Виконання видаткової частини бюджетів
Виконати бюджет за видатками означає профінансувати видатки, передбачені в бюджеті, відповідно до бюджетного розпису. Відповідно до положень Бюджетного кодексу повноваження органів державної та місцевої влади у частині виконання бюджетів за видатками зосереджується на посиленні контролю за рухом бюджетних коштів, своєчасному попередженні їх нецільового використання та впровадженні нових засад управління бюджетними зобов’язаннями.
Стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням відповідно до статті 46 Бюджетного кодексу є:
— встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;
— затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів;
— взяття бюджетних зобов’язань;
— отримання товарів, робіт і послуг;
— здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань;
— використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;
— повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).
При здійсненні видатків для забезпечення цільового спрямування та раціонального витрачання бюджетних коштів необхідно дотримуватись таких основних принципів:
— цільового спрямування бюджетних коштів, що передбачає виділення коштів їх розпорядникам та використання на визначені цілі та заходи. Реалізація цього принципу забезпечується органами державної казначейської служби відповідно до передбачених у кошторисі бюджетної установи кодів економічної класифікації видатків;
— контролю за цільовим призначенням та використанням наданих коштів, що реалізується шляхом перевірки їх відповідності прийнятим зобов’язанням. Це дає змогу виявити недоліки й помилки та своєчасно їх усунути, а також оцінити правильність визначення їх обсягів. Здійснюють контроль органи казначейства, місцеві фінансові органи, контролюючі органи, розпорядники бюджетних коштів;
— безповоротності надання коштів, оскільки бюджетною установою кошти не повертаються до джерела їхнього фінансування. Разом з тим, не використані впродовж бюджетного року кошти повертаються до бюджетів, з яких вони виділялися (крім власних надходжень бюджетних установ);
— ефективності управління коштами, що передбачає досягнення соціальної та економічної результативності від діяльності. Тобто бюджетні кошти надаються на умовах забезпечення найбільшої результативності їх використання.
Дотримання в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за видатками зазначених принципів дозволить раціонально та ефективно використовувати бюджетні кошти, спрямовувати їх на виконання найважливіших програмних завдань держави та місцевого самоврядування..
Джерелом для здійснення видатків є кошти державного та місцевих бюджетів, які закумульовані на єдиному казначейському рахунку та виділяються розпорядникам коштів під певні програми та функції. Важливим джерелом фінансування є власні надходження бюджетних установ, тобто грошові кошти, отримані ними як плата за послуги, а також перераховані їм для виконання окремих доручень, благодійні внески, гранти, дарунки.
Організація роботи органів державної та місцевої влади й управління у процесі виконання видаткової частини бюджетів здійснюється у такій послідовності.
Формування бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів.
Перерахування коштів на здійснення видатків та оплата витрат розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється за наявності даних про територіальне розташування мережі установ, підприємств, організацій та на підставі розпису державного бюджету та розпису асигнувань місцевих бюджетів.
Головні розпорядники та розпорядники коштів другого ступеня для забезпечення правильного та своєчасного розподілу асигнувань в розрізі територій та розпорядників нижчого рівня й одержувачів бюджетних коштів визначають мережу установ та організацій на бюджетний рік з використанням кодів з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники коштів державного бюджету визначають і подають Державній казначейській службі України мережу установ і організацій, які отримують кошти з державного бюджету. Розпорядники коштів нижчого рівня (обласний рівень) подають дані про мережу розпорядників у територіальному розрізі (місто, район) не пізніше ніж за 10 днів до початку бюджетного року. Отриману інформацію органи казначейства вносять до єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету.
При формуванні бази даних про мережу розпорядників коштів місцевого бюджету головні розпорядники та розпорядники коштів нижчого рівня подають до органу казначейства за місцезнаходженням дані щодо мережі установ та організацій, погоджені з відповідним фінансовим органом.
У процесі виконання державного бюджету можуть виникати зміни у мережі розпорядників бюджетних коштів. Зміни мережі можуть виникати в разі внесення до мережі нової установи, вилучення установи з мережі, при уточненні або зміні реквізитів (назви чи місця обслуговування) тощо.
Про зміни у мережі підвідомчих установ головні розпорядники коштів повідомляють відповідні органи державної казначейської служби. На підставі поданих головними розпорядниками та розпорядниками коштів нижчого рівня реєстрів змін до мережі органи казначейства вносять зміни до єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
Складання, затвердження та виконання паспортів бюджетних програм.
Для здійснення моніторингу, оцінки реалізації і контролю ефективності виконання бюджетної програми та цільового використання бюджетних коштів головні розпорядники складають паспорти бюджетних програм, які містять повну інформацію про бюджетну програму (мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики).
Паспорт бюджетної програми формується на стадії підготовки та подання бюджетних запитів з використанням наведеної у них інформації, а після затвердження державного бюджету уточнюються відповідно до бюджетних призначень.
Паспорти бюджетних програм затверджуються спільним наказом головного розпорядника та Міністерства фінансів в трьох примірниках у місячний термін від дня набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період. Один примірник наказу про затвердження паспортів бюджетних програм залишається у Мінфіні, другий – передається відповідному головному розпоряднику коштів, третій – Державній казначейській службі України.
Головний розпорядник у триденний термін від дня затвердження наказу подає паспорт бюджетної програми в електронному вигляді до Мінфіну. На підставі визначених у паспорті мети, завдань та напрямів використання коштів головний розпорядник у місячний термін від дня прийняття наказу про паспорти бюджетних програм складає систематизований план заходів щодо виконання бюджетної програми. Він включає комплекс конкретних організаційних, економічних, технічних та інших дій (зокрема здійснення закупівель товарів, робіт, послуг, підготовка спеціалістів тощо) з реалізації бюджетної програми.
Головний розпорядник у тижневий строк від дня затвердження наказу про паспорти бюджетних програм забезпечує доведення до розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів копії затверджених наказів і паспортів відповідних бюджетних програм. Розпорядники інформують відповідні територіальні органи казначейства шляхом надання їм копій зазначених документів.
Протягом бюджетного року головні розпорядники та контролюючі органи в межах своїх повноважень здійснюють моніторинг та аналіз виконання бюджетних програм. Моніторинг передбачає систематичний і періодичний аналізи і контроль за реалізацією бюджетних програм, здійснення оцінки економічного ефекту від використання бюджетних коштів на реалізацію бюджетної програми та досягнення запланованої мети, виявлення проблем у ході виконання бюджетної програми та розробку пропозицій щодо підвищення ефективності розподілу бюджетних коштів. На основі моніторингу та аналізу виконання бюджетної програми визначаються причини неефективного чи недостатньо ефективного її виконання та пропонуються заходи для підвищення ефективності бюджетних витрат і якості управління бюджетною програмою, а також оцінюється доцільність її реалізації в наступних бюджетних періодах, у тому числі із залученням оптимального обсягу бюджетних ресурсів, або її припинення.
Головні розпорядники коштів складають річний і квартальний звіт про виконання паспортів бюджетних програм, що є підставою для визначення фактичних результативних показників та аналізу ефективності виконання кожної бюджетної програми і підлягають урахуванню при прийнятті рішень про внесення змін до паспортів бюджетних програм, включення бюджетного запиту до проекту державного бюджету на наступні бюджетні періоди.
Організація роботи щодо доведення обсягів бюджетних асигнувань.
Однією із стадій виконання бюджетів за видатками є доведення бюджетних асигнувань розпорядникам коштів на основі затвердженого розпису. Після прийняття державного бюджету та затвердження місцевих бюджетів на відповідний бюджетний рік Міністерство фінансів України і місцеві фінансові органи складають розписи бюджетів. Бюджетні розписи доводяться до органів казначейства для здійснення контролю за процесом розподілу бюджетних асигнувань головними розпорядниками коштів, доведення до розпорядників коштів нижчого рівня бюджетних асигнувань та змін до них.
Відомості про граничні обсяги видатків і надання кредитів з бюджету (у формі витягів з бюджетних розписів) доводяться органами казначейства до розпорядників коштів державного і місцевих бюджетів та є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів та планів асигнувань. Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів незалежно від того, ведуть вони облік самостійно, чи обслуговуються централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складають зазначені форми документів в розрізі кодів програмної класифікації видатків. Відповідно до бюджетного асигнування установи мають право брати зобов’язання та витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених цими документами.
Органи казначейства здійснюють контроль за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах і планах асигнувань, сумам, зазначеним у розписах відповідних бюджетів. Для забезпечення можливості проведення контролю органи казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зазначених документів і їх зведених показників.
Доведені обсяги бюджетних асигнувань, передбачені в кошторисах, планах асигнувань загального фонду бюджету, планах надання кредитів із загального фонду бюджету, планах спеціального фонду бюджету, а також планах використання бюджетних коштів є підставою для взяття розпорядниками та одержувачами коштів бюджетних зобов’язань.
Облік та консолідація інформації за зобов’язаннями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
Для забезпечення здійснення контролю при прийнятті зобов’язань розпорядниками і одержувачами бюджетних коштів, удосконалення механізмів використання та управління бюджетними коштами органи казначейства ведуть облік зобов’язань розпорядників коштів бюджетів.
Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу бюджетне зобов’язання – це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Бюджетні зобов’язання поділяються на:
— зобов’язання, тобто договори, угоди, контракти тощо, прийняті розпорядниками в межах бюджетних асигнувань, передбачених їм у відповідному бюджеті на поточний бюджетний рік;
— фінансові зобов’язання, а саме: рахунки-фактури, платіжні вимоги, акти виконаних робіт тощо, тобто документи, які отримує розпорядник на виконання зареєстрованих зобов’язань (договорів, угод, контрактів тощо).
Будь-які зобов’язання за коштами державного та місцевих бюджетів, узяті розпорядниками або одержувачами бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік, вважаються небюджетними зобов’язаннями.
Взяття зобов’язання передбачає відповідальність розпорядника коштів бюджету як споживача товарів (робіт, послуг), що виникає з договорів (угод, контрактів, замовлень), згідно з якими він повинен сплатити належну суму виконавцю за умови реалізації цих договорів.
Після поставки товарів, здійснення робіт та послуг на підставі товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, актів виконаних робіт й інших підтверджуючих документів виникає фінансове зобов’язання, яке є підставою для проведення видатків. Тобто, згода (готовність) розпорядника коштів бюджету сплатити кошти за отримані товари чи виконані послуги, що виникає внаслідок виконання договорів (угод, замовлень) на підставі підтверджуючих документів, які отримує розпорядник на виконання взятих зобов’язань, слід розуміти як фінансове зобов’язання.
Фінансові зобов’язання, що виникають унаслідок виконання договорів, обліковуються розпорядниками коштів як кредиторська заборгованість та реєструються у відповідних регістрах бухгалтерського обліку. Крім того розпорядники коштів можуть проводити авансування та попередню оплату за товари (послуги, роботи), які також обліковуються як взяті на облік фінансові зобов’язання.
Розпорядники бюджетних коштів повинні брати зобов’язання, виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов’язань минулих періодів. Обсяг бюджетних зобов’язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за зобов’язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за зобов’язаннями у поточному році.
З метою вдосконалення механізму використання бюджетних коштів розпорядники коштів бюджету повинні зареєструвати в органах казначейства свої зобов’язання та фінансові зобов’язання – протягом 7-ми днів з моменту їх виникнення, але не пізніше останнього робочого дня місяця.
За умови взяття зобов’язання і настання фінансового зобов’язання, які виникають у процесі виконання кошторису, розпорядники бюджетних коштів подають до відповідного органу казначейства Реєстри зобов’язань і Реєстри фінансових зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів. До реєстрів в обов’язковому порядку додаються оригінали документів або їх копії (засвідчені в установленому порядку), що підтверджують факт узяття зобов’язання та фінансового зобов’язання (угоди, накладні, акти виконаних робіт тощо).
Подані розпорядником реєстри зобов’язань та підтверджуючі документи перевіряються органом казначейства на предмет відповідності даних, включених до реєстрів, та наявності залишків невикористаних бюджетних асигнувань за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків. У разі відповідності даних зобов’язання засобами програмного забезпечення реєструються у Книзі реєстрації бюджетних зобов’язань розпорядників коштів.
Аналогічно проводиться реєстрація небюджетних зобов’язань, яке не повинно виникати взагалі, оскільки бюджетним законодавством передбачено, що розпорядники мають право брати лише бюджетні зобов’язання. Погашення небюджетних фінансових зобов’язань, узятих понад затверджені кошториси, не повинно проводитись за рахунок поточних бюджетних асигнувань, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Однак з метою забезпечення можливостей здійснення контролю за дійсним станом бухгалтерського обліку виконання кошторисів органи казначейства проводять реєстрацію небюджетних зобов’язань.
Органи державної казначейської служби мають право відмовити в реєстрації:
1) зобов’язання за:
— відсутності документів, які підтверджують факт узяття зобов’язання;
— невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів зобов’язанню;
— неподанні або поданні неповного пакету підтвердних документів щодо проведення процедур закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти;
— недотриманні розпорядниками коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами;
— недотриманні вимог щодо оформлення поданих документів;
2) фінансові зобов’язання за:
— відсутності відповідного бюджетного зобов’язання у бухгалтерському обліку виконання державного та місцевих бюджетів;
— відсутності документів, які підтверджують факт узяття фінансового зобов’язання;
— недотриманні вимог щодо оформлення поданих документів.
У таких випадках органи казначейства не реєструють зобов’язання та фінансові зобов’язання, а повідомляють відповідних розпорядників про відмову в їх реєстрації у письмовій формі. Відмови в реєстрації бюджетних зобов’язань реєструються органами казначейства у журналі реєстрації відмов у взятті зобов’язань та фінансових зобов’язань. Розпорядник бюджетних коштів у разі усунення недоліків подає виправлені документи до відповідного органу казначейства.
Органи казначейства реєструють зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників коштів державного бюджету та ведуть їх облік на рахунках позабалансового обліку Плану рахунків виконання державного та місцевих бюджетів. Облік зобов’язань як за загальним, так і спеціальним фондами повинен відображати стан заборгованості бюджетних установ, надавати необхідну інформацію для аналізу та прийняття управлінських рішень, ефективного розподілу бюджетних коштів між розпорядниками.
Для відображення даних про зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників коштів, які виникають у процесі виконання загального та спеціального фондів кошторису бюджетної установи, органи державної казначейської служби в автоматизованому режимі заносять дані з реєстрів у картки обліку зобов’язань за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків.
Наявність узятих на облік реєстрів зобов’язань і фінансових зобов’язань, копій підтвердних документів, а також залишків коштів на рахунках розпорядників коштів є обов’язковою умовою для проведення видатків. При цьому бюджетні установи самостійно визначають черговість оплати рахунків враховуючи пріоритетність завдань.
Такий порядок обліку зобов’язань дозволяє попередити можливість нецільового витрачання бюджетних коштів. Вимога реєструвати всі зобов’язання протягом семи днів з моменту їх виникнення дає змогу привести у відповідність дані про кредиторську заборгованість та зареєстровані фінансові зобов’язання розпорядників коштів бюджету. Це у свою чергу дозволяє отримувати оперативну та достовірну інформацію про реальну потребу розпорядників коштів у відкритті асигнувань. Відкриття асигнувань на погашення зареєстрованих зобов’язань усуває проблему наявності залишків коштів на рахунках, які не використовуються протягом тривалих проміжків часу, підвищує ефективність використання бюджетних коштів.
Проведення операцій щодо відкриття (виділення) бюджетних асигнувань.
Як показує практика, на даний час виділення асигнувань із державного та місцевих бюджетів має певні відмінності. Що стосується державного бюджету, то кошти розподіляються під реальні зобов’язання для погашення нагальної кредиторської заборгованості. Виділення асигнувань з місцевих бюджетів здійснюється в межах планових показників без урахування взятих розпорядниками коштів та зареєстрованих в органах казначейства зобов’язань. Тому доцільно окремо розглянути порядок відкриття асигнувань з державного бюджету та виділення коштів з місцевих бюджетів.
6. Проведення операцій з відкриття асигнувань із державного бюджету за видатками, не віднесеними до захищених статей і наданням кредитів, здійснюється на підставі пропозицій Державної казначейської служби України, затверджених Міністерством фінансів України. Пропозиції складаються в розрізі головних розпорядників коштів з урахуванням ресурсної забезпеченості загального фонду бюджету, тобто очікуваних надходжень до бюджету та обсягів відкритих невикористаних асигнувань, а також наявних та прогнозних залишків коштів на рахунках державного бюджету єдиного казначейського рахунку. Асигнування за захищеними статтями видатків відкриваються на основі помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету.
На підставі затверджених пропозицій казначейство готує розпорядження щодо зарахування асигнувань на узагальнені рахунки відкритих асигнувань у розрізі головних розпорядників. На підставі розпорядження суми відкритих асигнувань зараховуються на рахунки, передбачені для обліку відкритих асигнувань головним розпорядникам. Наступного робочого дня після зарахування асигнувань або за вимогою головного розпорядника в інший робочий день після проведення операцій на рахунку головному розпоряднику (крім державних адміністрацій) подається виписка з рахунку відкритих асигнувань за узагальненими показниками.
Головні розпорядники коштів упродовж наступного робочого дня після отримання виписки про відкриття асигнувань подають відповідному структурному підрозділу Державної казначейської служби України розподіли відкритих асигнувань за кодами програмної й економічної класифікації видатків. Розподіли формуються за територіями у розрізі розпорядників нижчого рівня й одержувачів бюджетних коштів та з урахуванням наявних зобов’язань.
Отримані розподіли перевіряються державною казначейською службою щодо відповідності вказаних у них сум залишкам на відповідних рахунках, залишкам невикористаних асигнувань розпорядників нижчого рівня та одержувачів, невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов’язанням та наданій мережі.
Перевірені розподіли групуються казначейством за територіями і на їх основі складаються реєстри на відкриття асигнувань, які засобами електронного зв’язку передаються Головним управлінням Державної казначейської служби України. На підставі реєстрів складається зведення реєстрів відкритих асигнувань, а суми переданих асигнувань відображаються на відповідних рахунках позабалансового та управлінського обліку та формується аналітична база даних казначейства.
Органи казначейства надають розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів виписки про відкриті асигнування за результатами попереднього операційного дня. Розпорядники коштів (обласний рівень) на підставі виписки про відкриті асигнування, отриманої від органів казначейства, складають та подають до Головного управління Державної казначейської служби України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня та з урахуванням наявних зобов’язань.
На підставі розподілів асигнувань Головне управління Державної казначейської служби України формує реєстри в розрізі територій та підпорядкованих установ і направляє їх відповідним управлінням казначейства за місцезнаходженням розпорядників коштів нижчого рівня. Отримані реєстри є підставою для відображення в автоматизованому режимі операцій на відповідних рахунках управлінського та позабалансового обліку. За підсумками проведених операцій органи казначейства формують виписки з рахунків позабалансового обліку та подають їх розпорядникам коштів.
При поданні розпорядниками коштів платіжних документів на оплату рахунків проводиться зарахування асигнувань на реєстраційні рахунки, здійснюється оплата витрат з одночасним погашенням зобов’язань розпорядників бюджетних коштів, під які відкривалися асигнування.
За власними надходженнями розпорядників бюджетних коштів операції здійснюються відповідно до кошторисів, без відкриття асигнувань, в межах залишків коштів на спеціальних реєстраційних рахунках.
Виділення коштів з місцевих бюджетів здійснюється на підставі розпоряджень відповідних органів місцевого самоврядування та відповідних рад або їх виконавчих органів, які вони подають органам казначейства у розрізі головних розпорядників.
Органи казначейства реєструють розпорядження у журналі реєстрації розпоряджень про виділення коштів загального (спеціального) фонду місцевих бюджетів і відповідно до розпорядження зараховують кошти на особові рахунки головних розпорядників коштів. Якщо головні розпорядники коштів відповідного бюджету не мають мережі підвідомчих установ, кошти зараховуються на реєстраційні рахунки.
Головному розпоряднику коштів надається виписка з особового рахунку, на підставі якої він готує та подає органу казначейства розподіл виділених бюджетних асигнувань на перерахування коштів підвідомчим установам, які будуть здійснювати видатки зі своїх реєстраційних рахунків.
Отриманий розподіл перевіряється органом казначейства щодо відповідності вказаних у ньому сум залишкам на рахунках, залишкам невикористаних бюджетних асигнувань за загальним та спеціальним фондами підвідомчих установ у розрізі кодів бюджетної класифікації, після чого реєструється у журналі реєстрації розподілу виділених коштів і відображається на рахунках.
Якщо перерахування коштів проводиться за цільовим направленням, то поданий розподіл в обов’язковому порядку повинен містити примітку щодо призначення коштів. За наявності всіх необхідних показників кошти зараховуються на рахунки підвідомчих установ.
По всіх операціях щодо перерахування та зарахування асигнувань на відповідні бюджетні рахунки органи казначейства на наступний операційний день подають учасникам розрахунків виписки з рахунків. Оплата видатків органами казначейства здійснюється після одержання від розпорядників коштів розрахункових документів відповідно до взятих зобов’язань.
Чинна практика виділення асигнувань із загального та спеціального фондів місцевих бюджетів в межах планових показників без урахування взятих розпорядниками коштів та зареєстрованих в органах казначейства зобов’язань не відповідає вимогам ефективного використання бюджетних коштів. Тому необхідно забезпечити перехід від виділення асигнувань з місцевих бюджетів згідно з плановими показниками до їх виділення під фактично взяті розпорядниками зобов’язання, як це проводиться з коштами державного бюджету.
За такого підходу значно зменшаться залишки коштів на рахунках розпорядників, оскільки на відповідні реєстраційні чи спеціальні реєстраційні рахунки кошти на здійснення видатків будуть зараховуватись в сумі непогашених зобов’язань, а не по мірі виділення асигнувань в межах помісячних розписів без врахування прийнятих зобов’язань розпорядниками коштів. Це дозволить посилити контроль за використанням коштів місцевого самоврядування та ефективно їх розподіляти між розпорядниками, що сприятиме ефективності та оперативному управлінню процесом виконання бюджету.
Здійснення видатків розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів та Оплата рахунків суб’єктів діяльності, які виконали роботи, поставили товари чи надали послуги розпорядникам бюджетних коштів, здійснюється у такій послідовності.
На підставі тендерної угоди (договору, контракту) постачальник відвантажує продукцію, виконує роботи чи надає послуги бюджетній установі. При цьому він направляє бюджетній установі підтверджуючий документ, що засвідчує факт виконання певних робіт (послуг).
Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов’язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату, реєструє фінансове зобов’язання та подає платіжне доручення на здійснення платежу до відповідного органу казначейства.
Оплата рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів може здійснюватися шляхом безготівкових розрахунків або готівковими платежами.
При проведенні безготівкових розрахунків підставою для здійснення видатків розпорядниками і одержувачами коштів є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків. Вони приймаються до виконання при наявності затверджених кошторисних призначень загального і спеціального фондів, помісячних планів асигнувань загального фонду, зареєстрованих боргових та фінансових зобов’язань та у межах наявності коштів за певним кодом економічної класифікації видатків відповідного реєстраційного рахунку.
До поданих розпорядниками та одержувачами коштів платіжних доручень додаються документи, які підтверджують цільове спрямування коштів (рахунки, накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт, звіти про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо).
Документи на оплату витрат приймаються органами казначейства від розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у межах залишків коштів на реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунках загального та спеціального фондів (крім власних надходжень) у розрізі кодів економічної класифікації видатків. У частині власних надходжень відповідного розпорядника документи приймаються в межах загального залишку коштів на спеціальних реєстраційних рахунках відповідно до кошторисних призначень.
Подані розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органом казначейства щодо правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитка печатки зразкам. Відповідальний працівник оформляє в програмному комплексі АС “Казна-Видатки” платіжні доручення на перерахування коштів. Після цього формує реєстр платіжних доручень у програмному комплексі “Клієнт-Банк” на перерахування коштів із реєстраційних або спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів на рахунки постачальників.
За результатами попереднього операційного дня орган казначейства надає розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів виписки з рахунків про здійснені операції за видатками. До виписок додаються другі екземпляри платіжних доручень для здійснення розпорядниками коштів аналітичного обліку проведених витрат.
Перераховані кошти зараховуються на рахунки постачальників, відкриті в установах банків. Банк, у якому обслуговується постачальник, наступного операційного дня надає йому інформацію про зараховані кошти у вигляді виписки з рахунку та реєстр платіжних документів.
Завершальним етапом обслуговування бюджетів за видатками є облік та складання звітності про виконання бюджетів.
Для ведення аналітичного обліку операцій з виконання бюджетів відкриваються особові картки для кожного рахунку. Відображені в особових картках облікові дані повинні відповідати аналогічним даним оборотно-сальдової і сальдової відомості. Дані зазначених відомостей повинні бути тотожними даним щоденного оборотно-сальдового балансу. Така відповідність даних у зазначених документах є необхідною умовою для складання щоденних форм звітів про виконання державного бюджету та місцевих бюджетів за видатками, які формуються органами казначейства в розрізі бюджетів окремо за загальним та спеціальним фондами.
Зазначені звіти звіряються зі звітністю розпорядників коштів. Звітність передається вищестоящим органам казначейства (головним управлінням). Крім того, звітність про виконання місцевих бюджетів передається:
— районному фінансовому управлінню – зведена звітність по району та окремо звітність про виконання районного бюджету;
— органам місцевого самоврядування – звіт про виконання їхніх бюджетів.
Терміни подачі органами казначейства звітів фінансовим органам встановлюються інструкціями про складання місячних, квартальних та річних звітів про виконання державного та місцевих бюджетів, які затверджуються наказами Державної казначейської служби України.
Показники звітів про виконання місцевих бюджетів на відповідну звітну дату фінансові органи звіряють з даними бухгалтерського обліку органів казначейства. За результатами звірки фінансові органи готують пояснювальну записку, звіт про виконання плану по штатах та контингентах і разом із звітністю, отриманою від органів казначейства, подають їх до вищого фінансового органу.
Звіти про виконання державного та місцевих бюджетів складаються органами казначейства за формами та в порядку, встановленими Державною казначейською службою України за погодженням з Міністерством фінансів і Рахунковою палатою.