ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДОБРОВІЛЬНОГО І ОБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ

 

План

Вступ

1. Поняття та види обов’язкового страхування

2. Поняття та види добровільного страхування

3. Порівняльна характеристика обов’язкового і добровільного страхування

Висновок

Список літератури

 

Вступ

Стаття 5. Форми страхування

 

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

 

1. Поняття та види обов’язкового страхування

 

Професор Т.А. Федорова зазначає, що “обов’язкове страхування має місце тоді, коли відшкодування майнової шкоди або надання іншої допомоги відбивається на інтересах не тільки потерпілої особи (страхувальника, застрахованої особи, особи, призначеної страхувальником для отримання страхових виплат), а й на громадських інтересах взагалі. Воно є універсальним, поширюється на широке коло страхувальників, застрахованих об’єктів та страхових випадків, виникає незалежно від волі страхувальника” [1].
Обов’язкове страхування виникає незалежно від волевиявлення сторін, є універсальною формою страхування. Принцип універсальності вперше був сформульований в юридичній літературі В.К. Райхером, під яким розуміється широта сфери дії страхування, яка визначається: колом страхувальників; колом об’єктів та колом страхових випадків [2]. Універсальність обов’язкової форми страхування, як відзначає М.Я. Шимінова, забезпечує найбільш повне використання страхування для захисту інтересів страхувальників [3].
Для обов’язкової форми страхування властиве суцільне охоплення об’єктів, які законодавством України віднесено до неї. Принципом обов’язкової форми страхування є її поширеність на об’єкти, вказані в законі, без будь-яких при цьому дій страхувальника [4].
Розмежовуючи обов’язкове страхування на соціальне та інше, ніж соціальне К.Е. Турбіна визначає останнє як “форму проведення страхування, пов’язану з управлінням макроекономічними соціальними ризиками в окремих галузях суспільного життя. Використовуючи цю форму організації страхових відносин, держава, встановлюючи обов’язковість та загальність страхування для певних категорій громадян або господарюючих суб’єктів, залишаючи основні умови страхування та підстави для виплати страхових сум, при цьому передбачає організацію страхових відносин на широке коло страхових організацій, які відповідають вимогам, також встановленим державою (зокрема, ліцензії направо проведення певного виду обов’язкового страхування)” [5].
Принцип обов’язковості, як вважає С.С. Осадець, однаково поширюється і на страхувальника і, і на страховика. Перший має обов’язково застрахувати передбачений законодавством об’єкт, а другий не вправі відмовити йому в цьому [6].
Під обов’язковим страхування, на думку В. Семеняки, необхідно розуміти таку правову форму страхування, при якій на страхувальника законом покладається обов’язок проводити страхування життя, здоров’я, працездатності або майні чи своєї цивільної відповідальність перед третіми особами за власний рахунок або за рахунок зацікавлених осіб. Обов’язок щодо проведення страхування повинен бути покладений на страхувальника виключно законом. Якщо ж обов’язок щодо проведення страхування не покладається законом, а заснований на договорі, у тому числі, наприклад, обов’язок страхування майна – на договорі з власником майна, таке страхування не може бути віднесене до обов’язкового страхування [7].

Стаття 7. Види обов'язкового страхування

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

1) медичне страхування; (КУ Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.)

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників
(крім тих, які працюють в установах і організаціях, що
фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування
вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових
обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які
працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного
бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів
добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної
медицини;

 

2.Поняття та види добровільного страхування

Стаття 6. Добровільне страхування та його види

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на
основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови
і порядок здійснення добровільного страхування визначаються
правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно
відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування
визначаються при укладенні договору страхування відповідно до
законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути
обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія,
визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами)
страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

Стаття 802. Страхування транспортного засобу

1. Страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем.

2. Порядок страхування відповідальності наймача за шкоду, яка може бути завдана іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, встановлюється законом.


+ http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15 7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та
інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних
явищ;

11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9
цієї статті);

12) страхування цивільної відповідальності власників
наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13) страхування відповідальності власників повітряного
транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників водного транспорту
(включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами
(іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 цієї статті);

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності
позичальника за непогашення кредиту);

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

19) страхування судових витрат;

20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих
гарантій;

21) страхування медичних витрат;

21-1) страхування цивільно-правової відповідальності
арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,
ліквідатора) за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з
виконанням його обов’язків{ Частину четверту статті 6 доповнено пунктом 21-1 згідно із
Законом N 4212-VI ( 4212-17 ) від 22.12.2011 }

22) страхування сільськогосподарської продукції;{ Частину четверту статті 6 доповнено новим пунктом згідно із
Законом N 4391-VI ( 4391-17 ) від 09.02.2012 }

23) інші види добровільного страхування.

Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного
страхування визначає Уповноважений орган.

Страхування життя - це вид особистого страхування, який
передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно
з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а
також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття
застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування
та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором
віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати
обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного
випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби
застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку
передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати
(страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у
договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом
періоду між початком дії договору страхування та першою страховою
виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках
передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим
протягом всього строку дії договору страхування життя.

Страховики мають право займатися тільки тими видами
добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

 

3. Порівняльна характеристика обов’язкового і добровільного страхування

Для добровільного страхування у порівняння з обов’язковим властиве неповне охоплення об’єктів, тому що не всі потенційні страхувальники бажають укласти договори страхування. На відміну від обов’язкового, добровільне страхування завжди діє в межах певного періоду, обумовленого договором [8].
Основна відмінність між добровільним і обов’язковим страхування полягає в тому, що суспільні відносини щодо останнього виникають на підставі закону, а добровільного - виключно на основі договору між страхувальником і страховиком. В обов’язковому страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається “свободи маневру”, адже всі істотні умови будь-якого виду обов’язкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь повинні бути визначені законодавчими актами [9]. Принцип обов’язковості однаково поширюється на страхувальників, і на страховика. Перший має обов’язково застрахувати передбачений законодавством об’єкт, а другий не має права відмовити йому в цьому [10].

 

 

Висновок

 

 

Список літератури

1. Конституція України

2. Про страхування: Закон України

3. Цивільний кодекс

4. Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

5.