ОС0БЛИВОСТI СЕНСОРН0-ПЕРЦЕПТИВНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ РАННЬОГ0 ВІКУ

Сенсорно-перцептивний розвиток у ранньому вiцi пов’язаний iз вдосконаленням здатностi дитини вирiзняти якомога бiльшу кiлькiсть ознак у предметах. Спецiальною пiзнавальною дiєю при цьому виступає обстеження, яке у малюка ще дуже недосконале (непослiдовне, фрагментарне). Накопичення чуттєвого досвiду дитини приводить до розвитку впiзнавання, в якому iнтегрованi пам’ять та сприймання. При цьому дитина орiєнтується на якусь найбiльш помiтну зовнiшню ознаку, а не на їх систему. Тому, наприклад, вона перестає впiзнавати когось iз знайомих дорослих, коли вiн змiнив забарвлення волосся, або прийшов у капелюсi тощо. Досвiд дитини ще дуже обмежений, тому сприймання часто втрачає свою предметнiсть: малюк досить тривало й зосереджено розглядає зображення догори ногами, не звертаючи уваги на розмiщення предметiв.

Активнiсть дитини виявляється переважно у виглядi предметно-манiпулятивних iгор, у формi ситуативно-дiлового спiлкування з дорослим, тому найкраще вона розрiзняє саме тi ознаки предметiв, якi виступають умовою практичних дiй iз ними: форму й величину. Малюк впiзнає свої черевики серед дорослого взуття, бо вони маленькi. Набагато вiдстає розрiзнення кольорiв.

Ускладнення предметних дiй, їх включення у свої iгри та побутовi процеси, зростання прагнення дитини до самостiйностi у своїх дiях сприяють розвитковi здатностi порiвнювати ознаки предметiв мiж собою, що стає фактором їх розрiзнення. Прагнучи самостiйно застiбнути гудзики на своїй сорочцi, дитина повинна знайти до кожного гудзика свiй отвiр, iнакше застiбка вийде косою. Щоб зав’язати шарф при виходi на прогулянку, малюк має знайти його центр, i цим мiсцем закласти собi на шию. Складаючи розбiрнi iграшки, дитина спiввiдносить окремi їх частини за розмiром, формою, кольором. Головна ознака, на яку орiєнтується дитина при складаннi матрьошки, пiрамiдки, — розмiр частин; при складанні картинок iз кубикiв зображення, колiр. Дитинi не вдається одразу досягти результату, вона виконує багато невдалих спроб. Засвоєння способу дiй вiдбувається у спiвпрацi iз дорослим, який допомагає дитинi вибрати правильну деталь. При цьому використовується практичне примiрювання однiєї деталi до iншої. Вiдбувається їх iнтерiоризацiя: спочатку в ходi практичних дiй на основi мiрки, потiм у планi сприймання, нарештi у планi уявлення (при вiдсутностi порiвнювального предмета).

Так, у грi з дошкою Сегена (порожня коробка з отворами певної форми на поверхнi) дитина по черзi прикладає фiгури рiзної форми до отворiв, не проштовхуючи їх у коробку, а вiдшукуючи деталь вiдповiдно до отвору форми. Для складання пiрамiдки використовується наступний спосiб: дитина знаходить найбiльше кiльце, нанизує його, потiм таким же способом знову найбiльше, знову нанизує, тепер шукає найбiльше кiльце серед решти кiлець i так до останнього. Спочатку пошук найбiльшого кiльця полягає у тому, що кожне iз наявних кiлець прикладається до iнших. Поступово примiрювальнi дiї починають вiдбуватися на основi зору без практичних дiй з предметами. При цьому дитинi необхiдно бачити порiвнюванi предмети. На 3-у роцi життя деякi добре знайомi малюку предмети стають постiйними зразками, з образами яких дитина порiвнює властивостi будь-яких об’єктiв, наприклад, трикутнi об’єкти з уявленням про дах, червонi з уявленням про помiдор.

Iнтерiоризацiя орiєнтувальних дiй дозволяє дитинi виконувати завдання на вибiр за зразком, який служить при цьому мiркою. Таке завдання є складнiшим для дитини, нiж просте впiзнавання, особливо, якщо запропонувати малюку багато рiзнорiдних, складних за формою, забарвленням, конструкцiєю предметiв. Тобто новi дiї сприйняття краще засвоюються вiдносно добре знайомих i бiльш важливих з погляду практичної дiяльностi ознак. Послiдовнiсть у формуваннi здатностi дитини пiдбирати предмети за зразком певної ознаки повинна бути наступною: за формою, за величиною, за кольором.

Засвоєння орiєнтувальних дiй наприкiнцi раннього вiку призводить до того, що дитина може одночасно розрiзнити у предметi кiлька його ознак. Розрiзнення ознак полегшується за умови їх називання, проте слова на позначення ознак предметiв (прикметники) дiти раннього вiку засвоюють слабо i майже не користуються ними. Найкраще дiти розрiзняють функцiю предмета, що зумовлює характер та спектр дiй iз цим предметом. Функцiя предмета вiдображається у його назвi. Не випадково дiти перекручують назви предметiв, вдповiдно до дiй iз ними: колоток (замiсть молоток); мазелiн (замiсть вазелiн); копатка (замiсть лопатка). Дитинi важко вiдволiктись вiд найголовнiшого для неї у предметi — його функції. Розвитковi дитини сприяють завдання пiдiбрати предмети за словом дорослого, що позначає певну ознаку (Л.А.Венгер, Е.I.Пiлюгина). Це створює основу для засвоєння сенсорних еталонiв.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку в ранньому вiцi:

— розрiзнення ознак предметiв проявляється як впiзнавання, в якому iнтегрованi процеси пам’яті та сприймання;
— найкраще дитина розрiзняє форму й величину предметiв, якi є умовою її предметних дiй;

— розвиток орієнтувальних дiй вiдбувається при переходi вiд практичного примiрювання до зорового спiввiдношення предметiв за їх ознаками i до порівняння з використанням уявних мiрок-образiв;

— засвоєнню слiв на позначення ознак (прикметникiв) сприяють вправи на вибiр предмета за названою дорослим ознакою;

— створюється основа для подальшого засвоєння сенсорних еталонiв.