онтроль взаємного розташування робочих поверхонь.
Методи контролю погрішностей взаємного розташування робочих поверхонь розглянемо на прикладі деталей класу валів і корпусних деталей.
У деталях класу валів найчастіше контролюють неспівісну шийок і неперпендикулярність фланців до осі валів.
Контроль неспівісної шийок валів роблють шляхом виміру їх радіального биття за допомогою індикатора (мал. 2).
Контрольований вал при цьому встановлюють в центрах.
Величина радіального биття шийок визначається як різниця найбільшого і якнайменшого свідчень індикатора за один оборот валу.
Контроль неперпендикулярності фланця до осі валу виробляють також при установці валу в центрах (мал..3). За допомогою індикатора заміряють торцеве биття фланця на певному радіусі R
У корпусних деталях контролюють наступні погрішності взаємного розташування поверхонь:
· неспівісна отворів,
· непаралель осі отворів щодо площини,
· непаралель осей отворів і порушення міжцентрової відстані,
· неперпендикулярність осей отворів,
· неперпендикулярність осі отвору до площини.
Контроль неспівісної отворів в корпусних деталях роблють за допомогою оптичних, пневматичних і індикаторних пристосувань.
Мал..2. Контроль взаємного биття шийок валу
Мал. 3. Контроль биття фланця на валу
Найбільше застосування в авторемонтном виробництві знайшли індикаторні пристосування.
Схема виміру неспівісної отворів під корінні підшипники колінчастого валу в блоці циліндрів за допомогою індикаторного пристосування показана на мал..4.
Пристосування складається з контрольного облямовування, втулок і індикатора годинного типу.
При перевірці неспівісної обертають втулку з індикатором і заміряють величину радіального биття. Радіальне биття покаже подвоєну величину неспівісної (зсуви осей).
Неспівісну отворів контролюють в блоках циліндрів двигунів, картерах коробок передач, картерах редукторів і інших деталях.
Контроль міжцентрової відстані і непаралелі осей отворів виробляють шляхом вимірювання відстаней а1 і а2 (мал..6) між внутрішніми створюючими контрольних облямовувань за допомогою штихмаса або індикаторного нутроміра
Міжцентрову відстань визначають розрахунком по формулі:
а1+а2 d1+d2
А = ---------- + --------
2 2
де :
d1 і d2 — діаметри контрольних оправок.
Непаралель осей отворів визначають як різницю вимірів а1—а2 на довжині L.
Контроль неперпендикулярності осей отворів роблють за допомогою оправки з індикатором (мал..7, а) або калібром (мал. .7, б) шляхом вимірювання зазорів Ñ1 і Ñ2 на довжині L.
Величина неперпендикулярності осей в першому випадку визначається як різниця свідчень індикатора в двох протилежних положеннях, а в другому — як різниця зазорів.
Контроль неперпендикулярності осі отворів до площини можна виконати за допомогою індикаторного пристосування (мал..8, а) або спеціального калібру (мал..8, б)
Мал..5. Контроль неспівісної отворів:
/ — втулки; 2 — облямовування; 3 — індикатор
Мал..6. Контроль непаралелі осей отворів і міжцентрової відстані
Мал..7. Схема виміру неперпендикулярності осі отворів
Мал. .8, Контроль неперпендикулярності осі отворів до площини
У першому випадку неперпендикулярність осі отвору до торце-завивання площини на діаметрі Д визначають як різницю свідчень індикатора при обертанні його щодо осі отвору, в другому випадку — вимірюванням зазорів в двох діаметрально протилежних крапках по периферії контрольного диска.
Величина неперпендикулярності в цьому випадку буде рівна різниці зазорів Ñ1 -Ñ2 на діаметрі Д.