Пáвла в Йірусалымы арыстóвують

 

27. А як пройшлó сім дён, то іудейі з Азійі, пубáчывшы ёгó в хрáмы, пудбухтóрылы ввэсь нарóд і схватылы ёгó,

28. крычачы: «Людэ ізрáільськы! Поможíтэ: гэтой чоловíк всюды всіх гýчыть прóтів нарóда, і закóна, і мíсьця гэтого. Да шэ й грэкув ввів в храм і опаскýдыв гэтэ святóе мíсьце».

29. Бо пырыд гэтым воны бáчылы з йім Трохыма з Эфэса і дýмалы, шо Пáвэл ёгó ввів в храм.

30. Всэ мíсто пошлó в рух, нарóд здвынув. Схватывшы Пáвла, поволоклы ёгó гэть с хрáма і одрáзу ж замкнýлы двэры.

 

[с. 337]

 

31. А як ёгó хотíлы забыты, то до войськóвого (воéнного) тысячоначяльніка полкá дойшлá чýтка, шо ввэсь Йірусалым збунтовáвся.

32. Вин одрáзу ж, взявшы солдáт і сóтнікув, напрáвывся до йіх. А воны, пубáчывшы тысячоначяльніка й солдáт, пырыстáлы быты Пáвла.

33. Тоды тысячоначяльнік, пудыйшóвшы, забрáв ёгó і прыказáв сковáты двымá лынцюгáмы, і став допытуваты: хто вин і шо зробыв?

34. А людэ одны крычялы однэ, а дрýгы дрýгэ, і з-за тлýму, шýму, гáману ныц ны міг повíдаты правдывого, і прыказáв высты ёгó в крэпость.

35. А як вин ужэ був на схóдах, то солдáтам прышлóсь нысты ёгó, бо окóла тыснылысь людэ.

36. Бо мóрэ нарóду йшло за йім і крычяло: «Гэть ёгó з бíлого свíта!»

37. А як вхóдылы в крэпость, то Пáвэл сказáв ля тысячоначяльніка: «Чы мóжна мынí тобí шось сказáты?» То той сказáв: «Чы ты вмíйіш по-грэчыску?

38. І чы ны той ты йігыптянын, шо гэтымы днямы вывёв в пустыню штыры тысячы розбийныкув?»

39. А Пáвэл сказáв: «Я іудéець, с Тáрса, гражданíн пожóнного кылыкыйського мíста; прошý тыбэ дозвóлыты мынí говорыты до нарóда».

40. А як той позвóлыв, то Пáвэл, стóячы на схóдах, дав знáка рукóю ля людэй. І як стáло зусíм тыхо, то вин почяв по-жыдывську (по-орамэйську) говорыты так:

Глава 22

Пáвэл прэбуе оправдáтысь пырыд людьмы

 

1. «Мужыкы-браты й батькы! Выслухайтэ зáрэ моé оправдáнне пырыд вáмы».

2. Почýвшы, шо вин заговорыв з йíмы по-жыдывську (по-орамíйську), воны шэ ёмч прытыхлы. Вин сказáв:

3. «Я іудéець, родывся в Тáрсы, шо в Кылыкыйі, выгодованый в гэтому мíсты пры стýпнях Гамалыйíла, досконáло

 

[с. 338]

 

выгучаный в бáтьковському закóны, шчырый слугá Бóга, як і всі вытэ допíро.

4. Я нáвэть до смэрты довóдыв тых, хто прыйняв гэту нагýку, в’язáв і оддавáв в тюрмý і мужыкыв, і бабэй.

5. Гэтэ мóжэ засвíдчыты про мынэ пэршосвяшчэннік і всі старэйшыны, од якых я взяв пысьмó до братыв, шо жывýть в Дамáску, як ішóв, шоб стыль прывысты в кандалáх людэй в Йірусалым на мýкы.

6. І як я був в дорóзы і пудхóдыв до Дамáска, кóло повднí рáптом на мынэ ёмко сяйнуло з нэба.

7. Я впав на зэмню і почýв гóлос, якый мынí казáв: «Сáвэл, Сáвэл! Нáшо ты проганяйіш мынэ?»

8. Я казáв: «Хто Ты, Гóсподы?» Вин сказáв мынí: «Я Ісýс Назорэй, якóго ты проганяйіш».

9. Тыйі, шо булы зо мнóю, світ бáчылы і нáтто полякáлысь. Алэ гóлоса Тогó, шо говорыв мынí, ны чýлы.

10. Тоды я сказáв: «Гóсподы! Шо мынí робыты?» А Госпóдь сказáв мынí: «Встань і йды в Дамáск, а там тобí бýдэ скáзанэ всэ, шо тобí назнáчано робыты».

11. Я ж од тогó, шо сяйнуло, пырыстáв бáчыты, то тыйі людэ, шо булы зо мнóю, за рýку прывылы мынэ в Дамáск.

12. Одын чоловік, Онáній, набижный по закóну, якóго поважялы всі іудéйі, шо жылы в Дамáску,

13. прышóв до мынэ, і пудыйшóвшы, сказáв мынí: «Брáце Сáвэл! Зробысь выдýшчый». І я одрáзу ж пубáчыв ёгó.

14. І вин сказáв мынí: «Биг нáшых батькыв напырóд выбрав тыбэ, шоб ты повíдав Ёгó вóлю, пубáчыв Справыдлывого і почýв гóлос з Ёгó гýстэй:

15. Бо ты бýдыш Ёму свíдком пырыд всíмы людьмы про тóе, шо ты бáчыв і чув.

16. Ну то чогó ты марýдыш? Встань, охрыстысь і змый свойí грыхы, заклыкавшы ймэнне Гóспода Ісýса».

17. А як я вырнýвся в Йірусалым і молывся в хрáмы, то був пройнятый бы гымпытом.

18. І пубáчыв Ёгó, і Вин сказáв мынí: «Поторопысь і йды хучíй з Йірусалыма, бо тут ны прыймуть твогó свíдчыння про Мынэ».

19. Я сказáв: «Гóсподы! Воны знáють, шо я тых, хто вíрыв в Тыбэ, садыв в тюрмы і быв в хрáмах.

 

[с. 339]

 

20. А як пролывáлась кров Стыпáна, Твогó свíдка, то я там стояв, хвалыв, шо ёгó забылы, і стырíг одэжу тых, хто ёгó забывáв».

21. І Вин сказáв мынí: «Іды. Я пошлю тыбэ далёко, до язычнікув».