арубіжний досвід спортивної діяльності різних верств населення.
ема 4
«Рекреаційна діяльність дорослого населення»
Виконали
студенти 4 курсу
43 – Т групи
Роздільська Ірина
Матвійчук Богдан
Львів 2012
План
1. Зарубіжний досвід спортивної діяльності різних верств населення.
2. Соціально-психологічні фактори, що впливають на вибір різних форм і видів рекреації.
3. Коротка характеристика популярних форм рекреаційних занять серед дорослого населення.
4. Місце видів спорту і фізичних вправ у фізичному самовдосконаленні студентів.
арубіжний досвід спортивної діяльності різних верств населення.
Серед форм дозвілля у зарубіжних країнах особливе місце відводиться спортивній діяльності. Спортивне дозвілля виконує не лише оздоровчі та рекреаційні функції, але й вирішує соціальні та культурні (естетичні, комунікативні, виховні) завдання. Спортивне дозвілля стає провідним напрямом діяльності парків, клубів, культурно-спортивних комплексів.
Спортивна діяльність у структурі зарубіжного дозвілля має ряд специфічних рис:
· Підкреслено оздоровчий характер;
· Врахування умов життя та потреб соціально-демографічних угрупувань;
· Оптимальне поєднання різних спортивних видів;
· Необов’язковість систематичного відвідування спортивних закладів, майданчиків та павільйонів;
· Їх доступність.
У багатьох спортивно дозвільних клубах є додаткові послуги, що посилюють їх привабливість для відвідувачів – спортивні магазини, масажні та косметологічні кабінети, дитячі кімнати, камери схову.
Популярністю користуються й культурно-дозвільні заходи, що проводяться у спортивних комплексах: святкування сімейних подій, корпоративні вечірки, розважальні програми, вечори відпочинку.
Організація спортивного дозвілля в різних країнах світу здійснюється з урахуванням місцевих традицій, звичаїв, умов життя. Так, серед німецькихлюбителів довільного спорту популярні катання на ковзанах та лижах, спортивні танці, плавання, різноманітні види оздоровчої гімнастики, спортивні ігри (футбол, хокей, теніс, волейбол), туристичні прогулянки. Ірландці ж надають перевагу таким видам спорту, як спортивна ходьба, плавання, їзда на велосипеді, футбол, гольф, більярд. Американці полюбляють гру в гольф, теніс, більярд.
У Японіїспортивні гуртки та культурно-спортивні комплекси функціонують, переважно, при підприємствах, приватних фірмах, корпораціях. У Німеччині особливістю вважається створення умов для заняття фізкультурою у спортивних добровільних організаціях, членами яких є майже половина населення країни. У США організація спортивної діяльності концентрується, переважно, навколо навчальних установ (шкіл, коледжів, університетів).
У Німеччині в другій половині XX ст.. формується поняття «спорт вільного часу» (Freizeitsport), що пропагується як «корисна для фізичного та морального здоров’я розвага», «джерело задоволення та радості».
Спортивне дозвілля (спорт вільного часу), на відміну від професійної спортивної діяльності, орієнтується не на спортивні досягнення, а на задоволення спортивних нахилів та бажань людини у вільний час.
Натомість в Японії основними мотивами до занять спортом у вільний час є відновлення працездатності, самоствердження, самовдосконалення. Поняття «спорт» виникає в країні лише у 1868 році, що пов’язується з виходом Японії з феодальної самоізоляції та перенесення у японську культуру західних традицій. До цього часу фізичними вправами займалися переважно самураї та борці сумо. Вже з 1872 року уроки фізкультури з’являються в шкільних навчальних програмах і ґрунтується на швейцарському та американському досвіді. Японська асоціація любительського спорту виникає з 1928 року. Після другої світової широкого розповсюдження набувають спортивні клуби, формується «корпоративний спорт», який спричиняє появу бейсбольних, волейбольних, хокейних, футбольних асоціацій та ліг. Головним завданням спортивних клубів на підприємствах та корпораціях стає не стільки зміцнення здоров’я та досягнення вищих результатів, скільки розвиток командного духу, спілкування, зміцнення сімейних основ менеджменту.
З середини ХХ ст.. у країні культивуються такі види спорту як бейсбол, сумо, футбол, боулінг, бокс, теніс, реслінг. З 90-х років ХХ ст.. особлива перевага надається футболу, плаванню, грі у теніс, що пояснюється будівництвом та відкриттям низки спортивних комплексів, в яких створено умови для занять цими видами спорту. Не забувають японці й про свої традиції, займаючись карате, дзюдо, кендо, айкідо, кюдо та іншими видами спорту. Так в країні нараховується більше 10 тисяч тренувальних залів для дзюдо. Рушійною силою любительського спорту стає студентська молодь: між університетами країни щороку проводиться Сокейсен (змагання з баскетболу, греблі, легкої атлетики); Хаконе екіден (марафонська естафета від Токіо до Хаконе й назад); Сомесейн (змагання з регбі), турнір університетів Канто з футболу. Оздоровчими видами спорту займається 68% дорослого населення. Разом з тим, необхідно зазначити, що з 1997 року по 2001 рік через економічні ускладнення в країні припиняє своє існування більше 200 спортивних клубів.
Спільними для спортивного дозвілля будь-якої країни є завдання фахівця, які полягають не в тому, щоб члени спортивних об’єднань досягли значних спортивних результатів, а в наданні необхідної допомоги у створенні веселої та дружньої атмосфери у спортивних групах, умов для заняття улюбленими видами спорту, стимуляції учасників до спортивної діяльності (шляхом спрощення правил гри, використання спортивного обладнання, розрахованого на аматорів, можливості спілкуватися); організації спортивних ігор та змагань.
Спільними для спортивного дозвілля багатьох зарубіжних країн єй перешкоди, що заважають займатися спортом: брак часу, відсутність коштів та належних умов для спортивних занять.
Спортивні клуби, добровільні об’єднання та асоціації, культурно-спортивні комплекси розширюють межі своєї діяльності і поступово охоплюють вихідні, свята, відпускний період, впливаючи при цьому на життя особистості, її соціальну поведінку та здоров’я. Наприклад, наприкінці 90-х у Австралії набуває розвитку програма «Активна Австралія». Її ініціаторами були департаменти охорони здоров’я, спорту та рекреації, департамент у справах сімї, австралійська спортивна комісія. Основним завдання програми є зміна ставлення населення країни до фізичної активності, покращення якості спортивно-оздоровчих та культурно-спортивних послуг, розкриття та розвиток фізичного потенціалу особистості.
Рух «Активна Австралія» має на меті: забезпечити доступність занять спортом для будь-якої людини; надати право вибору у видах спортивних занять відповідно до можливостей, інтересів та бажань; сприяти організації фізично активного способу життя; забезпечити якісну та максимальну безпеку занять; максимально збільшити кількість осіб, які систематично займаються спортивною діяльність; сприяти розвитку культурно-спортивного обслуговування; формувати громадську думку про активну участь у спортивно-масовій роботі.
Отже, спортивні заняття у системі дозвілля спрямовуються на задоволення потреб людини у вільному виборі тих чи інших видів діяльності, в активному відпочинку, у прагненні до фізичного удосконалення та зміцнення власного здоров’я, у пошуку середовища для спілкування. Форми й методи роботи спортивного дозвілля у зарубіжних країнах мають на меті розвиток соціально-культурної активності людини, її ініціативи і творчості.