Тíло – храм Бóжый. Мынáйтэ роспýсту

 

12. Всэ мынí мóжна, алэ ны всэ на корысьць; всэ мынí мóжна, алэ ныц ны мáе володíты мнóю.

13. Йíжа ля жывотá, і жывит ля йíжы, алэ Биг і однэ й дрýгэ знышчыв. Тíло ны ля роспýсты, а ля Гóспода, і Госпóдь ля тíла.

14. Биг воскрысыв Гóспода, воскрысыть і нас сылыю Свэю.

15. Чы ж вытэ ны знáйітэ, шо вáшы тілá – гэто чясті тíла Хрыстóвого? То чы ж возьмý чясті тíла Хрыстá, шоб зробыты йіх частямы тíла роспýсныці? Такóго ны бýдэ.

16. Чы ж ны знáйітэ, шо хто оддаé своé насíнне блýдныці, то той станóвыцьця одным тíлом з éю, Бо скáзано: «Двóе бýдуть одным тíлом» (Быт, 2, 24).

17. А хто злучяйіцьця з Гóсподом, то станóвыцьця з йім одным дýхом.

18. Мынáйтэ роспýсту; всякый гріх, шо рóбыть чоловíк, е поза тíлом, а роспýсный грышыть прóтів свогó влáсного тíла.

19. Чы ж ны знáйітэ, шо вáшы тілá – гэто храм Дýха Святóго, Якый жывэ в вас, Якóго вытэ мáйітэ од Бóга, і вытэ ны свойí?

20. Бо вытэ кýпляны дорогэю цынóю. З-за гэтого прославляйтэ Бóга і в тілáх вáшых, і в дýшах вáшых, якыйі е Бóжы.

 

[с. 364]

 

 

Глава 7

Про буттé в пáры

 

1. А нашчóт тогó, шо вытэ пысáлы до мынэ, то дóбрэ булó б чоловíковы ны дотыкáтысь до молодыці.

2. Алэ, шоб ны булó роспýсты, то кáжон ныхáй мáе собí жинку і кáжна ныхáй мáе собí мужыкá.

3. Мужык ныхáй рóбыть ля жинкы тыйі, шо трэба, любошчí, гэтак сáмо й мужыкóвы жинка. (Мужык ныхáй благотворыть свою жинку, гэтак сáмо й мужыкá жинка).

4. Жинка ны господыня над свойíм тíлом, а мужык; гэтак сáмо і мужык ны господáр над свойíм тíлом, а жинка.

5. Ны одхíлюйтэсь однэ од одногó, онó сыбá шо по згóды, на той чяс, як постыты чы молытысь, а потóм знов бýдьтэ рáзом, шоб лыхый ны спокýшував вас ныздэржаностю.

6. Зрэшты, гэтэ скáзано мнóю як дозвил, а ны як прыкáз.

7. Бо хóчу, шоб всі людэ булы як і я; алэ кáжон мáе од Бóга свий дар, одын гэтак, дрýгый так.

8. Ныжонáтым жэ, нызамýжным і вдовыцям кажý: дóбрэ булó б йім оставáтысь такымы, як і я.

9. Алэ як ны мóжуть выдыржаты, то ныхáй бырýцьця, бо ліпш побрáтысь, чым гарачытысь.

10. А тым, шо побрáлысь, то ны я заповíдую, а Госпóдь: жинцы ны кыдаты мужыкá!

11. А як і розыйдыцьця, то хай остаéцьця нызамýжныю абó ныхáй помíрыцьця с свойíм мужыкóм; -- і мужыкóвы ны трэба кыдаты свэйі жинкы.

12. Зрэшты, зáрэ кажý я, а ны Госпóдь: як якый брат мáе жинку нывíруючу, і вонá згодылась з йім бýты, то хай вин ны кыдае йійí.

13. І жинка, якáя мáе нывíруючого мужыкá, і вин згодывся з ею бýты, хай ны кыдае ёгó.

14. Бо нывíруючый мужык освячуйіцьця вíруючыю жинкыю, і жинка нывíруюча освячуйіцьця вíруючым мужыкóм. Бо нáчэй дíты вáшы булы б нычысты, а зáрэ вжэ воны святыйі.

15. А як нывíруючый хóчэ розыйтысь, хай росхóдыцьця; тоды брат чы сыстрá ны нывóлыцьця, бо до згóды поклыкав нас Госпóдь.

 

[с. 365]

 

16. Чы ж вíдайіш ты, жинко, шо выратуйіш мужыкá? Чы ты, чоловíчэ, вíдайіш, шо выратуйіш жинку?