бчислення беззбиткового обсягу виробництва за допомогою цифрового і графічних методів.

Необхідною умовою отримання прибутку є певний ступінь розвитку виробництва, який забезпечує перевищення виручки від реалізації продукції над витратами по її виробництву та збуту. Головний факторний ланцюг, що формує прибуток може бути представлений схемою:

Витрати® Обсяг виробництва ® Прибуток

Складові цієї схеми повинні знаходитися під постійною увагою і контролем. Саме для вирішення цієї задачі розроблена і застосовується на багатьох підприємствах провідних країн світу система обліку затрат “директ-костінг”, яка ще має назву “витрати-обсяг-прибуток” (англ. costs-volume-profit-CVP).

Оптимізація прибутку підприємства в умовах ринкових відносин потребує постійного надходження оперативної інформації не тільки зовнішнього характеру (про стан ринку, попит на продукцію, ціни тощо), але і внутрішнього – про формування затрат на виробництво та собівартість продукції. Ця інформація базується на системі виробничого обліку витрат за місцями їх виникнення та видами виробів, на виявлених відхиленнях витрат ресурсів від стандартних норм і кошторисів, на даних про калькуляцію собівартості окремих видів продукції, обліку результатів реалізації за видами виробів. Важливо відмітити, що в залежності від облікової політики, яка проводиться підприємством в області виробничого обліку, ступінь деталізації обліку витрат, а як наслідок і їх аналіз, є різними для різних підприємств. Методика аналізу прибутку та собівартості залежить також від повноти включення витрат в собівартість, наявність розмежування в обліку змінних та постійних витрат.

Система “директ-костінг” є атрибутом ринкової економіки. В ній досягнуто високого ступеню інтеграції обліку, аналізу та прийняття управлінських рішень. Головна увага в цій системі приділяється вивченню поведінки затрат ресурсів в залежності від зміни обсягів виробництва, що дозволяє гнучко та оперативно приймати рішення щодо нормалізації фінансового стану підприємства. Найбільш важливими аналітичними можливостями системи “директ-костинг” є:

оптимізація прибутку та асортименту продукції, що виробляється підприємством;

визначення ціни на нову продукцію;

розрахунок варіантів зміни виробничих потужностей;

ефективності виробництва (придбання) напівфабрикатів;

оцінка ефективності прийняття додаткового замовлення, заміни обладнання тощо [ Шеремет Сайфулин . Метод. фин. аналіза ].

Теоретичну основу системи “директ-костінг” становлять, з одного боку, розподіл витрат на змінні та постійні, а з іншого – знаходження точки беззбитковості, тобто такого обсягу реалізації, за якого підприємство ще не має прибутків, але вже і не має збитків. За такого обсягу реалізації валової маржі (виручки за мінусом непрямих податків і змінних витрат) вистачає на покриття постійних витрат і прибуток дорівнює нулю. В окремих виданнях сума такої виручки ще має назву поріг рентабельності підприємства .

Модель залежності показників, що розглядалися, може бути побудована графічно (рис. 3):

Витрати

Зона доходів Виручка від

Поріг рентабельності реалізації

(точка беззбитковості)

Зона збитків

Змінні

витрати Загальні

витрати

 

Постійні витрати

Реалізація

Рис. 3. Графік визначення точки беззбитковості.

 

Важливість даного методу полягає в тому, що за умов функціонування ринкової економіки, через невдалу ринкову кон’юктуру, форс-мажорні обставини, дію інших несприятливих факторів підприємство може не отримати очікуваного прибутку. Але досить тривалий час воно може працювати і без прибутку за умови досягнення порогу рентабельності. Тому керівництву підприємства необхідно визначити обсяг виробництва, який би забезпечив беззбиткову діяльність для кожної конкретної ситуації.

Недоліком даного методу, на думку багатьох економістів, є умовність розподілу витрат на постійні та змінні. Однак ці недоліки в значній мірі перекриваються аналітичними перевагами системи “директ-костінг” .

Наведене графічне відображення взаємозв’язку виручки та витрат від обсягу випуску продукції базується на припущенні їх прямопропорційної залежності.

Таке припущення є достатньо умовним. Багато досліджень показали, що залежність має нелінійний характер, тому графік може бути трансформовано наступним чином (рис. 2).

 

 

Собівартість Виручка від реалізації

і доход

Повні (загальні)

Точка витрати

беззбитковості

Зона доходів

 

Зона збитків Постійні

витрати

Реалізація

Рис. 4 Графічне відображення нелінійної залежності показників

витрати – обсяг – прибуток

 

Надане відображення показує, що зона доходу не є безмежною – за досягнення деякого обсягу виробництва подальше його розширення стає економічно неефективним. З логічного погляду така поведінка показників є реальною та виправданою. Але практичні розрахунки за нелінійною системою є важкими, оскільки потребують детального розподілу витрат за видами та програмного забезпечення. Тому частіше при проведенні аналізу беззбитковості конкретного підприємства або бізнесу використовується пропорційний метод розподілу витрат.

За графіком залежності між прибутком, обсягом реалізації продукції та її собівартості можна встановити, за якого обсягу реалізації продукції підприємство отримує прибуток, а за якого його не буде. За допомогою цього графіку можна визначити точку, в якій загальні витрати будуть дорівнювати виручці від реалізації продукції.

 

 

Обсяг беззбиткового виробництва визначається за формулою:

Пв

Пр(т) = --------------------- ,

Ц(о)т - Зв(о)т

 

де Пр(т) – беззбитковий обсяг виробництва (кількість товару у фізичних

одиницях);

Пв – постійні витрати;

Ц(о)т – ціна одиниці товару;

Зв(о)т – змінні витрати на одиницю товару.