Організаційні типи виробництва

Організаційний тип виробництва – класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості як широту номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції.

У даний час розрізняють такі типи виробництва: масове, серійне, одиничне, змішане.

 

Таблиця 2

Характерні ознаки типів виробництва

Фактори Одиничний Серійний Масовий
Номенклатура продукції Необмежена Обмежена партіями Один (декілька) видів
Повторювання Відсутнє Періодичне Постійне
Устаткування Універсальне Спеціалізоване і універсальне Спеціалізоване
Розробка технологічного процесу На одну деталь, виріб На партію На операцію
Закріплення деталей і операцій за устаткуванням Не закріплені Частково закріплені Закріплені усі операції за відповідним устаткуванням
Кваліфікація робітників Найвища Висока Середня
Витрати на одиницю виробу Високі Середні Низькі

 

Одиничним називають виробництво, в якому продукція виготовляється малим обсягом (в одиничному екземплярі), повторне виготовлення, як правило, не передбачається.

Серійним, називають виробництво визначеної номенклатури продукції партіями, які періодично повторюються. Серійне виробництво поділяється на дрібно-, середньо- і великосерійне в залежності від обсягів випуску продукції та періодичності заміни продуктів, що випускаються.

Масовим називають виробництво вузької номенклатури продукції у великих обсягах, як правило, на умовах безперервного виробництва.

Переваги кожного з організаційних типів виробництва наведено в табл. 3.

Тип виробництва характеризується коефіцієнтом спеціалізації (коефіцієнт закріплення операцій) робочих місць чи коефіцієнтом серійності (Кс), що визначається кількістю детале-операцій, які виконуються в середньому на одному робочому місці:

,

де M - число робочих місць;

m - середня кількість операцій, що виконуються при виготовленні кожної деталі;

b - кількість найменувань деталей, що обробляються даною групою робочих місць.

Цей коефіцієнт для масового виробництва орієнтовно складає від 1 до 3, для великосерійного – 4-10, середньосерійного – 11-20; дрібносерійного - більш 20.

Таблиця 3

Переваги організаційних типів виробництва

Одиничне виробництво Серійне виробництво Масове виробництво
- широка технологічна спеціа-лізації цехів, ділянок, робо-чих місць і відсутність постійного закріплення за ними визначених виробів; - використання універсаль-ного устаткування і його розміщення по однотипних групах; - велика питома вага ручних операцій і велика тривалість виробничого циклу; - наявність робітників високої кваліфікації. - низька завантаженість устаткування; - не потребує витрат на переоснащення при заміні продукції. - операції з обмеженою номенклатурою деталей; - продукція обробляється періодично (партіями); - застосовується спеціальне та універсальне технологіч-не устаткування, розміщене за предметним принципом; - кваліфікація робітників середня (за винятком опера-торів автоматизованих ліній тощо); - середня завантаженість устаткування; - потребує витрат, що досяга-ють 30% від вартості устат-кування на переоснащення виробництва. - постійне виконання однієї операції на одному робочому місці; - устаткування вузькоспе-ціалізоване, застосовуєть-ся спеціальне оснащення; - використовується спеціальне технічне устаткування; - кваліфікація робітників невисока (за винятком операторів автоматизованих систем); - можливе максимальне завантаження устаткування; - потребує витрат на пере-оснащення виробництва, які перевищують вартість наявного устаткування
Види продукції Види продукції Види продукції
унікальні верстати, турбіни, прокатні стани, атомні реактори, могутні електричні машини, а також будівельні об'єкти, крім стандартного домобудівництва. верстатобудування, виробництво автомобілів, сільськогосподарської техніки, електровозів, пошив одягу на швейних фабриках виробництво чавуну та сталі, сірчаної кислоти, сірників тощо.  

 

Незважаючи на загальну економічну ефективність масового та серійного типу виробництва, яка полягає у відносно низькій собівартості, зазначені організаційні типи мають ряд недоліків, зокрема орієнтація не на конкретного споживача з його індивідуальними запитами, а на усереднені стандарти і твердість технології, що обумовлює труднощі перебудови виробництва через наявність значної кількості спеціального устаткування й оснащення.