ід Партеноцисус — Parthenocissus Planch.

ема 4.8. Родина Гіркокаштанові, Виноградові.

1. Родина Гіркокаштанові. Рід Гіркокаштан звичайний .

2. Родина Виноградові. Рід Виноград Виноград культурний. Рід Партеноцисус. Партеноцисус п’ятилистий.

С.О.

3. Гіркокаштан червоноквітковий.

 

1. РОДИНА ГІРКОКАШТАНОВІ — HIPPOCASTANAСЕАЕ TORR.

ід Гіркокаштан, каштан кінський — Aesculus L.

Листопадні дерева, інколи кущі із супротивними, пальчатоскладними листками, з 5 —9 листочків. Квітки неправильні, зібрані у верхівкові стоячі волоті. Плід — велика, тристулчаста коробочка з однією або двома великими насінинами. Розмножують насінням, паростками, щепленням. Рід об'єднує близько 25 видів, поширених у Північній півкулі, третина з яких випробувана в Україні.

Гіркокаштан звичайний, каштан кінський звичайний — Aesculus hippocastanum L. Дерево заввишки до 30 м з густою, широкоокруглою, яйцеподібною кроною. Стовбур часто багатоверхівковий, кора темна, сіро-бура, тріщинувата, пагони товсті, голі, світло-бурі, бруньки великі, бурі, клейкі. Листки на довгих черешках мають 5 — 7 сидячих, оберненояйцеподібних листочків з клиноподібною основою, по краю двічіпилчасті. Квітки білі з рожевими цяточками, зібрані в пря­мостоячі волоті завдовжки до 30 см, з'являються в травні. Плоди великі, кулясті, до 6 см в діаметрі, з шипами, достигають у вересні — жовтні.

Природно поширений на Балканах, на півночі Греції. Широко культивується в Україні як красиве декоративне дерево. Особливо багато каштанів кінських у Києві. Досить зимо- і морозостійкий, тіньовитривалий вид. Найкраще росте і роз­вивається на глибоких, пухких, глинистих або супіщаних, достатньо, але не надмірно зволожених ґрунтах. Витримує сухі чорноземні ґрунти у степовій зоні, але не витримує засолення ґрунту. Чутливий до суховіїв, що виявляється в обпаданні та підгорянні листя, сповільненні росту. Міські умови витримує добре, але потерпає від жари, задимлення та загазованості повітря. Коренева система добре розвинена, на кореневих волосках живуть бактерії, які засвоюють азот з повітря. У сприятливих умовах доживає до 300 років.

Декоративні форми: за будовою та кольором квіток — махрова біла (Баумана), махрова жовто-червона (Ширингофера); за будовою та кольором листя — жовто-пістрява, біло-пістрява, з дрібними білими плямами (Меммінгера), розріза-нолиста, вирізна; за будовою крони — куляста, пірамідальна, повисла; за ростом — низькоросла.

Рекомендується для створення поодиноких, групових та алейних посадок у Іа, Ів, II, III та в умовах поливу в IV ра­йонах.

 

І — VITAСЕАЕ LINDL.

ід Виноград — Vitis L.

Листопадні або вічнозелені ліани, які за допомогою вусиків прикріплюються до опор. Листки прості, часто глибоко-пальчастолопатеві, по краю зубчасті. Квітки дрібні, зеленуваті. Плоди — соковиті, м'ясисті ягоди. Розмножують насінням, живцями. Рід об'єднує понад 50 видів, які ростуть у Північній півкулі переважно в помірно теплих районах. В Україні один дикорослий вид.

Виноград звичайний, культурний — Vitis vinifera L. Ліана завдовжки до 20 м. Листки 3 —5-лопатеві, серцеподібні, темно-зелені, 7 —15 см в діаметрі, лопаті грубозубчасті. Квітки зібрані у великі волоті. Цвіте в травні — червні. Плоди чорно-фіолетові, пурпурові, темно-червоні, рожеві, зелені, дозрівають у серпні — червні.

У дикорослому стані трапляється майже по всій території країні. Є родоначальником більшості культурних сортів винограду. Відносно морозостійкий, краще росте на родючих, достатньо зволожених грунтах. У разі засухи може втрачати частиігу листя.

Декоративні форми: за забарвленням листя — пурпурова; за будовою листя — розрізанолиста, має багато сортів за роз­мірами, забарвленням і смаком плодів.

Рекомендується для створення вертикального озеленення стін (на опорах), альтанок, трельяжів, пергол, огорож у всіх районах країни.

 

ід Партеноцисус — Parthenocissus Planch.

Листопадні або вічнозелені виткі деревні рослини. Вусики часто з присосками. Листки пальчасто-складні. Квітки зібрані в китиці біля супротивних листків, іноді — у волоті на кінцях гілок. Плід — сизо-чорна ягода. Рід об'єднує близько 10 видів, поширених у Північній Америці, Східній Азії та Гімалаях.

Партеноцисус п’ятилистий— Parthenocissus quinquefolia L. Ліана завдовжки 15 — 20 (25) м з червонуватими молодими пагонами. Листки пальчасто-складні, завдовжки до 12 см, темно-зелені, восени карміново-фіолетові, довго не обпадають. Квітки зібрані у верхівкові, малопомітні волоті. Плоди — дрібні, темно-сині, неїстівні ягоди. Розмножують насінням, живцями.

Природно поширений на сході Північної Америки. Давно культивується в Україні, в старих парках дичавіє. Росте швидко, за вегетацію може дати прирости 2,5 — 3 м. Віддає перевагу пухким, добре дренованим, достатньо зволоженим і родючим ґрунтам. Добре росте на сонці та в затінку, стійкий у міських умовах, майже не уражується хворобами та не пошкоджується шкідниками. Довговічний.

Декоративні форми: за розмірами листя — дрібнолиста (Енгельмана); за будовою присосків — стінна та інші форми, здатні прикріплюватися до прямовисних стіг.

Рекомендується для створення декорування стін, високих огорож, пергол, альтанок у всіх районах країни.

 

С.О.

3. Гіркокаштан червоноквітковий — Aesculus carnea Наупе. Дерево заввишки до 20 (25) м з широкопірамідальною кроною. За зовнішнім виглядом дуже подібний до гіркокаштана звичайного. Квітки від рожево-червоних до червоних, золотисті, суцвіття до 25 см завдовжки, густі, прямостоячі, з'являються в травні — червні. Плоди — коробочки 3 —4 см в діаметрі, з рідко розміщеними шипами, достигають у вересні.

Отриманий у результаті схрещування гіркокаштана звичайного з гіркокаштаном рожево-червоним. Часто культивується в Україні, однак менш зимостійкий, ніж гіркокаштан звичайний. В умовах Києва в суворі зими іноді підмерзає, але не вимерзає. Добре росте в західному та в південному регіонах країни.

Один з найдекоративніших видів гіркокаштанів. Рекомендується для створення поодиноких, групових та алей­них посадок у Іа, Ів, III, Шб та в умовах поливу Уа, Ув районах.