Структура інформаційного ринку та інформаційних служб
Ринок інформаційних продуктів та послуг є системою економічних, правових, організаційних відносин у сфері торгівлі продуктами інтелектуальної праці на комерційних засадах. Він характеризується визначеною номенклатурою продуктів і послуг, умовами та механізмами їх надання, цінами. Предметами продажу або обміну на інформаційному ринку виступають інформаційні системи, інформаційні технології, ліцензії, патенти, товарні знаки, інженерно-технічні послуги, різного роду інформація та інші види інформаційних ресурсів.
Постачальниками інформаційних продуктів та послуг можуть бути:
- центри, де створюють та зберігають бази даних;
- спеціальні служби, у яких акумулюється інформація з конкретної сфери діяльності, здійснюється її аналіз, узагальнення, прогнозування (консалтингові фірми, біржі тощо);
- комерційні фірми;
- інформаційні брокери;
- мережа Інтернет.
Інформаційний ринок як економічне явище – це єдність виробництва, розподілу, обміну та використання інформаційних продуктів та послуг.
Рівень і перспективи розвитку інформаційного ринку визначає відповідність інформаційної інфраструктури ринковим вимогам. Сучасна інформаційна інфраструктура складається із систем накопичення та збереження інформаційних продуктів; систем виробництва інформаційних продуктів; систем забезпечення інформаційними продуктами користувачів, систем сервісного обслуговування елементів інфраструктури та системи підготовки кадрів.
Інфраструктура інформаційного ринку – це сукупність секторів, кожен з яких об’єднує групу людей або організацій, які пропонують однорідні інформаційні продукти та послуги. На світовому ринку інформації визначають такі основні сектори, характерні для всіх розвинених країн:
1. Сектор ділової інформації (біржової, фінансової, комерційної, економічної, статистичної) охоплює:
- біржову та фінансову інформацію (про котирування цінних паперів, валютні курси, облікові ставки, ринок товарів та капіталу, інвестиції, ціни). Цю інформацію надають біржі, спеціальні служби біржової та фінансової інформації, банки, брокерські компанії;
- економічну та іншу соціальну статистичну інформацію: демографічну, інформацію у вигляді рядів динаміки соціальних даних, прогнозованих моделей та оцінок, які надають державні служби, а також компанії, що займаються дослідженнями та розробками, консалтингом;
- комерційну інформацію (про компанії, фірми, напрями їхньої діяльності, товари, ціни, фінансовий стан, керівництво тощо). Цю інформацію надають широкі кола установ, у тому числі й неінформаційні;
- ділові новини в галузі економіки та бізнесу, які надають спеціальні інформаційні служби.
2. Сектор професійно орієнтованої інформації (науково-технічної та спеціальної) вміщує:
- документальну, бібліографічну, реферативну та довідкову інформацію, а також дані з галузей фундаментальних і прикладних, природознавчих, технічних і суспільних наук, виробництва та різних сфер людської діяльності;
- послуги, пов'язані з пошуком і наданням першоджерел та копій документів, організацією доступу до джерел інформації через бібліотеки та спеціалізовані служби, послуги у придбанні першоджерел, їх отриманні через міжбібліотечний абонемент у вигляді мікро- і повнорозмірних копій.
3. Сектор масової користувальницької інформації охоплює:
- новини та літературу (інформацію служб новин і агентств преси, електронні журнали, довідники, енциклопедії);
- користувальницьку та розважальну інформацію (новини, прогнози погоди, розклад руху транспорту, пропозиції з обміну, купівлі та продажу тощо). Ця інформація поширюється як у вигляді документальних видань, так і каналами служб телебачення (телетекст, відеотекст), радіомовлення, комп'ютерних мереж. Відповідно, виокремлюють п'ять секторів інформаційного ринку, які відрізняються специфічним колом користувачів та домінуючими видами інформаційних послуг [5, С. 21-22].
Рис. 1. Структура товарів і послуг інформаційного ринку
1-й сектор—ділова інформація:
- біржова і фінансова інформація – котировки цінних паперів, валютні курси, ринок товарів і капіталів, інвестиції, ціни. Постачальниками є спеціальні служби біржової та фінансової інформації, брокерські компанії, банки;
- статистична інформація – прогнозні моделі й оцінки економічної, соціальної та демографічної сфер. Постачальниками є державні служби, компанії, консалтингові фірми;
- комерційна інформація щодо компаній, фірм, корпорацій, напрямам їх діяльності та продукції, ціни; про фінансовий стан, зв’язки угоди, керівників, ділові новини в галузі економіки і бізнесу. Постачальниками є спеціальні інформаційні служби.
2-й сектор — інформація для спеціалістів:
- професійна інформація – спеціальні дані та інформація для юристів, лікарів, викладачів, інженерів, метеорологів тощо.
- науково-технічна інформація – документальна, бібліографічна, реферативна, довідкова інформація в галузі природничих, технічних, суспільних наук, за галузями виробництва та сферами людської діяльності;
3-й сектор — користувальницька інформація:
- новини і література – інформація служб новин і агенцій преси, електронні журнали, довідники, енциклопедії;
- користувальницька інформація - розклад транспорту, резервування квитків та місць у готелях, замовлення товарів і послуг, банківські операції та ін..;
- розважальна інформація – ігри, телетекст, відеотекст.
4-й сектор — послуги освіти, які включають всі ступені освіти: дошкільну, шкільну, спеціальну, середньо професійну, вищу, підвищення кваліфікації та перепідготовку. Інформаційна продукція може бути у електронній і неелектронній формі: підручники, методичні розробки, практикуми, комп’ютерні ігри для розвитку, комп’ютерні навчальні та контролюючі системи, методики навчання тощо.
5-й сектор — інформаційні системи та засоби:
- програмні продукти - програмні комплекси, системне програмне забезпечення, програми загальної орієнтації, прикладне програмне забезпечення для конкретної сфери застосування та ін.; технічні засоби — комп’ютери, телекомунікаційне обладнання, оргтехніка, супутні матеріали та комплектуючі; розробка і супровід інформаційних систем і технологій – дослідження інформаційних потоків організації, розробка концептуальних інформаційних моделей, розробка структури програмного комплексу, створення та супровід баз даних;
- консультування з різних аспектів інформаційної індустрії – щодо придбання інформаційної техніки, програмного забезпечення для здійснення професійної діяльності, щодо використання відповідних інформаційних технологій тощо. [11, С. 43-44].
Особливості інформації як товару, перш за все, пов’язані з її інтелектуальною сутністю, з її здатністю впливати на створення нового інтелектуального (рішення, проекти, прогнози, ідеї, оцінки та ін.) і матеріального продукту. Вартість його визначається не стільки витратами на виробництво, скільки мірою впливу на виробництво створюваного за допомогою отриманої інформації нового продукту, ринковою кон’юнктурою.
Простота відтворення (копіювання, тиражування), можливість швидко доставити інформаційний товар дозволяють забезпечити високий прибуток виробникам інформаційного товару.
Специфічними для інформаційного товару є вимоги до його якості. Це пов’язано з тим, що інформація є дорогим товаром і таким, що швидко морально застаріває. Тому критеріями оцінки його якості є:
· повна відповідність змісту попитові конкретного користувача;
· надійність (повнота, відсутність “шумів”, новизна, достовірність);
· оперативність (своєчасність надання);
· відповідність форми товару (ясність, доступність і стислість викладення) потребам користувача.
Інформаційну продукцію, яка є товарною основою інформаційного ринку, можна поділити на такі основні документальні групи:
- всі види професійних публікацій;
- наукова, техніко-економічна, технологічна, конструкторська, фінансова, комерційна, біржова, організаційно-методична документація;
- банки та бази даних, програми для ПК;
- адресно-довідкова інформація. Виділяють такі основні особливості користувальницької вартості інформаційних продуктів.
1. Незнищуваність. Інформаційний продукт зберігає інформацію, яка в ньому міститься, незалежно від того, скільки разів вона була використана. Більш того, ця інформація може бути багато разів тиражована різними користувачами, які мають до неї доступ.
2. Деактуалізація (старіння). Інформаційні продукти втрачають з часом притаманну їм спочатку користувальницьку вартість, тому що в суспільстві, яке розвивається, зміна необхідних користувачеві знань робить раніше накопичені інформаційні продукти все більш придатними до відтворення знань.
3. Адресність. Продукти повинні враховувати особливості тих чи інших груп користувачів і їх індивідуальні властивості.
4. Наукоємність виробництва інформаційного (інформаційно-аналітичного) продукту. В основі створення інформаційних продуктів знаходяться інформаційно-когнітивні процеси, тобто процеси, пов’язані з поданням особистісних знань у вигляді інформації та відтворенням знань на основі інформації. Саме такий продукт, який надає користувачеві інформацію, з якої він може відтворити потрібне йому знання, користувач готовий купувати, співвідносячи плату з тією вигодою, яку йому може принести отримуване знання [17, С. 8-9].
Функціонування інформації як товару та здійснення інформаційних послуг регламентується Законом України “Про інформацію” [1].
Висновки до 1 теми.
Отже, рівень і перспективи розвитку інформаційного ринку визначає відповідність інформаційної інфраструктури ринковим вимогам. Сучасна інформаційна інфраструктура складається із систем накопичення та збереження інформаційних продуктів; систем виробництва інформаційних продуктів; систем забезпечення інформаційними продуктами користувачів, систем сервісного обслуговування елементів інфраструктури та системи підготовки кадрів.
Сьогодні поняття інформатизації невіддільне від проблеми інформаційної безпеки особистості та суспільства.
У відповідності з інтересами виробників і користувачів інформації ринок знімає тематичні або формальні обмеження з інформації як товару, однак вносить обмеження у поширенні інформації, пов’язані з необхідністю дотримання комерційної таємниці підприємства та “інформаційної екології” інформаційного простору, що потребує високої інформаційної культури інформаційних менеджерів.
Потреба в інформації в значній мірі має вплив на уявлення, погляди, поведінку, спосіб життя сучасної людини та висуває нові вимоги, правила, завдання, серед яких можна виділити володіння інформаційною грамотністю та певну інформаційну культуру. Швидкий розвиток комп’ютерних технологій дозволив людям отримати доступ до різноманітної інформації, обмінюватися інформацією та спілкуватися через мережу Internet тощо.
Для вільної орієнтації в інформаційних потоках сучасний фахівець повинен вміти одержувати, обробляти і використовувати інформацію за допомогою комп’ютерів, телекомунікацій та інших засобів зв’язку, але для цього необхідно володіти певними знаннями та навичками у цій галузі.