оварний ринок у загальній економічній структурі.
Товарний ринок охоплює як споживчі товари і послуги, так і виробничі фактори. Складові товарного ринку показані на рисунку 2.
Рис.2 Структура товарного ринку.
Споживчий ринок - це сукупність відносин між економічними суб'єктами з приводу купівлі - продажу товарів поточного і тривалого споживання. До його складу входять ринки продовольчих і промислових товарів широкого вжитку, побутових, комунальних, торговельних, транспортних послуг, послуг сфери нематеріального виробництва - освіта, культура, охорона здоров'я, а також ринок житла.
Ринок факторів виробництва охоплює ринок капіталів, природних ресурсів, в т.ч. ринок землі, ринок праці.
Ринок інновацій теж можна віднести до ресурсного ринку: він охоплює ринки к уково-технічних розробок, технічних нововвед нь, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, патентів тощо.
Інфраструктура товарного ринку.
Реалізація готових товарів здійснюється через:
1) пряму продажу продукції безпосереднім споживачам;
2) продаж посередникам або за допомогою посередників, яка включає:
а) комісійну або просту посередницьку діяльність(проводиться від імені
клієнта за певний відсоток від суми угоди);
б) дилерська або комерційна діяльність(посередник діє від свого імені і за
власний рахунок, його доход формується як різниця між ціною продажу і покупки
товару).
Форми реалізації товарної продукції:
1) роздрібна торгівля - товар реалізується поштучно безпосереднім споживачам.
Здійснюється через універсальні, спеціальні магазини, супермаркети, торгівля
по пошті;
2) оптова торгівля - купівля-продаж товарів здійснюється великими партіями.
Форми оптової торгівлі: ярмарки, аукціони, виставки, товарна біржа.
Ярмарок - великий, періодично діючий і відкритий ринок, що проводиться в
одних і тих же місцях, у визначену пору року і в установлений термін
Аукціон -- періодичні відкриті торги, де реалізуються товари визначеної номенклатури (вовна, тютюн, чай тощо). Аукціонні товари відзначаються однорідністю якості товару (за винятком унікальних, які продаються поштучно), тому їх продаж відбувається окремими партіями (лотами), які об'єднуються у ще більші партії -стринги.
Виставки - демонстрація досягнень в області виробництва, науки і техніки з метою укладання торговельних угод.
Особливе місце на ринку факторів виробництва займає лізинг це довгострокова оренда засобів праці (машин, механізмів, транспортних засобів) з можливим наступним викупом.
Одна з найдавніших форм оптової торгівлі є товарна біржа. Зародились товарні біржі в Європі в ХУІ-ХУІІ ст. Перша товарна біржа на території України з'явилась в 1796р. в Одесі. Потім виникли товарні біржі в Києві (1869 р.), Харкові (1876), в Миколаєві (1886 р.). В кінці 20-х років XX ст. розвиток бірж в Україні перервався і тільки на початку 90-х років настав період їх відродження.
Товарна біржа - організаційно-правова форма оптової торгівлі масовими товарами за стандартами та зразками.
Особливості біржової торгівлі:
торгівля товарами за стандартами та зразками, що дає можливість реалізувати
не сам товар, а контракт на його поставку;
регулярність торгів на основі певних правші;
формування цін на основі зіставлення попиту і пропозиції (котирування);
свобода вибору контрагента за угодою;
стандартизація контрактів і мінімальних партій поставок.
Біржові угоди.
На початку своєї історії біржі створювались для торгівлі реальним товаром з негайною доставкою, так звані спот-угоди - це вид угоди (операції") на реальний товар, що передбачає негайну оплату на другий робочий день, не враховуючи дня укладання угоди. Проте необхідність планування підприємницької діяльності зумовила появу операцій з реальним товаром на певний термін. Вони називаються форвардні угоди -це вид угоди, яка передбачає доставку товару необхідної якості у потрібний термін за раніше визначеними цінами. При укладанні таких угод створюється небезпека втрати грошей у випадку несприятливої зміни цін. Якщо, наприклад, на момент виконання угоди ціни стали вище, ніж були оговорені, то продавець товару має грошові збитки, не одержує частини доходу. Виникає необхідність якимось чином знизити ризик можливих витрат. А тому логічним розвитком біржової торгівлі стала поява ф!.ючерсних_угод - це придбання права купити або продати в майбутньому товар за біржовою ціною. Укладаються такі угоди, як правило, не з метою поставки товару, а з розрахунку на перепродажу біржових контрактів до настання терміну поставки і здобування прибутку. Операції з ф'ючерсами стають формою хеджерування (страхування) - це система зняття цінових і кредитних ризиків з реальним товаром шляхом проведення операцій на ф'ючерсному ринку. Наприклад, фермер вже весною хотів би мати гарантію на продаж зерна в серпні. Він укладає угоду на продаж зерна в серпні по 100 грошових одиниць. На момент реалізації угоди ціна на ринку реального товару знизилась до 90 гр. одиниць, але за ф'ючерсною угодою він продає по 100 гр. од. (10 гр. од. виплачує покупець, який уклав угоду на покупку зерна по 100 гр. од.). У випадку збільшення ціни різницю сплачує фермер, але в будь якому разі ціна зерна залишається 100 грошових одиниць.
Особливу роль у запобіганні ризику має опціон - це договірне зобов'язання купити або продати певний вид цінностей по раніше встановленій (в момент укладання угоди) ціні у межах узгодженого періоду. Покупець опціону має право купити або продати, а продавець опціону приймає зобов'язання за вимогою покупця опціону виконати його умови. В обмін на одержання такого права покупець опціону виплачує продавцю певну суму ( премію). Опціон з правом покупки купляється тоді, коли покупець розраховує, що ціни реального ринку будуть вище ціни опціону. Якщо ціни знизяться держатель опціону має право відмовитись від нього і купити на ринку реального товару продукт, що його цікавить. При цьому він втрачає виплачену премію. Якщо ж ціни виростуть він має право купити товар по ціні опціону.
Опціон на продаж купується тоді, коли очікується зниження цін у порівнянні оговорених в опціоні.
Біржові операції мають великий вплив на позабіржову торгівлю, оскільки при укладанні контрактів використовуються біржові ціни.
Успіх у біржовій торгівлі визначається точністю прогнозу динаміки цін з боку учасників. Ступінь точності прогнозу залежить від повноти одержаної інформації, вміння її аналізувати і робити вірні висновки.
4. Ринок праці та особливості його функціонування
Персоніфікація власності на засобі виробництва та робочу силу різними власниками зумовила появу ринкового механізму залучення робочої сили в систему суспільного виробництва та його організаційного оформлення в ринок праці.
Ринок праці - сукупність економічних відносин з приводу купівлі-пролажу товару робоча сила; система економічних механізмів, суспільних норм та інститутів, які регулюють рух робочої сили та її використання.
З розвитком суспільства умови функціонування ринку праці значно розширилися. Сучасний ринок праці передбачає:
- наявність єдиного правового поля для вільного переміщення населення та
вільного вибору виду діяльності;
- розвинуту систему бірж праці та інформації про вільні робочі місця;
- наявність ринку житла;
- існування розвинутого ринку освітніх послуг;
- державне регулювання ринку праці.
Суб'єктами ринку праці є наймані працівники як власники, носії та продавці товару „робоча сила" і роботодавці як її покупці та держава.
Об'єкт купівлі-продажу-робочасида є специфічним товаром, який:
- не відчужується від власника в процесі купівлі-продажу, оскільки є іманентною
власністю свого носія;
- не знищується в процесі його використання, але для свого відновлення потребує
додаткового споживання життєвих благ;
- кількісно і якісно не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів;
оплачується роботодавцями після його використання протягом певного часу:
потребує юридичного оформлення умов свого використання, яке здійснює у формі трудового договору (контракту).
пропозиції на робочу силу, які врівноважуються її ціною - заробітною платою,
Пропозиція робочої сили (праці) - це кількість праці, яка пропонується до реалізації при певних ставках заробітної плати. Величина пропозиції (Ь) (як правило, оскільки є винятки) збільшується по мірі росту ціни - заробітної плати (XV), показано нарис. 3.
|
------------------- »
Рис. З Крива пропозиції праці
Фактори пропозиції робочої сили:
загальна чисельність населення, його вікова і статева структура, міграційна
активність;
професійно-кваліфікаційні характеристики сукупної робочої сили;
мотивація до праці (умови праці, місце знаходження, престижність, важкість,
екологія тощо);
вартість засобів існування, необхідних для забезпечення працездатності
людини та задоволення потреб непрацюючих членів сім'ї;
звички, традиції, культура, релігія;
державне регулювання ринку праці і впив профспілок.
Пропозицію праці характеризують такі цікаві явища, які одержали назву ефект заміщення та ефект доходу. Ці ефекти проявляються тоді, коди ми хочемо вияснити як відіб'ється на пропозиції праці певної групи працівників або окремої людини підвищення ставки заробітної плати.
На рис. 4 зображена крива, яка показує загальну кількість робочого часу, відпрацювати яку при даній величині заробітної плати згодна певна група працівників. Від звичайної кривої пропозиції праці, про яку говорилось раніше, дана крива відрізняється своєю конфігурацією.
 |
До точки Е крива показує збільшення пропозиції праці при зростанні ставки заробітної плати. Проте після проходження точки Е, крива Ь8 змінює своє направлення і показує, на перший погляд, парадоксальну ситуацію: зменшення величини пропозиції при збільшенні ставки заробітної плати. Чому так відбувається?
При збільшенні заробітної плати кожна відпрацьована година оплачується краще, кожна година вільного часу сприймається робітником як збільшені збитки, упущена вигода. Ця вигода могла б бути реалізована при перетворенні вільного часу в робочий - звідси прагнення замінити вільний час додатковою роботою. Відповідно дозвілля заміняється тим набором товарів та послуг, які можна придбати на збільшену заробітну плату. Вищеописаний процес одержав назву ефект заміщення.
Ефект доходу стає відчутним при досягненні працівником певного, достатньо високого рівня матеріального добробуту. Логічним стає не тільки придбати більше товарів, але й мати більше вільного часу. А зробити це можна лише скоротивши пропозицію праці, купити вільний час не за наявні гроші, а за ті гроші, які могли б бути одержані при відмові від дозвілля на користь додатковій роботі. Після проходження кривою точки Е ефект доходу стає переважаючим, що виражається в скороченні пропозиції праці при зростанні заробітної плати.
Питання про те, який ефект сильніший при даному рівні заробітної плати, не має точної відповіді, оскільки визначається реакцією окремих людей і їх груп на зростання заробітної плати. Ці ефекти характеризують індивідуальну пропозицію праці. Для економіки в цілому крива пропозиції праці має завжди позитивний нахил.
Попит на робочу силу(працю) - це кількість праці, яка буде затребувана при певних ставках заробітної плати. Залежність між ставкою заробітної плати(\¥) і величиною попиту на робочу силу(І.) обернена, що показано на рис.5
Рис.5. Крива попиту на робочу силу(працю). Фактори формування попиту на працю:
- чисельність покупців робочої сили та їхніх грошових доходів, що реально
можуть бути інвестовані в трудові ресурси;
- можливості взаємозамінності живої праці й знарядь праці залежно від рівня
ціни на них;
- продуктивності праці й ціни створюваного нею товару;
- суб'єктивні фактори(надійність, лояльність працівника, особисті симпатії,
зв'язки тощо).
Якщо об'єднати графік попиту і пропозиції, то отримуємо найпростішу модель ринку праці(рис.б).
Рис.6. Модель ринку праці.
У точці Е ринок праці знаходиться у рівноважному стані: попит на працю співпадає з її пропозицією при рівні заробітної плати V. При інших рівнях заробітної плати рівновага порушується. У випадку, коли встановлена заробітна плата (V,) більша рівноважної на ринку праці виникає надлишок пропозиції над попитом (ОЬ2>ОЬ3), що призводить до безробіття, якщо заробітна плата нижче рівноважної (\У2), тоді величина попиту більше ніж величина пропозиції (ОЬ4>ОЬІ) і виникає ситуація наявності вільних робочих місць. В умовах досконалої конкуренції дані ситуації не можуть бути стійкими, вони підлягають корекції з боку ринкових механізмів у напрямку відновлення стану повної зайнятості.
Ціна рівноваги на ринку праці - це заробітна плата, яка виконує роль координатора у відношеннях між попитом і пропозицією.
На ринку праці існує конкуренція між його суб'єктами за найкращу реалізацію своїх інтересів. Конкуренція серед працівників ведеться за робочі місця. Це означає, що той хто працює по найму або шукає роботу повинен постійно піклуватись про якість своїх трудових послуг, прагнути підвищити свою кваліфікацію, безперервно підтримувати інтерес до своїх трудових можливостей у роботодавця. Іншого, за рідким винятком, не дано. Той, хто хоче мати достаток, гарантії від безробіття, повинен постійно займатися самовдосконаленням, показувати конкурентноздатність своєї праці. А це в свою чергу підвищує якісний рівень ресурсів праці, які має суспільство.
Конкуренція серед роботодавців йде за працівника, за ресурс праці. Вона дає вибір працівникам -- йони можуть реалізувати свої трудові послуги при більш сприятливих умовах, вибрати місце роботи у відповідності до своїх вимог.
Основні показники ринку праці:
- економічно активне населення - населення у працездатному віці;'
- економічно неактивне населення (діти до 16 років, пенсіонери, домогосподарки,
люди, які знаходяться у психіатричних лікарнях і виправних закладах, студенти);
- зайняті - люди, що мають роботу, яка приносить дохід у грошовій або у інших
формах;
- безробітні - люди, які не мають роботи, але готові працювати і шукають роботу.
Специфіка ринку праці виявляється в його функціональному навантаженні. Функції ринку праці:
- оцінює робочу силу як ресурс для суспільного виробництва;
- інформує своїх суб'єктів про необхідність корегування їхніх інтересів;
- стимулює кількісно - якісне її зростання та ефективне використання;
регулює розподіл робочої сили, зумовлюючи мобільність цього ресурсу та раціоналізацію його витрат;
- узгоджує величину та структуру сукупної робочої сили з обсягом і структурою
виробничих потреб у ній.
Основним регулюючим інструментом ринкового розподілу робочої сили є ціновий механізм - заробітна плата, яка займає особливе місце в ціновому ряду зумовлене її роллю у відтворенні робочої сили як специфічного товару.
Заробітна плата - це доход, який одержує людина в результаті застосування своїх фізичних та інтелектуальних здібностей створювати блага.
Конкретна ставка заробітної плати визначається умовами трудових договорів між робітниками та роботодавцями. Проте у формуванні умов оплати праці також приймають участь держава і профспілки.
Функції заробітної плати:
- відтворювальна, оскільки заробітна плата є засобом формування платоспроможності
населення;
- стимулююча • - створює зацікавленість у підвищенні кваліфікації, стимулює
продуктивну, якісну працю:
- розподільча - стимулює приплив робочої сили в одні галузі та її відтік з інших.
Форми заробітної плати :
1) погодинна - оплата за фактично відпрацьований час; 2)відрядна(поштучна) - заробіток залежить від кількості виготовленої продукції.
Системи заробітної плати.
1 .Преміальні : встановлюються додаткові виплати (премії) за певне перевиконання нормативів по виробництву продукції або за старання, бездоганне виконання службових обов'язків. 2.Колективні форми оплати праці: а)бригадна;
б)система Скенлока (із суми економії, 25% йде службовцям, адміністрації, а 75% -робітникам)
3.Система „участі в прибутках" - залучає працівників до розподілу частини прибутку фірми, що підвищує їх економічні інтереси до продуктивності праці. 4.Тарифна система - сукупність взаємопов'язаних елементів, які дозволяють врахувати кількість і якість праці. Цим* елементами є : тарифне - кваліфікаційний довідник, тарифна сітка, тарифна ставка, схема посадових окладів.
Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.
Номінальна заробітна плата - це сума грошей одержана за годину, день, тиждень, місяць.
Реальна заробітна плата - це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата залежить від :
1)рівня номінальної заробітної плати;
2)цін на товари та послуги, які споживає населення;
3)величини податків, що сплачуються різними верствами населення.
Причини диференціації заробітної плати : 1) неоднорідність працівників за здібностями, рівнем освіти, професійною
підготовкою;
2)диференціація видів роботи за привабливістю; 3)нсдосконала конкуренція на ринку праці.
Певні розбіжності в оплаті праці продовжуються дискримінацією в оплаті по віку, по національності, по статі тощо.
5. Ринок природних ресурсів. Рента і її форми.
Природні ресурси - один із чинників виробництва, їх особливість полягає: 1)в обмеженості або рідкості; 2)більшість із них є не відтворювальними.
Природні ресурси за умов ринкової економіки стають об'єктами купівлі -продажу, утворюють особливий ринок, основною формою якого є ринок землі. На відміну від інших товарів, земля - особливий товар, ціна якого ґрунтується на доході, який вона приносить своєму власникові, - ренті.
Як же визначається ціна землі? Покупець земельної ділянки прагне її придбати не заради ґрунту як такого, а заради тієї ренти, того постійного щорічного доходу, який приносить земля. Купується право на одержання регулярного доходу протягом всього часу володіння землею. Власник землі, продаючи її має одержати таку суму грошей, щоб поклавши її в банк, отримувати доход у вигляді відсотку не менший, ніж рента. Отже, ціна землі визначається за формулою:
|
де v- ціна землі;
R.- рента (щорічний доход від ділянки землі);
s- ставка позичкового відсотку.
Дана формула визначає лише основну ціну землі, реальна ціна корегується багатьма факторами як довготривалої (зростання населення, дія закону спадаючої віддачі, урбанізація тощо), так і короткотривалої дії (попит на ринку землі, державне регулювання тощо).
Пропозиція землі на ринку нееластична, тому що кількість землі, придатної для обробки, є фіксованою величиною.
Фіксований (у конкретний час) обсяг сукупної пропозиції землі визначає криву пропозиції на землю як абсолютно нееластичну. Хоча пропозиція землі і нееластична, все ж таки вона змінюється під впливом факторів, які сумарно можна звести до двох: якість або родючість землі та місце знаходження ділянки. У зв'язку з цим виділяють два види якості (родючості):
Пприррдна - закладена самою природою при формуванні земної кулі; 2) штучна - поліпшена людиною природна якість землі, шляхом використання добрив, засобів захисту рослин, прогресивної агротехніки тощо.
Попит на землю еластичний і має тенденцію зростати, що зумовлює підвищення ціни на землю.
Ринок землі схематично представлений на рис. 7.
 |
Рівноважним чинником даного ринку виступає рента. Водночас вона змінює тільки попит і не виконує стимулюючої функції щодо пропозиції землі.
Природа земельної ренти обумовлена двома обставинами:
] )особливістю землі як економічного ресурсу, це е унікальний засіб виробництва; вона кількісно обмежена; її неможливо штучно відтворювати; земельні ділянки розрізняються за родючістю: 2) відносинам й землекористування.
Землекористування - цс користування землею в установлений звичаєм чи законом порядку. Користувач землі не обов'язково її власник. Землеволодіння - визнання права даного суб'єкта на певну ділянку землі, тобто це власність на землю. Отже, суб'єктами ринкової аграрної економіки є два типи власників: повний власник та власник на використання землі.
Обмеженість і неможливість її відтворення сприяє виникненню двох видів монополії на землю. Повний власник здійснює монополію приватної власності на землю. Після укладання угоди про оренду визначається конкретний користувач землі, який здійснює монопольне право господарювання на цій землі - породжує монополію на землю як об'єкт господарювання.
Монополія на землю - як виключне право ринкового суб'єкта розпоряджатися цим ресурсом - приносить йому додатковий дохід, яким є рента. Монополія на землю як на об'єкт господарювання - диференційну ренту (розрізняють диференційну ренту першу та другу), монополія приватної власності на землю - абсолютну ренту. Крім диференційної і абсолютної ренти існує монопольна рента. Вона утворюється, коли ринкова ціна продукту перевищує звичайний рівень. Це стосується продукції попит на яку високий, а виробляється вона на землях з унікальними властивостями( особливі сорти винограду, чаю, тютюну, олії тощо). Порівняльна характеристика видів рент подана в таблиці.
| Види ренти | Диферснційна рента і | Диференційна рента II | Абсолютна рента | Монопольна рента |
| Причина | Монополія на землю як об'єкт господарювання | Монополія на землю як об'єкт господарювання | Монополія приватної власності на землю | Монополія на землю, розташовану у виняткових природних умовах |
| Умови формування | Відмінності в природній родючості, місцезнаходженні земельних ділянок | Відмінності у родючості грунтів, за рахунок додаткових вкладень у земельну ділянку | Відсутність вільного переливу капіталу | Монопольні ціни |
| Джерело | Надлишок додаткового продукту, що утворюється на кращих -земельних ділянках | Надлишок додаткового продукту, що утворюється в результаті продуктивніших додаткових капіталовкладень в землю | Надлишок прибутку над середнім прибутком | Частина прибутку, створена в інших галузях, що її афішує землевласник через перерозподіл |
| Форми вилучення | Орендна ндіпа. ррппіі платежі, плата за чемлю. зональні тни | Орендна плата, податок на землю | Вита орендна плата, земельний податок |
Земельна рента с частиною орендної плати. Орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Складові орендної плати:
- земельна рента;
- амортизаційні відрахування за користування капіталом, вкладеним у землю;
- відсоток на вкладений капітал.
Рентні платежі утворюються і вилучаються не лише в сільському господарстві, а і: у несільськогосподарських галузях - добувній промисловості та будівництві.
Усі рентні доходи розподіляються між державою, земельними власниками і тими, хто користується землею (фермери, сільські господарства, кооперативи тощо).
6. Ринок грошей та його вплив на реальний сектор економіки.
Грошовий ринок - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються ( розподіляються і перерозподіляються ) під впливом попиту та пропозиції з боку різних суб'єктів економіки.
Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за яким грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів.
Структура грошового ринку;
1 )ринок _ позичкових капіталів -- охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на певних умовах;
2)ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформлюються спеціальними документами (цінними паперами), що можуть купуватись, продаватись, погашатись.
Суб'єкти грошового ринку : банки, держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, як правило, короткострокові боргові зобов'язання.
Інструментами ринку грошей є : скарбницькі та комерційні векселі, облігації, банки, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.
Головною функцією грошового ринку є балансування попиту та пропозиції грошей і формування ринкового рівня відсотку, як ціни грошей. У зв'язку з цим, особливого значення набуває пізнання механізмів формування попиту та пропозиції грошей.
Існує два мотиви (джерела) сукупного попиту на гроші : попит на гроші для трансакцій і попит як на активи.
Попит на гроші для трансакцій (угод) - потреба в готівці чи депозитних грошах, щоб оплачувати рахунки або купувати товари. Такі потреби в грошах забезпечується через МІ і пов'язані, здебільшого, з величиною операцій або з номінальним ВНГІ.
Попит на гроші як на активи обумовлений функцією грошей як нагромадження. Раціональні інвестори вкладають своє багатство в цінні папери або інші ліквідні активи. Попит на гроші як активи змінюється обернено пропорційно ставці відсотку : коли ставка відсотку низька, то суб'єкти надають перевагу готівці, якщо ставка відсотку висока, то збереження краще тримати в цінних паперах (наприклад, облігаціях).
На величину реального попиту на гроші впливають : рівень цін (інфляція), реальні доходи, ставка відсотку.
Пропозиція фошей це сукупність платіжних засобів (готівкових і безготівкових), які обертаються в країні в даний момент.
У формуванні грошової пропозиції приймають участь три суб'єкти : центральний банк, система комерційних банків, населення.
Фактори впливу на грошову пропозицію. 1. Розмір грошової бази - це частина грошової пропозиції, яку безпосередньо створює
центральний банк.
V,- 2.Співвідношення „готівка депозити" (у реальній дійсності, грошові доходи економічні суб'єкти переводять у вклади ( депозити) комерційним банкам, які потім надають кредити і призводять до процесу мультиплікаційного збільшення грошової маси).
3.Співвідношення „резерви - депозити". Обов'язкові резерви - це мінімальний розмір вкладу, який комерційний банк повинен тримати у центральному банку. Норма обов'язкових резервів встановлюється центральним банком : чим вона вища, тим на меншу суму можуть надати кредити комерційні банки, а отже пропозиція грошової маси зменшується і навпаки.
Для населення збільшення ставки відсотку підвищує привабливість депозитів і зменшує частку готівки.
Таким чином, грошова пропозиція залежить від трьох змінних : грошової бази, норми обов'язкових резервів, ставки відсотку.
Пропозиція грошей на грошовому ринку залежить не тільки від самостійної діяльності Центрального банку, а розмір грошової маси зростає за рахунок розширення кредитів комерційними банками. Банки створюють нові гроші, коли надають позики^ і навпаки, грошова маса скорочується, коли клієнти повертають взяті позики.
Наприклад : банк має активи у розмірі - 100 тисяч гривень. Частину цих активів банк повинен зберігати як резерв. Мінімальні розміри резервного фонду встановлює держава і це має важливу регулюючу роль. Нехай рівень резерву - 10%, отже банк може видати позику на'суму 90 тисяч гривень. Необхідно врахувати, що коли термін позики закінчиться, 90 тисяч гривень будуть повернені клієнтами, настільки зменшиться кількість грошей в обігу. Гроші включаються в склад грошової маси тільки тоді, коли їх утримають за межами банківської системи.
Припустимо, що клієнти банку взяли позику на 90 тисяч гривень, заплатили юридичним і фізичним особам за товари і послуги, які поклали гроші в інший« комерційний банк. 10% від 90 тисяч гривень ( 9 тисяч гривень)- резерв, на 81 тисячу гривень, збільшились депозити банку. 81-0,1 = 8,1 тисяч гривень, депозити 81- 8,1 = 72,9 тисяч гривень, 90+81+72,9=243,9 тисяч гривень і т.д.
Процес утворення нових грошей банками характеризує мультиплікаційний ефект розширення банківських депозитів і може бути розрахований з урахуванням резервних вимог,!00 тис грн. +90 тис грн. +81 тис грн.+72,5 тис грн.,
= 100 х (1+0,9+0,92+0,93+...)= =1 млн. грн. Отже початковий депозит 100 тисяч гривень обернувся мультиплікаційним ефектом розширення банківських
депозитів на І мільйон гривень.
Оцінити розміри розширення грошової маси шляхом_стеовення_банками нових
грошей дозволяє банківський мультиплікатор або мультиплікатор грошової пропозиції m=1*100%
r
де r - обов'язкова резервна норма у відсотках, або m= M
R,
де М - приріст депозитів, r - приріст резервів. У нашому прикладі m=10.
Коливання рівноважних значень ставки відсотку залежить від зміни пропозиції та попиту на гроші (рис 8, рис 9
Рис 8. Вплив зміни пропозиції грошей на ставку відсотку.
|
Якщо зростає пропозиція грошей (51П -»5'т), ставка відсотку знижується. Це обумовлено тим, що надлишок пропозиції інвестується в цінні папери, курс (ціна) яких буде зростати, що рівнозначно зниженню ставки відсотку( г -> г'). Попит на гроші скорочується і ринок повертається до рівноваги.
Рис 9.3міни попиту на гроші.
Якщо зростає попит на гроші економічні агенти продають цінні папери, що призводить до зростання ставки відсотку. Грошовий ринок досягає нового стану рівноваги.