сновним елементом митного тарифу є мито.

Мито - це обов'язковий грошовий внесок, який збирається державою при перетині товаром її митного кордону. Розмір певної плати є ставкою мита.

Мито виконує декілька функцій:

- захищає національних товаровиробників від іноземної конкуренції - протекціоністська функція, яка стосується імпортних мит;

- є джерелом надходження коштів до бюджету держави - фіскальна функція, яка стосується імпортних та експортних мит;

- є засобом покращання умов доступу національних товарів на зарубіжні ринки та запобігання небажаному експорту товарів - балансувальна функція, яка стосується експортних мит;

- раціоналізує товарну структуру - регулююча функція, яка стосується експортних та імпортних мит;

- підтримує оптимальне співвідношення валютних доходів та витрат держави - регулююча функція, яка стосується експортних та імпортних мит.

3. Класифікація митза різними ознаками наведена в табл. З.1.

4. Адвалорні (ad valorem), або вартісні мита нараховуються у відсотках до митної вартості товару. Застосування адвалорних мит веде до збільшення митних зборів при зростанні світових цін на високотехнологічну продукцію з великим ступенем обробки.

Позитивною стороною адвалорних мит є те, що вони підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на товар, змінюються тільки доходи бюджету. Негативною стороною адвалорного мита є те, що вони передбачають необхідність митної оцінки товару з метою оподаткування митом. Оскільки ціна товару може коливатись під впливом багатьох економічних (обмінний курс, процентна ставка тощо) та адміністративних (митне регулювання, вибір методики визначення митної вартості товару) чинників, застосування цих мит пов'язане із суб'єктивністю оцінок, що може потягнути за собою зловживання як з боку митників, так і з боку власників товару. Сьогодні більшість промислово розвинутих країн прийшли до згоди стосовно методики оцінювання митної вартості.

Митники спочатку повинні вивчити ціну, зазначену у накладній. Якщо вона не зазначена або її справжність сумнівна, вони повинні оцінити товар на підставі вартості ідентичних товарів (identical goods), якщо таких товарів немає - на основі аналогічних товарів (similar goods), що надходять у той самий або майже у той самий час. Якщо ці методи не можуть бути застосовані, митники можуть визначити вартість на основі остаточної вартості-продажу (final sales value) цього товару або виходячи з обґрунтованих витрат (reasonable cost) на товар.

Специфічні мита нараховуються у встановленому розмірі з будь-якої фізичної характеристики товару, наприклад з обсягу, одиниці товару. Перевага специфічних мит перед адвалорними полягає у тому, що вони не залишають місця для зловживань. Принципова відмінність від адвалорних мит - специфічні мита не залежать від напрямку міжнародної кон'юнктури. Проте рівень митного захисту за допомогою специфічних мит, значною мірою залежить від коливань цін на товари. Як наслідок, при зростанні імпортних цін рівень захисту внутрішнього ринку за допомогою специфічних мит падає. Проте в період економічного спаду і зниження імпортних цін специфічний тариф збільшує рівень захисту національних виробників.

3. Комбіновані мита поєднують два попередні види – адвалерний та специфічний. Одночасно збирається мито, нараховане у вигляді відсотка від митної вартості і з одиниці фізичної міри товару. Наприклад, 20% вартості автомобіля, але не більше ніж 2 дол. США з 1 см3 двигуна автомобіля.

Ввізні мита накладаються на імпортні товари під час їх завезення у країну. Мета - захист національних виробників від іноземної конкуренції.

Вивізні мита накладаються на експортні товари під час їх вивезення за межі митної території держави. Застосовуються у разі значних відмінностей у рівні внутрішніх регульованих цін і вільних цін світового ринку на окремі товари. їхня мета - скоротити експорт і поповнити бюджет.

Транзитні мита накладаються на товари, що перевозять транзитом через територію країни. Є засобом торговельної війни.

Сезонні мита - діють у визначену пору року або у різні пори року, мають різну величину. Їх застосовують у рамках митного тарифу. Зазвичай термін їх дії не може перевищувати декількох місяців на рік і на цей період дія звичайного митного тарифу щодо цих товарів припиняється.

Антидемпінгові мита застосовуються, якщо на територію країни товари ввозяться за демпінговою ціною, тобто за ціною нижчою, ніж їх нормальна ціна в країні-експортера, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам аналогічних товарів або перешкоджає організації та розширенню національного виробництва таких товарів. Ці мита збираються у доповнення до звичайних мит. Антидемпінгові мита застосовуються тільки тоді, коли в результаті антидемпінгового розслідування встановлені факт демпінгу, завдання матеріального збитку (загрози завдання матеріального збитку) і наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними. Антидемпінгові мита застосовуються на селективній основі, оскільки вони є відповіддю на дискримінацію в цінах.

Компенсаційні мита накладаються на імпорт тих товарів, під час виробництва яких прямо чи непрямо використовувалися субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди національним товаровиробникам аналогічних товарів.

Дія цих мит обмежена у часі і вводяться вони після проведення особливих квазісудових процедур. Вони збираються у доповнення до звичайних мит.

Каральні мита застосовуються у відповідь на недружні дії іншої держави. Головна відмінність від антидемпінгового мита полягає у тому, що при його застосуванні відпадає необхідність у спеціальному розслідуванні.

Автономні мита встановлюються на основі односторонніх рішень державної влади країни поза залежністю від існуючих договорів і угод та інших міжнародних зобов'язань. Рішення про введення митного тарифу приймається у вигляді закону парламентом (в Україні - Верховною Радою), а конкретні ставки мит встановлюються відповідним відомством (переважно Міністерством економіки або фінансів) та схвалюються урядом.

Конвенційні (договірні) мита встановлюються і закріплюють-в рамках двосторонніх або багатосторонніх угод (ГАТТ/ВТО). У зв'язку із поширенням у міжнародному торговельному праві принципу режиму найбільшого сприяння (РНС), конвенційні ставки, значення яких застосовується щодо країн, з якими держава має закріплений принцип РНС, отримали назву ставок РНС. Значення ставки РНС нижче, ніж значення автономної ставки. Конвенційні мита найбільш поширені у сучасній системі міжнародної торгівлі.

Преференційні мита - це пільгові мита, які встановлюються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, які розвиваються. Мета преференційних мит - сприяти економічному розвитку цих країн, насамперед за рахунок їх індустріалізації і розширення експорту. З 1971 року діє Загальна система преференцій (ЗСП), бенефіціарами якої є 150 країн, що розвиваються. ЗСП передбачає значне зниження імпортних мит на готову продукцію з країн, що розвиваються. Преференційні ставки мита фіксуються переважно в окремому стовпчику тарифу.

Постійні мита — митний тариф, ставки якого встановлені органами державної влади і не можуть змінюватись залежно від обставин. Більшість країн мають такі мита.

Змінні мита — митний тариф, ставки якого можуть змінюватись у встановлених органами державної влади випадках (наприклад, зі зміною рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій).

Номінальні мита - тарифні ставки, зазначені у митному тарифі.

Ефективні мита - реальний рівень мит на кінцеві товари, розрахований з урахуванням рівня мит на імпортні вузли і деталі цих товарів.

5. В узагальненому вигляді рівень ставки ефективного тарифу розраховується за формулою

де Теф - ефективний рівень митного захисту, %;

Тном - номінальна ставка тарифу на кінцеву продукцію, %;

Тім - номінальна ставка тарифу на імпортні частини та компоненти, %;

А - частка вартості імпортних компонентів у вартості кінцевого продукту.

Із формули (3.1) випливає, що:

1) ставка ефективного тарифу на кінцевий продукт дорівнює номінальній (Теф = Тном), якщо номінальний рівень тарифу на імпортні частини та компоненти дорівнює номінальному рівню тарифу на кінцевий продукт (Тном = Тім);

2) ставка ефективного тарифу на кінцевий продукт дорівнює нулю (тобто галузь фактично не користується тарифним захистом) (Теф = 0), якщо номінальна ставка на кінцевий продукт дорівнює номінальній ставці мита на імпортні частини та компоненти помноженій на частку імпортних компонентів і частин у ціні кінцевого продукту (Тном = А-Тім. або Тім = Тном : А);

3) рівень фактичного захисту галузі стає від'ємним, тобто тариф починає у більшому ступені сприяти імпорту кінцевого продукту, ніж його внутрішньому виробництву, якщо Тім > Тном : А, або Тном < А-Тім;

4) значення принципу ефективного захисту тим більш істотне, чим вища частка імпортних матеріалів та компонентів у ціні кінцевого продукту.

6. У багатьох випадках національні законодавства передбачають тарифні квоти.

Тарифна квота - це різновид змінних мит, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару: при імпорті у межах певних кількостей (квот) він оподатковується за базовою внутрішньоквотовою ставкою тарифу, при перевищенні певного обсягу імпорт оподатковується за вищою, понадквотовою ставкою тарифу. Тарифне квотування є інструментом комбінованого характеру, який поєднує елементи економічного і адміністративного впливу. Активно застосовується в ЄС, а також передбачено Угодою із сільського господарства у рамках ГАТТ/ВТО.

Структура тарифів багатьох країн передусім забезпечує захист національних виробників готової продукції, особливо не перешкоджаючи ввезенню сировини та напівфабрикатів.

Для захисту національних виробників готової продукції та стимулювання ввезення сировини та напівфабрикатів використовується тарифна ескалація — підвищення рівня митного оподаткування товарів у міру зростання ступеня їх обробки.

7. Митні пільги — встановлене законодавством звільнення (повне або часткове) осіб, що переміщають через митний кордон товари або інші предмети, від митних платежів. Митні пільги також визначаються як встановлені на умовах взаємності або в односторонньому порядку пільги щодо переміщуваних через митний кордон товарів у вигляді повернення раніше сплаченого мита, звільнення від сплати мита, зниження ставки мита, встановлення квот на преференційне ввезення (вивезення) товарів.

З урахуванням міжнародної практики встановлення пільг здійснюється Верховною Радою за поданням KM України. Митні пільги не можуть носити індивідуального характеру, тому що надаються виключно шляхом прийняття відповідного закону. Підставоюдля надання митних пільг може бути або належність особи до осіб, які мають на це право згідно зі своїм правовим статусом (представники іноземних держав та їх співробітники і інші іноземні особи), або факт переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, ввезення на митну територію яких або вивезення за їх межі цієї території дозволяється законодавством України за умови несплати мита, зниження ставок мита, встановлення тарифних квот (тарифні пільги). До першої категорії належдать митні пільги для представників іноземних держав та їх співробітників та інших іноземних осіб. Питання надання цих пільг регулюється МК України. Так, відповідно до глави 54 МК України митні пільги надаються представництвам іноземних держав, міжнародних організацій, представництвам іноземних фірм та офіційним особам на території України, а також дипломатичним представництвам України, шо знаходяться за кордоном. Розглянемо їх більш детально.
Дипломатичні представництва іноземних держав на території України за умови дотримання встановленого МК порядку переміщення товарів через митний кордон України можуть ввозити в Україну та вивозити з її митної території товари, призначені для офіційного (службового) користування представництв із звільненням від митного огляду та сплати податків та зборів за винятком плати за їх митне оформлення, якщо воно здійснюється поза місцями розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів.
Законом України «Про Єдиний митний тариф» встановлено порядок надання тарифних пільг. Зокрема, при здійсненні зовнішньоекономічної політики України в межах її митної території допускається надання тарифних пільг у вигляді повернення мита, зниження рівня митного обкладення та звільнення від сплати мита. Такі пільги здобули з прийняттям нового МК України більш стабільну правову основу. Відповідно до ст. 334 МК — тарифні пільги (тарифні преференції) — це пільги, що надаються Україною у процесі реалізації її зовнішньоекономічної політики на умовах взаємності чи в односторонньому порядку щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України, такі як звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних квот на ввезення товарів. Тарифні пільги застосовуються виключно на основі податкового законодавства України, МК України, законів України, а також міжнародних договорів України. Тарифні пільги встановлюються щодо товарів і не можуть застосовуватися в індивідуальному порядку до окремих осіб. Безпосередньо порядок надання тарифних пільг, передбачених законами України, визначається KM України.
У провадженні зовнішньоекономічної діяльності застосовуються преференційні ставки Митного тарифу України як звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних квот на ввезення до товарів:
1)які походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або зону вільної торгівлі;
2)які походять з країн, що розвиваються, і на які поширюється національна система преференцій України.
Встановлення преференцій у рамках митного союзу або зони вільної торгівлі має свої підстави, порядок та правила. Так, звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або застосування тарифних квот на преференційне ввезення товарів, які походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або зону вільної торгівлі, встановлюється на підставі відповідних міжнародних договорів України.
Звільнення від сплати мита під час переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України допускається виключно на підставі МК та інших законів України про оподаткування. Так, від сплати мита звільняються:
1)транспортні засоби — під час здійснення міжнародних перевезень товарів та пасажирів, а також засоби матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, продовольство та інші товари, необхідні для їх нормальної експлуатації на час перебування в дорозі, у пунктах проміжної зупинки або придбані за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії (пошкодження) цих транспортних засобів;
2)засоби матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, продовольство та інші товари, що вивозяться за межі митної території України для забезпечення діяльності суден, зареєстрованих у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, які ведуть морський промисел, а також продукція промислу цих суден, що ввозиться на митну територію України;
3)товари, що ввозяться на митну територію України чи вивозяться з митної території України для офіційного та особистого користування дипломатичними, консульськими представництвами іноземних країн, їх персоналом та членами їхніх сімей, а також міжнародними організаціями, представництвами іноземних країн при них, персоналом цих організацій та представництв, іншими іноземними посадовими особами, що користуються правом безмитного ввезення таких товарів на підставі законів України або міжнародних договорів України;
4)товари, що підлягають стягненню на користь держави у випадках, передбачених законом;
5)товари (крім підакцизних), що ввозяться на митну територію України на безоплатній основі як гуманітарна допомога, згідно з переліком, що затверджується KM України;
6)товари (крім підакцизних), що ввозяться на митну територію України чи вивозяться за межі митної території України з метою ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;
7)підручники, що передаються на безоплатній основі для навчальних, дошкільних та лікувальних закладів, які повністю або частково фінансуються з Державного бюджету;
8)товари (крім підакцизних), що ввозяться на безоплатній основі на митну територію України і визначаються в законі як міжнародна технічна допомога;
9)товари, що переміщуються під митним контролем у режимі транзиту через митну територію України;
10)товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами у розмірах, встановлених законами, і не призначаються для відчуження чи використання у виробничій чи іншій комерційній діяльності;
11)товари, що переміщуються через митний кордон України резидентами — членами екіпажів українських суден у розмірах, які не перевищують одержані ними у закордонному плаванні доходи, визначені і підтверджені в порядку, встановленому KM України;
12)техніка, устаткування, майно і матеріали, перелік яких визначається KM, що ввозяться в Україну розвідувальними органами для власного використання;
13)книги, публікації та інші матеріали просвітнього, наукового та культурного характеру, що надсилаються у рамках міжнародного документообігу до бібліотек, що є в державній і комунальній власності, бібліотек Національної академії наук України та інших самоврядних організацій;
14) валютні цінності, інші товари відповідно до законів України про оподаткування.
Чинним законодавством встановлено порядок використання зазначених вище товарів. Так, товари, які відповідно до закону пропускаються через митний кордон України із застосуванням пільг щодо оподаткування, можуть використовуватися виключно з тією метою, на підставі якої надано такі пільги. Так, від сплати мита звільнюються:
—товари, що ввозяться за рахунок коштів Державного валютного фонду України, республіканського (Автономної Республіки Крим), місцевих валютних фондів;
—товари, що ввозяться на митну територію України за рахунок іноземних кредитів, наданих під гарантію KM України;
—засоби захисту рослин і тварин, калійні і фосфатні добрива;
—тимчасово, до 1 січня 2008 року, товари (включаючи машинокомплекта), що ввозяться на митну територію України та використовуються для будівництва і виробничої діяльності підприємств по виробництву автомобілів і запчастин до них з інвестицією (в тому числі іноземною) виключно у грошовій формі, що становить суму, еквівалентну не менше 150 мільйонів доларів США, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку;
—товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені до зворотного вивезення за її межі у встановлені строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді;
—предмети дитячого асортименту (ставки мита зменшуються на 50%);
—на період виконання робіт щодо підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему при ввезенні (пересиланні) суб'єктами господарської діяльності, перелік яких затверджується виконавчим комітетом Славутицької міської ради, на митну територію України товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання), що надходять у рамках міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі для подальшої експлуатації, підготовки до зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації, перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему та забезпечення соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС і міста Славутича;
—тимчасово, до 1 січня 2004 року, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України у порядку, визначеному KM України, суб'єктами господарської діяльності, перелік яких затверджується виконавчим комітетом Славутицької міської ради, товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання) за переліком, який щорічно затверджується KM України, що використовуються для розвитку виробництва та створення нових робочих місць у місті Славутичі;
—об'єкти оподаткування, визначені в інших випадках Верховною Радою України.
Декретом KM України «Про порядок обкладання митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну» встановлено, що від сплати мита звільняються такі товари і предмети:
—товари (крім вино-горілчаних і тютюнових виробів) загальною вартістю, еквівалентною 200 ЕКЮ включно;
—предмети особистого користування (за винятком транспортних засобів індивідуального користування та за винятком запасних частин до них), що тимчасово ввозяться на митну територію України;
—речі, що ввозяться (пересилаються) під час переселення на постійне місце проживання в Україну;
—горілчані вироби у кількості одного літра, вино — двох літрів, тютюнові вироби — 200 цигарок (або 200 грамів цих виробів) на одну особу.
Громадянам, які постійно проживають за кордоном, дозволяється ввозити на митну територію України без сплати мита транспортні засоби для власного користування, але не більше як одне найменування на одну особу під зобов'язання про зворотне вивезення протягом року.
Законодавством України встановлено також, що звільняються від сплати мита окремі предмети, які вивозяться за митний кордон України. До них належать:
1.Предмети (крім вино-горілчаних і тютюнових виробів, харчових продуктів) загальною вартістю, що не перевищує десятикратного розміру мінімальної заробітної плати:
2.Предмети загальною вартістю, що не перевищує суми іноземної валюти, зазначеної у виїзній митній декларації, за умови використання цієї валюти на придбання таких предметів на підприємствах і в організаціях, які мають право здійснювати торгівлю за іноземну валюту, або предмети загальною вартістю, що не перевищує суму, еквівалентну іноземній валюті, зазначену у виїзній митній декларації, за умови використання цієї валюти на придбання таких предметів, як:
—предмети, що вивозяться іноземними громадянами — посадовими особами, які працюють на державних підприємствах України не менше як три місяці, на суму, що не перевищує 50% отриманої заробітної плати у національній валюті України;
—предмети особистого користування, що тимчасово ввозяться пересилаються) за митний кордон України;
—речі, що вивозяться (пересилаються) під час переселення громадян на постійне місце проживання за кордон;
—горілчані вироби у кількості одного літра, вино — двох літрів, тютюнові вироби — 200 цигарок (або 200 грамів цих виробів) на одну особу;
—предмети, що були тимчасово ввезені в Україну громадянами, які постійно проживають за кордоном, і ввезення яких було оформлено митними органами у встановленому порядку;
—предмети, що пересилаються у міжнародних поштових відправленнях і вартість яких не перевищує двох мінімальних заробітних плат;
—вирощена громадянами на городах і присадибних ділянках продукція: картопля, плодоовочеві продукти, ягоди, виноград, баштанні культури за наявності довідки органів місцевого самоврядування, яка підтверджує, що ця продукція вирощена громадянином і є його власністю.
Що ж до товарів та інших предметів, які тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені до зворотного вивезення за її межі у встановлені строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді, а також товари та інші предмети, що тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені до зворотного ввезення на цю територію у встановлені строки у незмінному стані, то вони пропускаються через митний кордон України без сплати мита. Таке ввезення або вивезення називають умовно-безмитним, тому що воно стосується лише предметів, які переміщалися через митний кордон під митним режимом тимчасового ввезення (вивезення). Особливою характерною рисою цього митного режиму є строк перебування предметів на митній території України (при ввезенні) або за межами митного кордону України (при вивезенні). Цей строк визначено протягом одного року з дня пропускання через митний кордон України.
Тарифні преференції— це пільги, які надані при обкладенні митами всіх або декількох товарів окремих країн і не поширюються на товари інших країн у вигляді звільнення митом, зниження ставок мита або встановлення квот на преференційне ввезення щодо товарів і інших предметів. Тарифні преференції встановлюються на товари і предмети, які походять з країн, що розвиваються і користуються Загальною системою преференцій і передбачені умовами, що такі товари мають обіг виключно у прикордонній торгівлі.
Тарифні преференції мають три форми:
—звільнення від сплати мита;
—зниження ставок мита;
—встановлення квот на преференційне ввезення.
Повернення мита також є важливим засобом митно-тарифного регулювання ЗЕД. За товари, які були ввезені на митну територію України, а потім вивезені протягом одного року, сплачене мито може бути повністю або частково повернено власникові товарів при їх вивезенні за межі митної території України, але за умови пред'явлення свідоцтв про використання цих товарів з метою складання, монтажу, переробки або обробки.