Протипоказання і утруднення при грудному вигодовуванні

Абсолютними протипоказаннями до годування дитини груддю є: активна форма туберкульозу, сіфіліс (якщо зараження сталося після 6—7 міс вагітності), декомпенсовані пороки серця, тяжкі ураження нирок, цукровий діабет, дизентерія, черевний тиф, паратифи, сепсис, бешиха, цереброспінальний менінгіт та ін.

Відносні протипоказання такі: гостра респіраторна вірусна інфекція, ангіна, пневмонія, грип. Питання про годування груддю в кожному окремому випадку вирішується індивідуально залежно від важкості стану матері. Якщо прикладання дитини до груді можливе, мати повинна надіти маску із 4—6 шарів марлі, міняючи її перед кожним годуванням. Коли ж через стан матері не можна годувати груддю, дитину ізолюють і годують пастеризованим молоком.

Перешкодою до годування дитини груддю є неправильна форма сосків, тугі груди, тріщини сосків, катаральний і гнійний мастит. При катаральному маститі дитину годують до останньої можливості, обов'язково зціджуючи молоко, що залишилося в грудях. При гнійному маститі, коли є домішки гною в молоці, годувати груддю припиняють. Молоко при цьому необхідно відціджувати молоковідсмоктувачем, а не руками. При плоских сосках або тріщинах на соски кладуть накладки.

Перешкоди при годуванні груддю можуть бути і з боку дитини. Це незарощення верхньої губи і твердого піднебіння, зроджені зуби, важкі пологові травми, глибока недоношеність Утруднення часто виникають у дітей, що страждають на стоматит, пліснявку, при наявності нежиттю тощо.

Дієта і режим жінки, яка годує. Жінка-годувальниця повинна раціонально харчуватися, дотримуватися правильного режиму дня, чергувати посильну працю і відпочинок, бувати на свіжому повітрі, вміло користуватися сонцем в літню пору року. Кількість і якість грудного молока безпосередньо залежить від харчування. Жінка, що годує дитину, виділяє за добу від 1 до 1,5 л молока. В 1 л грудного молока міститься 2929 кДж (700 ккал), тому добовий раціон жінки, що годує, слід збільшити на 4184 кДж (1000 ккал.) В ньому повинно бути 130 г білків, 1.30 г жиру, 500 г вуглеводів, що становить у середньому 14 630—15466 кДж на добу. Обов'язковими в харчовому раціоні матері повинні бути молоко, сир та інші молочні продукти, що містять велику кількість білків, фосфору і кальцію. До раціону необхідно вводити також кефір, кисляк, ацидофільне молоко, які сприятливо впливають на процеси травлення і мікрофлору кишок. Особливо корисними для жінки, що годує, є сирі фрукти, овочі, ягоди, свіжа зелень, які збагачують організм вітамінами та мінеральними солями.

Жінці, яка годує, треба вживати, крім тваринних жирів, рослинні олії (соняшникова, лляна, кукурудзяна, конопляна, соєва).

Слід застерегти жінку від надлишкового вживання жиру {понад 150 г в день), оскільки він погіршує засвоєння кальцію. М'ясо і риба можуть бути використані в будь-якій кулінарній обробці. Обмежувати в раціоні вуглеводи необхідно лише тоді, коли маса тіла жінки прогресивно зростає. За добу жінка повинна випивати не більше 2 л рідини, включаючи рідину, що надходить з їжею. В період годування категорично забороняються куріння, вживання алкоголю.

Чергування помірної фізичної і розумової праці з відпочинком— основа збереження здоров'я жінки, яка годує. Тривалість нічного сну повинна становити не менше 8 год. Через 2—3 міс після пологів показані заняття фізкультурою і спортом.

Штучне вигодовування

Штучне вигодовування — це такий вид вигодовування, коли дитина в першу половину року не одержує материнського молока, а її годують тільки штучними молочними сумішами. Якщо дитина перших місяців життя одержує менш як 20 % добового раціону грудного молока, такий вид вигодовування також називають штучним.

Показаннями до переведення дитини на штучне вигодовування є повна відсутність грудного молока у матері (агалактія), тяжкі захворювання її, що супроводжуються недостатністю кровообігу, нирок, злоякісні пухлини, захворювання крові, ендокринної системи, психічні хвороби. Причиною відлучення дитини від груді є непереносність грудного молока, що зустрічається рідко. Переводити дітей на штучне вигодовування слід дуже обережно, поступово. Дітям перших місяців життя вводять штучну молочну суміш, починаючи з кількості добового раціону. В наступні 4 дні кількість суміші щодня збільшують удвічі, доводячи до необхідної кількості за віком.

Штучне вигодовування потребує більше зусиль і часу, точного додержання техніки приготування і умов зберігання сумішей, суворого дотримання чистоти. Перед годуванням суміш підігрівають до 40—45 °С. Соски повинні мати невеликі отвори, через які суміш витікає краплями. Перед годуванням пляшку із сумішшю потрібно струснути, витягти ватну кульку, натягти прокип'ячену соску і спробувати з ложки, чи не гаряча суміш. Під час годування стежити, щоб шийка пляшки була заповнена сумішшю. Це запобігає заковтуванню повітря.

Для приготування штучних сумішей беруть коров'яче молоко, яке називають гарантійним, оскільки воно повинно відповідати певним вимогам: містити не менш як 35 г/л жиру, не менш як 40—45 г/л глюкози, мати кислотність не більше 20° за Тернером і давати не менш як 85 г/л сухого залишку. Загальна кількість бактерій не повинна перевищувати 50000 в 1 мл, а титр кишкової палички має бути не більше 1:10. Патогенних і гнильних мікроорганізмів молоко містити не повинне.

Для харчування дітей у деяких районах СРСР використовують молоко інших тварин (кіз, буйволиць, кобилиць, ослиць, верблюдиць).

Для штучного вигодовування призначені різноманітні суміші, їх можна поділити на дві основні групи: прості, або фізіологічні, і складні, або лікувальні. Розрізняють солодкі і кисломолочні суміші. До підгрупи А входять суміші, виготовлені із свіжого або сухого коров'ячого молока методом розведення його водою або слизистими відварами (рисовим, гречаним, вівсяним). До них також належить іонітне молоко. Тепер коров'яче молоко розводять слизистими відварами рідко, тому що білок засвоюється частково, до того ж відсутні ненасичені жирні кислоти, вітаміни. Суміші А і Б (містять відповідно 2/3 і 1/2 відвару) не призначають. Якщо дитина не переносить адаптовані суміші, можна використовувати суміші В, що складаються з 2/3 молока і 1/3 рисового або іншого відвару.

Іонітне молоко одержують, пропускаючи коров'яче молоко через іонообмінний фільтр. Воно згортається в шлунку більш дрібними пластівцями, легше перетравлюється. Біологічна цінність іонітного молока в процесі виробництва знижується, тому використовують його рідко.

Адаптовані (гуманізовані) молочні суміші легко засвоюються, містять основні поживні речовини, потрібні для росту і розвитку дитини, відповідають принципам збалансованого харчування. За своїм складом вони наближаються до грудного молока, містять, крім амінокислот, поліненасичеиі жирні кислоти, декстрин — мальтозу або лактолактулозу, вітаміни, мікроелементи. Є велика кількість адаптованих сумішей, з яких у нашій країні широко застосовуються «Малютка», «Малыш», «Виталакт», «Дето-лакт», що потребують розведення водою, і рідкий «Виталакт» (табл. 15).

 

Таблиця 15. Поживна цінність сумішей для штучного вигодовування

Суміш Склад, % Енергетична 100мл суміші, кДж (ккал) Примітка  
Білки Жири Вуглеводи  
 
«Малютка» 2,0 3,5 7,1 276 (66) Адаптована суміш  
«Малыш» 2,0 3,5 7,1 276 (66) Адаптована суміш  
«Виталакт» 2,0 3,6 8,0 293 (70) Адаптована суміш  
«Детолакт» 1,8 3,5 7,0 280 (67) Те саме  
В-рис, В-кефір 1,9 2,3 8,0 272 (66) Неадаптована суміш  
Іонітне молоко з 3 % цукру 3,2 3,6 9,5 347 (83) Те саме  

Суміш «Малютка» призначають дітям з моменту народження протягом перших двох місяців життя, «Малыш» — з 1—2-місяч-ного віку протягом першого року життя. Суміш «Виталакт» і «Детолакт» застосовують з першого місяця життя. Під час приготування суміші необхідно точно дотримуватись інструкції, вказаної на упаковці. Надзвичайно важливо правильно зберігати суміші (в сухому і темному місці), керуватися строками придатності. Нехтування цими правилами може призвести до зригувань, блювоти, розладу випорожнень, висипань на шкірі. Це свідчить про те, що дитина не переносить суміш.

Останнім часом виготовляють кисломолочні варіанти адаптованих сумішей — ацидофільні «Малютка», «Малыш», кисломолочний «Виталакт», «Биолакт-2».

Кисломолочні суміші виготовляють з молока корови або інших тварин, заквашуючи його кисломолочними бактеріями чи грибами (кисле молоко, кефір, ацидофільно-дріжджове молоко, кумис, айран тощо). Вони стимулюють секрецію шлункового соку, ніжно звурджуються в шлунку, зменшують бродіння в кишках, пригнічують ріст хвороботворної мікрофлори. Найчастіше використовують В-суміші або жирний кефір та ацидофільне молоко, їх доцільно призначати дітям з дисфункцією кишок 1—2 рази на день. Повна заміна солодких сумішей кисломолочними підвищує екскрецію з сечею аміаку, солей, веде до ацидозу.

Лікувальні суміші містять підвищену кількість білка (білкове молоко), жиру (масляно-борошняні суміші), вуглеводів (суціт «Дубо» — 17 %), тому в харчуванні здорових дітей їх не застосовують.

При вигодовуванні дитини адаптованими сумішами потреба в білках становить 2,5—3 г/кг маси, неадаптованими сумішами — 3,5—4 г/кг. Потреба дитини першого півріччя в жирах і вуглеводах залишається такою самою, як і при природному вигодовуванні, відповідно 6,5 г/кг і 10—13 г/кг. Енергетична потреба при використанні адаптованих сумішей така сама, як і при природному вигодовуванні. Якщо дитина одержує неадаптовані суміші, енергетична потреба збільшується на 10 %.

Фруктові і овочеві соки призначають з 3—4-тижневого віку, прикорм вводять на 2—4 тижні раніше, ніж при природному вигодовуванні, але не раніше як у 4—4,5 міс.

При штучному вигодовуванні додатково до харчування призначають рідину (100—300 мл на добу) залежно від температури навколишнього середовища, активності дитини. Контроль за харчуванням здійснюють залежно від клінічних даних, які характеризують загальний стан і розвиток дитини.

Змішане вигодовування

Змішане вигодовування — це такий вид вигодовування, коли дитина перших місяців життя разом з грудним молоком одержує штучні молочні суміші. Додаткове годування цими сумішами називають догодовуванням. Кількість грудного молока при змішаному вигодовуванні повинна становити 20—80 % добової кількості їжі.

Змішане вигодовування потрібно відрізняти від корекції харчування при природному вигодовуванні, коли дитина, що народилася недоношеною або великою (маса понад 4000 г), при достатній кількості грудного молока одержує сир, концентровану суміш «Малютка» з метою поповнення білкового дефіциту.

Показаннями до змішаного вигодовування є гіпогалактія, деякі захворювання матері, при яких необхідно зменшити кількість годувань груддю, соціально-побутові фактори, коли мати повинна відлучатися з дому, а зцідженого молока небагато (менше, ніж потрібно для одного годування). Інколи змішане вигодовування зумовлюється потребою зменшити кількість материнського молока у дітей з алергічними захворюваннями (поширений ексудативний діатез, еритродермія Лейнера).

При переведенні дитини на змішане вигодовування треба встановити кількість молока у матері і визначити необхідну кількість прикорму. Для цього протягом дня -проводять контрольне зважування дитини до і після годування груддю, щоб дізнатися, скільки дитина виссала молока Ту кількість їжі, якої бракує, дають у вигляді догодовування, використовуючи ті самі молочні суміші і в ті самі строки, що й при штучному вигодовуванні.

Догодовувати дитину сумішами потрібдо після кожного годування груддю, починаючи з 2—3 чайних ложок і щодня збільшувати кількість докорму до необхідного обсягу. Догодовування краще давати з ложки, не рекомендується догодовувати дитину через соску, оскільки через легше ссання дитина може відмовитися брати грудь. Тому у разі заміни догодовуванням одного годування беруть твердішу соску з маленьким отвором.

При змішаному вигодовуванні кількість годувань і обсяг їжі залишаються такими самими, як і при природному. Добова потреба дитини в білках залежить від виду молочних сумішей.

При вигодовуванні нєадаптованими сумішами процент засвоєння білка (казеїну коров'ячого молока) знижується, потреба в білку збільшується до 3,5 г/кг маси (табл. 17), а енергетична цінність добової кількості зростає на 10 %. Потреба в жирах і вуглеводах залишається однаковою при всіх видах вигодовування.

Якщо використовують адаптовані молочні суміші, догодовування дитині на змішаному вигодовуванні призначають у ті самі строки, що й при природному вигодовуванні. Спочатку рекомендується призначати овочеве пюре, а потім — каші. М'ясні пюре доцільно вводити на 1 міс раніше (з 7 міс), щоб поповнити дефіцит сірковмісних амінокислот, вітамінів і заліза (табл. 18).

При вигодовуванні неадаптованими молочними сумішами всі види догодовування призначають на 2—4 тижні раніше, ніж при природному вигодовуванні, але не раніше, як у 4—4,5 міс.

Ефективність змішаного вигодовування контролюють за даними фізичного та психомоторного розвитку дитини, станом її здоров'я.