ипи і види, деталі папілярних візерунків пальців рук.

удова шкірного покриву долонних поверхонь рук і підошов ніг людини.

Шкіра людини складається з двох шарів. Поверхневий, або зовнішній, шар називають епідермісом (гр. epi - над, при, після + derma - шкіра), а другий - більш глибокий - дермою (шкірою). Будова шкіри на різних частинах тіла людини не однакова: на обличчі вона має форму зірочок, на поверхні долонь і підошвах ніг - паралельних валиків, а на останній поверхні тіла шкіра має сітчасту будову (мал. 18).
Дерма, яка знаходиться під епідермісом, має чисельні горбики, котрі іменуюься дермальними сосочками. На більшій поверхні тіла сосочки розташовані хаотично і тільки на долонних поверхнях рук і підошвах ніг вони розміщуються рядами, останні покриті епідермісом і утворюють валики-складки, які можна побачити неозброєнім оком і їх називають папілярними лініями (від лат. papilla - сосок). Усередині сосочка знаходиться потова золоза, протока, яка виходить на гребінь папілярної лінії та утворює отвір, який називається порою (мал. 19). Пора являє собою лійкоподібний отвір з нерівними краями, з якого постійно виділяється потова речовина. Через те, що на долонях немає жирових залоз, то при торканні предмета рукою утворюється потовий слід. Але сліди рук найчастіше називають не потовими, а потожировими, оскільки потові сліди утворюються і тоді, коли руки добре вимиті і не забруднені, в дійсності же долоні рук майже завжди покриті жировою речовиною, яка потрапляє з інших відкритих частин тіла при торканні їх рукою (іншої руки, обличчя, волосся, та ін).

ластивості папілярного узору.

Загальні і власні (окремі) ознаки будови папілярних узорів характерні трьома властивостями, які дозволяють проводити ідентифікацію людини за ними, а саме: індивідуальність, відновленість і відносна незмінність.
Індивідуальність - це фундаментальна властивість папілярних узорів, суть яких складається з особливостей будови шкіри на долонних поверхнях рук і підошвах ніг. Кожний узор формуєтться в процесі внутрішньоутробного розвитку, він зв'язаний зі спадковістю і протягом всього життя людини залишається незміннім. Якщо пошкоджують епідерміс, то з часом узор відновлюється. Анатомічна будова узору змінюється при глибоких пошкодженнях дерми - сосочкового шару (опік, поріз, розрив). На цих ділянках виникають шрами, рубці, які, у свою чергу, стають ознаками.
Відновленість папілярного узору як властивість шкірного покриву людини взагалі дозволяє використовувати сліди пальців рук, коли пальці після вчинення злочину були травмовані і на узорах з'явилися рубці, шрами.
Відносна незмінність як властивість пов'язана з індивідуальністю і відновленістю. З ростом і розвитком людини папілярні узори збільшуються в розмірі , лінії узору стають товщі, з'являються зморшки, складки, "білі лінії", однак при цьому загальна форма і розміщення особистих ознак в узорі залишаються незмінними. Це дозволяє ідентифікувати людину за слідами пальців рук, які нанесені з великим розривом у часі.

Кожна папілярна лінія має зовнішні особливості будови у виглядірозривів, роздвоєнь злить, стовщень тощо, які називаються деталями або частковими ознаками (мал. 22).
Розглядаючи папілярну лінію в лупу, на її гребені можна побачити будову пор, які мають форму багатокутників, овалів з нерівними краями, що дозволяє відрізняти їх один від одного (мал. 23). Краї папілярних ліній також не рівні, мають форму згину і сприймаються як хвиляста "берегова лінія" (мал. 23). Особливості будови пор і країв папілярних ліній є власними ознаками, сукупність яких використовується для ототожнення. Таким чином, ознаки папілярних узорів допустимо розглядати на макрорівні і до них відносяться загальна форма узору, будова окремих деталей папілярних узорів (центральної частини, дельт і потоків ліній, які знаходяться за рамками центрального узору).