НЕ 2.2. СПIЛКУВАННЯ І СПIЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКIЛЬНИКА З РОВЕСНИКАМИ
План:
1. Специфiка спілкування i спiльної дiяльностi дошкiльника з ровесниками та їх роль у його психiчному розвитку:
1.1. Порівняння спiлкування дитини з дорослим та з ровесником.
1.2. Вплив спiлкування з ровесником на психічний развиток дошкiльника.
2. Розвиток спiлкування i спiльної дiяльностi з ровесниками у дошкiльному вiцi:
2.1. Емоцiйно-практична форма спiлкування немовлят.
2.2. Ситуативно- ділова форма спiлкувавння дошкiльникiв.
2.3. Позаситуативно-ділова форма спiлкування дошкiльникiв.
З. Вплив групи дошкiльного закладу на психічний особистiсний розвиток дитини.
1. СПЕЦИФIКА СПIЛКУВАННЯ І СПIЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКIЛЬНИКА З РОВЕСНИКАМИ ТА ЇХ РОЛЬ У ЙОГО ПСИХIЧНОМУ РОЗВИТКУ
1.1. Порiвняння спілкування дитини з дорослимм та з ровесником
У системі взаємовiдносин дитини з оточуючими можна видiлити двi, важливi у виховному планi лiнiї: дитина-дорослий, дитина-дитина.
Взаємовiдносини дитина-дорослий мають провiдне значення, виступають першоосновою всiх видiв ставлення дитини до дiйсностi й джерелом її психічного розвитку.
Дорослий - носiй зразків, норм, правил, прийнятих у суспiльствi, його позицiя характеризується словами: «старший, знаючий, авторитетний, вмiючий». З вiком у дитини виникають i чим-далi посилюється потреби у самостiйностi, творчостi, самопiзнаннi, реалiзувати якi вона прагне з ровесником як з рiвним собi партнером.
На думку М. Г. Лiсiної, спiлкування дитини з дорослим та з ровесником рiзновиди єдиної комунiкативної дiяльностi. Цi рiзновиди об’єднує предмет дiяльностi – iнша людина, партнер дитини по спiлкуванню, а також – продукт, яким виступає самопiзнання й самооцiнка через пiзнання й оцiнку партнера (i партнером) [119, с. 19].
Водночас дослiдники спiлкування мiж ровесниками у дошкiльному вiцi А. Г. Рузська, Л. М.Царегородцева, Л. Н. Галiгузова, Н. 1. Ганошенко, О. О. Смiрнова, Д. Б. Годовiкова, Н. Н. Авдєєва та iн. пiдкреслюють специфiчну роль у загальному психiчному розвитковi дитини й спiлкування з однолiтками порiвняно iз спiлкуванням iз дорослими. Контакти з однолiтками вiдзначаються невимушеним i розкутим характером, яскравим емоцiйним забарвленням. Водночас цi контакти значно поступаються сферi спiлкування з дорослими своєю змiстовнiстю та глибиною особистiсних вiдносин. На думку колективу психологiв пiд керiвництвом А.Г.Рузсько, у спiлкуваннi з ровесником створюються умови, що забезпечують дитинi самопiзнання й самооцiнку у тих видах дiяльностi, що вiдбуваються спiльно з ровесником. Спiлкування з рiвним за статусом партнером створює сприятликi умови вiльного виявлення творчих потенцiй дитини в умовах вiдсутностi обмежувальних настанов та контролю дорослих. Спiлкування з ровесником стимулює розвиток iнiцiативностi дошкiльникiв.
Iншi дослiдники звертають увагу на те, що у товариствi ровесникiв вiдбувається взаємовплив, а у спiлкуваннi з дорослим останнiй пiдпорядковує собi дитину, яка виступає виконавцем (К. Вокслер). Дошкiльники рiдше виявляють альтруїстичну поведiнку щодо дорослого, менш агресивнi та менш наполегливi у спробах спiлкуватися з ним; а вимоги та протидiю частiше адресують ровесникам (Р. Краснор, Б. Л.Вайтинг). Дослiдження С. В. Субботського свiдчать, що ровесник сприяє формуванню критичного ставлення. Такої ж думки дотримується Г. А. Цукерман.
У лабораторії дошкiльного виховання iнституту психологiї iм. Г. С. Костюка у 80-х роках було проведено низку дослiджень взаємин дошкiльникiв, якi показали їх необхiднiсть при формуваннi позитивної спрямованостi на iншу людину, у розвитку гуманних почуттiв та навичок гуманної поведiнки (В. К. Котирло, С. С. Кулачкiвська, С. О. Ладивiр, Ю. О. Приходько).
Таким чином, спiлкування з дорослим виступає важливим, але недостатнiм фактором повноцiнного, гармонiйного розвитку особистостi дошкiльника. На його основi повиннi розвиватися взаємовiдносини дитини з ровесниками, якi є необхiдною умовою її готовностi до шкiльного навчання.
1.2. ВПЛИВ СПІЛКУВАННЯ З РОВЕСНИКОМ НА ПСИХIЧНИЙ РОЗВИТОКДОШКIЛЬНИКА
Внесок спiлкування і спiльної дiяльностi з ровесником у розвиток дошкiльника найбiльш помiтний у п’ятьох сферах особистостi: етичнiй, пiзнавальнiй, самосвiдомостi, творчих здiбностей, здатностi до спiвпрацi. Розглянемо вплив спiлкування i спiльної дiяльностi з ровесником на кожну з цих сфер.
1. В етичному розвитку вiдбувається формування моральних уявлень, гуманного ставлення до iнших, позитивної емоцiйної спрямованостi на оточуючих, навичок спiвпрацi й взаємодії з партнером, взаєморозумiння, спiвпереживання (В. К. Котирло, Ю. О. Приходько).
2. Розвиток пiзнавальної дiяльностi полягає:
а) у засвоєннi здатностi до видiлення рiзноманiтних поглядiв на певне явище чи об’єкт та узгодження цих поглядiв мiж собою
б) в оволодiннi логiчними операцiями заперечення, доведення, аргументацій, переконування.
З. У розвитку самосвiдомостi спiлкування i спiльна дiялънiсть з ровесником становлять неодмiнну умову виникнення чимдалi адекватнiших оцiнок однолiток, а згодом i самооцiнки, i когнiтивного, емоцiйного та вольового компонентiв.
4. Розвиток творчостi, самостiйностi, iнiцiативностi вiдбувається за рахунок того, що дiти самостiйно налагоджують контакти мiж собою, визначають їх мету, органiзовують сюжетно-рольову гру, визначають сюжет та розподiляють ролi, пiдбирають замiнники. Висувають власнi iнiцiативи i приймають iнiцiативи iнших. За вiдсутностi заборон з боку дорослого дiти мають можливiсть дiяти на свiй розсуд.
5. Навички спiлкування i спiльної дiяльностi полягають у розвитку навичок соцiальної перцепції, узгодження дiтьми своїх думок i дiй, розробки спiльного плану, насамперед, у грi; здатностi висловлювати спiвчуггя, надавати взаємопiдтримку, робити взаємооцiнки; розподiляти iграшки.
ВИСНОВКИ про особливостi спiлкування дошкiльника ровесником:
— спілкування з дорослим виступає вирiшальним, але недостатнiм фактором повноцiнного, гармонiйного розвитку особистостi дошкiльника;
— спілкування з однолiтками є необхiдною умовою формування готовностi до навчання у школi;
— взаємовiдносини дитини з ровесниками значно вiдрізняються за своїми функцiями, змiстом, енергетикою від спілкування дитини з дорослими;
— внесок спiлкування і спiльної дiяльностi з ровесником у розвиток дошкiльника найбiльш помiтний в етичнiй, пiзнавальнiй сферах особистостi, у розвитку самосвiдомостi, творчих здiбностей, здатностi до спiвпрацi.
2. РОЗВИТОК СПIЛКУВАННЯ І СПIЛЬНОЇ ДIЯЛЬНОСТI З РОВЕСНИКАМИ У ДОШКІЛЬН0МУ ВІЦІ
2.1. ЕМОЦІЙНО-ПРАКТИЧНА ФОРМА СПІЛКУВАННЯ НЕМОВЛЯТ
Вiкова динамiка спiлкування i спiльної дiяльностi дошкiльникiв полягає у зростаннi змiстовностi, вибiрковостi, стабiльностi вiдносин; у розвитку потреби у спiлкуваннi й спiвпрацi, їх iнтенсивностi та орiєнтованостi на iнтереси ровесникiв.
З З-х мiсяцiв життя закладається основа як спiлкування, так i спiльної дiяльностi з ровесниками.
Колектив дослiдникiв пiд керiвництвом А. Г. Рузської вирiзняє три форми спiлкування з ровесниками у дошкiльному вiцi: емоцiйно-практичне, ситуативно-дiлове, позаситуативно-дiлове.
Спочатку контакти дiтей з ровесниками виникають на задоволення потреб в активностi та нових враженнях. Пiд впливом органiзовуючих впливiв дорослого, на основi iнших потреб дитини вiдбувається первинне оформлення потреби дiтей у спiлкуваннi з ровесниками.
У немовляти спiльнiсть з ровесниками має виразний суб’єктивний характер, обмежуючись безпосереднiми емоцiйними зв’язками. Позитивнi емоцiйнi реакції дитини виникають при сприйманнi ровесника як цiкавого об’єкта пiзнання; дитина чутливо реагує на настрiй однолiтка, проявляється ефект зараження емоцiями.
Ознакою перших проявiв потреби у спiлкуваннi з ровесником (Г. В. Пантюхiна, К. Л. Печора, Е. Л. Фрухт) вважають першi контакти мiж дiтьми, що виникають з З мiсяцiв. Змiстом цього контакту є iнтерес та задоволення при спостсреженнi за ровесником. Подальший розвиток спiлкування з ровесником пов’язаний iз виникненням у немовляти комплексу пожвавлення у контекстi його спiлкування з дорослим. Комплекс пожвавлення стосовно ровесника спостерiгається приблизно з 5 мiсяцiв. Розвиток здатностi дитини манiпулювати предметами приводить до того, що починається розвиток спiльної дiї дошкiльника з однолiтком. У другому пiврiччi першого року життя вплив ровесника знаходить вiдображення у дiях дитини, яка наслiдує їх за ровесником, епiзодично включається в його дiю: одна дитина тримає у руцi iграшку, iнша торкається до неї, намагається повернути. Тобто складаються дiловi контакти мiж дiтьми у формi спiльних предметно-практичних та iгрових дiй.
До кiнця немовлячого вiку формується виразне пiзнавальне ставлення до ровесника: малюк торкається його обличчя, смикає одяг, волосся, «куштує на смак» його пальчики – ставиться як до фiзичного об’єкта. Водночас малюк посмiхається iншiй дитинi, носе й iграшки, подiбно до того, що вiн робить у спiлкуваннi з дорослим.
Прагнення до спiлкування з однолiтками носить ситуативний i невиразний характер. Дiти звертають увагу на ровесникiв, якщо вони опиняються у полi їх сприймання, але iнiцiативи до пошуку партнера серед однолiткiв не виявляють. З цим пов’язана думка бiльшостi психологiв, що спiлкування мiж однолiтками до року у власному розумiннi цього поняття вiдсутнє. На цьому етапi створюється фундамент для появи власне спiлкування з ровесниками у ранньому вiцi.
Перша форма спiлкування з ровесниками — емоцiйно-практична виникає до 2-х рокiв. При цьому потреба у спiлкуваннi з ровесником виражена все ще слабо – вона є четвертою за значенням пiсля потреб в активному функцiонуваннi, у спiлкуваннi з дорослими, у нових враженнях.
Перший змiст потреби у спiлкуваннi з ровесником полягає у прагненнi дитини до спiвучастi у розвагах i забавах, де виникає можливiсть самовираження. У групах дiтей виникає спiльний емоцiйний фон: вони разом смiються, бiгають, кричать.
Характернi окремi епiзоди спiлкування, нечастi контакти мiж однолiтками. дiти захоплено граються насамотi з iграшками, не потребуючи спiлкування з ровесниками.
У ранньому вiцi виникас передспiвробiтництво з ровесниками (Коломiнський Я. Л.), характерною є гра поряд, але не разом. Зростає роль мовлення.
Внесок цiєї форми спiлкування з ровесником у розвиток полягає у засвоєннi дитиною способiв i мотивiв пiзнавальної дiяльностi, у сприяннi виявленню iнiцiативи, у розширеннi спектра емоцiй.
2.2. Ситуативно-ділова флорма спілкування дошкільників
Ситуативно-дiлова форма спiлкування з ровесниками виникає у 4—6 рокiв i є найбiльш типовою для дошкiльного дитинства.
Потреба у спiлкуваннi з ровесником стає значно iнтенсивнiшою, виходячи на перший план. Так, С.А.Аркiн наводить приклад, коли хлопчик 5-и рокiв на пропозицiю бабусi погратися з нею вiдповiв: «Менi потрiбно дiтей». Це пов’язано iз тим, що спiлкування з ровесником є необхiдною умовою органiзацiї сюжетно-рольової гри, яка має колективний характер.
Головним змiстом потреби дiтей у спiлкуваннi з ровесниками полягає у прагненнi налагодити дiлову спiвпрацю, узгодити свої дії з партнером по дiяльностi. Спiвпраця вiдрiзняється вiд спiвучастi бiльш тiсною взаємодiєю дiтей, кооперативним характером їх дiяльностi. Спiвпраця дiтей носить переважно iгровий характер та зосереджена не на результатi дiяльностi, а на її процесi.
Прагнення дiяти спiльно настiлъки сильно виражене, що дiти йдуть на компромiс, поступаючись один одному iграшками, найпривабливiшою роллю в грi тощо.
«Гаразд, ти будеш капiтан, а я твiй помiчник», — погоджується Роман М. (5 р. 10 мiс.).
«Ти бери ведмедика, а я, так i бути, вiзьму зайця», — заявляє Таня Д. (5 р.).
«Сашко, давай спочатку ти мене пiдкотиш, а потiм я тебе», — пропонує Дмитро Д. (6 р. 11 мiс.).
Виникають першi спiльнi iгровi дiї. Гра на однаковий сюжет об’єднує рiзноспрямованi, недостатньо узгодженi дiї. Наприклад, у розiгруваннi сюжету «Сiм’я» «мама» йде на роботу, а «батько» готує «дитину» до сну. «Мама» вдома погодувала «дитину», а «вихователь» — знову дає їй снiданок. Виникає iнтерес до дiй партнера, їх порiвняння з власними, що виступає у питаннях, глузливих реплiках, оцiнках дiй iншого.
Наприклад, Оленка 3. (4 р. 7 мiс.) готує лiжечко, щоб покласти свою «доньку» (ляльку) спати. Дiана Р. (5 р.) на вiдстанi спостерiгає за дiями Оленки. Коли побачила, що замiсть ковдри Оленка приготувала листок паперу, рiшуче пiдбiгає.
Дiана: А твоя лялька замерзне. Хiба така ковдра їй потрiбна?
Оленка: А в мене зараз лiто.
Дiана: Ну й що! Все одно ця ковдра не годиться.
Оленка: Ось своїй ляльцi дасиш кращу, а моїй ця подобається.
Як вiдзначають М. І. Лiсiна, А. Г. Рузська, О. О. Смiрнова, дiтям властива особлива манера поведiнки, в якiй яскраво виявляються схильнiсть до конкуренції й змагання. Це вказує на те, що у змiстi потреби у спiлкуваннi з ровесником на другому мiсцi пiсля прагнення до спiвдiї знаходиться такий компонент, як бажання поваги i визнання. Дiти вимагають визнати їх власнi досягнення, а дiї товаришiв оцiнюють прискiпливо, виразнiше пiдкреслюючи власнi якостi.
Дiти використовують такi засоби спiлкування, як виразнi, зображувальнi, знаковi. Дiти багато й захоплено розмовляють мiж собою, але мовлення залишається ситуативним. О. О. Смiрнова здiйснила контент-аналiз висловлень у ситуацiях вiльно взаємодій дiтей 3—7 рокiв, виявивши такi основнi теми: Я-висловлення про себе; Ти-висловлення про iншу дитину; свiт – висловлення про предмети й явища, що виходять за межi ситуацй; гра – висловлення дiтей пiд час їх гри [119, с. 139].
Ситуативно-дiлове спiлкування з ровесниками сприяє розвитковi основ особистостi та самосвiдомостi, а також допитливостi, смiливостi, оптимiзму, активностi, творчого й самобутнього ядра особистостi. При вiдставаннi у розвитку цiєї форми спiлкування з ровесниками у дiтей спостерiгається пасивнiсть, замкненiсть, нодоброзичливiсть.
2.3. ПО3АСИТУАТИВНО-ДІЛОВА ФОРМА СПIЛКУВАННЯ ДОШКIЛЬНИКIВ
Позаситуативно-дiлова форма спiлкування з ровесниками починає виявлятись у деяких дiтей вiком 6—7 рокiв. Водночас тенденцiя до її появи, елементи цiєї форми спiлкування складаються у бiльшостi старших дошкiльникiв.
Кiлькiсть позаситуативних контактiв зростає до 50 % вiд усiх взаємодiй ровесникiв. Спiлкування з ровесниками значно виходить за межi спiльної предметної дiяльностi. Значнi змiни вiдбуваються у розвитку сюжетно-рольової гри, зростає її умовнiсть, схематизм. Складнiсть у побудовi гри висуває вимоги до її попереднього планування.
Змiст комунiкативної потреби полягає у прагненнi до спiвпрацi й спiвтворчостi з ровесником. Гра має по-справжньому спiльний характер з єдиними правилами, вимогами, з узгодженiстю дiй, урахуванням iнтересiв партнерiв. Досвiд попереднiх спiльних iгор дiтей накопичується, веде до певного узагальнення уявлень дiтей про гру, про роль кожної дитини в нiй.
Утворюється чiткий образ ровесника, вiдносини з ним стають бiльш стабiльними (спостерiгається таке явище, як дружба), виникають симпатії. Вiдбувається формування суб’єктного ставлення до iнших дiтей, тобто вмiння бачити в них рiвну собi особу, враховувати їх iнтереси, готовнiсть допомагати.
Разом iз пiзнанням ровесника в дiтей розвивається розумiння Я-образу, особливо своїх практичних дiй.
Головний засiб спiлкування — мовлення. Особливостi спiлкувания з однолiтками яскраво виявляються в темах розмов, якi стають чимдалi бiльш позаситуативними. Характернi обговорення рiзноманiтних широких тем стосовно минулого й майбутнього, рiдної природи й далеких країн тощо.
Внесок позаситуативно-дiлового спiлкування у розвиток полягає у формуваннi здатностi дитини розумiти iншого як самоцiнну особистiсть, у пробудженнi iнтересу до його внутрiшнього свiту, мотиву розширити уявлення про себе.
ВИСНОВКИ про розвиток форм спiлкування дошкiльника з ровесником:
— колектив дослідникiв пiд керiвництвом А. Г. Рузської вирiзняє три онтогенетично послiдовних форми спiлкування з ровесниками у дошкiльному вiцi;
— вікова динамiка спiлкування i спiльної дiяльностi дошкiльникiв полягають у зростаннi змiстовностi, вибiрковостi, стабiльностi вiдносин, потреби у спiлкуваннi i спiвпрацi, їх інтенсивностi та орiєнтованостi на iнтереси ровесників;
— у дитини від народження до 7 р. послiдовно змінюються такi форми її спiлкування з ровесниками: емоційно-практична (немовля — раннiй вік); ситуативно-дiлова (4—6 р.); позаситуативно-ділова (6 – 7 р.).
3. ВПЛИВ ГРУIIИ ДОШКIЛЬНОГО ЗАКЛАДУ НА ПСИХIЧНИЙ І ОСОБИСТIСНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ
Т. Є. Рєпiна вирiзняє наступнi функції групи дитячого садка [123].
1) регулювання поведiнки дитини щодо ровесникiв на основi соцiально прийнятих норм через набуття соцiального досвiду групового спiлкування i взаємодiї на правах рiвностi;
2) iнтенсифiкацiя процесу статевої соцiалiзацiї та статевої диференцiацiї на основi засвоєння вiдповiдних способiв рольової поведiнки чоловiка чи жiнки;
З) формування цiннiсних орiєнтацiй;
4) соцiальне научiння навичкам спiлкування i взаємодiї.
5) формування адекватної самооцiнки;
б) нормалiзацiя та корекцiя умов неблагополучної сiм’ї.
Група дитячого закладу забезпечує сприятливий розвиток дошкiльника за наявностi таких умов:
високий рiвень його спiлкування з ровесниками;
входження дитини у стабільне iгрове об’єднання; для якого властивi спiльний iнтерес до дiяльностi, взаємнi симпатiї, партнерськi, рiвноправнi вiдносини;
У взаєминах мiж дiтьми також спостерiгаються конфлiкти, причини яких залежать вiд вiку дiтей. У ранньому вiцi причинами виступають ставлення до iншого як до об’єкта, нездатнiсть до спiльних дiй (особливо у грi), високий егоцентризм. Найпоширенiшою причиною конфлiктiв з однолiтками виступає поводження з iншою дитиною як з неживим об’єктом i невмiння гратися поряд навiть за наявностi достатньої кiлькостi iграшок. Iграшка для малюка привабливiша, нiж однолiток. Вона затуляє партнера i гальмує розвиток позитивних взаємостосункiв. Рояк А. А. визначала причиною конфлiктiв дошкiльникiв також рiзнi рiвнi в оволодiннi ними iгровою дiяльнiстю.
Середньому дошкiльнику особливо важливо продемонструвати себе i хоч у чомусь перевершити товариша. Йому необхiдна впевненiсть у тому, що його помiчають, i вiдчувати, що вiн найкращий. Йому доводиться постiйно вiдстоювати своє право на унiкальнiсть. Вiн порiвнює себе з однолiтком. Але порiвняння це дуже суб’єктивне, тiльки на свою користь. Дитина бачить однолiтка як предмет порiвняння з собою, тому сам однолiток i його особистiсть не помiчаються. Інтереси ровесника, як правило, iгноруються. Малюк помiчає iншого, коли той починає заважати. І одразу ж однолiток одержує сувору оцiнку, негативну i безжальну характеристику. Дитина чекає вiд ровесника схвалення, але сама неспроможна висловити таке схвалення на адресу товариша. Таким чином, потреба у схваленні з боку ровесникiв залишається у дошкiльника напруженою i незадоволеною водночас. Крiм того, дошкiльники погано усвiдомлюють причини поведiнки iнших. Вони не розумiють, що однолiток така ж особистiсть зi своїми iнтересами i потребами.
До 5 – 6 р. число конфлiктiв знижується. Дитинi стає важливiшим гратися разом, досягти порозумiння, нiж ствердитися в очах однолiтка. Дiти частiше поступаються своїми iнтересами, виявляють здатнiсть розумiти позицiю товариша. Проте не всi дошкiльники досягають рiвня позаситуативно-дiлової форми спiлкування з ровесниками, а тому їм все ж таки важко узгоджувати свої пропозицiї, терпляче ставитися до протилежних точок зору один одного. Через це мiж дiтьми виникають суперечки, сварки, навiть бiйки.
ВИСНОВКИ про вплив групи дитячого садка на розвиток дошкiльника:
· головною функцiєю групи дитячого садка є регулювання побеведінки дитини щодо ровесникiв на основi соціально прийнятих норм через набуття соцiального досвіду групового спiлкування i вэаємодiї на правах рiвностi (Т. О. Рєпiна);
· група дитячого закладу забезпечує сприятливий розвиток дошкiльника за наявностi високого рiвня його спiлкування з ровесниками і входження дитини у стабiльне iгрове об’єднання;
· причини конфлiктів мiж дiтьми залежать від вiку i зазнають таких змін: ставлення до iншого як до об’єкта, нездатнiсть до спiльних дій з ним, суперництво з товаришем, дитячий егоцентризм, рiзнi рiвнi в оволодіннi дітьми iгровою діяльністю;
· до 5—6 р. число конфліктiв знижується. Дитині стає важливiшим гратися разом, нiж ствердитися в очах однолiтка.