Частина І. Основи гуманітарного розмінування 2 страница

Одним ненавмисним впливом Угоди про Заборону Використання Мін може бути зростаюче використання іншої зброї, яка Діє схоже на міни. Прикладом цього є BLU-97 (використовувалася в Іраці, Афганістані, Косово і Кувейті), під час використання цієї міни була вбита велика кількість і саперів, і цивільного населення. Не тільки BLU-97 викликає такі проблеми. Також BL-755, M118, “Rockeye”, BLU-61, BLU-62 і КВ 1 та інші.

Деякі компанії на теперішній час намагаються обмежити їх використання або змінити їх дизайн так, щоб вони являли менше загрози по закінченні конфлікту. На момент написання були підготовлені нові протоколи по забороні або обмеженому використанні цих засобів для розгляду їх в якості додатків до Протоколу ІІ CCW. Зміна в публічному відношенні до використання зброї співпала тісно з кінцем холодної війни та, як наслідок цього, зменшенням ідеологічних війн. В цих війнах міни часто вважалися найдешевшим та ефективним коефіцієнтом сили та надавалися великою кількістю військовими зовнішніми агентствами. Проблема мінна в Мозамбіку, Анголі, Афганістані і Камбоджі існує з цього часу.

На той час як відмовилися від використання протипіхотних мін, в країнах, які не підписали Угоду – Азербайджані, Бурмі, Чехії, Китаї, Кореї, Індії, Непалі, Пакистані, Росії, Шрі-Ланці, Узбекистані до “заборони” ще далеко.

 

 

Частина ІІ. Роль металодетекторів у гуманітарному розмінуванні

 

Процес розмінування грубо можна поділити на 5 основних стадій. Металодетектори можна використовувати на 1, 2, 3 та 5 стадіях.

1. Визначати заміновані території.

2. Встановити де на підозрюваній території знаходяться міни.

3. Визначити кожну окрему міну.

4. Знищити кожну окрему міну.

5. Перевірити чи насправді територія розчищена.

До недавнього часу, до них ставилися як до:

1. Сурвей 1 рівня — сурвей територій, включаючи вибуховий (ударний) сурвей;

2. Сурвей ІІ рівня — технічний сурвей, зменшення територій.

3. Виявлення мін (розмінування).

4. Знищення.

5. Сурвей ІІІ рівня — контроль якості (випробування).

Наступний рівень сурвея (сурвей ІV рівня), деколи використовуються для опису наступного дослідження території — для виявлення артилерійських боєприпасів, які знаходяться на великий глибині та які неможливо виявити без допомоги спеціального детектора.

Перша версія IMAS згадує різницю між рівнями сурвея, які були описані вище. Після перегляду IMASів у 2002 році почали використовувати термін “Основна оцінка дій мін” для охоплення всіх моментів, які були записані в IMASах раніше під назвою “Сурвей, рівні І – ІІІ” разом з “ \вибуховим навчанням”, “після очисною перевіркою” та “випробуваннями”. Всі Ії зібрані під одною назвою, що дозволяє зробити процес сурвею та розчищення цілим та безперервним, більше чим ціла серія завдань, яка була зроблена послідовно. Наприклад, інформація, яка може бути частиною основного сурвею І рівня, може бути розкрита тільки під час ІІ рівня технічного сурвея або розмінування, але будуть висунути умови для реєстрації під час наступного планування пріоритезації завдань. Жодне завдання сурвею не можна рахувати закінченим до тих пір, доки розчищення не буде закінченим та земля не буде перевірена людьми.

Термін “Сурвей, рівні І – ІІІ” все ще широко використовується, але що насправді включається в цей термін у різних частинах світу та які можуть бути обмеження? На більшості територіях сурвей І рівня не включає в себе встановлення маркувальних знаків щодо периметру підозрюваної території — таким чином не включає в себе встановлення будь-яких засобів попередження населення про наявність небезпеки. Тільки під час сурвею ІІ рівня (технічного сурвею) встановлюються маркувальні знаки по периметру. На багатьох територіях технічний сурвей не виконується окремо, але як частина “зменшення території” безпосередньо передує розчищенню, таким чином територія може залишатися немаркованою роками.

Елементи “Основної оцінки мінних дій” (описані у IMAS 08.10) стисло можуть бути висловлені як:

1. Критична оцінка загрози (сурвей).

2. Технічний сурвей та розчищення (включаючи вибуховий сурвей) — IMAS 08.20.

3. Документація після розчищення (включаючи інспекції контролю якості) — IMAS 08.30.

 

 

2.1. Типи замінованих територій

 

На вибір метало детектора може впливати місцезнаходження (тип території).

Тому що кожна замінована територія унікальна, для досягнення загального висновку встановлюються деякі загальні характеристики. Пропонуємо наступні загальні типи замінованих територій, які були узяті з практики глобальних операційних потреб Женевського Міжнародного Центру гуманітарного розмінування (GICHD):

Луг   Відкритий грунт.
Ліс   Густо засаджений грунт.
Гори   Відкриті гори.
Дороги   Тунелі та залізниці, включаючи по 10 м з кожної сторони.
Інфраструктура   Дороги, залізниця, включаючи по 10 м з кожної сторони.
Міське населення   Велике місто чи селище.
Село   Сільський населений центр.
Гори   Низькі та високі.
Пустеля   Дуже сухе, піщане середовище.
Рисові поля   Земля, підготовлена для вирощування рису.
Напівпустиня, саванна   Сухий відкритий грунт з невеликою кількістю рослинності.
Кущі   Значна рослинність, можливі гірські утворення.

 

Схема визначається для кожної замінованої території. Схема розробляється відповідно до визначених характеристик, таких як опис типу грунту, рівень магнітного впливу або забруднення металевими уламками, рослинність, схили, наявність окопів та траншей, огорож та стін, будов та будинків, джерел води, вільні від місцезнаходження та доступу мін. (ИХО небезпеки. Це було зроблено у списку вправ для виявлення найбільш ефективного типу діяльності по гуманітарному розмінуванню).

Доречно використовувати метало детектори на рівнях, де знаходяться природні магнітні поклади та де можуть бути присутніми металеві уламки. Рівень перешкод на метало детекторі, який показує результат, можна записувати, використовуючи метод GICHD — “немає”, “низький”, “середній” або “високий”. Визначення “середній” включає в себе зниження здібності виявлення мін з мінімальним вмістом металу. Визначення “високий” — перешкода заважає “використовувати звичайні металодетектори”. Ці умови можуть зустрічатися в будь-якій описаній схемі.

Вивчення GICHD подають різні умови, які є частиною процесу планування під час гуманітарного розмінування (ГР). Очікувана загроза є невід’ємною частиною цього. Наприклад, можливо, що на території детектор показує “середній” рівень перешкод, але там не використовувались міни з невеликим вмістом металу, таким чином, впевненість у відповідно вмикненому встановленому метало детекторі може бути все ще безпечною. Однак, на теперішній час немає погоджень щодо питання про вимір рівня “перешкод”.

Може бути недостатньо зрозуміло, що на практику розмінування з метало детекторами можуть також впливати інші фактори.

Нижче наведені приклади.

а) Місцевість — дуже високі та неправильні землі можуть зробити неможливим або небезпечним використання детектора так, як описано у групах оперативних процедур. Наприклад, саперам може знадобитися змінити їх нормальні безпечні відстані або змінити нормальні робочі позицій саперів.

б) Гірська земля — яка може зробити неможливим використання групи з позначкою “нормально” під час виявлення та розчищення.

г) Вологий грунт — який може гальмувати роботу деяких детекторів та змінювати очевидний рівень, який у виявленнях GICHD називають “земельні перешкоди”.

 

2.2. Використання метало детекторів під час сурвеїв

 

Шлях, яким заміновані території, підлягає сурвею, варіюється широко по всьому світі. На деяких стадіях під час планування розчищення повинен бути детальний сурвей для планування владою рішення щодо вирішення питання про вибір методів та ресурсів, які необхідно використовувати на підозрюваній території. Під час цього, метало детектор можна використовувати для отримання деяких показників його можливості виявляти цілі в місцевих умовах.

На деяких територіях можливе використання похилого зрізання з боку окопу для отримання допустимих показників спеціальних здібностей детектора, виявляти спеціальні міни на різних глибинах. Це може бути важливим, коли договір щодо розчищення чітко встановлює глибину, на якій повинні працювати сапери. Порожнина навколо міни може впливати на характеристики, тому результат повинно бути перевірено шляхом закопування цілих мін на максимальну глибину виявлення.

 

Фото 2.1.: малюнок зліва показує Федеріка Палссона, який використовує зрізання з боку окопу в Афганістані (1999 рік).

 

2.3. Використання метало детекторів на території розмінування

 

Територія розмінування — це територія, розчищена від вибухових пристроїв часів війни в даних умовах. Деякі показники про те, як змінюються ці умови, можуть бути вже надані. Для того, щоб розпочати розуміти, як ця мінливість може впливати на використання метало детектора, читачі можуть подивитися навкруги свого дому та припустити, що все навкруги заміновано. Якщо вони візьмуть детектор на найближчу ділянку грунту з травою, певно вони отримають дуже багато сигналів від захованого металу, який накопичувався тут роками. Насправді на замінованих територіях рослинність, волога, магнітні частки, нахил грунту та багато інших характеристик впливають на використання детектора.

Метало детектори не можна використовувати як мінодетектори скрізь, але останні моделі Женевського центру можна використовувати на більшості замінованих територіях. Там де використовують ці моделі необхідно дотримуватись наступних правил для того, щоб зробити це використання настільки безпечним, наскільки це можливо.

 

2.3.1. Щоденна робота

 

Щоденна робота з детектором, відповідно до стандартів, як будь-яка інша робота повинна оформлюватися документально. Основне правило, дуже важливо дотримуватися інструкцій, які надаються виробником, під час роботи з детектором.

Необхідно перед початком роботи провести мінімальний набір перевірок, таких як:

а) Перевірити загальний стан детектора.

Перевірити, чи елементи живлення під’єднані (встановлені) щільно та надійно та (коли це можливо) чи зберігають елементи живлення відповідний зарядний рівень. Перевірити детектор на наявність очевидних пошкоджень, втрату болтів або під’єднувачів, або будь-яких інших відомих частин. І тільки після того як детектор пройшов всі ці перевірки, його можна перевіряти на функціонування.

б) Перевірка функціонування детектора

Після складання детектора, його необхідно перевірити, щоб бути впевненим, що він працює належним чином. Цей процес має різні назви, але частіше його називають “початок” або “прогрівання”. Зазвичай, виробники детекторів забезпечують зразком цілі, за допомогою якого можна перевірити детектор на наявність сигналу. Його часто називають “шматочок для тестувань”. Більшість таких шматочків розроблені не тільки для того, щоб показати, що детектор реагує на метал. Вони також розроблені, щоб показувати на якій відстані від цілі детектор виробляє сигнал (показує відстань між ціллю та пошуковим елементом). Це зазвичай відноситься до вимірювальних “можливостей” детектора. Після цього тесту сапер знає, чи працює детектор. Час, необхідний для цієї перевірки змінюється в залежності від типу детектора, але взагалі він складає не більше 5 хвилин.

в) Пристосування детектора достану гранта.

Перевірка пунктів а) та б) проводиться у чіткій відповідності до інструкцій, записаних у керівництві щодо експлуатації детектора. Пристосування детектора до стану гранта також може бути пояснено в керівництві, але частіше необхідно покладатись на досвід користувачів.

Детектор без допуску Женевського центру може бути просто “відхилений” шляхом скорочення його чутливості до такої межі, поки він більше не сигналізує на ділянці, яка ще тільки буде розчищатися та яка використовується як територія для проведення тестів. Детектори з допуском Женевського центру можуть бути пристосовані автоматично або вручну. В обох випадках здатність детектора виявляти на глибині різко зменшується при встановленні.

г) Пристосування детектора до цілі.

Це найбільш важлива перевірка, тому що вона може зробити роботу безпечнішою та легшою але вона не виконується всіма група розмінування. Це стосується питання зменшення небезпеки відносно того, що відомо. Це досягається перевіркою того, що детектор можне знайти те, що шукають сапери. Найбільш складним моментом під час пошуку може бути вибір. Часто це може бути міна з мінімальним вмістом металу але на більшій глибині може знаходитися набагато більша металева ціль. Деякі групи розмінування використовують справжні міни, які були знешкоджені. Деякі групи розмінування використовують імітатори, які мають можливості виявлення такі ж, як і у мін-цілей. Ціль, яка знаходиться на максимальній глибині виявлення, повинна бути виявлена і для цього використовується детектор.

Ця перевірка проводиться не тільки для виявлення можливостей детектора, але й для виконання необхідної роботи. Вона також може використовуватися для перевірки можливості сапера використовувати детектор в необхідному напрямку. Виконуючи це, саперів знайомлять з обладнанням та можливостями їхнього використання, коли це включає в себе вимір сприйнятливості ділянки” детектором під землею, додатково надається інформація, як далеко просувається пошуковий елемент при кожному русі. Проводячи цю роботу перед початком розмінування, саперам показують, як піклуватися про свою небезпеку. Автор рекомендують добиватися успішних результатів перед тим, як саперам дозволять працювати на замінованих територіях.

Робота, яку необхідно проводити на замінований території, описана нижче.

д) Знайомство з обслуговуванням.

Після перевірки (г) вищесказаного, сапери починають використовувати детектори для пошуку металу на замінованих територіях. Багато моделей детектора подають звук, щоб показати, що вони працюють нормально. І хоча звука повинно бути достатньо для того, щоб впевнитись у роботі детектора, сапери зазвичай відчувають необхідність в особистій перевірці детектора на справність.

е) Повтор “початку” для змінних умов.

Тривалість роботи різна, але під час ГР металодетектор використовується 6 годин за добу. Якщо детектор вимикався в цей період часу, перевірка від а) до г) повинна бути проведена під час повторного підключення. Оточуючі умови на робочій ділянці також будуть змінені за 6-ти годинний період. Наприклад, температура та рівень вологості можуть підніматися. Також, положення детектора та його елементи живлення також можуть мінятися. Як результат, робота всіх детекторів повинна знов починатися з самого початку через деякий час. І останнє, перевірка з самого початку повинна проводитись, якщо температура змінюється на 100С.

ж) Перевірка в кінці робочого дня.

Остання робота, яку необхідно провести в кінці робочого дня — це почистити та розібрати детектор, повторюючи перевірку, описану в пункті а). Потім, детектор можна спакувати та підготовити для використання наступного дня.

 

2.3.2. Імітатори.

 

Рекомендують використовувати 2 види імітаторів для детекторів: “імітатор виробника” та “confidence імітатор”. Імітатор виробника зазвичай забезпечується та постачається зі спеціальним детектором. Ці імітатори являють собою маленькі шматочки металу, часто вкритих пластиком. Вони використовуються з дистанційним визначником, який використовується для перевірки точної роботи детектора.

“Сonfidence імітатор” являє собою справжню міну (без вибухових речовин) або сурогат, розроблений для того, щоб замінити металевий вміст міни. Деякі сурогати схожі на міни загального типу більше, чим спеціальні моделі мін. Деякі виглядають як спеціальні міни та можуть називатися “симулянт”. Різниця між вживанням термінів “сурогат” та “симулянт” не є універсальною та часто використовуються як синоніми. Як “сурогат” та і “симулянт” виробляються згідно характеристикам справжніх мін, ось чому їх можна використовувати як замінник справжніх мін під час проведення тестів з детонаторами.

В той час, коли ми не робили чіткого межування між поняттями “симулянт” та “сурогат” в цій книжці, стандартизована конвенція по мінним цілям існує як один з міжнародних стандартних тестів оперативної процедури 4 країн (ІТОР 4-2-521) та згадується NATO (Stanag 4587). Ця конвенція визначає “типи” наступним чином.

Тип 1: Виробнича міна — повністю “жива” міна.
Тип 1а : Виробнича міна — міна з активним підривником, але основний вибуховий заряд знищений.
Тип 2 : Сурогат міни — виробнича міна зі знешкодженим підривником.
Тип 3а: Сурогат міни — виробнича міна без ВР, наповнена повітрям.
Тип 3в: Сурогат міни — виробнича міна без ВР та наповнена інертним матеріалом.
Тип 4а: Виробнича міна — модель спеціального типу справжньої міни (наповнена повітрям).
Тип 4в: Виробнича міна — модель спеціального типу справжньої міни (наповнена інертним матеріалом).
Тип 4с: Виробнича міна — модель спеціального типу справжньої міни (наповнена вибухівкою).
Тип 5а: Симулянт міни — загальна модель класу міни, зі суттєвим наповненням ВР.
Тип 5в: Симулянт міни — така ж, як і тип 5а з активним підривником , але без основного заряду.
Тип 5с: Симулянт міни — такі ж, як і тип 5а, але без підривника та з незначною кількістю ВР.
Тип 6: Симулянт міни — загальна модель класу міни без ВР.
Тип 7: Міна, обладнана приборами — яка може використовуватися для проведення тестів з обладнанням по механізованому розчищенню.
Тип 8: Калібрована ціль — наприклад, металевий імітатор.

 

Ряд ІТОР замінників, які можуть бути використані для проведення тестів з радарами, метало детекторами та механічним обладнання є в продажу з обмеженнями. Не дивлячись на це, вони дорогі та автори не знають жодної неурядової організації або комерційної організації по розмінуванню, які б використовували їх на полі.

Зазвичай припускається, що найкращі імітатори зроблені зі справжніх мін, які були вилучені з підчищеної території або зі замінованої території. Після вилучення, міну звільняють від ВР та зрозуміло маркують, щоб жодна людина не переплутала її з бойовою міною. Процес вилучення ВР вимагає пересунення детонатора, який деколи пересувають за допомогою схожого за розмірами шматочка металу. Цей імітатор вміщує в себе той самий тип металу та в тих самих умовах, що і метал в мінах, які повинні бути знайдені. Деякі групи надають перевагу вилученому з міни металу з подальшим його використанням в імітаторах, які взагалі на виглядають як міни. Можливо зробити ефективні “імітатори” використовуючи будь-який шматок металу на який буде реагувати детектор на тій самій глибині, з тою самою потужністю, що і цільова міна (міна, яка ціллю пошуку). Не дивлячись на це, одною з переваг використання імітаторів, які виглядають, як справжні міни — це психологічний момент. Коли сапер використовує імітатор, який виглядає точно як те, що він хоче знайти, його впевненість в детекторі та його особисті можливості збільшується.

Застереження: деякі групи розмінування забороняють представляти будь-які засоби без ВР у своїх SOPах. Інші дозволяють презентувати тільки кілька видів мін, вільних від ВР. Демонтування та перенесення мін з ВР — процес завжди дуже небезпечний. Міни, які знаходились у грунті довгий час можуть стати не міцними. На думку автора, люди, які мають відповідний досвід, завжди повинні виконувати роботу щодо вилучення ВР з міни.

 

2.3.3. Елементи живлення.

 

Будь-якому детектору, якій використовується у гуманітарному розмінуванні, необхідні елементи живлення. Більшість виробників рекомендують тип елементів живлення, якій необхідно використовувати. Наприклад, деякі європейські та австралійські виробники рекомендують лужні елементи живлення. Нажаль, під час розмінувань, які проходять на віддалених територіях, спеціальні елементи живлення не можливо легко дістати. Якщо будуть використовуватись елементи живлення не того типу, але з достатньою напругою, детектор буде працювати. Але не дивлячись на це, небажано працювати з такими елементами довгий час. Деякі групи розмінування використовують звичайні найдешевші елементи живлення, інші долають великі відстані для поповнення запасів відповідним типом елементів.

Зараз використовують перезарядженні елементи живлення. Доки робота детектора перевіряється регулярно та елементи живлення замінюються, коли це необхідно, рішення про використання елементів живлення — справа вибору. По досвіду авторів, вибір, який здається дешевшим, не завжди заощаджує гроші.

Виробники детекторів намагаються розробляти обладнання, яке могло б використовувати елементи живлення доступного розміру та напруги.

Звичайно, це зручно, але це також означає, що елементи живлення можуть використовуватися для іншого обладнання. Для запобігання раптового розрядження елементів живлення при підключенні радіо, музичних систем, ліхтарів радять чітко контролювати процес використання елементів живлення.

Найбільш сучасні детектори вимагають в себе схеми по перевірці елементів живлення для того, щоб попереджати користувача про спад напруги в детекторі. Деякі групи розмінування звичайно замінюють елементи живлення в своїх детекторах до того, як детектор попередить про зниження напруги. Це може бути зроблено для спрощення роботи тилу по заміні всіх елементів живлення одночасно. Інші групи вважають, що безпечніше замінювати елементи живлення тоді, коли висвітиться відповідний показник, але виробники сучасних моделей детекторів заперечують це. Автори задають багато запитань виробникам щодо цього питання і всі відповідають, що їх детектори не втрачають своїх робочих можливостей до того, як елементи живлення виходять зі строю. Під час друкування цього документу не було проведено жодних незалежних тестів щодо перевірки елементів живлення. Автори рекомендують замінювати елементи живлення по необхідності.

Деякі групи використовують перезаряджені елементи живлення, але вони не повинні використовуватись зі стандартними зарядами та заряджатися від генераторів. Є спеціалісти по зарядним системам В ідеалі, необхідний час для зарядження, повинен бути не більше 4 годин та джерелом зарядження може бути будь-яке джерело енергії (генератор, механічний засіб та інше).

До одного з детонаторів, який використовувався у Мозамбіку, фотогальванічний сонячний колектор був під’єднаний до детектора. Ця сонячна панель заряджала акумулятор детектора. Цей спосіб спрацював на поля, але не був розвинений н виробництві. Поки що таке джерело енергії незручне для детектора розробленого для використання в армії, воно може мати потенціал у гуманітарному розмінуванні.

 

2.3.4. Виявлення металу (мін).

 

Коли детектор сигналізує про наявність металу, сапер завжди повинен підозрювати, що сигнал йде від міни. Хоча довжина сигналу може варіюватися, його не можна достовірно розрізнити: чи це звук від банки пива або гранати, дзвіночка або міни з невеликою кількістю металу. Якщо звук з’являється не території де вже були знайдені міни або де спеціалісти доповіли про наявність мін, сапер повинен бути точно впевненим, що цей сигнал від міни. В інших випадках, сапер повинен по звуку визначити чи насправді виявлений предмет є міною.

Не завжди буває легко підтримувати рівень настороженості саперів, тому що більшість свого часу вони проводять у виявленні металу, який не є частками небезпечних предметів.

Для ілюстрування цього моменту наведемо приклад останнього рапорту про афганських саперів, які стверджували, що вони збирались дослідити 1000 показників детекторів на кожній знайденій міні. В 1999 році сапери Об’єднаних Націй прискорити програму розмінування (UNADP) у Мозамбіку та Малі в середньому 550 показників детекторів на кожну міну. На протязі 2000, кількість була знижена до 330, шляхом збільшення використання собак по виявленню вибухових речовин для скорочення територій пошуку. Навіть зменшення середнього числа від 330 до 1 означає, що сапери зазвичай досліджують сотні нешкідливих предметів.

Для підтримки концентрації та відповідно до SOPів на рівні, що запобігає нещасливим випадкам, вимагається само дисциплінованість та чіткий нагляд.

По неопрацьованим даним, приблизно у 50% випадках джерело сигналу очевидно. Коли метал не видно, сапер повинен розчищу вати грунт. Ця процедура змінюється відповідно до SOPів груп розмінування.

Що слідує далі, може не охоплювати всі можливі процедури розчищення грунту.

А) Сапер використовує детектор для того, щоб знов знайти сигнал, підходячи з різних напрямків. Це дає більше інформації про розмір та місце розташування предмету.

На деяких детекторах, пошуковий елемент можна повернути в не обхідну сторону та пошуковий елемент використовується для виявлення “центру” поверхового предмету (автори не рекомендують це). Деякі групи встановлюють позначку в центр предмету.

б) Більш важливим моментом є те, що потім детектор повинен бути використано для чіткого виявлення початку сигналу та маркер повинен бути встановлений якнайближче від сигналу до саперу.

в) В команді, яка складається з 2 людей, сапер з детектором йде позаду, а сапер, який розчищає грунт, йде попереду.

В команді, яка складається з однієї людини, сапер кладе свій детектор та починає працювати з щупом на відстані, якнайменше 20 см від найближчого маркера. Деякі групи вимірюють відстань назад до предмету, використовуючи ширину пошукового елементу детектора. Інші групи розмінування використовують кілки або спеціально зроблені міри. Потім сапер використовує спорядження для зняття ділянки грунту приблизно до 10 см шириною. Якщо територія, на який спрацював детектор ширше ніж 10 см, зняття грунту повинно проводитись з запасом 5 см. Глибина зняття змінюється в залежності від замінованої території Ала зазвичай вона складає 10 см, та може бути набагато глибшою. Взагалі, проводячи глибинне зняття грунту, сапер повинен розпочати якнайдалі від сигналу.

Для проведення розвідки та зняття грунту, автори рекомендують використовувати спорядження, яке розроблене так, що вони не пошкоджується піл час детонації та буде утримувати руки користувача на відстані 30 см від будь-якого вибуху.

г) Сапер повинен проводити розвідку грунту за допомогою щупа, намагаючись відчути сторону будь-якої перешкоди, коли він знаходиться на відстані не ближче 5 см до найближчого маркеру. Щуп повинен вставлятися в проміжні відстані маркувальних меж для виявлення розміру цілі та кута залягання цілі у грунт (зазвичай 300 або менше). Низький кут знижує ризик натиску на натиску вальну поверхню міни, а також знижує ризик пошкоджень, якщо міна ініційована. Якщо грунт сильно стиснутий або має багато коренів чи каміння, можливо виникне необхідність змінювати кут зондування для виявлення обрису будь-якого схованого предмету. На дуже твердому грунті можливо проводити розвідку грунту за допомогою щупа без використання екстремального натискування. В цьому випадку отвір повинен бути обережно збільшений в напрямку сигналу шляхом змітання ґрунтую Альтернативою може бути вода, яка використовується для пом’якшення грунту. (Ті хто використовує воді, повинні знати, що вода може змінювати якості грунту та впливати на можливості деяких детекторів). Якщо під час пошуку не було виявлено жодної перешкоди, яка була б міною, отвір розширюється в напрямку сигналу і метал виявляється. Якщо під час зондування виявляють перешкоду яка може бути міною, ділянка розчищається за допомогою щупа та уважно зміщується до появи предмету на поверхні.

Сапери, які працюють у команді по одному, зазвичай мають неподалік від себе детектор під час того, як вони розчищають грунт. Це дозволяє саперу використовувати свій детектор для того, щоб зупинитися та перевірити розташування цілі під час роботи. Коли не знайдено жодної перешкоди за допомогою зондування, маючи неподалік детектор також можна набагато легше виявити уламок металу, який викликає появу сигналу. Типовий приклад, сапер може працювати зі щупом та розчищати грунт там, де детектор виявив предмет Потім він перевіряє грунт на наявність предмету в тому самому місці, постійно перевіряючи ділянку детектором. Якщо весь розкопаний грунт перенесений в сторону та детектор продовжує видавати сигнал на тому ж самому місці, сапер повинен знов перейти на початок ділянки пошуку і знов розпочати роботу, але на більшій глибині. Це зазвичай означає, що сапер повинен своє перше розчищення проводити на ширшій території, що дозволить йому використовувати своє спорядження як слід.