Організаційні типи виробництва
Організаційний тип виробництва – класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості як широту номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції.
У даний час розрізняють такі типи виробництва: масове, серійне, одиничне, змішане.
Таблиця 2
Характерні ознаки типів виробництва
Фактори | Одиничний | Серійний | Масовий |
Номенклатура продукції | Необмежена | Обмежена партіями | Один (декілька) видів |
Повторювання | Відсутнє | Періодичне | Постійне |
Устаткування | Універсальне | Спеціалізоване і універсальне | Спеціалізоване |
Розробка технологічного процесу | На одну деталь, виріб | На партію | На операцію |
Закріплення деталей і операцій за устаткуванням | Не закріплені | Частково закріплені | Закріплені усі операції за відповідним устаткуванням |
Кваліфікація робітників | Найвища | Висока | Середня |
Витрати на одиницю виробу | Високі | Середні | Низькі |
Одиничним називають виробництво, в якому продукція виготовляється малим обсягом (в одиничному екземплярі), повторне виготовлення, як правило, не передбачається.
Серійним, називають виробництво визначеної номенклатури продукції партіями, які періодично повторюються. Серійне виробництво поділяється на дрібно-, середньо- і великосерійне в залежності від обсягів випуску продукції та періодичності заміни продуктів, що випускаються.
Масовим називають виробництво вузької номенклатури продукції у великих обсягах, як правило, на умовах безперервного виробництва.
Переваги кожного з організаційних типів виробництва наведено в табл. 3.
Тип виробництва характеризується коефіцієнтом спеціалізації (коефіцієнт закріплення операцій) робочих місць чи коефіцієнтом серійності (Кс), що визначається кількістю детале-операцій, які виконуються в середньому на одному робочому місці:
,
де M - число робочих місць;
m - середня кількість операцій, що виконуються при виготовленні кожної деталі;
b - кількість найменувань деталей, що обробляються даною групою робочих місць.
Цей коефіцієнт для масового виробництва орієнтовно складає від 1 до 3, для великосерійного – 4-10, середньосерійного – 11-20; дрібносерійного - більш 20.
Таблиця 3
Переваги організаційних типів виробництва
Одиничне виробництво | Серійне виробництво | Масове виробництво |
- широка технологічна спеціа-лізації цехів, ділянок, робо-чих місць і відсутність постійного закріплення за ними визначених виробів; - використання універсаль-ного устаткування і його розміщення по однотипних групах; - велика питома вага ручних операцій і велика тривалість виробничого циклу; - наявність робітників високої кваліфікації. - низька завантаженість устаткування; - не потребує витрат на переоснащення при заміні продукції. | - операції з обмеженою номенклатурою деталей; - продукція обробляється періодично (партіями); - застосовується спеціальне та універсальне технологіч-не устаткування, розміщене за предметним принципом; - кваліфікація робітників середня (за винятком опера-торів автоматизованих ліній тощо); - середня завантаженість устаткування; - потребує витрат, що досяга-ють 30% від вартості устат-кування на переоснащення виробництва. | - постійне виконання однієї операції на одному робочому місці; - устаткування вузькоспе-ціалізоване, застосовуєть-ся спеціальне оснащення; - використовується спеціальне технічне устаткування; - кваліфікація робітників невисока (за винятком операторів автоматизованих систем); - можливе максимальне завантаження устаткування; - потребує витрат на пере-оснащення виробництва, які перевищують вартість наявного устаткування |
Види продукції | Види продукції | Види продукції |
унікальні верстати, турбіни, прокатні стани, атомні реактори, могутні електричні машини, а також будівельні об'єкти, крім стандартного домобудівництва. | верстатобудування, виробництво автомобілів, сільськогосподарської техніки, електровозів, пошив одягу на швейних фабриках | виробництво чавуну та сталі, сірчаної кислоти, сірників тощо. |
Незважаючи на загальну економічну ефективність масового та серійного типу виробництва, яка полягає у відносно низькій собівартості, зазначені організаційні типи мають ряд недоліків, зокрема орієнтація не на конкретного споживача з його індивідуальними запитами, а на усереднені стандарти і твердість технології, що обумовлює труднощі перебудови виробництва через наявність значної кількості спеціального устаткування й оснащення.