ідготовка аудиторського висновку та рекомендації за висновками перевірки.

аблиця 3.2

Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів

ПАТ «ЦГЗК» за 2011 рік

Витрати на	коефіцієнт залежності витрат від обсягу випуску	Сума витрат	Затрати по плану в перерахунку на фактичний випуск продукції	Відхилення від плану

план	факт	загальна	в тому числі за рахунок

обсягу випуску	рівня витрат


1.Утримання основних засобів	0,75				-67	-10874	+10807
2.Обслуговування виробництва	0,45				+2177	+388	+1789
3.Амортизація	0,00				+208	-	+208
4.Ремонт	0,35				-	+302	+302
5.Інші	0,35				-5413	+456	-5869
Всього	-				-3095	-9728	+6633

Дані цієї таблиці показують, що при абсолютній економії 3095 тис. грн. відносна перевитрати склали 6633 тис. грн., витрати на утримання та експлуатацію основних засобів зменшилися на 9728 тис. грн. у зв’язку із збільшенням випуску продукції на 3%. Слід зазначити, що основна сума перевитрат частково викликана інфляцією, частково внутрішніми причинами.

Зменшення витрат на утримання устаткування на 67 тис. грн., відбулося за рахунок збільшення обсягу виробництва на 10874 тис. грн Перевитрати по статті “ витрати на обслуговування виробництва ” збільшилися на 2177 тис. грн. в тому числі за рахунок обсягу випуску вони збільшились на 388 тис. грн., а за рахунок рівня витрат – на 208 тис. грн.

Перевитрати по статті “ амортизація ” відбулася через збільшення кількості експлуатованих машин, а також дооцінці деяких з них. Заощадження по статті інші витрати на утримання та експлуатацію основних засобів дорівнюють 808 тис. грн., що стало причиною значного збільшення економії по загалом по групі витрат на обслуговування та амортизації основних засобів. Слід зазначити, що для підприємств гірничо-видобувної галузі, з його підрозділами значною проблемою є використання застарілого обладнання та високий рівень зносу основних виробничих фондів, з чим пов’язані постійні значні перевитрати на відновлення їх працездатності. В цілому слід зазначити, що від рівня витрат збільшились витрати на утримання основних засобів (10807 грн.), обслуговування виробництва (1789 тис. грн.), амортизацію (208 тис. грн.) та на ремонт (302тис. грн.)

Для повного аналізу загальновиробничих витрат необхідно оцінити рівень загальновиробничих витрат за допомогою таблиці 3.3

Таблиця 3.3

Аналіз загальновиробничих витрат, тис. грн..

№ за п	Стаття витрат	Сума витрат	Затрати по плану в перерахунку на фактичний випуск продукції	Відхилення від плану
план	факт	загальне	В тому числі за рахунок
Обсягу випуску	Рівня витрат
	Заробітна плата та відрахування з неї				-146	+483	-629
	Матеріали				+80	+188	-108
	Амортизація				-	-	-
	Інші				-21	+542	-563
	Всього				-87	+1213	-1300

Дані таблиці свідчать, що загалом протягом звітного періоду по загальновиробничим витратам на ПАТ «ЦГЗК» була здійснена економія в сумі 87 тис. грн., що є значним резервом зниження собівартості руди. До того ж така ситуація пов’язана зі зміною рівня витрат, і зовсім мало залежить від зміни обсягу продукції. І це не дивно, адже загально шахтні витрати належать до умовно-постійних. Також слід зазначити, що економія сталася лише за рахунок зменшення статті заробітної плати та нарахувань на неї. інших витрат.

Як видно з проведених розрахунків одним з основних резервів зниження собівартості продукції є зниження матеріальних витрат. Тому цьому напрямку необхідно приділити особливу увагу. Практично всі функціональні служби підприємства, які аналізують порядок використання матеріальних ресурсів та розробляють відповідну політику управління ними, мають потребу в системі нормативних (стандартних) витрат (“standard cost”): служба маркетингу – для прийняття рішень про замовлення матеріальних ресурсів; служба менеджменту – для контролю витрат матеріальних ресурсів через аналіз відхилень, бухгалтерія – для оцінки матеріальних запасів.

До факторів, що сприяють зниженню матеріальних витрат на виробництво продукції, відносять: зменшення ваги виробів та питомої витрати матеріалів; скорочення неминучих втрат та використання відходів і побічних продуктів у технологічному процесі; утилізацію вторинних ресурсів; заміну натуральних матеріалів штучними.

Важливим напрямком аналізу можливостей мобілізації резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів є аналіз обґрунтованості та дотримання норм витрачання матеріалів, який базується значною мірою на нормативному обліку витрат.

Завдання аналізу обґрунтованості норм витрачання матеріалів полягає у вивчені стану існуючих базових та поточних стандартів, динаміки їх змін та рівня напруженості. Зіставляючи нормативну калькуляцію, складену за поточними нормами витрачення матеріалів, з плановою (базовою), визначають стан нормування та ефективність роботи технічних служб підприємства щодо зниження матеріальних витрат.

Завданням аналізу дотримання норм витрачання матеріальних ресурсів є контроль за нормами витрачання матеріалів через виявлення відхилень фактичного витрачання від відповідних нормативів для виявлення причин таких відхилень та їх конкретних винуватців.

Аналіз неминучих втрат матеріалів у процесі виробництва полягає у визначенні динаміки суми відходів. Якщо протягом кількох періодів за постійного витрачання матеріалу, але за різних варіантів технології обробко (або з інших причин) величина втрат зростає, то це свідчить про не прогресивність норми та низький рівень роботи служби виробничого менеджменту.

Отже, основними напрямками аналізу можливостей мобілізації виявлених резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів є:

а) аналіз динаміки коефіцієнта використання матеріалів за калькуляційними групами або виробами та прийняття управлінських рішень щодо зниження матеріальних витрат;

б) аналіз неминучих втрат матеріалів у процесі виробництва, виявлення причин та винуватців, визначення впливу відхилень на собівартість продукції, пошук резервів підвищення рівня раціонального використання матеріальних ресурсів;

в) аналіз норм витрачення матеріалів через порівняння їх (для оцінювання якості та конкурентоспроможності технологічного процесу ) з показниками інших підприємств, що випускають аналогічну продукцію.

Завданням управління матеріальними запасами, яке здійснюється спільними зусиллями служби маркетингу та бухгалтерії, є розробка політики за допомогою котрої можна мінімізувати обсяги запасів та досягти оптимальних вкладень капіталу в матеріальні цінності. Отже, завдання прогнозування й управління запасами розглядається як невід^,ємна частина комплексного проекту, який включає аналіз фінансового стану підприємства та кон’юнктурні й маркетингові дослідження. Тільки тоді методи управління запасами матимуть найбільшу ефективність.

У теорії управління запасами розроблено спеціальні моделі для визначення економічного обґрунтованого обсягу замовлення матеріальних цінностей. Однією зі спрощених моделей управління матеріальними запасами є модель EOQ (The economic ordering quantity model):

Для розв’язання матеріальних ресурсів розробляють відповідні алгоритми. Основними алгоритмами аналізу матеріальних ресурсів є :

1) алгоритм аналізу стану виробничих запасів;

2) алгоритм контролю ефективності формування портфеля договорів на поставки матеріальних ресурсів;

3) алгоритм контролю за витрачанням матеріальних ресурсів.

Алгоритм аналізу матеріальних ресурсів за наявності відповідних умов, а саме: за наявності структури вхідної і вихідної інформації, системи класифікаторів номенклатури виробничих запасів, постачальників та споживачів матеріалів, а також приклад них програм, дають змогу з допомогою комп’ютера розв’язувати весь комплекс завдань управління матеріальними запасами.

Варто зазначити, що необхідною передумовою ефективності оперативного аналізу стану матеріальних запасів є використання комп’ютерних технологій збирання, обробки та зберігання економічної інформації. Брак на більшості українських підприємств комп’ютерного складського обліку виробничих запасів стримує впровадження в практику господарювання сучасних методів оперативного аналізу та управління матеріальними запасами.

Тому можна констатувати, що розглянута динаміка і структура витрат, розраховані і проаналізовані коефіцієнти ефективного використання матеріалів, а також розраховані резерви зниження суми матеріальних витрат по агломерату, що дозволить зменшити собівартість на 8 %.

Дані бухгалтерського обліку оформляють і групують інформацію для подальшої обробки, тобто на підставі зібраної інформації проводять економічний аналіз відповідного об’єкту і розробку заходів щодо покращення діяльності підприємства. В даній дипломній роботі було проведено аналіз ефективності використання виробничих запасів та підрахування резервів зниження матеріальних витрат.

Матеріальні витрати є складовою собівартості продукції, тому аналізу загальної тенденції витрат було приділено немало уваги. На підставі статистичних даних діяльність гірничо-збагачувальних комбінатів. Аналізуючи статичні данні було з’ясовано, що відносні показники (витрати на 1т), що витрати мають тенденцію до зниження ( з 95,67 грн. до 86,43 грн.). І серед інших підприємств цей показник найнижчий (крім Ордженікідзівського ГЗК). Відповідно змінювалась рентабельність виробництва. Якщо порівняти даний комбінат з середніми по промисловості, то вони краще, що свідчить про ефективну роботу виробництва.

На наступному етапі аналізу була розглянута структура витрат. Розглядаючи структуру витрат було відмічено, що комбінат є матеріалістичним, тобто більшу частину витрат складають матеріальні витрати.

Якщо в цілому по промисловості матеріали складають 64,1%, то на Південному ГЗК ця доля, що більша (75,7%). Таким чином, одним з основних компонентів зниження собівартості є матеріальні витрати. Тому на наступному етапі аналізу були розраховані коефіцієнти їх ефективного використання.

Одним з основних коефіцієнтів ефективності використання матеріалів є матеріаломісткість. Цей показник протягом знизився на 0,0199п, що складає в 2011р.- 0,6283 к. Проведені розрахунки свідчать про позитивні напрямки роботи комбінату. Методом ланцюгових підстановок було проведено факторний аналіз впливу матеріальних витрат і товарної продукції на матеріаломісткість. По даним розрахунків було з’ясовано, що два фактори позитивно вплинули на зниження матеріаломісткості (0,0722 і 0,0199 відповідно).

На наступному етапі були проаналізовані матеріальні витрати по основним видам продукції (конценрат, агломерат). На суму матеріальних витрат впливають два фактори: фактор “норм” і фактор “цін”, так як кількість помножена на ціни і визначає суму витрат.

Методом ланцюгових проведено фактичний аналіз по кожному виду продукції. Так по концентрату матеріальні витрати на 1т. знизились на 8,518 грн., в том числі зменшення норм витрачання призвело до зниження витрат на 3,259 грн., а зниження ціни дозволило знизити витрати на 5,259грн.

По агломерату в цілому відбулося зменшення витрат на 6,499 грн., в том числі за розрахунок “норм витрат” зменшилися на 1,179 грн, а зниження цін дозволило витрати на 7,678 грн. На останньому етапі економічного аналізу на підставі раніше проведених розрахунків біли підраховані резерви зниження собівартості за рахунок зниження матеріальних витрат. При підрахунку резервів слід засвідчити, що з факторів впливі на матеріальні витрати ( фактор “норм”, фактор “цін”), слід брати тільки перевитрати по фактору “норм”, так як це внутрішній фактор і він є повністю в комбінації підприємства, а цінова політика – це зовнішній фактор. По концентрату перевитрат по фактору “норм” по окремим видам матеріалів не виявлено, тому тут резервів не виявлено.

По агломерату є перевитрати матеріальних витрат виходячи із кількості списаних матеріалів (по концентрату, газ доменний) перемноживши ці перевитрати на фактичний обсяг виробництва знаходимо резерв зниження собівартості.

- аглоруди: 2,592 х 341000 = 883 872

- штиб: 6,277 х 341000 = 2140457

- газ доменний: 0,136 х 341000 = 46376

разом : 3070705 грн.

Тому сума резерву складає 9 % собівартості агломерату.

Таким чином незважаючи на де які тенденції в динаміці і собівартості продукції та матеріальних витрат на підприємстві ще є резерви зниження витрат, якщо дотримуватись норм використання окремих матеріалів.

ідготовка аудиторського висновку та рекомендації за висновками перевірки.

Підсумковим результатом роботи аудитора є аудиторський звіт. У ньому може бути будь-яка інформація, яка цікавить клієнта – замовника аудиту і форма подання якої регламентована в договорі на проведення аудиту.

Стандартизація аудиторського звіту – процес надзвичайно складний. Зміст цього документу залежить від конкретних обставин, результатів перевірки. В зв'язку з цим форма аудиторського змісту може бути вільною, тобто не по певному правилу. Аудиторський звіт не являється аудиторським документом. Він призначений виключно для замовника і може бути опублікований лише за його згодою.

Аудиторський звіт включає загальну (вступну), аналітичну і підсумкову частини.

У вступній частині вказують місце і дату складання звіту, назву аудиторської організації та її адресу, період, за який здійснюється перевірка, склад облікової та звітної документації, посилання на нормативну базу, якою керувався аудитор.

В аналітичній частині аудиторського звіту наводять результати перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності, стану внутрішнього контролю, спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), факти порушень законодавчих, інших нормативно – правових актів та встановлених правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Третя, підсумкова частина аудиторського звіту включає висновок за результатами аудиторської перевірки .

Отже, аудиторський звіт – це документ, який узагальнює результати перевірки і є основою для керівництва щодо покращення своєї фінансово – господарської діяльності.

Заключним етапом аудиторської перевірки є складання аудиторського висновку, як узагальнення результатів за об’єктом перевірки.

Згідно статті 7 ЗУ “ Про аудиторську діяльність ”, аудитор результати перевірки оформляє аудиторським висновком, який являє собою офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора, що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємства. В аудиторському висновку має бути чітке уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність. Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та стандартів і має містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти і відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

Принцип і порядок підготовки аудиторського висновку, їх форма визначені міжнародним нормативом аудиту № 700 “ Аудиторський висновок щодо фінансової звітності ”. Норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. У ньому говориться, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі отриманих аудиторських доказів, для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність.

Аудиторський висновок складається з дотриманням встановлених норм та стандартів і має містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству. Перед складанням аудиторського висновку аудитор остаточно оцінює аргументованість своїх тверджень і доказів .

Аудиторський висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

Позитивний висновок надається клієнту у випадках, коли на думку аудитора, виконано наступні умови: аудитор отримав усю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту; надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві; є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань; фінансова документація підприємства у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку відповідає вимогам українського законодавства; фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Подальший вибір аудиторського висновку залежить від ступеня невпевненості та незгоди. Вони можуть бути фундаментальними або не фундаментальними. Невпевненість або незгода є фундаментальними у тому випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію, які викликами невпевненість та незгоду, настільки значні, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому, або в основному.

Так, якщо існує фундаментальна незгода, але вона не впливає на стан фінансової звітності аудитор надає умовно-позитивний висновок.

Існують основні причини фундаментальної незгоди: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв`язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію та пояснення; не може виконати всі необхідні процедури аудиту; неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розбіжність думок щодо відповідності фактів або сум в реєстрах бухгалтерського обліку; фундаментальна незгода з повнотою і достовірністю відображення в обліку та звітності; невідповідність діючому законодавству підприємстві не забезпечують у всіх сумліннях аспектах достовірного відображення. Негативний висновок видається в тих випадках, коли невпевненість аудитора в достовірності бухгалтерських даних настільки велика, що, на його думку, вони можуть ввести в оману користувачів та не дозволить зробити висновок про правильність та об`єктивність ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності на підприємстві. В такому аудиторському висновку необхідно чітко сформулювати причини, сумові помилки і порушення, які не дозволяють вважати бухгалтерський облік та звітність достовірними.

Відмова аудитора від подання аудиторського висновку про достовірність бухгалтерського обліку на підприємстві означає, що в результаті певних обставин (обмеження обсягу перевірки, невпевненість аудитора) аудитор не може висловити свою думку.

Необхідно відмітити, що аудиторський висновок не повинен розумітися підприємством не зацікавленими користувачами аудиторського висновку, як гарантія аудиторської фірми, в тому, що інші обставини, які чинить вплив на ведення бухгалтерського обліку на складання фінансової звітності підприємства не існує.

Аудиторський висновок складається на результатах перевірки, які зафіксовані в робочих документах аудитора. Кожний робочий документ повинен мати повну назву та порядковий номер, а також зберігатися в окремій папці, яка отримала назву “Досьє аудитора”. Досьє аудитора є підтвердженням того, що всі факти, явища, недоліки та порушення, які зазначаються в аудиторському висновку є правдивими та достовірними. Саме це підтверджує правильність та підвищує ефективність проведення аудиторської перевірки на підприємстві.

За результатами аудиторської перевірки ведення обліку використання виробничих запасів на ПАТ “ЦГЗК” аудитор надає позитивний висновок (додаток АЦ), тому що:

1. аудитору надана вся інформація і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

2. інформація цілком достатня для відображення реального стану обліку;

3. наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовірності й повноти змісту інформації;

4. документація складена на основі прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє існуючі законодавчі та нормативні вимоги;

5. документація складена на основі дійсних облікових даних і не є суперечливою.

Таким чином, за результатами аудиторської перевірки обліку виробничих запасів аудитор надає клієнту безумовно позитивний висновок.

Перед початком проведення перевірки аудитор виконав організаторські процедури; уклав договір, розрахував аудиторський ризик і суттєвість, склав план і програму проведення аудиту формування собівартості готової продукції. Було також проаналізовано додержання облікової політичному законодавству України.

Вибірковою перевіркою було проведено аудит первинного обліку матеріальних та трудових витрат. Результати аудиту свідчать, що на комбінаті не завжди якісно їх заповнюють і на це потрібно звернути увагу.

При аудиту аналітичного і синтетичного обліку формування собівартості товарної руди було перевірено правильність віднесення витрат на рахунки 231 та 911 і було виявлено неправильне списання витрат допоміжних цехів і аудитор надав рекомендації щодо усунення недоліків. Тому аудитор надав умовно-позитивний висновок.

исновки до розділу 3

По агломерату в цілому відбулося зменшення витрат на 6,499 грн., в том числі за розрахунок “норм витрат” зменшилися на 1,179 грн., а зниження цін дозволило витрати на 7,678 грн. На останньому етапі економічного аналізу на підставі раніше проведених розрахунків біли підраховані резерви зниження собівартості за рахунок зниження матеріальних витрат. При підрахунку резервів слід засвідчити, що з факторів впливі на матеріальні витрати ( фактор “норм”, фактор “цін”), слід брати тільки перевитрати по фактору “норм”, так як це внутрішній фактор і він є повністю в комбінації підприємства, а цінова політика – це зовнішній фактор. По концентрату перевитрат по фактору “норм” по окремим видам матеріалів не виявлено, тому тут резервів не виявлено.

- аглоруди: 2,592 х 341000 = 883 872

- штиб: 6,277 х 341000 = 2140457

- газ доменний: 0,136 х 341000 = 46376

разом : 3070705 грн.

Тому сума резерву складає 9 % собівартості агломерату.

- аудитору надана вся інформація і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

- інформація цілком достатня для відображення реального стану обліку;

- наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовірності й повноти змісту інформації;

- документація складена на основі прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє існуючі законодавчі та нормативні вимоги;

- документація складена на основі дійсних облікових даних і не є суперечливою.