Кафедра фінансів, банківської справи та страхування

ВИРОБНИЧА ПРАКТИКА З ФІНАНСІВ

 

ПРОГРАМА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для студентів спеціальності

072 Фінанси, банківська справа та страхування

факультету економіки денної та заочної форми навчання

 

2016 – 2017 н.р.

Виробнича практика з фінансів. Програма і методичні рекомендації для студентів спеціальності 072 Фінанси, банківська справа та страхування факультету економіки денної та заочної форми навчання / Уклад.: Н.В.Данік. – Миколаїв: МНУ ім. В.О. Сухомлинського, 2016. – с. 48

 

Укладачі: Н.В. Данік, канд. екон. наук, доц., МНУ ім. В.О. Сухомлинського

 

Рецензент: Рехтета О.М., канд. екон. наук, МНУ ім. В.О. Сухомлинського

 

 

ЗМІСТ

 

  стор.
ВСТУП
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ФАХОВОЇ ПРАКТИКИ
2. СТИЛІСТИКА НАПИСАННЯ ЗВІТУ
3. ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ У РОБОТІ
4. ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ ТЕКСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ
5. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПРАКТИКИ
ДОДАТКИ

 

 

 


ВСТУП

Головним завданням вищої школи є систематичне забезпечення як теоретичного навчання, так і здобуття практичних навичок студентів.

Протягом практики студенти повинні продемонструвати вміння вирішувати фінансово-аналітичні і виробничі завдання відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціальності 072 Фінанси, банківська справа та страхування.

Програма і методичні вказівки визначають вимоги до організації фахової практики, структуру завдань і зміст практики.

Програма забезпечує єдиний підхід до організації практики, системність та взаємозв'язок теоретичних знань та практичного досвіду навчання студентів. Згідно з навчальним планом спеціальності 072 Фінанси, банківська справа та страхування в VI семестрі передбачена фахова практика - стажування (4 кредити, 120 годин), форма контролю - диференційований залік.


1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ

ФАХОВОЇ ПРАКТИКИ

 

1.1. Мета і завдання фахової практики

Проходження виробничої практики з фінансів студентами 3-го курсу передбачає їх стажування на посадах у фінансово-економічних відділах дублерами. Це пов'язано з тим, що практика є важливою частиною практичної підготовки кваліфікованих фахівців у галузі фінансово-економічної та обліково-аналітичної роботи за спеціальністю 072 Фінанси, банківська справа та страхування.

Виробнича практика з фінансів проводиться в VI семестрі для студентів, що повністю виконали навчальний план, і організується кафедрою фінансів, банківської справи та страхування.

Метою виробничої практики з фінансів студентів є:

- здобуття умінь і навичок виконання професійних обов'язків спеціаліста з фінансів на робочому місці на базі практики;

-закріплення теоретичних знань, отриманих під час вивчення нормативних дисциплін за спеціальністю 072 Фінанси, банківська справа та страхування, а також професійно-орієнтованих дисциплін за вибором вузу та студентів;

- здобуття вмінь та навичок обробки економічної інформації та аналітичної роботи зі звітністю банків.

Завдання практичної підготовки студентів

У результаті проходження виробничої практики з фінансів студент повинен:

- знати функції того підрозділу, в якому працює як фахівець-дублер; взаємозв'язок і взаємодію цього відділу з іншими службами і підрозділами банківської установи, функції, права і обов'язки співробітників відділу і характер роботи, що виконується;

- уміти аналізувати обліково-аналітичну та оперативну документацію, фінансову та статистичну звітність та визначати фінансовий стан банку на поточний момент;

- продемонструвати вміння роботи в команді з персоналом підрозділу, проявити комунікативні здібності, спроможність обґрунтовувати і брати на себе відповідальність за підготовку рішень в реальних економічних умовах;

- уміти організувати діяльність співробітників на довіреній йому ділянці роботи, аналізувати результати і показники цієї діяльності;

- здобути практичні навики виконання обов'язків фахівця за однією з посад, самостійного прийняття рішень і відповідальності у роботі з обліково- аналітичною інформацією в межах наданих йому повноважень;

- приймати участь у складанні проектів фінансового плану, в розробці конкретних антикризових заходів з управління ліквідністю та фінансовою стійкістю банку, удосконалення кредитної, валютної і депозитної політики тощо;

- дати аналіз роботи підрозділу чи підрозділів, де проходив практичне стажування студент, узагальнити досвід, оцінити вплив на ефективність роботи підрозділу зовнішніх і внутрішніх факторів, навести рекомендації щодо вдосконалення організації, структури і технології фінансової роботи.

 

1.2. Визначення бази практики

Основою для визначення місця проходження виробничої практики з фінансів є рекомендація кафедри.

Виробнича практика з фінансів здійснюється у фінансових органах і податкових інспекціях обласного, місцевого та районного рівня, у відділеннях Державного казначейства України, у комерційних банках, у страхових компаніях, у фінансово-посередницьких організаціях (інвестиційних фондах, брокерських фірмах тощо), тощо (табл. 1.1).

Кожній базі практики відповідає певна програма практики з визначенням мети, завдань практики, встановлення переліку знань, умінь та навичок, якими повинен оволодіти студент.

При наявності в університеті замовлень на підготовку фахівців базою практики є ті організації, що подавали відповідні замовлення.

Направлення студентів на практику здійснюється відповідно до договорів, укладених університетом з банком, і оформлюється наказом по університету.

На час проходження практики студент має двох керівників: від вищого навчального закладу, що призначається наказом по університету, та від організації, який призначається її керівником.

 

1.3. Обов'язки студента-практиканта

Напередодні початку практики студент повинен отримати на кафедрі щоденник практики, в якому вказуються: база практики, керівник практики від банку (установи, організації), керівник практики від університету, завдання та календарний графік проходження практики. Щоденник підписується керівником практики від університету та банку.

Під час проходження фахової практики студент зобов'язаний поглибити, розширити, систематизувати та закріпити знання із дисциплін загальнотеоретичної, загальноекономічної та спеціальної підготовки; ознайомитись із сучасними формами та методами організації і технологією роботи фахівця-фінансиста на посадах, передбачених освітньо- кваліфікаційною характеристикою цієї спеціальності.

В період практики студент зобов'язаний дотримуватись установлених на базі практики правил внутрішнього розпорядку, охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії.

Упродовж першого тижня практики студент має ознайомитись з функціями відповідного підрозділу, посадовими обов'язками працівників, іч виданими дорученнями, при необхідності проконсультуватися з керівниками практики від університету та банку, узагальнити науково-методичні основи виконання завдань на заданій ділянці роботи, при необхідності порадитися і проконсультуватися з керівниками практики від університету та банку.

Починаючи з другого тижня практики, студент має виконувати всю доручену йому роботу відповідно до посадових обов'язків, нести відповідальність за виконану роботу та її наслідки нарівні зі штатними працівниками.

Протягом практики студент зобов'язаний вести щоденник, вказуючи в ньому роботи, які він виконував, та строки їх виконання. Щоденник є звітним документом студента щодо виконання графіку проходження практики. У щоденнику щотижня відмічаються відомості про виконані студентом доручення, про участь студента у заходах організаційного характеру.

Щотижня керівник практики від банку перевіряє щоденник та результати виконання доручень і по закінченні практики складає характеристику-атестацію про результати практики, дотримання трудової дисципліни, здобуті досвід та навички, а також про придатність студента до самостійної роботи.

Якщо студенти направляються на практику невеликими групами, то з їх числа на час проходження практики призначається староста, в обов'язки якого входить:

1) щоденне ведення табеля перебування студентів на робочих місцях;

2) щотижневе пред'явлення табеля керівникам практики від кафедри та приймаючої організації;

3) здійснення систематичного зв'язку групи практикантів з керівниками практики;

4) інформування керівника практики про непорозуміння, які виникають під час проходження практики.

Після завершення процесу практики студенту необхідно скласти звіт про результати фахової практики. Звіт повинен грунтуватись на реальних даних, містити пропозиції щодо удосконалення фінансової роботи, які слід погодити на базі практики. Письмовий звіт з фахової практики виконується за стандартами у сфері навчального процесу.

Протягом тижня після закінчення Фахової практики студент-практикант подає керівнику практики від кафедри письмовий звіт про проходження практики, щоденник, завірений підписом керівника практики від банку та його печаткою для здачі диференційованого заліку за результатами проходження фахової практики.

Наявність звіту та щоденника проходження практики є допуском до захисту звіту з фахової практики на кафедрі у встановлений навчальним графіком термін.

Студент, що не виконав вимог до проходження фахової практики, отримав негативний відгук або негативну оцінку при захисті звіту про практику, до складання сесії не допускається.

 

1.4. Обов'язки керівника практики від університету

Керівник практики від навчального закладу затверджується на засіданні кафедри. До початку практики студента у банку керівник практики видає завдання на практику і консультує студента з питань залучення фактичної інформації, необхідної для підготовки дипломної роботи.

 

В обов'язки керівникафахової практики від університету входить:

1) визначення переліку питань індивідуального завдання, які повинні бути засвоєні студентом до початку стажування для його допуску до виконання функцій фахівця-дублера на певній посаді і попередньої перевірки рівня відповідності студента цій посаді;

2) ознайомлення студентів з метою, завданнями, змістом і календарним графіком проходження фахової практики, порядком складання звіту і його захисту;

3) контроль за забезпеченням нормальних умов праці студентів на робочих місцях;

4) щотижневе відвідування студентів на робочих місцях, перевірка дотримання ними вимог програми практики, контроль за дотриманням правил внутрішнього розпорядку і дисципліни студентів на підприємстві;

5) зустрічі з керівниками практики від банку (чи установи) для погодження і вирішення у процесі проходження практики проблем, що виникають;

6) інформування завідувача кафедри про стан організації та відповідності змістовної частини практики освітньо-кваліфікаційним вимогам до підготовки студентів;

7) вжиття заходів для усунення виявлених порушень і недоліків при практиці студентів;

8) перевірка матеріалів про проходження практики і прийняття участі у роботі комісії із захисту звітів.

 

1.5. Обов'язки керівника практики від банку

Керівником фахової практики від банку призначається керівник відділу або провідний фахівець.

При проходженні практики студент закріплюється за тим підрозділом організації, специфіка діяльності якого відповідає обраній темі дипломної роботи.

Керівник практики від банку знайомить студента з організацією роботи і завданнями підрозділу, функціями співробітників. Він видає конкретні завдання, встановлює термін їх виконання, оцінює результати виконання, творче відношення до роботи, дає поради і рекомендації з питань результативного виконання функцій дублера, перевіряє записи в щоденнику, в необхідних випадках консультує стажера, стежить за формуванням його професійних навиків, контролює додержання трудової дисципліни.

По закінченні терміну практики він дає характеристику-атестацію з місця проходження практики, в якій мають бути відбиті рівень знань та навичок студента, які ним були здобуті у ролі дублера, його дисциплінованість, відношення до справи, якість і сумлінність виконання ним своїх обов'язків і конкретних доручень, комунікабельність, відносини із співробітниками.

Керівник має право клопотатися перед завідуючим кафедри про заохочення студента-дублера або ставити питання про усунення його від проходження стажування у випадку недобросовісного відношення до виконання своїх обов'язків або порушення трудової дисципліни.

В період практики керівник практики від банку надає студенту допомогу в збиранні необхідної фінансово-економічної і нормативно-методичної документації.

 

1.6. Календарний план проходження практики

Практика проводиться згідно з календарним графіком, який передбачає:

а) самостійне виконання встановлених календарним планом загальних та індивідуальних завдань на конкретному робочому місці;

б) проведення навчальних занять та екскурсій під керівництвом відповідального фахівця від організації;

в) оформлення звіту про практику, в якому висвітлюється актуальність проблем і напрямки вдосконалення управління фінансовою діяльністю банку (організації, установи), бази практики;

г) захист звіту перед комісією.

Під час проходження практики студентів знайомлять зі структурою управління банку (підприємства чи установи), організують екскурсії, закріпляють за підрозділами на період стажування.

Типи банку (організацій, установ), де студенти спеціальності 072 Фінанси, банківська справа та страхування можуть проходити фахову практику, та приклади індивідуальних завдань наведені у табл. 1.1.

Кількість днів проходження практики у структурних підрозділах може коливатись на розсуд керівника практики від підприємства з урахуванням необхідності вивчення роботи суміжних підрозділів.

 

Таблиця 1.1

Тематика індивідуальних завдань для проходження фахової практики

 

Назва відділу Види робіт
Комерційний банк
Кредитний відділ Кредитування фізичних та юридичних осіб. Аналіз фінансового стану позичальника Аналіз кредитної політики банку Формування та використання банківських ресурсів
Відділ цінних паперів Депозитарна діяльність банків. Організація роботи з власними цінними паперами Аналіз основних показників, що характеризують ефективність управління портфелем цінних паперів Трастові операції банку з управління цінними паперами Інвестиційні операції банків Посередницькі операції банків з цінними паперами Операції банків з векселями
  Відділ міжбанківських розрахунків Організація, облік та аналіз міжбанківських операцій Організація, облік та аналіз прямих кореспондентських розрахунків між банками Здійснення контролю за розрахунково-касовою дисципліною клієнтів банку Оперативний контроль за станом кореспондентських рахунків банку
  Відділ зовнішньоеконо­мічної діяльності (ЗЕД) Організація та здійснення розрахунково-касового обслуговування ЗЕД клієнтів банку Валютний контроль за експортно-імпортними операціями клієнтів банку Організація та здійснення операцій, пов'язаних з рухом готівкової іноземної валюти Контроль відкритої валютної позиції банку
Відділ внутрішньо- банківських операцій Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості банку Формування бази оподаткування, розрахунок податку на прибуток
Територіальні підрозділи НБУ
Економічний відділ Підготовка аналітичних матеріалів щодо діяльності комерційних банків з питань кредитних операцій, рефінансування, грошового регулювання, касового обслуговування, фінансового стану підприємств, що користуються централізованими ресурсами Контроль і аналіз стану кореспондентських рахунків та розрахунків за ними Аналіз кредитоспроможності клієнтів банку
Відділ розрахунково-касового обслуговування Касове обслуговування клієнтів з обліком виконаних операцій на їх кореспондентських рахунках
Відділ розрахунків і звітності Організація обслуговування кореспондентських рахунків банків та державних організацій Ведення операцій за строковими зобов'язаннями і контроль за їх погашенням Складання звітності і контроль за дотриманням графіку перерахунків
Контрольно-ревізійний відділ Організація та проведення перевірок підприємств, організацій, банків Взаємодія відділу з правоохоронними органами
Відділ з проведення операцій з коштами державного бюджету Складання балансу руху бюджетних коштів на рахунках бухгалтерського обліку Ведення та відкриття особових рахунків, відображення проведених операцій Взаємодія відділу з банками, податковими інспекціями, фінансовими органами
Відділ фінансування інвестиційних програм Організація контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів Узгодження з обласними адміністраціями інвестиційних програм, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету Узгодження звітів з використання бюджетних коштів і взаємодія з комерційними банками
Податкові інспекції
Відділ аналізу і перевірок Методика проведення перевірок звітності, порядок оформлення даних перевірок Аналіз щоквартальної та річної звітності підприємств
Відділ оподаткування фізичних осіб Методика проведення аналізу бази оподаткування Контроль за своєчасним та повним обліком платників податків Контроль податкових надходжень до бюджету Аналіз декларацій про доходи фізичних осіб
Відділ оподаткування юридичних осіб Методика документальних перевірок за видами податків, порядок оформлення даних перевірок Особливості оподаткування операцій з цінними паперами Оподаткування доходів від операцій з цінними паперами
Відділ місцевих податків Методи перевірки бази оподаткування, контролю за своєчасним і повним обліком платників податків, контролю за надходженням коштів у бюджет
Відділ обліку та звітності Аналіз і узагальнення звітів податкових інспекцій по містах і районах області і подання звітів у регіональне статистичне управління Організація і ведення оперативного бухгалтерського обліку та звітності надходжень у бюджет та позабюджетні фонди Ведення державного реєстру підприємств, що знаходяться на обліку в Харківській області
Фінансові управління адміністрацій (обласних, місцевих, районних)
Бюджетний відділ Складання, розгляд, затвердження і виконання бюджету Планування відрахувань податків у централізований бюджет
  Організація обліку змін, внесених у бюджет у процесі його виконання Консолідація бюджетів Організація контролю за перерахуванням регулюючих податків і доходів до бюджетів Координація роботи фінансових органів з іншими економічними службами області (міста, району)
Відділ прогнозування та виконання податків та доходів Планування і аналіз виконання планів стягнення податків і платежів до бюджету Координація роботи відділу з податковими і статистичними органами Надання пільг з оподаткування Організація міжбюджетних відносин Робота відділу з розробки податкової політики
Відділ податкових реформ та позабюджетних фондів Розробка методології і порядку стягнення місцевих податків Здійснення контролю за формуванням і використанням позабюджетних фондів
Відділ фінансування програм розвитку матеріального виробництва і сфери послуг Фінансове планування, організація фінансування і аналіз господарської діяльності підприємств місцевого підпорядкування Підготовка інформації для складання проекту бюджету Формування плану капітальних вкладень і визначення джерел його фінансування
Відділ фінансово- валютного регулювання Формування і використання валютного фонду. Розподіл регіональних експортних квот Реалізація товарів за валюту і здійснення контролю за надходженням валютної виручки
Відділ фінансування соціальної сфери і науки Робота відділу зі складання проекту бюджету Контроль за правильністю складання кошторисів і тарифікаційних списків Фінансування закладів освіти, охорони здоров'я, закладів прокуратури, МВС тощо Аналіз звітів розпорядників кредитів
Інвестиційні фонди
  Основні документи, що регламентують діяльність інвестиційного фонду
Вимоги до статуту та інвестиційної декларації акціо­нерного інвестиційного фонду
Організація діяльності керуючої компанії (вимоги, обов'язки, обмеження діяльності, винагорода)
Аудит акціонерного інвестиційного фонду
Оцінка активів інвестиційного фонду
Страхові компанії
Відділ маркетингу Організація страхування та характеристика страхових потоків
Відділ страхування фізичних осіб Форми та види страхування фізичних осіб
Відділ страхування юридичних осіб Форми та види страхування юридичних осіб
Відділ перестрахування Форми страхових відносин: співстрахування та перестрахування Взаємовідносини з фінансовим ринком
Відділ видатків Методика формування страхових тарифів, страхові платежі та відшкодування Оподаткування доходів від страхової діяльності

 

1.7. Вимоги до підготовки звіту з фахової практики, порядок його оформлення та захисту

По закінченні фахової практики студент складає звіт, що має наступні розділи: вступ, загальна характеристика фінансово-господарської діяльності банку, бази практики, науково-методична частина за індивідуальним завданням, аналітичний розділ.

У «Вступі» вказується назва бази проходження практики, мета, індивідуальне завдання та посади, на яких стажувався студент.

У загальній характеристиці організації, в якій студент проходив практику, необхідно висвітлити:

1) повну назву банку (організації чи установи), вказати на організаційно- правову

2) форму, ринки чи цільову аудиторію, яку обслуговує підприємство;

3) організаційну структуру, її тип та рівні підпорядкування, вказавши окремо на функцію підрозділу, де студент проходив стажування як дублер.

Характеризуючи роботу підрозділу і функції, що виконувались на посаді дублера, слід посилатися на первинні документи і нормативні матеріали.

У науково-методичній частині звіту слід навести критичний огляд методів і інструментів фінансово-аналітичної роботи відповідно до індивідуального завдання.

В аналітичній частині звіту наводиться характеристика роботи студента як фахівця-дублера. А саме: перелік задач, які він виконував, власна оцінка технології їх виконання, форми документації та інші матеріали, з якими працював студент у період стажування, особиста думка про їх практичну цінність, інформативність змісту, тощо (бланки цих форм додаються в додатках до звіту).

Висновки до звіту з фахової практики слід подавати в конкретній формі, навести оцінку впливу на ефективність роботи підрозділу зовнішніх і внутрішніх факторів, зазначити недоліки в організації роботи, методах аналізу і cистемі контролю, запропонувати рекомендації щодо вдосконалення організації, структури і технології фінансової роботи підрозділу, в якому проводилося стажування.

Рекомендації мають бути конкретними і за необхідності доповнені поясненнями до забезпечення умов для їх впровадження в організації.

Звіт необхідно складати на реальних матеріалах діяльності того банку (організації чи установи), де студент проходив практику, робити посилання на науково-методичну літературу, перелік якої подається в кінці звіту перед додатками.

Обсяг звіту (за винятком додатків) має складати 85-100 сторінок друкованого тексту через 1,5 інтервали.

Наявність звіту та щоденника проходження практики є допуском до захисту звіту з фахової практики у відведений навчальним графіком термін.

 

БАЗА ПРАКТИКИ - БАНКІВСЬКІ УСТАНОВИ.

Завдання практики:

1) ознайомитись з організаційною структурою банківської установи, списком послуг, що надаються клієнтам;

2) вивчити нормативні документи, які регламентують діяльність банку і використовуються при аналізі активних і пасивних операцій;

3) ознайомитись зі звітністю, яка надається банком службі банківського нагляду обласного управління НБУ;

4) залучити необхідну інформацію для проведення економічного аналізу діяльності банку;

5) ознайомитись з методиками аналізу кредитного портфелю банку, аналізу економічних нормативів діяльності банку; аналізу структури доходів, витрат та прибутку;

Структура звіту.

Вступ.

1. Загальна характеристика банківської установи,

2. Аналіз активних операцій банку.

3. Аналіз кредитних операцій банківської установи.

4. Аналіз економічних нормативів діяльності банку та контроль за їх дотриманням.

5. Аналіз структури доходів, витрат та прибутку.

6. Узагальнююча оцінка фінансового стану комерційного банку.

Висновки.

Додатки:

а) організаційна структура банківської установи;

6) форми фінансової звітності банківської установи необхідні для розкриття звіту;

в) форми фінансово-економічного аналізу діяльності банку (див. додаток

В);

г) копії публікацій про діяльність банківської установи.

 

БАЗА ПРАКТИКИ - ФІНАНСОВІ УСТАНОВИ

(кредитні спілки, довірчі товариства, страхові компанії, лізингові компанії, недержавні пенсійні фонди, інвестиційніфонди тощо).

Завдання практики:

1) охарактеризувати організаційну структуру, організацію роботи фінансових підрозділів та функціонально-посадові обов'язки спеціалістів;

2) вивчити правила та процедури одержання ліцензій на надання фінансових послуг;

3) узагальнити методики і практичний досвід планування та аналізу фінансової діяльності фінансової установи, проаналізувати позиції установи на ринку фінансових послуг;

4) виконати наукові дослідження і навести практичні рекомендації щодо розвитку ринку фінансових послуг.

Структура звіту.

Вступ.

1. Техніко-економічна характеристика фінансової установи із зазначенням форми власності і видів одержаних ліцензій на діяльність по наданню фінансових послуг.

2. Аналіз фінансової діяльності фінансової установи, взаємовідносин фінансової установи з бюджетом та фондами соціального страхування.

3. Стан розрахунків з іншими фінансовими установами, зокрема на ринку цінних паперів.

4. Оцінка позицій фінансової установи на ринку фінансових послуг.

Висновки

Додатки:

а) баланс фінансової установи;

б) звіт про фінансові результати;

в) звіт про власний капітал;

г) звіт про рух грошових коштів;

д) проспект емісії (якщо відбувався додатковий випуск акцій);

е) приклад договору про надання фінансових послуг;

ж) копії публікацій про особливості діяльності і досягнення фінансової установи.

 

БАЗА ПРАКТИКИ - ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ.

Завдання практики:

1) виконати аналіз організації касового виконання Державного та місцевого бюджетів за доходами та видатками на базі статистичних даних відділення Державного казначейства;

2) забезпечити обробку інформації і розрахунки

Структура звіту.

Вступ.

1. Аналіз звітності з виконання бюджетів у відділенні Державного казначейства.

2. Аналіз обслуговування Державного бюджету за доходами відділенням казначейства.

3. Аналіз обслуговування Державного бюджету за видатками відділенням казначейства.

4. Аналіз обслуговування місцевого бюджету за доходами відділенням
казначейства.

5. Аналіз обслуговування місцевого бюджету за видатками відділенням казначейства.

6. Перспективи розвитку системи Державного казначейства України

Висновки.

Додатки: документація бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевих бюджетів.

 

БАЗА ПРАКТИКИ - ФІНАНСОВИЙ ВІДДІЛ / УПРАВЛІННЯ.

Завдання практики:

1) зібрати необхідну статистичну інформацію відповідно до теми дипломної роботи;

2) виконати аналіз організації формування прибуткової та виконання видаткової частини бюджету адміністративно-територіальної одиниці на базі статистичних даних фінансового відділу / управління (див. додаток Д).

Структура звіту.

Вступ.

1. Аналіз звітів щодо виконання бюджету адміністративно-територіальної одиниці за останні три роки.

2. Аналіз проекту бюджету на наступний рік.

3. Аналіз виконання прибуткової частини бюджету за останні три роки.

4. Аналіз виконання видаткової частини бюджету за останні три роки.

5. Аналіз дефіциту бюджету та рівня його дотаційності.

6. Розробка пропозицій щодо забезпечення балансу доходів і витрат.

Висновки.

Додатки: статистична звітність щодо виконання прибуткової та видаткової частин бюджету за останні три роки, копії публікацій в періодичній пресі та в Інтернеті щодо особливостей формування і використання коштів місцевого бюджету.

 

2. СТИЛІСТИКА НАПИСАННЯ ЗВІТУ

Звіт виконується державною мовою. Як наукове дослідження звіт повинен використовувати наукову термінологію. Характерними властивостями наукового стиля є послідовне додержання прийнятої теоретичної позиції, повнота викладення матеріалу на основі глибокого взаємозв'язку теоретичних положень, точність, логічність, аргументованість, ясність висловлення думок. Для слів не характерні емоційність, художність.

У звіті повинні розкриватися тенденції і закономірності, притаманні розвитку певної економічної категорії чи фінансовому явищу. При цьому широко використовуються визначення понять, що віддзеркалюють якісні і кількісні особливості наукових фактів. Тому велику увагу необхідно приділяти коректності їх визначень. Для цього рекомендується залучати словники, енциклопедії, національні стандарти бухгалтерського обліку, в яких розкривається походження наукового поняття і дається його тлумачення.

Одними з визначальних особливостей наукового стиля є широке використання абстрактних слів та синонімів. Останнє дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово і запобігти частому повтору у роботі одних і тих же виразів.

Науковий стиль має свої традиції, що склалися під впливом академічного етикету.

Так, наприклад, при інтерпретації думок, при обґрунтуванні наукової позиції неписаним правилом вважається, щоб автор виступав від першої особи у множині ("ми вважаємо", "на наш погляд" тощо).

У наукових працях часто застосовують графічні скорочення слів і словосполучень, що вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення слів (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м - метр, мм - міліметр, см - сантиметр, км - кілометр, л - літр) пишуться з крапками на місці скорочення.

До загальноприйнятих скорочень, наприклад, належать:

грн. - гривня див. - дивись доц. - доцент

к. е. н. - кандидат економічних наук

і т.д. - і так далі

і т. ін. - і таке інше

та ін. - та інше

коп. - копійка

млн. - мільйон

напр. - наприклад

обл. - область

проф. - професор

р. - рік

рр. - роки

рис. - рисунок

табл. - таблиця

тис. - тисяча

Складноскорочені назви, утворені з початкових букв імен власних і загальних, пишуться великими літерами без крапок і не відмінюються.

Користуватися скороченнями доцільно. Усі прийняті у звіті скорочення, абревіатури пояснюють у переліку умовних позначень. Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті роботи наводять їх розшифровку.

Перелік повинен розташовуватись стовпчиком. Ліворуч в алфавітному порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни, праворуч - їх детальну розшифровку.

3. ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ У РОБОТІ

 

Науковість Звіту у значній мірі визначається методом дослідження і обов'язковим є використання у ній економіко-математичних методів та персональних комп'ютерів (ПК).

Існує ще достатньо методів, їх різновидів, сполучень, що не названі нижче. Але і наведені дозволять при їх застосуванні підвищити обґрунтованість і наукову цінність Звіту.

Рекомендовані до застосування при написанні Звіту економіко-математичні методи:

1. Методи елементарної математики: методи вивчення одномірних статистичних сукупностей (варіаційний ряд, закони розподілення, вибірковий метод та ін ).

2. Методи математичної статистики: методи вивчення багатомірних статистичних сукупностей (кореляції, регресії, дисперсійний аналіз, коваріаційний аналіз, спектральний аналіз, компонентний аналіз та ін.).

3. Методи математичного програмування: лінійне програмування, блочне програмування, нелінійне програмування (цілочисельне, квадратичне, параметричне та ін.), динамічне програмування.

4. Методи дослідження операцій: методи рішення лінійних програм, знос і заміна обладнання, теорія ігор, теорія розкладу, сіткові методи планування та управління, теорія масового обслуговування.

5. Методи економічної кібернетики: системний аналіз, методи імітації, методи моделювання, ділові ігри, методи розпізнавання образів.

Методи елементарної математики використовуються у звичайних економічних розрахунках при обґрунтуванні потреби у ресурсах, розробці планів, проектів, при балансових розрахунках тощо.

Методи математичної статистики застосовуються тоді, коли зміна аналізованих показників являє випадковий процес. Вони є основним засобом вивчення масових, повторюваних явищ. Відіграють важливу роль у прогнозуванні поведінки економічних показників.

Найпоширені методи математичної статистики - це кореляція і регресія. Вивчають зв'язок між показниками, що не знаходяться у функціональній залежності.

Економетричні моделі зв'язують змінні величини витрат (ресурсів) з величиною виробництва продукції (випуску). За допомогою економетричних моделей вивчається взаємозамінність факторів виробництва (еластичність заміни). Виробничі функції, матричні моделі успішно застосовуються при вивченні господарської діяльності підприємства.

Методи математичного програмування допоможуть вирішити завдання оптимізації діяльності банку, зробити планові розрахунки, коли залежність між досліджуваними показниками функціональна.

Методи дослідження операцій вивчають економічні системи, в тому числі діяльність банків, дозволяють отримати кількісну оцінку цілеспрямованих дій (операцій) і вибрати найкращу з них.

Прийняти оптимальне рішення в умовах невизначеності або конфлікту декількох сторін, що мають різні інтереси, допоможе теорія ігор. Останнім часом широко застосовується імітаційне моделювання, що дозволяє відтворити поведінку системи у часі, зберегти внутрішні зв'язки елементів системи і відобразити залежність виходів системи від входів.

Для проведення комплексного аналізу банківської діяльності використовуються також такі логічні методи (прийоми):

1. Метод порівняння. За допомогою цього методу визначаються загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. В аналізі фінансової стійкості порів­няння (як основний або допоміжний метод) використовують для вирішення всіх його завдань.

Можна виділити такі найтиповіші ситуації, коли використовується порівняння та його цілі:

1) зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання плану;

2) зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;

3) порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність тощо.

2. Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. Сутність методу полягає в групуванні однорідних показників, явищ за істотними ознаками. Під час аналізу банківської діяльності застосовуються різні угруповання рахунків балансу, а саме: власних і залучених коштів, довго- і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем ліквідності, економічної сутності банківських операцій, рівнем прибутковості (за активом) і вартості (за пасивом).

3. Метод використання абсолютних і відносних показників (перш за все метод коефіцієнтів). Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та ін., а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.

4. Балансовий метод слутує головним способом для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку. Правильно розуміючи («читаючи») баланс банку, можна охарактеризувати його поточний фінансовий стан (через показники платоспроможності і ліквідності), а також ефективність активно-пасивних операцій (через показники прибутковості).

5. Для визначення впливу факторів у економічному аналізі широко використовують елімінування. Це логічний прийом, за допомогою якого вивчається дія зміни даних за одним факторним показником на зміну даних за головним показником та інші методи.

У практиці економічного аналізу можуть використовувати такіосновні евристичні методи:

Метод "мозкового штурму" — метод інтенсивного генерування ідей шляхом творчої праці групи спеціалістів.

Метод контрольних запитань дає змогу підійти до розв'язання проблеми за допомогою навідних запитань.

Евристичні методи використовують людський досвід, інтуїцію при виборі оптимальних умов господарювання.

Найпоширеніший серед них - метод експертних оцінок, Застосовуються тоді, коли передумови математичних моделей не відповідають реальним властивостям поведінки процесу або об'єкта.

Комп'ютеризація Звіту досягаються самостійним написанням програм, розробкою блок-схем, використанням пакету Місrosoft Office(Word, Ехсеl, Ассеss та ін.), спеціальних програмних продуктів тощо.

Вбудовані в Ехсеl функції дозволяють вирішувати питання статистичних розрахунків, фінансового аналізу, контролю, планування, прийняття інвестиційних рішень, а також інших аспектів бізнес-аналізу, таких як:

• планування та оцінка ефективності фінансово-кредитних операцій;

• розрахунок страхових ануїтетів;

• планування погашення довгострокової заборгованості;

• фінансові розрахунки за цінними паперами;

• лізингові, факторингові й форфейтингові банківські операції тощо.

У дослідженнях можливо використовувати будь-які доступні програми, що дозволять в автоматизованому режимі виконати складні розрахунки, опрацювати альтернативні варіанти, отримати необхідні результати (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Можливості застосування деяких комп'ютерних програм у Звіті

Програма Сфера застосування у Звіті
„Скарб-6" Оцінка руху коштів протягом операційного дня банку
АРМ фінансиста** Аналіз майна та джерел його формування
аналіз фінансової стійкості
аналіз платоспроможності та ліквідності
аналіз і прогнозування можливого банкрутства
аналіз капіталу банку
аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості
аналіз прибутку та рентабельності банку
Парус** Автоматизація управління діяльністю корпоративних структур і філій банку : -поточне, стратегічне та оперативне фінансове планування, -планування дебіторської / кредиторської заборгованості тощо
Рrоject Ехреrt-6 Розробка детального фінансового плану розвитку банку
  розробка бюджету банку і визначення потреби та принципової схеми фінансування
розробка інвестиційного проекту і бізнес-плану
розробка фінансової частини проекту емісії акцій й оцінка їх вартості тощо
Галактика** Комплексна автоматизація діяльності банків і їх філій
Альт-Инвест Фінансовий аналіз, оцінка ефективності, фінансове планування
Альт-Ин-вест-Прим Експрес-оцінка ефективності проекту
Альт-Прогноз Формування оптимальної фінансової політики банку

Величезна кількість комп'ютерних програм розроблена під банківські технології, функціонування ринку цінних паперів, страхові послуги, контроль митних розрахунків тощо.

Результати обчислень на ПК додаються до Звіту.

 

Рекомендації до статистичної обробки даних

Статистична обробка даних розпочинається з перевірки, підготовки і первинної обробки економічної інформації, отриманої з різних джерел. При перевірці правильності вихідних даних необхідно звернути увагу на додержання у звітності встановлених правил визначення показників, повноту заповнення форм звітності, точність арифметичних підрахунків, взаємну узгодженість однорідних показників в різних формах звітності.

Підготовка даних включає приведення їх до порівняльного вигладу з точки зору методики розрахунку показників, за кругом облікованих об'єктів, за територією, у часі, за одиницями виміру.

У випадку неможливості проведення перерахунку зосереджують увагу на порівнянні темпів росту різних показників, змінах в структурі, динаміці відносних показників. Первинна обробка даних передбачає їх групування, розрахунок середніх, відносних величин і повинна здійснюватись відповідно до вимог теорії статистики.

Методика проведення факторного економічного аналізу визначається наявністю і змістом вихідної інформації.

У випадку функціональної залежності між результативним та факторним показниками для розрахунку ступеня впливу факторів використовуються традиційні прийоми аналізу: ланцюгові підстановки, прийоми різниць, індексний метод та ін. При цьому бажано не обмежуватись двофакторними взаємозв'язками, а проводити розрахунки за багатофакторними аналітичними залежностями, так як в останньому випадку економічний аналіз дає можливість обгрунтувати пропозиції щодо виявлення резервів.

Якщо зв'язок між показниками має кореляційний характер, то факторний аналіз необхідно проводити, використовуючи математико-статистичні методи (кореляційно-регресійний аналіз, дисперсійний аналіз та ін.).

 

 

4. ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ ТЕКСТУ ТА ОФОРМЛЕННІЗВІТУ

 

4.1. Загальні положення

Звіт має бути виконаний комп'ютерним способом у відповідності до стандарту на виконання документів з використання друкуючих та графічних пристроїв приводу ПЕОМ.

Друкований текст оформлюється за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через півтора міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці, 14-м кеглем. Таблиці та ілюстрації можна подавати на аркушах формату АЗ.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве - не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм, верхня - не менше 20 мм, нижнє — не менше 20 мм. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Окремі слова та формули, які вписуються до надрукованого тексту, виконуються чорним кольором. Весь іншомовний текст може бути або цілком надрукований, або цілком вписаний рукою. Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ", друкують великими літерами по центру рядка жирним курсивом. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу жирним курсивом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам. Кожну структурну частину Звіту (розділ) треба починати з нової сторінки, а підрозділи - на тій же сторінці, що й попередній через 4 інтервали. Наприклад:

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ   1.1 Прибуток банку: сутність та механізм формування  

Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, тобто всі сторінки роботи, враховуючи ілюстрації та додатки, нумеруються арабськими цифрами в правому верхньому кутку без крапки в кінці від титульної до останньої сторінки. Першою сторінкою вважається титульна, але на ній цифра "1" не ставиться, на аркуші, на якому знаходиться "Зміст" теж не проставляється номер сторінки. У змісті потрібно вказувати тільки початкову. Не допускається розміщувати заголовок в нижній частині сторінки, якщо після нього залишається тільки один рядок тексту, сторінку кожного розділу, підрозділу.

Нумерація сторінок починається зі вступу, на даній сторінці проставляється цифра "3"(а якщо зміст розміщено на двох сторінках - то «4»).

Абзаци в тексті треба починати з відступу, що дорівнює 5 знакам.

На останній сторінці тексту, тобто після висновків, практикант ставить свій підпис і дату закінчення роботи.

Кожний розділ Звіту має починатися з нової сторінки.

Остаточний варіант роботи подається на кафедру у папці-швидкозшивачі.

 

4.2. Нумерація розділів, підрозділів та оформлення змісту

Розділи, підрозділи, пункти, підпункт звіту слід нумерувати арабськими цифрами.

Розділи звіту повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1,2, 3 і т.д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою (див. вище зразок). Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 і т.д. Не можна розміщувати заголовок в кінці аркушу, якщо після нього залишається тільки один рядок тексту. Переноси слів у заголовку не допускаються.

Зміст - це путівник звіту, в якому містяться назви всіх її структурних елементів, а також заголовки розділів, підрозділів та пунктів основної частини (крім підзаголовків, що даються в підбір з текстом). Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки в тексті Скорочувати або давати їх в іншому формулюванні, послідовності, у порівнянні із заголовками в тексті, не допускається.

Навпроти кожного заголовка й підзаголовка проставляють номер сторінки, з якої починається викладення відповідного розділу, підрозділу.

Заголовки однакових рівнів рубрикації необхідно розташовувати один під одним. Заголовки кожного подальшого рівня зміщують на три-п'ять знаків праворуч по відношенню до заголовків попереднього рівня. Всі заголовки починають з великої букви без крапки на кінці. Останнє слово кожного заголовка з'єднують крапками з відповідним йому номером сторінки в правому стовпці змісту.

 

4.3. Порядок представлення ілюстративного матеріалу

У наукових роботах широко використовуються ілюстрації (рисунки, графіки, схеми, діаграми, номограми тощо), які слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та поставлених завдань. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті

Якщо ілюстрації створені не автором, необхідно при поданні їх у роботі дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права. Тобто, на всі запозичені ілюстрації також мають бути посилання.

Під ілюстрацією має бути розміщена її назва, а за необхідності і пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом "Рис. 1.2", яке разом з назвою ілюстрації розміщують під нею.

Нумеруються ілюстрації арабськими цифрами в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад: рисунок 3.2 - другий рисунок третього розділу.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані - на кожній сторінці, і під ними позначають: "Рисунок, аркуш".

Ілюстрації, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті з зазначенням їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких вони вміщені.

Розглянемо особливості використання окремих видів ілюстрацій. Результати обробки числових даних можна представити у вигляді графіків. Графіки використовуються як для аналізу, так і для підвищення наочності матеріалу.

Крім геометричного образу, графік повинен містити ряд допоміжних елементів:

• загальну назву графіка;

• пояснення умовних знаків і значення окремих елементів графіка;

• осі координат, шкалу з масштабами і числові сітки;

• числові дані, що доповнюють або уточнюють величину нанесених на графік показників.

На осях координат повинні бути вказані умовні позначення і розмірність відкладених величин в прийнятих скороченнях. На графіку потрібно писати тільки прийняті в тексті умовні позначення. Багатослівні написи замінюють цифрами, а розшифровку приводять в підрисунковому підписі.

Наприклад:

Рис. 1.5. Індекс інфляції в Україні за січень-серпень 2012 р.

Примітка. Показано заданими офіційного сайту НБУ [56]

АБО Примітка. Рисунок є авторською розробкою

АБО Примітка. Доопрацьовано автором

Найбільше поширення в наукових працях отримали графіки, що мають параметричні лінії у вигляді прямої, кривої або ламаної лінії.

Якщо головна мета графіка - показати загальний характер якого-небудь процесу, характер зміни функціональної залежності в загальних рисах, то доцільно застосувати графік без координатної сітки. Графік з координатною сіткою переважний в тих випадках, коли повинне проводитися інтерполювання,

Кількість параметричних ліній на графіку потрібно вибирати мінімально можливим. Найдоцільніший вигляд параметричних ліній за показниками швидкості і точності сприйняття - прямі, потім ламані і менш доцільні - криві.

У наукових працях широко застосовуються також такі форми подання інформації, як гістограма, діаграма і номограма.

Діаграма характеризується більшою наочністю та швидкістю зчитування даних, а також меншою імовірністю помилок. Ці особливості діаграм обумовили їх широке поширення в дослідженнях з економічних питань.

Переважають наступні типи діаграм:

1. Кругова діаграма, в якій діапазон змінної величини або розмір якого- небудь показника представлений колом (100%). Сектори кола означають частку того або іншого об'єкта.

2. Стовпчикова діаграма, в якій розташування прямокутників (стовпчиків) показує відносні розміри досліджуваного явища. Розташування прямокутників може бути горизонтальним, один під одним, починаючи з деякої загальної лінії, або вертикальним, поруч один з одним. У останньому випадку всі прямокутники стоять на загальній горизонталі.

Безпосередньо поблизу діаграми потрібно розшифрувати кожний колір або тип штриховки.

Студентам при виборі графічних методів надання інформації потрібно мати на увазі наступне:

1. Діаграми потрібно застосовувати у випадках, коли головна мета - наочно показати співвідношення величин, їх "питому вагу" в більшому показнику або в тих випадках, коли необхідно наочно порівняти які-небудь величини. У першому випадку доцільніше кругові діаграми, у другому - стовпчикові.

2. За допомогою можливостей Ехсеl на основі чисел, введених у робочі таблиці для фінансових розрахуйте, можна побудувати будь-які види графіків і діаграм.

У Звіті часто приводяться схеми (блок-схеми) алгоритмів автоматизації розрахунків за допомогою ПК. Головні елементи такого процесу краще зображувати за допомогою стандартного інструменту \Уогс1 "Малювання", опція "Блок-схема".

 

4.4. Порядок оформлення таблиць

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць.

Вони мають бути уніфікованими. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання у роботі.

Таблиці не слід розривати, але у разі виникнення необхідності перенесення таблиці на іншу сторінку пишуть - 'Продовж, табл. 2.1" із зазначенням її номера. Нумерують таблиці у такій же послідовності як і ілюстрації. Слово "Таблиця" і її номер розмішують справа над назвою таблиці .Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання у роботі. Під таблицею вказується джерело - звідки взяті дані для розрахунку чи взята готова таблиця з роботи іншого автора.

Нумерувати таблиці слід арабськими цифрами в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, а також з крапкою в кінці, наприклад, таблиця 2.4. - четверта таблиця другого розділу.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці, а саме, що відображено, за який період, і де (у банку, в Україні, і т.д.).

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині. Графу "№ п/п" у таблицю не включають, за необхідності номери рядків проставляють перед їх назвою. Знак % можна ставити тільки після числа, але у заголовку графи потрібно писати словами "проценти".

 

Наприклад:

Таблиця 2.4.

Основні макроекономічні показники в Україні за 2011-2013 рр.

Показник 2011 рік 2012 рік 2013 рік Абсолютне відхиленння за 2011-2013 рр.
Валовий внутрішній продукт, млн. грн.  
М2, млн. грн.  
Індекс інфляції, % 112,3 110,3 111,6  
Рівень безробіття, % 3,5 3,1 2,7  

Примітка. Заданими Міністерства статистики України [63]

АБО Примітка. Авторська розробка

 

Таблиці не слід розривати, але у разі виникнення необхідності перенесення таблиці на іншу сторінку оформлюють наступним чином. Наприклад:

 

Продовження таблиці 2.5

ПриватБанк 24,5 46,8 12,1
…………      

 

 

Розбивку таблиці на частини потрібно здійснювати за правилами програми Word.

При поділі таблиці на частини допускається її шапку заміняти відповідно номерами граф, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Якщо одиниця виміру єдина для усіх показників таблиці, то вона вказується над її правим кутом між назвою і самою таблицею. Як варіант, одиниця виміру може вказуватися в кінці назви таблиці у дужках. Якщо розмірність показників в таблиці різна, то одиниці виміру вказують у заголовках граф або рядків.

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не затрудняє користування таблицею.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик. Розбивку таблиці на частини потрібно здійснювати за правилами програми Word

Числа в таблицях розміщують так, щоб класи чисел у графі знаходились один під одним. Числові величини в одній графі повинні мати однакове число десяткових знаків.

У таблиці не повинно бути пустих клітинок. Тому при її заповненні користуються такими умовними позначками:

... - дані відсутні;

- -дані не мали місця;

х - показник не має сенсу;

0,0 - дані є, але їх числові значення менші прийнятої у таблиці точності. Для наочності громіздкі числа слід округляти до одиниць більшої розмірності (наприклад, млн. грн. замість тис.грн. і т. д.).

Закінченого вигляду таблиці набувають за допомогою підсумків, що можуть бути як горизонтальними, так і вертикальними. Підсумок з певної частини сукупності позначають словом "Разом", підсумок за сукупністю у цілому - словом "Усього".

Якщо таблиця (ілюстрація) побудована на аркуші у альбомній орієнтації, то вона повинна бути розміщена у роботі так, щоб її можна було читати, повернувши аркуш з книжкової орієнтації на 90° за годинником.

 

4.5. Переліки, примітки, виноски, посилання

У тексті будь-якої роботи часто використовуються переліки. Такі переліки (списки) допомагають відокремити послідовність важливих елементів або пунктів від іншого тексту. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру українського алфавіту чи арабську цифру з дужкою, або не нумеруючи - дефіс (перший рівень деталізації). Приклад:

Для оцінки фінансового стану банку використовують чотири групи показників:

1) оцінки фінансової стійкості;:

2) оцінки ділової активності;

3) оцінки ліквідності;

4) оцінки ефективності управління.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

У Звіті, що виконується за допомогою ПК, дозволяється застосовувати стандартні методи створення списків, що пропонує Word. Для поетапних процедур, великого переліку краще підходить нумерований список.

Примітки. За необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації користуються примітками, що розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

Одну примітку не нумерують. Слово "Примітка" друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова "Примітка" ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Приклад:

Примітка. Подається текст примітки

___________________________________________________

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова "Примітки" ставлять двокрапку і з нового рядку з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Приклад

Примітки:

1._____________

2.____________

Виноски. Пояснення окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками.

Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів). Нумерація виносок - окрема для кожної сторінки.

Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення.

Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Починають текст з абзацного відступу і друкують