ретій етап — осмислення (рефлексія).

На цьому етапі вчитель вирішує два важливих завдання:

ü Спонукання учнів висловлю­вати своїми словами отриману інформацію, бо ми краще запа­м'ятовуємо те, що формуємо в особистому контексті.

ü Сприяння обміну ідеями між учнями, в результаті чого збага­чується словниковий запас та ак­тивізуються здібності до самови­яву.

 

На цьому етапі уроку відбувається:

· осмислення учнями нового матеріалу;

· адаптація нових понять в осо­бистій системі знань учня, тобто зміна вже існуючого уявлення;

· реструктуризація сформова­них зв'язків, що формує місце для нової інформації;

· засвоєння й закріплення знань.

 

Знання мають тривалий харак­тер, якщо учень переформулює ідею, інформацію, пояснення чого-небудь із використанням особис­того словника, що створює осо­бистий осмислений контекст вив­ченого. Використання в цей час різноманітних засобів інтегруван­ня нової інформації призводить до більш гнучких конструкцій, які можна ефективніше і цілеспрямо­ваніше застосовувати в майбут­ньому.

 

Методи розвитку критичного мислення

 

Метод «знаю — хочу дізнатися — навчаюсь»

Цю техніку слід застосовувати в роботі зі знайомими темами. Важливість її в тому, що вона охоп­лює всі етапи уроку:

 

 

Застосування:

1. Учитель повідомляє учням тему для вивчення.

2. Учні розбиваються на пари і протягом 4—5 хвилин обговорюють одне з одним усе, що знають про тему.

3. В цей час учитель креслить на дошці таблицю.

4. Учитель надає слово кожній парі і з її слів заповнює першу гра­фу таблиці. При цьому він може редагувати інформацію. В тих ви­падках, коли учні не дуже впевнені в своїх знаннях, учитель записує інформацію в другу графу.

5. Учитель пропонує учням ра­зом шукати відповіді на запитан­ня другої графи.

6. Коли відповідь знайдено, її записують у третю графу.

7. Учні читають текст (підруч­ник, інше джерело) і формулюють відповіді на запитання або просто сповіщають нову інфор­мацію. Це теж записують у тре­тю графу.

8. Учитель звертає увагу учнів на запитання з другої графи: в тому разі, якщо відповіді не знай­дено, педагог пропонує інші дже­рела.

Що ми знаємо	Що хочемо знати	Що ми вивчили

Діаграма Венна

Діаграма Венна — техніка графічного подання інформації, що виявляється при обговоренні двох ідей або текстів, між якими існують загальні та відмінні риси.

Інформацію подано у вигляді двох або кількох кіл, які наклада­ють одне на одне пропорційно до збігу/відмінностей, виявлених у процесі обговорення.

 

 

Відмінні риси Відмінні риси

Застосування:

1. Учитель пропонує тему для обговорення, порівнюючи її з іншою, вже відомою учням.

2. Індивідуально, в парах або групах учні малюють кола і пишуть необхідний текст або слова.

3. Частину кіл, які збігаються, можна виділити штрихом або кольо­ром. На них пишуть аспекти збігу.

4. Учні усно коментують усі ви­падки розбіжності в думках стосовно діаграми.

Метод недостатньої інформації

Учням спеціально слід давати не всю інформацію, потрібну для вирішення поставленого навчаль­ного завдання. Інформацію, якої не вистачає, учні мають отримати у вчителя.

 

Дослідницький метод

1. Формулювання завдання.

2. Активізація опорних знань.

3. Висунення гіпотез.

4. Визначення алгоритму, спо­собу вирішення завдань.

5. Перевірка та оцінка резуль­татів.

6. Висновок.

 

Проблемний метод

 

1. Вибір чи визначення проб­леми.

2. Напружене мислення (протиріччя між раніше отриманими знаннями та новими, невідомими).

3. Висунення ідей.

4. Розв'язування проблеми (вибір оптимального варіанту).

 

Метод несподіваної заборони

 

Для розв'язання навчального завдання слід заборонити викори­стовувати будь-який елемент. Його використання провокує учнів на проведення аналогій, допома­гає здолати інерційність мислен­ня. Наприклад, для вирішення гео­метричних задач забороняють ко­ристуватися трикутником.