зР –темп зміни резервів(ефективність зміни).
Максимальний успіх при цьому досягається тоді, коли ТзВ=0, а ТзКінт>ТзР.
| Визначення показників рівня конкурентоспроможності продукції підприємства |
1. Інтегрального показника конкурентоспроможності:
(1)
де ІТП - індекс технічних параметрів (індекс якості);
ІЕП - індекс економічних параметрів (індекс цін).
Якщо kінт >1 конкурентоспроможний об’єкт дослідження, а якщо <1, тоді об’єкт дослідження неконкурентоспроможний.
(2)
де qi — одиничний показник і-го технічного параметра;
i— коефіцієнт вагомості і-го параметра.
(3)
де Р оцін — значення параметра виробу, який оцінюється,
Р баз — значення цього параметра в базового виробу.
(4)
де 
— ціна споживання відповідно оцінюваного та базового виробів.
(5)
де М — сумарні витрати споживання, пов'язані з експлуатацією товару протягом усього періоду його служби.
2. Інтегральний показник конкурентоспроможності товару, що аналізується по відношенню до еталону, будується на основі групових показників по споживчим і економічним параметрам:
(1)
де КІ - інтегральний показник конкурентоспроможності товару, що аналізується по відношенню до еталону;
Iсп - груповий показник по споживчих параметрах;
Iеп - груповий показник по економічних параметрах.
(2)
де Сi - i-й споживчий параметр товару, що аналізується;
Сio - i-й споживчий параметр еталону;
n – кількість споживчих параметрів.
(3)
де Еj - j-й економічний параметр товару, що аналізується;
Еjo - j-й економічний параметр еталону;
p – кількість економічних параметрів.
Перераховані показники можуть бути змінені та доповнені залежно від особливостей оцінюваних підприємств. Крім того, можливе їхнє групування за структурними елементами потенціалу: показники розвитку техніко-технологічного, кадрового, інформаційного, фінансового потенціалу і т. д.
Останнє пов'язано з використанням таких індикаторних методівяк методу різниць і методу рангів.
1. Суть методу різниць полягає у прямому визначенні переваг і недоліків підприємств-конкурентів за окремими індикаторами - показниками конкурентоспроможності, що мають бути визначені на етапі ідентифікації ключових індикаторів конкурентоспроможності.
Застосування даного методу передбачає порівняння підприємства, що оцінюється, тільки з одним підприємством-конкурентом. За кожним ключовим показником конкурентоспроможності визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях
2. Метод рангів,на відміну від попереднього методу, передбачає порівняння об'єкта оцінки з групою підприємств-конкурентів та дозволяє визначити його місце в конкурентній боротьбі, випереджальні чинники успіху, а також такі результати за якими гірші, ніж у конкурентів.
Загальна сума рангів за всіма ключовими індикаторами дозволяє визначити підприємство - лідера досліджуваної групи, рівень конкурентоспроможності якого найвищий за критерієм мінімуму (максимуму) рангів, і аутсайдерів групи, які посіли останні місця за рівнем конкурентоспроможності.
У тому випадку, якщо на основі індивідуальних (інтегральних або групових) показників розраховується загальний показник конкурентоспроможності, то застосовуються матричні методи, які дають більш об'єктивні результати оцінки.
Сутність матричних методівполягає у визначенні кількісного значення інтегрального рейтингового показника конкурентоспроможності окремого підприємства або у графічному визначенні його конкурентної позиції у матриці конкурентоспроможності за певними параметрами. Один з поширених матричних методів - метод балів.
Його застосування передбачає виконання наступних етапів:
1. Формування матриці вихідних оціночних показників, до складу якої входять т ключових показників конкурентоспроможності для п об'єктів.
2. Ранжирування оціночних показників за ступенем вагомості.
3. Побудова вектора, що складається з максимальних значень за кожним з т показників.
4. Складання нормалізованої матриці Х'
5. Розрахунок балів, отриманих підприємствами за певним оціночним показником шляхом порівняння їх фактичних значень з найкращими в даній сукупності.
6.Отримання узагальненої бальної оцінки конкурентоспроможності та ранжирування підприємств у порядку зростання інтегрального показника.
Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити основних конкурентів та місце, в конкурентній боротьбі підприємства, яке оцінюється (за критерієм максимуму набраних балів), а й кількісно оцінити відставання від найбільш конкурентоспроможного підприємства.