юджетне і стратегічне управління.
Бюджетування, як з’ясовано, виступає інструментом оперативного управління підприємством, але безумовним є його зв’язок з фінансовою стратегією підприємства.
В економіці і сфері управління стратегія – це докладний, усебічний комплексний план, призначений для забезпечення діяльності організації, який виражає головну мету її існування.
Важливу роль у парадигмі стратегічного керування відіграє диференціація видів стратегій розвитку компанії по їх рівнях. У системі цього управління виділяють звичайно три основні види стратегій - корпоративну стратегію, функціональні стратегії і стратегії окремих господарських одиниць.
Корпоративна стратегія визначає перспективи розвитку компанії в цілому. Вона спрямована на виконання місії компанії і найбільше комплексно забезпечує реалізацію головної мети функціонування компанії - максимізацію добробуту його власників. На корпоративному рівні стратегія охоплює такі найважливіші питання, як вибір видів господарської діяльності (видів бізнесу), шляхи забезпечення довгострокових конкурентних переваг компанії на відповідних товарних ринках, різні форми конгломератної реорганізації (злиття, поглинання), принципи розподілу всіх основних видів ресурсів між окремими стратегічними зонами господарювання і стратегічних господарських одиниць.
Функціональні стратегії компанії формуються, як правило, по основних видах його діяльності в розрізі найважливіших функціональних підрозділів компанії. До числа основних стратегій цього рівня відносяться: маркетингова, виробнича, фінансова, персоналу, інноваційна. Функціональні стратегії компанії спрямовані на деталізацію корпоративної його стратегії (реалізацію її основних цілей) і на ресурсне забезпечення стратегій окремих господарських одиниць.
Стратегії господарських одиниць (бізнес-стратегії) компанії спрямовані звичайно на рішення двох основних цілей - забезпечення конкурентних переваг конкретного виду бізнесу і підвищення його прибутковості. Прийняті на цьому рівні стратегічні рішення зв'язані звичайно зі створенням нових продуктів, розширенням або скороченням існуючих товарних ліній, інвестиціями в нові технології, обсягом відрахувань на рекламу [Бланк. Финансовая стратегия предприятия ].
Сукупність різних видів стратегій компанії являє собою його "стратегічний набір" представлений на рисунку 2.
Бюджетування, як інструмент управління, може застосовуватися на кожному рівні стратегічного керування підприємством. Але головне відношення бюджетування має до фінансової стратегії. За рахунок складання бюджетів, моніторингу їх виконання, аналізу відхилень можна забезпечувати поступове досягнення довгострокових фінансових цілей організації. В цілому можна зазначити, що використання бюджетування в управлінських процесах в певній мірі забезпечує досягнення довгострокових стратегічних цілей. Сприяє досягненню цих цілей з оптимальним використанням фінансових ресурсів.
Рис. 2. Система стратегічного управління суб’єкта господарювання
8. Фінансова стратегія підприємства
Фінансову стратегію підприємства можна характеризувати таким чином:
1. Фінансова стратегія компанії є одним з видів його функціональних стратегій. Функціональний її статус визначається тим, що вона охоплює лише один з видів діяльності компанії, а її розробка являється однієї з найважливіших функцій фінансового менеджменту.
2. У системі функціональних стратегій компанії фінансова стратегія займає одне з ведучих місць. Це зв'язано з тим, що, забезпечуючи фінансовими ресурсами реалізацію стратегій усіх рівнів, фінансова стратегія координує й інтегрує зусилля усіх функціональних підрозділів у процесі формування і реалізації всього стратегічного набору компанії.
3. Фінансова стратегія охоплює всі основні напрямки розвитку фінансової діяльності і фінансових відносин компанії. Це випливає, насамперед, зі змісту фінансового менеджменту, найважливішою функцією якого є формування даної стратегії. Крім того, тільки комплексний облік можливостей майбутнього розвитку всіх аспектів фінансової діяльності і усіх форм фінансових відносин компанії дозволяє повною мірою реалізувати можливості росту його ринкової вартості в довгостроковій перспективі.
4. Процес розробки фінансової стратегії визначає необхідність формування специфічних фінансових цілей довгострокового розвитку компанії. Відбиваючи специфіку фінансової діяльності, мети фінансового розвитку компанії повинні забезпечувати реалізацію місії і цілей корпоративної його стратегії, з одного боку, і підтримувати (не вступаючи в протиріччя) мети інших функціональних стратегій і стратегій господарських одиниць, з іншої.
5. Процес розробки фінансової стратегії передбачає вибір найбільш ефективних напрямків досягнення поставлених цілей. Такий вибір забезпечується пошуком і оцінкою альтернативних варіантів можливих стратегічних фінансових рішень і відповідним їхнім добором за критерієм максимізації ринкової вартості компанії.
6. Фінансова стратегія повинна враховувати умови зовнішнього середовища в процесі фінансового розвитку компанії й адекватно реагувати на ці зміни. Ця найважливіша особливість стратегії будь-якого рівня, у тому числі і фінансової, визначається головним підходом до її змісту, що випливає з концепції стратегічного керування. Нова парадигма формування стратегії компанії визначає, що головний зміст її складається не в чіткому виконанні передбачених завдань, а в здатності швидко реагувати на зміну умов зовнішнього середовища з відповідним коректуванням цих завдань.
7. Адаптація фінансової стратегії до мінливої умовам зовнішнього середовища забезпечується в першу чергу змінами напрямків формування і використання фінансових ресурсів компанії. Маневрування фінансовими ресурсами, що складають головний об'єкт фінансового керування, є основним механізмом коректування напрямків і форм досягнення стратегічних фінансових цілей компанії [Бланк. Финансовая стратегия предприятия ].
Виявлення найважливіших сутнісних характеристик фінансової стратегії у світлі сучасної парадигми керування компанією дозволяє в такий спосіб сформулювати її зміст: "Фінансова стратегія представляє собою один з найважливіших видів функціональної стратегії компанії, що забезпечує всі основні напрямки розвитку її фінансової діяльності і фінансових відносин шляхом формування довгострокових фінансових цілей, вибору найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення, адекватного коректування напрямків формування і використання фінансових ресурсів при зміні умов зовнішнього середовища".