Способи формалізації та реалізації господарських рішень

 

У разі прийняття певного господарського рішення необхідно визначити оптимальні форми його вираження та реалізації. Залеж­но від умов розробки господарських рішень можуть використовуватися форми [41], наведені в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Основні форми вираження господарських рішень

Форма вираження Визначення
Акт Рішення широкого кола державних і суспільних організацій; може мати міжнародний характер
Акцепт Рішення щодо прийому пропозицій про укладання угод на запропонованих в оферті умовах
Бюлетень Рішення керівника щодо короткого повідомлення підлеглих про стан справ; суспільне значення
Вказівка Рішення методичного, технологічного характеру, яке реалізується у формі настанов та роз’яснень
Декларація Урочиста програмна заява керівника
Договір Рішення щодо проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав і зобов’язань у комерційних та некомерційних сферах діяльності
Закон Рішення державної влади, яке має загальнообов’язковий та незмінний характер
Заява Офіційна заява керівника найвищого рангу
Повідомлення про зміну Рішення щодо суттєвих змін у будь-якій діяльності
Інструкція Рішення, яке встановлює порядок та спосіб виконання будь-якої дії
Кодекс Збірка законів
Концепція Система поглядів керівника, відображена в будь-якому документі
Модель (процесу або явища) Рішення, що завдяки певним елементам і зв’язкам із визначеною точністю відтворює реальні процеси чи події
Наказ (письмовий або усний) Нормативний документ — рішення керівника організації або її великого підрозділу; обов’язкове для виконання
Норма Чинний закон держави, у галузі чи компанії, порядок дій в будь-якій галузі, наприклад, норма права, норма поведінки
Огляд Стисла інформація стосовно будь-яких процесів або явищ
Оферта Рішення, зазвичай комерційного характеру, з пропозицією будь-якій особі укласти угоду на вказаних умовах. Оферта й акцепт складають контракт
Перелік Інформація, класифікована в якомусь порядку
План Рішення, яке відображає цілі та конкретні задачі діяльнос­ті, засоби, методи та час їх реалізації
Положення Рішення, що включає певний набір законів, правил та інструкцій, які регламентують певний вид діяльності
Порядок Документ щодо доцільної розстановки об’єктів для раціональної діяльності
Постанова Колективне або індивідуальне рішення вищого органу влади для будь-якої організації; статус постанови переважає статус наказу
Правила Рішення, з урахуванням традицій організації, у формі набору сталих норм поведінки й діяльності певних груп працівників
Прейскурант Довідник, який включає ціни, тарифи на товари, послуги
Прес-реліз Спеціальний бюлетень для термінової публікації в засобах масової інформації, який формується урядовими уста­новами, міжнародними організаціями та прес-бюро
Протокол Рішення, що відображають будь-які події
Розпорядження Рішення керівника, не наділеного адміністративними функ­ціями щодо питань технології, організації праці та техніки безпеки
Статут Набір правил, які регулюють діяльність організацій
Угода Рішення, що формує загальну позитивну інфраструктуру будь-якої діяльності
Указ Рішення глави держави, затверджене парламентом; має силу закону

 

Реалізація рішень, прийнятих суб’єктом господарювання, може відбуватися в таких формах:

· ділова бесіда — спеціально організована керівником зустріч із підлеглим (групою підлеглих) для обміну думками за заздалегідь обумовленою тематикою, актуальною для компанії;

· ділова гра (тренінг) — спеціально організована інтенсивна діяльність робітників з підготовки та реалізації господарських рішень на основі імітаційних моделей реальних процесів;

· засідання — вузькопрофесійна нарада для розв’язання в основному організаційних питань (засідання профкому, президії тощо);

· звіт (у письмовій та усній формі) — рішення спеціаліста щодо результатів індивідуальної або колективної роботи з реалізації господарських рішень;

· методика — сукупність методів для професійного виконання будь-якої діяльності;

· навчання — ділова бесіда; проводиться керівником для надання новітніх знань або інформації стосовно виконання будь-якої діяльності;

· нарада — колективна ділова бесіда; проводиться керівником для оперативного доведення до підлеглих конкретних задач, використання колективного розуму, обміну інформацією та накопиченим досвідом стосовно здійснення важливих господарських рішень.

· настанова — ділова бесіда; проводиться керівником і має на меті навчити, передати досвід щодо успішного виконання господарського рішення;

· особистий приклад — дії керівництва у сфері підпорядкування, за заздалегідь підготовленим сценарієм, для розвитку у підлеглих ефекту наслідування авторитетам у техніці здійснення господарських рішень;

· порада — ділова бесіда; проводиться керівником для того, щоб поділитися власними поглядами з виконавцями рішення щодо його виконання; є необов’язковою для виконання підлеглими;

· примушування — ділова бесіда; ведеться керівником у вигляді погроз або підвищення платні для спонукання працівника до виконання господарських рішень;

· рекомендаційний лист — рішення авторитетного спеціаліста поручитися за будь-яку людину, компанію або діяльність перед потенційним або конкретним роботодавцем, постачальником чи споживачем;

· роз’яснення — ділова бесіда; проводиться керівником і має на меті пояснити, зробити більш зрозумілим суть і склад господарського рішення;

Найпоширеніші сполучення форм розробки та реалізації господарських рішень наведено в табл. 1.4.


Таблиця 1.4

Основні сполучення форм розробки та реалізації господарських рішень

Форми реалізації Форми вираження Приписання Переконання Роз’яснення Примус Настанова Повідомлення Ділова бесіда Особистий приклад Навчання Порада Ділова гра Нарада Засідання Звіт
Указ *** *** *** *** ***   ***         ***    
Закон *** *** *** *** ***   ***         ***    
Наказ *** *** *** *** ***   ***         ***    
Розпорядження *** *** *** *** ***   ***         ***    
Вказівка     *** *** *** *** *** *** *** ***        
Положення     *** *** *** *** *** *** *** ***        
Протокол     *** *** *** *** *** *** *** ***        
Інструкція     *** *** *** *** *** *** *** ***        
Правила     *** *** *** *** *** *** *** ***        
Угода *** ***                   ***   ***
Договір *** ***                   ***   ***
Контракт *** ***                   ***   ***
Оферта *** ***                   ***   ***
Акцепт *** ***                   ***   ***
Акт             *** *** ***       *** ***
План             *** *** ***       *** ***
Модель             *** *** ***       *** ***


ВИСНОВКИ

Поняття «рішення» у теорії та на практиці найчастіше розуміється як процес, акт вибору, результат вибору. Рішення як таке має сенс лише тоді, коли існують альтернативи вибору та визначено мету цього вибору. Господарське рішення є результатом складної системної діяльності людей. ГР — це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної цілі підприємства. Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним.

Сутність господарських рішень проявляється в певних аспектах, що засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Необхідність класифікації зумовлено потребою у визначеності терміно­логічного апарата, виборі оптимальних методів прийняття й обґрунтування рішень. Але на даний момент не існує чіткої та сталої класифікації ГР.

Приймаючи певне господарське рішення, необхідно визначити оптимальні форми його розробки та реалізації. Формами розробки господарських рішень є: акт, акцепт, бюлетень, вказівка, декларація, договір, закон, заява, кодекс, модель, наказ, норма, постанова, розпорядження тощо. Реалізація рішень, прийнятих суб’єктом господарювання, може відбуватися в таких формах, як: ділова бесіда, засідання, інформаційний лист, методика, навчання, рекомендаційний лист, порада, нарада.

Високий рівень конкурентного середовища змушує кожного керівника, ОПР звернути увагу на якість та ефективність при-йняття рішення. Якість господарського рішення визначається сукупністю параметрів рішення, що задовольняє конкретного споживача (групу споживачів) та забезпечує реальність його реалізації. Ефективність господарського рішення — це ресурсна ре­зультативність як результат розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві. Основними вимогами до ГР є: своєчасність прийняття, потреба у встановленні механізму реалізації, оптимальність, можливість реалізації, гнучкість, можливість вери­фікації та контролю виконання, оригінальність і змістовність.

 

 

4. Системний аналіз та системний підхід до господарських рішень

Зі словом «система» ми зустрічаємося постійно: Сонячна система |га система ціноутворення, банківська система і система матеріального постачання тощо. Насправді поняття системи надзвичайно широке, воно охоплює багато сторін пізнавальної та практичної діяльності людини. Тому строгого, єдиного визначення поняття системи не існує.

Система (у перекладі з грецької - ціле, зіставлене з частин) - це сукупність елементів, які структурно пов'язані, утворюють єдину цілісність та об'єднані на основі досягнення єдиної мети.

Елемент системи - це її найпростіша, неподільна функціональна частина.

Середовище - це множина об'єктів, які знаходяться поза даною системою і (або) впливають на неї, або перебувають під її впливом.

Підсистема - це окрема самостійна частина системи, виділена за певною ознакою, яка може бути розкладена на елементи в межах даного дослідження. Підсистема відрізняється від звичайної групи об'єднаних елементів, для якої не виконується умова цілісності.

Властивості елементів системи відображаються у її характеристи­ках, які діляться на якісні і кількісні.

Кількісна характеристика системи називається параметром. Заува­жимо, що іноді поняття «параметр» і «характеристика» ототожнюють на підставі того, що до них можна застосувати числову міру, але ха­рактеристика може бути і якісною, оскільки не завжди можливо (або навіть недоцільно) здійснювати кількісну оцінку будь-якої властивості.

Стан системи описується множиною значень характеристик сис­теми в даний момент часу. Зміна довільного значення будь-якої ха­рактеристики системи означає перехід системи з одного стану в ін­ший. Таким чином можна отримати набір станів системи.

Процес - це набір станів системи, який відповідає впорядкованій множині значень деякого параметра, зі зміною якого змінюються властивості, або характеристики самої системи. Здебільшого таким параметром є час.

Основними характеристиками системи є її структура та мета функціонування. Під структурою системи розуміють сукупність її складових елементів, множину взаємозв'язків між ними та із зовні­шнім середовищем. Під метою системи розуміють призначення, основну ціль, заради якої система функціонує. Мета залежить від предметної області та завдань дослідження і відіграє роль системо­утворюючого фактора. Кожна система повинна характеризуватися єд­ністю функції та структури. Природно, що в процесі функціонування і розвитку системи відбуваються зміни як в самій системі, так і в зовнішньому середовищі. Внаслідок цього можуть змінюватися функ­ція та структура системи, при цьому ефективність функціонування системи може як підвищуватись, так і знижуватись.

Для опису розвитку системи як сукупності її станів необхідно зна­ти способи функціонування системи, умови її взаємодії із зовнішнім середовищем, а також способи управління розвитком системи та її елементів.

Поняття система невіддільне від понять системного аналізу та сис­темного підходу. Поняття система, процес, вхід, вихід, обернений зв'язок, обмеження використовуються не тільки у системному під­ході, а й у системах іншої природи: системного проектування, сис­темного управління тощо. Спільним є те, що при системному підході до різних процесів (вибір проекту, розробка плану розвитку підпри­ємства, планування бюджету країни) необхідно дослідити зв'язок да­ної системи з іншими системами, визначити вхід (вхідна інформація), вихід (рішення), обернені зв'язки (аналіз рішення) і обмеження (мате­ріальні, фінансові, трудові, інформаційні ресурси тощо). На рис. 1.1 - графічне зображення системи. Управління системою необхідне для забезпечення її цілеспрямованої поведінки при зміні умов зовні­шнього середовища або умов її функціонування. Управління дося­гається за рахунок відповідної організації системи, під якою розу­міють її структуру та спосіб функціонування.