Законодавче і нормативно-правове забезпечення функціонування бюджетної системи

 

Функціонування бюджетної системи і здійснення бюджетних від­носин в Україні відбувається на основі законодавчих та нормативно-правових актів, визначених ст. 4 Бюджетного кодексу України. До них належить:

1. Конституція України.

2. Бюджетний кодекс України.

3. Закон про державний бюджет України.

4. Інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини.

5. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України.

6. Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

7. Рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, ор­ганів місцевого самоврядування.

При здійсненні бюджетних відносин положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не су перечать Конституції України, Бюджетному кодексу та Закону «Про Державний бюджет України».

Конституція України. У ній урегульовані такі питання, що сто­суються функціонування бюджетної системи:

- механізм прийняття Законів України;

- повноваження Верховної Ради, Президента, Кабінету Мініс­трів, органів місцевого самоврядування;

- основні бюджетні положення. У Конституції зазначається, що бюджетна система України бу­дується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Законом «Про Державний бюджет України» визначаються видат­ки бюджету на загальносуспільні потреби та їх обсяг і цільове спряму­вання.

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету мають бути оприлюднені.

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обста­вин — на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради проект Закону про Державний бюджет Ук­раїни на наступний рік. Разом із проектом Закону подається інфор­мація про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верхов­ної Ради звіт про виконання Державного бюджету України.

Бюджетний кодекс України. Набрав чинності з дня його опублі­кування 25 липня 2001 p., а окремі його статті, що регламентують по­точні бюджетні процедури, - з 1 січня 2002 р.

Бюджетний кодекс складається з шести розділів. Розділ І Загальні положення. Тут визначено відносини, що регла­ментуються Бюджетним кодексом, основні терміни (подані в словни­ку офіційних термінів), окреслено бюджетний період та вказано ос­новні положення бюджетного законодавства, перелічено принципи побудови бюджетної системи, описано бюджетну класифікацію, виз­начено склад державного боргу, частин бюджету. Значну увагу приділено бюджетному процесу на державному і місцевому рівнях, його окремим стадіям, а також ролі учасників бюджетного процесу. Чітко визначено головних розпорядників бюджетних коштів та їхні функції. Описано порядок формування резервного фонду для Дер­жавного і місцевих бюджетів, механізми аудиту та фінансового кон­тролю, оприлюднення інформації про бюджет.

Розділ II. Державний бюджет України. Визначено склад доходів і видатків Державного бюджету, в тому числі таємні видатки за основ­ними напрямами їх витрачання, детально описаний механізм скла­дання проекту бюджету, розгляд та прийняття бюджету Верховною Радою України, його виконання та звіт про виконання. Особливу ува­гу приділено ролі Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Держав­ного казначейства, Верховної Ради у бюджетному процесі, вказано конкретні його стадії. Визначено основи ведення бухгалтерського обліку, порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду.

Розділ III Місцеві бюджети. Передбачено доходи і видатки, які закріплюються за місцевими бюджетами, складові місцевих бюджетів. Детально описано механізм бюджетного процесу на місцевому рівні, конкретизовано повноваження його учасників, охарактеризовано ок­ремі його стадії. Урегульовано питання, що виникають у разі не­своєчасного затвердження відповідного місцевого бюджету.

Розділ IV. Міжбюджетні відносини. Визначено критерії розмежування видів видатків між бюджетами, перелічено видатки, що здійснюються з Державного бюджету, бюджетів сіл, селищ, міст рай­онного, обласного та республіканського підпорядкування. Окремо вказано видатки, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Окремим механізмом передбачено передання видатків на виконання власних повноважень між місцевими бюдже­тами та передача права на виконання делегованих повноважень. Чітко визначено фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригу­ючі коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості. Окремий розділ присвячений міжбюджетним трансфертам, де врегу­льовані питання трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, передбачена дотація вирівнювання бю­джетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпоряд­кування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядку­вання і районним бюджетам. Регламентовано також порядок надання субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам на здійснення програм соціального захисту, а також субвенцій на ком­пенсацію витрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на вико­нання власних повноважень внаслідок наданих державою податкових пільг, субвенцій на виконання інвестиційних проектів, субвенцій на виконання власних повноважень територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об´єднань.

Розділ V. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення. Визначено повнова­ження щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства Верховної Ради, Рахункової палати, Міністерства фінансів, Держав­ного казначейства, Державної контрольно-ревізійної служби, Верхов­ної Ради АРК, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад. Конкретизовано поняття бю­джетного правопорушення, визначено критерії, за якими викорис­тання бюджетних коштів визнається нецільовим, і передбачена відповідальність за порушення законодавства, а також описано поря­док накладання стягнення та оскарження рішення про накладання стягнення. Форма, порядок складання та передавання за призначен­ням протоколу про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством фінансів України.

Розділ VI. Прикінцеві положення. Визначено перехідні положення, термін дії окремих з них — до 5 років, які враховують конкретні бюджетні відносини. Перелічено проекти законів, які потрібно прийняти v зв´язку з введенням у дію Бюджетного кодексу.

3. Закон «Про Державний бюджет України». У ньому передба­чається формування у конкретних обсягах джерел доходів та видатків бюджету, необхідні нормативи відрахувань, дотації і субсидії облас­тям, джерела покриття дефіциту бюджету (при плануванні), поточні пояснення до здійснення виконання бюджету.

4. Інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини. До основ­них законів, які регламентують функціонування бюджетної системи, можна віднести:

а) Закон України «Про прожитковий мінімум»;

б) Закон України «Про місцеве самоврядування»;

в) Закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим»;

г) Закон України «Про місцеві державні адміністрації».

Розглянемо їх у такій послідовності.

Закон України «Про прожитковий мінімум» (1999 р.). Він складається з семи статей, де дано визначення прожиткового мінімуму, принципи формування набору продовольчих то­варів та послуг, їх перелік, порядок установлення та затвердження прожиткового мінімуму.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997р.). У підзаголовку до цього закону сказано, що відповідно до Конституції України він визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

5. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України в межах повноважень, передбачених Конституцією України та законами України, видає відповідні акти, які не можуть су­перечити Конституції України, законам України, указам Президента України. Ці нормативні акти регулюють поточні питання, що виника­ють унаслідок здійснення повноважень.

Якщо питання є компетенцією ще одного державного органу, то може бути спільна постанова, наприклад Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України № 13 від 14 січня J997 р- «Про впровадження казначейської системи виконання Дер­жавного бюджету», де передбачено відповідний механізм.

6. Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої впади. Це можуть бути укази Президента, які регулюють поточні актуальні питання, не врегульовані законами України, а також постанови, рішення, накази міністерств, відомств, зокрема, Міністерства фі­нансів, Державного казначейства, Головної Державної податкової адміністрації тощо.

Так, Президент України, виконуючи свої конституційні повнова­ження, має право видавати Укази з тих питань, які не врегульовані за­конами. Оскільки прийняття законів — досить тривалий процес, то для оперативного вирішення важливих питань застосовується механізм указів.

7. Рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. Місцеві органи влади — органи місцевого самоврядування та державні адміністрації в межах своїх повноважень згідно з Конституцією України, Законами України «Про місцеве са­моврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» та іншими нормативними актами, де передбачені їхні повноваження, можуть видавати нормативні акти місцевого значення.

Законодавче і нормативно-правове забезпечення функціонування бюджетної системи України є засобом реалізації бюджетної політики і мірою дотримання бюджетної дисципліни у державі.