшу пóру, якóму ны повíрылы б вытэ, як бы хто росказáв вам» (Аввак. 1, 5).

 

[с. 316]