Необхiднiсть i особливостi оцiнки технiко-технологiчного потенцiалу пiдприємства

Технiко-технологiчний потенціал підприємства реалізується безпосередньо у виробничому процесі i поряд з кадровим потенціалом складає основу цього процесу. Його використання покликано забезпечити належні матерiальнi умови для здiйснення господарської дiяльностi пiдприємства, эбереження необхiдного обсягу виробничих i товарних запасiв, проведення транспортних, вантажно-розвантажувальних, фасувальних i iнших пiдготовчих операцiй, пов’язаних з виконанням виробничих функцiй, наданням послуг, працi та вiдпочинку працiвникам пiдприємства, пiдвищенням продуктивностi їхньоi працi й ефективностi господарської дiяльностi всього пiдприємства. Тому об’єктивна його оцiнка вiдiграє важливу роль у процесi формування й оцiнки сукупного потенцiалу пiдприємства.

Технiко-технологiчну основу будь-якого пiдприємства складають машини й обладнання, якi в економiчнiй лiтературi називаються також активною частиною основних фондiв. Саме вони складають значну частину майнового комплексу пiдприємства та виступають як об’єкти оцiнки технiко-технологiчного потенцiалу.

В даний час машини й обладнання є найбльш поширеним i активним товаром на ринку окремих активiв. Причому для значної частини машин i обладнання внаслiдок специфiчностi свого функцiонального призначення ринковий сегмент, з одного боку, обмежений у розмiрах, з iншого боку характеризується високою рухливiстю в порiвняннi з нерухомiстю, що пояснюється систематичним активним вiдновленням даних активiв.

Серед вiдмiнних рис машин i обладнання, що обумовлюютъ специфiчнiстъ їх як об’єктiв оцiнки на вiдповiдному ринковому сегментi, можна видiлити такi:

1) не пов’язанi жорстко з землею i можуть бути перемiщенi в iнше мiсце без заподiяння непоправних фiзичних пошкоджень як самим собi, так i тiй нерухомостi, до якої вони були тимчасово приєднанi;

2) неможливо надати характеристику об’єктам за допомогою узагальнюючих технiко-економiчних показникiв (вартiсть 1 м² площi, 1 м³ об’єму, 1 погонного метра довжини);

3) функцiональнi, конструктивнi, експлуатацiйнi характеристики об’єктiв i, вiдповiдно, iх цiновi параметри змiнюються бiльш динамiчно та радикально, нiж для об’єктiв нерухомостi, що обмежує можливостi використання середнiх цiн;

4) бiльш актуальною порiвняно з нерухомiстю є проблема фiзичного та функцiонального зносу;

5) необхiднiсть урахування вiдповiдностi вимогам стандартiв, технiчних умов i iншої нормативно-технiчної документації;

6) необхiднiсть урахування наявностi або вiдсутностi системи гарантiйного та постгарантiйного (ремонтного) обслуговування, а також ступеня ремонтоздатностi;

7) цiни аналогiв далеко не завжди заснованi на собiвартостi, цiнi придбання або залишковiй балансовiй вартостi i можуть бути заниженi (з метою розширення, наприклад, ринкiв збуту) або завищенi (наприклад, через значнi маркетинговi та рекламнi витрати);

8) необхiдно враховувати стадiю життєвого циклу об’єкта оцiнки й об’єкта-аналога (тобто перiод часу вiд появи конкретної моделi об’єкта до її замiни новими моделями);

9) наявнiсть рiзноманiття видiв, класiв, моделей, виробникiв i продавцiв, що породжує iстотну варiацiю в рiвнi цiн;

10) об’єктами оцiнки можуть бути як самостiйнi iнвентарнi одиницi та їх комплектуючi, так i технологiчнi комплекси.

Цiлi оцiнки машин i обладнання рiзноманiтнi i можуть бути пов’язанi з операцiями iх купiвлi-продажу, дарування, спадкування, безоплатної передачi, страхування, застави, оренди, лiквiдацiї майнового комплексу пiдприємства, переоцiнки i т. iн. В практицi оцiнної дiяльностi все рiзноманiття цiлей оцiнки машин i обладнання залежно вiд ступеня розмежування процесу оцiнки машин i обладнання й iнших видiв майна пiдприємства може бути зведене до трьох рiзних цiльових настанов:

1) незалежна вiд iнших видiв майна оцiнка машин i обладнання. Як об’єкт такої оцiнки звичайно виступають окремi iнвентарнi одиницi, що являють собою закiнченi предмети або комплекси предметiв iз усiма пристосуваннями, приналежностями, що вiдносяться до об’єкта оцiнки. Метою визначення хньої ринкової вартостi є купiвля-продаж, надання в оренду, лiзинг, заставу i т. iн. У цьому випадку має мiсце оцiнка "розсипом".

2) оцiнка безлiчi умовно-незалежних одна вiд одної одиниць машин i обладнання як один з етапiв оцiнки (переоцiнки) основних фондiв. У цьому випадку має мiсце оцiнка "потоком" або "групова оцінка"

3) оцiнка машин i обладнання як один з етапiв оцiнки пiдприємства в цiлому (при його купiвлi-продажу, перерозподiлi прав власностi або лiквiдації). За таких умов первинними об’єктами оцiнки, як правило, виступають уже не окремi iнвентарнi одиницi, а цiлi технологiчнi комплекси, що складаються з машин i допомiжних пристроiв з урахуванням наявних виробничо-технологiчних зв’язкiв як мiж їх окремими елементами, так i з оточуючою їх iнженерно-технiчною iнфраструктурою. Такi технологiчнi комплекси видiляються в єдину систему або за технологiєю виробництва кiнцевої продукції, або за мiсцем їх встановлення — корпус, цех, дiлянка i т. iн. У даному випадку має мiсце "системна оцiнка" або "оцiнка виробничо-технологiчних систем".

Вибiр первинного об’єкта оцiнки впливає на вид вартостi, яку необхiдно визначити в процесi оцiнки, i методи її визначення. Та сама інвентарна одиниця може оцiнюватися i як самостiйний об’єкт, i в складi деякої групи або системи. Сумарна оцiнна вартiстъ усiєї сукупностi таких одиниць буде при цьому рiзною, тому що рiзна iї кориснiсть.