Отповíдно ліпш, чым крóхы

 

9. Бо мы крóхы вíдайімо і крóхы прорóчыствуйімо.

10. А як бýдэ отповíдно, то тóе, шо крóхы, зусíм пырыстáнэ бýты.

11. Як я був малым, то я по-дытячому говорыв, по-дытячому дýмав, по-дытячому мыслыв (россуждáв). А як став чоловíком, то покынув дытячэ.

12. Зáрэ мы бáчымо бы чырыз мýтнэ шкло, догáдуючысь, шо там бовганíе, а тоды гочыма до гочэй; допíро знáю я крóхы, а тоды повíдаю гэтак сáмо, як я сам познáный.

13. А зáрэ éсьця гэты тры: вíра, нáджа, любóв, алэ найвыжча з йіх любóв.

 

[с. 377]

 

 

Глава 14

В Цэрквы говорітэ выдóмыю мóвыю. Дар прорóчыства і дар мóвы

 

1. Дбáйтэ про любóв, про духóвны дары, а найбильш про тóе, шоб прорóчыты.

2. Бо хто говóрыть нырозбирлывыю мóвыю, той говóрыть ны людюм, а Бóговы; бо ныхтó ёгó ны мóжэ розобрáты; вин тáйны говóрыть дýхом.

3. А хто прорóчыть, той говóрыть людюм, шоб йіх добрý гучыты, вмовляты, тíшыты.

4. Хто говóрыть нырозбирлывыю мóвыю, той гýчыть добрý сыбэ, а хто прорóчыть, той будýе цэркву.

5. Хóчу, коб вытэ всі говорылы всякымы мóвамы; алэ ліпш, шоб вытэ прорóчылы; бо той, хто прорóчыть, бильш годяшчый за тогó, хто говóрыть всякымы мóвамы, сыбá шо онó вин шэ бýдэ тлумáчыты, шоб будовáлась цэрква.

6. Зáрэ, як я прыдý до вас, браты, і стану говорыты на нырозбирлывых мóвах, то якýю я зроблю вам корысть, як ны выговорусь до вас ны об’явыю, ны знатьтéм, ны прорóчыннем, ны нагýкыю.

7. Бо й быздýшны створíння, шо выдають звук, як свыстíл чы гýслі: як бы ны давáлы воны всякых звýкув, то як повíдаты, шо грáють на свыстёлóвы чы шо на гýслях?

8. Абó як трубá трубíтымэ ны так, як трэба, то хто бýдэ шыховáтысь до бóю?

9. Гэтак сáмо як і вытэ бýдытэ говорыты нырозбирны словá, то як повíдають, шо вытэ говóрытэ? Вытэ ж бýдытэ говорыты на вíтёр.

10. Кылько, взяты, всякых слыв на свíты, і кáжнэ з йіх нíшо знáчыть.

11. Алэ як я ны знáтыму, шо знáчять словá то я ля тогó, шо говóрыть, -- чужопáнэць, і той, шо говóрыть, ля мэнэ -- чужопáнэць.

12. Гэтак і вытэ, клопóтячысь про дары духóвны, старáйтэсь забогатíты йíмы ля тогó, шоб будовáты цэркву.

13. І з-за гэтого, хто говóрыть нырозбирлывыю мóвыю, хай мóлыцьця, шоб зумíв в юй розобрáтысь.

 

[с. 378]

 

14. Бо як я молюсь на нырозбирлывуй мóвы, то хоч дух мий і мóлыцьця, а рóзум с тогó ны мáе корысті.

15. То шо ж робыты? Стáну молытысь дýхом, стáну молытысь і рóзумом; бýду спывáты дýхом, бýду спывáты й рóзумом.

16. Бо як ты бýдыш благословыты дýхом, то простый чоловíк шо стоятымэ пырыд тобóю, на твоé «дяку» скáжэ «амíнь», бо вин ны вíдатымэ, шо ты говóрыш.

17. Ты хорошэ дякуйіш, алэ дрýгый ны гýчыцьця.

18. Дякую своёму Бóговы, шо я бильш і ліпш за всіх вас говорý всякымы мóвамы.

19. Алэ в цэрквы хóчу ліпш п’ять слыв сказáты свойíм рóзумом, шоб і гынчых нагучыты, чым тьму слыв на нызнакóмуй мóвы.

20. Браты! Ны жывíтэ з дытячым рóзумом; на нычóгэ жывíтэ дытьмы, а рóзумом бýдьтэ ны малымы (дорóслымы).

21. В закóны напысано: «Гынчымы мóвамы і гынчымы ротáмы (гýстамы) бýду говорыты гэтому нарóдовы, алэ й тоды ны послýхають мынэ, -- кáжэ Госпóдь» (Ісаія, 28, 11—12).

22. То от, мóвыгэтознак ны ля вíруючых, а ля нывíруючых; а прорóчыство – ны ля нывíруючых, а ля вíруючых.

23. Як вся Цэрква зыйдыцьця рáзом, і всі стáнуть говорыты нызнакóмымы одын одномý мóвамы, і ввыйдуть до вас тыйі, шо ны вíдають, чы нывíруючы, то чы ны скáжуть, шо вытэ подурíлы?

24. Алэ як всі прорóчыствують, і ввыйдэ нывíруючый чы хто ны вíдае, то всі йім ганьбýють і всі ёгó сýдять.

25. І гэтак тáйны сэрця ёгó станóвляцьця явнымы, і вин прыпадэ до зымнí, поклóныцьця Бóговы і скáжэ: «Напрáвду, з нáмы Биг».

26. Ну то шо ж, браты? Як вытэ схóдытэсь, і в кáжного з вас е псалóм, е нагýка, е мóва, е об’ява тáйнэй, е ростлумáчуванне; хай всэ гэтэ бýдэ на будовáнне.

27. Як хто говóрыть ныпонятныю (нызнакóмыю) мóвыю, говорíтэ двох одын з одным, а найбильш трох, і одын хай роз’ясняе.

28. А як ны бýдэ пырыговóршчыка, то мовчы в цэрквы, а говоры – собí й Бóговы.

 

[с. 379]