ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП У Р0ЗВИТКОВI ДИТИНИ

Вiдчуття та сприймання — початковий момент пiзнання, його називають також сферою особистості. За допомогою органiв чуттів людина отримує iнформацiю про оточуюче.

Вiдчуття — це елементарний психічний процес, що полягає у вiдображеннi окремих властивостей предметiв та явищ оточуючого, а також станiв внутрішніх органiв при безпосередньому впливі подразникiв на органи чуттів.

Найбiльш поширена класифікацiя вiдчуттів за органами чуттiв запропонована Арістотелем: зiр, слух, нюх, смак, дотик. У наш час дотикові подiляють на тактильні (тиску) i температурні. Видiляють промiжнi мiж тактильними i слуховими — вiбрацiйнi, що мають мiсце, коли ми розпiзнаємо музику тримаючи руку на гучномовцi. Загальнi для всiх аналiзаторiв — больовi, якi не мають специфічного рецептора.

Сприйняття — це вiддзеркалення предметiв, явищ, процесiв i сукупностi їх властивостей в їх цiлiсностi при безпосереднiй дiї цих предметiв i явищ на вiдповiднi органи чуття. На вiдмiну вiд сприйняття, вiдчуття дозволяє вiдображати лише окремi властивостi предметiв i явищ.

Як i вiдчуття, сприймання виникає лише при безпосереднiй дiї на аналiзатори. Перехiд вiд вiдчуття до сприймання означає бiльш повне i складне вiдображення предметiв.

Образ сприймання вибудовується завдяки активностi людини. Неточностi i помилки у функцiонуваннi окремого аналiзатора виправляються i уточнюються за допомогою злагодженої роботи iнших. У результатi людина отримує образ, адекватний дiйсностi.

Види сприймання розрiзняють за: 1) конкретним змiстом об’єкта (сприймання тексту, мистецтва, природи, навчального матерiалу); 2) формами iснування матерi (часу, простору, руху); 3) провiдним аналiзатором (зорове, слухове, нюхове, смакове, дотикове, кiнестетичне або рухове).

Вiдчуття i сприйняття складають процеси чуттєвого пiзнання.

Протягом дошкiльного дитинства сенсорно-перцептивний розвиток дитини проходить важливi етапи, що багато у чому визначають пiзнавальну дiяльнiсть людини загалом. Низка психологiчних та психофiзiологiчних дослiджень (Денiсова Н.М., Фiгурiн Н.Л., Щелованов Н.М., Аксарiна Н.М., Голубєва Л.Г., Кiстяковська М.Ю. та iн.) розкривають, як вiдбувається сенсорно-перцептивний розвиток в немовлячому вiцi.

Для розумiння закономiрностей розвитку сенсорно-перцепггивної сфери немовляти важливо взяти до уваги, що його моторний розвиток вiдстає вiд розвитку аналiзаторiв. Обмеженiсть рухових можливостей немовляти стримує i розвиток вiдчуття й сприймання, бо, як зазначалося вище, цi процеси носять активний характер i на основi рухiв анлiзаторiв формується адекватний перцептивний образ. Одразу пiсля народження дитина здiйснює хаотичнi, некерованi рухи ручками, нiжками, не може тримати голiвку, зупиняти погляд тощо.

Першi вiдчуття тiсно пов’язанi з емоцiйною сферою дитини. За реакцiями новонародженого на рiзнi зоровi подразники помiтно, що вiн розрiзняє серед них неприємні та приємнi. Приємнi подразники викликають нетривале зосередження, дитина нiби «завмирає». Неприємнi — породжують неспокiй, спроби блокувати надходження сигналiв з оточення: заплющує очi при дуже яскравому свiтлi, вiдсмикує ручку вiд холодного, гарячого, починає плакати тощо.

Рухи очей розвиваються поступово, зупинити погляд новонароджений не може, лише до кiнця першого мiсяця вiн може зосередити його на кiлька секунд. Краще дитині дається вiдображення рухомих предметiв. Вже в кiнцi першої декади життя малюк простежує очима рухомий предмет. Поява у 2—3 тижнi конвергенції очей дозволяє дитинi краще розрiзняти предмети на рiзнiй вiдстанi вiд аналiзатора. Вiдстань ця поступово зростає: у 4—5 тижнiв становить 2—4 м, в 3 мiс. — 4—7 м. З 6—10 тижнів виникають круговi руки ока, що дозволяють їй простежувати предмет, який рухається по колу.

Слуховий аналiзатор малюка також вiд народження повнiстю готовий до функцiонування. На першому мiсяцi життя малюк зосереджується на голосi дорослого, приємних, тихих, мелодiйних звуках. Новонароджений не любить гучних, рiзких звукiв: здригається, непокоїться, плаче. Вiд шуму дитина легко просинається. Першi iграшки дитини — звуковi, вони приваблюють малюка своєю здатнiстю видавати звук внаслiдок певних дiй iз ними: потрясти брязкальце. Мiж зоровим та слуховим аналiзаторами поступово встановлюються зв’язки: у 2—4 мiсяцi дитина починає повертати обличчя до джерела звуку (голос дорослого, iграшка).

Розвиток сенсорно-перцептивної сфери не тiльки спирається на розвиток моторики дитини, але й сприяє останньому. Прагнення дитини роздивитись, прислухатись розвиває як аналiзаторнi м’язи, так i рухи всого тiла, до 3-х мiсяцiв вони стають краще керованими, плавними, вiльними. Iнтенсивно розвивається дотиковий аналiзатор, сприяючи появi дiї хапання. Спочатку рука дитини випадково наштовхується на предмети, розмiщеннi поряд (кубик, брязкальце, хусточку) захоплює їх, викликаючи радiсть малюка. З 5 мiсяцiв хапання стає точнiшим, спрямованим на певний предмет. Дитина може вiльно дiстати, схопити й утримати пiдвiшену iграшку або взяти i з рук дорослого. Досить часто спостерiгаються помилковi рухи, у 8 мiсяцiв їх стає менше, у 12 мiсяцiв дитина одразу захоплює потрiбний предмет, що знаходиться на певнiй вiдстанi вiд неї.

Надалi хапання значно вдосконалюється. До 8 мiсяцiв дитина втримує предмет, притискаючи його пальцями до долонi. Пальцi ще не набули достатнъої гнучкостi, у руках дитини виступають як єдине цiле. До кiнця 1-го року виникає та вдосконалюється здатнiсть захоплювати та утримувати предмети пальцями. Роль пальцiв при цьому диференцiюєтъся. Особливо важливим є протиставлення великого пальця iншим. До 10—11 мiс. дитина наперед складає пальцi вiдповiдно до форми й величини предмета, який хоче взяти: для м’ячика розчепiрює та заокруглює пальцi; для олiвця - складає їх пучкою. Щоб пристосувати свою руку до предмета, дитина повинна враховувати його форму, що сприймає, на зiр. Зір при цьому спрямовує рухи дитини, виникають зорово-руховi координації. Розвитку останнiх сприяють манiпуляції дитини з предметами.

Вдосконалення хапання предметiв з 6-ти мiсяцiв приводить до манiпулювань дитини з ними. Втримую предмет, дитина повертає його рiзними сторонами, б’є об пiдлогу, стискає, кидає, трясе, перекладає. Її зоровi аналiзатори спрямованi на роздивляння, прислуховування, куштування на смак. При цьому дитина орiєнтується у просторi: наприклад, котить м’ячик у ту сторону, де немає перешкод на шляху. У процесi манiпулювань дитина дiзнається про рiзноманiтнi властивостi предметiв - форму, величину, гущину, вату, пружнiсть, температуру, стiйкiсть та iн. Обстеження об’єктiв свiдчить про зародження iнтересу до їх властивостей i про те, що тепер предмети починають виступати як щось постiйно iснуюче в нааколишньому свiтi, з незмінними властивостями. У 9—10 мiсяцiв дитина шукає зниклi з поля сприймання предмети отже, розумiє, що предмет знаходиться в iшому мiсцi.

Розвиток зорового сприйняття прискорює розумiння мовлення дитиною. Дорослий показує предмет i питає: «де...?» Складається зв’язок мiж предметом, дiєю з ним i словом дорослого, який виявляється в пошуку малюком предмета у вiдповiдь на прохання дорослого «покажи, де?».

ВИСНОВКИ про особливості сенсорно-перцептивного розвитку в немовлячому вiцi:

— провiдну роль у розвитку сенсорно-перцептивної сфери вiдiграють зір і слух;

— розвиток сенсорно-перцептивної сфери залежить від рiвня розвитку моторики дитини та сприяє останньому;

— розвиток моторики, зокрема дії хапання, приводить до iнтенсивного манiпулювання предметами, що стає умовою їх сприймання;

— пристосування руки до захоплювання предмета відповідно до його форми свiдчить про видiлення дитиною форми й розмiру предметiв;

— розвиваються мiжаналізаторні зв’язки — зорово-слуховi та зорово-рухові координації;

— починає формуватися перша пiзнавальна дія — обстеження предметiв.