олективізація, Голодомор та репресії.
Прихід радянської влади в 20-х рр. ХХ ст. для села було значною подією, як і для всієї країни загалом. Колективізація села розпочалась в 1930 р. і тривала до 1933 р.. Не обійшлося без репресій, 10 осіб було оголошено куркулями і вислано до Сибіру.
Надаю список репресованих:
1) Кравчук Микита Оникійович, 1889 р., освіта початкова, селянин-одноосібник. Заарештований 18.05.1932 р.. Звинувачення: антирадянська агітація. Трійкою ДПУ УРСР 28.10.1932 р. засуджений на 5 років позбавлення волі у концтаборі. Реабілітований прокуратурою Хмельницької обл.. 23.01.1998 р..
2) Рачок Анастасія Гнатівна, 1922 р., утриманка. У 1933 р. разом з батьками вислана в Карелію. Реабілітована згідно з законом України від 17.04.1991р.
3) Рачок Гнат Карпович, 1902 р., малописьменний, селянин-одноосібник. У 1933 р. як неблагонадійний елемент висланий в Карелію. Реабілітований згідно з законом України від 17.04.1991 р.
4) Рачок Текля Андріївна, 1903 р., малописьменна, селянка-одноосібниця. У 1933 р. як неблагонадійний елемент вислана в Карелію. Реабілітована згідно з законом України від 17.04.1991 р.
5) Сорока Катерина Несторівна, 1926 р., утриманка. У 1933 р. разом з батьками вислана в Карелію. Реабілітована згідно з законом України від 17.04.1991 р.
6) Сорока Любов Несторівна, 1922 р., утриманка. У 1933 р. разом з батьками вислана в Карелію. Реабілітована згідно з законом України від 17.04.1991 р.
7) Сорока Марія Платонівна, 1891 р., неписьменна, селянка-одноосібниця. У 1933 р. як неблагонадійний елемент вислана в Карелію. Реабілітована згідно з законом України від 17.04.1991 р.
8) Сорока Надія Несторівна, 1920 р., утриманка. У 1933 р. разом з батьками вислана в Карелію. Реабілітована згідно з законом України від 17.04.1991 р.
9) Сорока Нестор Семенович, 1882 р., малописьменний, селянин-одноосібник. У 1933 р. як неблагонадійний елемент висланий в Карелію. Реабілітований згідно з законом України від 17.04.1991 р.
10) Сорока Текля Несторівна, 1922 р., утриманка. У 1933 р. разом з батьками вислана в Карелію. Реабілітована згідно з законом України від 17.04.1991 р.
Голодомор 1932 – 1933 рр. не оминув і наше село. Про страшний голод пам’ятають очевидці: КОПИЦЯ Ганна Корніївна, 1923 року народження. (Записала Сьомак В.Д., вчитель Вишнопільської ЗОШ, лютий 2008 р.).
Важкі були часи. Як зараз бачу: я була одна у сім’ї, у хаті не було ні крихти хліба. У матері текли сльози з очей, коли вона брала останню хустину і несла до іншого села, щоб замінити її на стакан гречаних круп. Пекли млинці з гнилої картоплі, бур’яну. Ходили шукати по полях зернята з пшениці чи овесу. Одного дня не було чого їсти, і мене батьки, завели у сусіднє село (с.Чорна) до родичів, щоб я не померла з голоду, вони захотіли мене залишити, але я коли побачила, що вони повертаються додому, я теж за ними побігла. Я не могла навіть усвідомити те, що мої батьки можуть померти з голоду, а я буду нагодована у родичів.
ОБУХІВСЬКА Тетяна Трохимівна, 1921 року народження (Записала Сьомак В.Д., вчитель Вишнопільської ЗОШ, січень 2008 р.).
Коли був голод мені було всього 11 років. Жахливо, навіть через 75 років ступати стежками страшної трагедії, яка сталася на благословенній землі українського краю. Досі не віриться, щоб тут – у житниці України раптово зник хліб, люди залишилися без єдиної зернини. І це в урожайний 32 рік. Пухли старі і малі, вимирали цілі роди і села. Смерть чатувала на шляхах, на полі, в хаті, ця страшна смерть не покидала і безжально нищила український народ. У нас була маленька хатина, а в родині було 6 чоловік. Я була найстарша з дітей, тому доглядала за малими. З їжею було не просто скрутно, взагалі не було нічого їсти, добре, що в родичів була корова, то вони приносили по пляшці молока в день. Мама нам з водичкою розводила, так і пили потрошки. Батько міняв кукурудзу, муку, картоплю, так і виживали. Але маму не вберегли… Щоб хоч трохи нагодувати дітей віддавала свою частинку їжі і… померла. Це була найстрашніша подія у нашій сім‘ї. Після смерті мами батька, мене і мою бабусю забрали в найми до родичів батька. Згодом померли усі мої братики і сестричка. Із моєї великої родини залишилася я сама, сирота, без роду. Пригадую, як скидали померлих людей на вози і вивозили в курган, зараз він знаходиться на місцевому кладовищі. Тоді, у селі панувала смерть, було страшно вийти на вулицю, люди пухли від голоду і всі помаленьку вимирали. Рідко зустрічалася родина, де усі виживали. Виживали тільки ті, у яких було на що міняти їжу. Я часто поринаю спогадами у ті страшні голодні роки, і молю Бога, щоб ніколи ні одна людина не відчула на собі відчуття голоду, коли болить усе тіло, болять кістки, і хочеться їсти, їсти, їсти…
За 1932 – 1933 рр. від страшного голоду в с. Мартинівка померло 70 чоловік, це ті які стали відомі:
1. Гурко Мар’яна.
2. Гурко Павло.
3. Гурко Петро.
4. Дайнека Василь.
5. Дайнека Степан.
6. Дайнека Тетяна.
7. Доманська Тетяна.
8. Доманський Степан.
9. Жмуд Василина.
10. Жмуд Дарія.
11. Жмуд Іван.
12. Жмуд Калістрат.
13. Жмуд Олена.
14. Загородній Григорій.
15. Загородній Павло.
16. Загородній Петро.
17. Загородній Сергій.
18. Козел Яким.
19. Кравчук Гнат.
20. Мамчур Галина.
21. Мамчур Ганна.
22. Мамчур Паніна.
23. Мамчур Параска.
24. Мамчур Петро.
25. Мамчур Тетяна.
26. Мартинюк Анастасія Петрівна.
27. Мартинюк Антоніна.
28. Мартинюк Василь Петрович.
29. Мартинюк Кіндрат Петрович.
30. Мартинюк Матрона Іванівна.
31. Мартинюк Трохим Петрович.
32. Матвіюк Ганна.
33. Матвіюк Іван.
34. Матвіюк Павло.
35. Матвіюк Яніна.
36. Мельник Антін Макарович.
37. Обухівська Євдокія.
38. Обухівський Парамон.
39. Олійник Микола Омельянович.
40. Олійник Мокрина.
41. Олійник Омелян.
42. Поплавський Іван Мусійович.
43. Рабинюк Ганна Сергіївна.
44. Рабинюк Давид Семенович.
45. Рабинюк Іван Сергійович.
46. Рабинюк Микола Давидович.
47. Рабинюк Ольга Сергіївна.
48. Рабинюк Петро Сергійович.
49. Рабинюк Текля Давидівна.
50. Рибачок Текля Давидівна.
51. Романюк Мусій.
52. Футорна Олена.
53. Футорна Олена Єфимівна.
54. Футорна Тетяна Єфимівна.
55. Футорний Анатолій Єфимович.
56. Футорний Єфим.
57. Футорний Олександр Єфимович.
58. Хмелюк Іван Оверкович.
59. Хмелюк Лідія Селіфанівна.
60. Хмелюк Любов Оверківна.
61. Хмелюк Мотрона Селіфановна.
62. Хмелюк Феодосія Селіфановна.
63. Хомюк Ганна.
64. Яблонська Аліса.
65. Яблонська Ганна.
66. Яблонська Євгена.
67. Яблонська Марія.
68. Яблонська Ольга.
69. Яблонський Іван.
70. Яблонський Іван.
Від 26 лютого 1935 р. створено Остропольський район, до якого ввійшло й село Мартинівка. З 1932 р. воно підпорядковується Вінницькій області, з 1934 р. – Кам’янець-Подільській обл..
1937 р., рік червоного терору та репресій не оминув і с. Мартинівку. Було репресовано 4 чоловіки, наче й мало але для маленького села це більш ніж достатньо:
1) Рабинюк Сергій Давидович, 1893 р., малописьменний, колгоспник. Заарештований 22.09.1937 р.. Звинувачення: контрреволюційна діяльність. Трійкою УНКВС Вінницької обл. 04.10.37 р. засуджено на 10 років позбавлення волі у ВТТ (Виправно-трудовий табір). Реабілітований президією Хмельницького облсуду 24.09.1960 р.
2) Футорний Єфрем, 1895 р., малописьменний, колгоспник. Заарештований 23.10.37р.. Звинувачення: антирадянська агітація. Трійкою УНКВС Кам’янець-Подільської обл. 31.10.37р. засуджений на 10 років позбавлення волі у ВТТ. Реабілітований президією Хмельницької обл. 21.04.1989 р.
3) Кравчук Петро Гнатович, 1908 р., малописьменний. Народився в с. Мартинівка проживав в с. Пасічна, робітник хмелерадгоспу. Заарештований 23.08.37р.. Звинувачення: контрреволюційна діяльність. Трійкою УНКВС Кам’янець-Подільської обл. 25.09.37р. засуджений на 10 років позбавлення волі у ВТТ. Реабілітований прокуратурою Хмельницької обл. 29.11.1989 р.
4) Кравчук Тихон Гнатович, 1916 р., малописьменний. Народився в с. Мартинівка проживав в с. Пасічна, робітник хмелерадгоспу. Заарештований 23.08.37р.. Звинувачення: контрреволюційна діяльність. Трійкою УНКВС Кам’янець-Подільської обл. 25.09.37р. засуджений на 10 років позбавлення волі у ВТТ. Реабілітований прокуратурою Хмельницької обл. 29.11.1989 р.