Історико – економічний аспект розвитку бюджетної системи України

Андрухів Олена

Перевірив:асист.

Вовк І. Р.

Дрогобич

2012 р.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Історико – економічний аспект розвитку бюджетної системи України………4

Висновок………………………………………………………………………….12

2. Розрахункова частина

· Задача 1……………………………………………………………………..13

· Задача 2…………………………………………………………………......14

3. Список використаної літератури………………………………………….........16

Вступ

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функції.

Актуальність теми посилюється тим, що бюджетна система нашої країни на сьогоднішній день є фактичною копією бюджетної системи колишнього СРСР. На пострадянському і постсоціалістичному європейському просторі вже усі держави, крім України та Білорусії, реформували або розпочали реформувати свої бюджетні системи. І це стало дієвим фактором суттєвих економічних зрушень в цих державах, виходу із стадії соціально-економічної кризи.

Стало очевидно, що бюджетна система потребує вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків.

Історико – економічний аспект розвитку бюджетної системи України

Бюджетна система України — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна система України має глибоке коріння, її становлення відбувалося ще в часи Київської Русі, Гетьманщини, Запорозької Січі. Сучасна бюджетна система сформувалась на базі бюджетних відносин, які мали місце в Радянському Союзі. Нині здійснюється реформування всіх сторін соціально-економічного устрою держави, у тому числі формуються нові ознаки бюджетної системи [1, ст.139].

Складова фінансової системи України, заснована на економічних відносинах, які врегульовані правовими нормами, сукупність видів бюджетів, які існують на території держави.

Сукупність окремих її ланок, юридично пов`язаний між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.

Отже, сукупність усіх бюджетів країни утворює її бюджетну систему. Склад і принципи побудови бюджетної системи завжди визначаються державним та адміністративно-територіальним устроєм країни, її економічною системою; вони знаходять законодавче закріплення у відповідних нормативних документах. В Україні бюджетна система складається з:

1) державного бюджету;

2) місцевих бюджетів.

До місцевих бюджетів належать: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. До бюджетів місцевого самоврядування належать бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави складаються зведені бюджети. Так, зведений бюджет України включає: показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва та Севастополя.

Бюджетні системи в кожній країні мають свої особливості: склад, структуру, взаємозв'язок між бюджетами різних рівнів та видів. Все це охоплюється поняттям "бюджетний устрій". На бюджетний устрій визначальний вплив має державний устрій та адміністративно-територіальний поділ країни.

Отже, бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетна система України і місцеві бюджети як їх частина, у своєму розвитку пройшла тривалий період становлення, протягом якого відбувались зміни в її побудові відповідно до діючого на той час суспільно-економічного ладу та устрою держави. Під час поневолення та втрати державності Україна не мала можливості формувати власну, національну фінансово-бюджетну систему, що не сприяло розвитку і зміцненню бюджетних відносин на рівні окремих територій та держави в цілому.

Історія економічної і політичної взаємодії державних і місцевих органів влади на території сучасної України бере початок від часів появи перших державних утворень - грецьких міст-держав у Південному Причорномор'ї і Приазов'ї (V ст. до н.е.).

Окремі історичні свідчення про особливості утворення державних доходів і оподаткування на українських землях належать до часів, коли формувалися початки Київської держави (IX-X століття). Виникнення перших місцевих бюджетів у сучасному розумінні цього поняття тісно пов'язано з появою і функціонуванням в Росії та Україні земств, тобто місцевого самоврядування, яке діяло під керівництвом дворянства і остаточно організаційно сформувалось наприкінці XIX століття в процесі проведення кріпосної реформи [6, ст.78].

Разом із створенням земств у Росії розпочалося становлення місцевого самоврядування, яке супроводжувалося процесом децентралізації влади.

Відновлення інституту місцевих бюджетів у соціалістичній державі стало можливим після закінчення громадянської війни у 1921 р. Першим нормативним актом, спрямованим на вирішення цього завдання, став Декрет "Про місцеві грошові кошти" від 22 серпня 1921 р. У 1922 р. Україна увійшла до складу СРСР і відповідно відбулось пряме підпорядкування Державного бюджету, усіх місцевих бюджетів України центральній бюджетній системі Радянського Союзу. У 1922-1923 бюджетному році в Україні вперше почали складатися районні бюджети: в Катеринославській, Полтавській, Харківській, Чернігівській губерніях. У 1960-1980 роках приймається низка законодавчих актів, спрямованих на посилення ролі місцевих рад, зміцнення економічної основи їх функціонування, а саме: передачу (з 1971 р.) у розпорядження місцевих рад великої кількості підприємств місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, комунального господарства, торгівлі та інших закладів, які раніше знаходились у розпорядженні вищестоящих рад; розширення прав (з 1980 р.) крайових, обласних, а також рад автономних областей та округів у галузі відповідних бюджетів, фінансів та цін (створення фондів непередбачених видатків, податкові пільги) [4, ст.26].

Із проголошенням у 1991 році незалежності України та зміною соціально-економічного і політичного устрою, змінилися підходи до використання економічних категорій, понять, важелів, інструментів, форм і методів управління. Закон України "Про бюджетну систему України" визначив нову структуру бюджетної системи незалежної Української держави відповідно до чинного бюджетного устрою. Бюджетний устрій України ґрунтувався на нових принципах, зокрема, єдності, повноти, що входять до бюджетної системи держави.

З прийняттям у 2001 році Верховною Радою України Бюджетного кодексу України бюджетна система набула подальшого розвитку і нової якості.

Положення Бюджетного кодексу України започаткували новий етап у розвитку місцевих бюджетів, створили умови для підвищення ролі місцевих бюджетів у бюджетній системі України.

Тож для вирішення проблем соціально - економічного розвитку регіонів в контексті історичного розвитку, вирівнювання та поліпшення їх становища доцільно було б здійснити запровадження адміністративно - територіальної реформи, процесів децентралізації місцевих бюджетів, реформування законодавства, дотримуючись принципу субсидіарності, а саме наближення надання суспільних послуг до їх безпосередніх споживачів. Адже проблему краще вирішити на місці її безпосередньої появи, ніж чекати на вирішення «з гори», що доведено історично.

За роки незалежності в Україні відбулися певні зміни в економічній, соціальній, духовній сферах нашого суспільства. В Україні зроблені вагомі зрушення у напрямі ринкового господарювання — проведена масова приватизація об'єктів, створена відповідна інфраструктура тощо. Але ще досить велика робота має бути проведена для того, щоб ринкові методи господарювання ввійшли у свідомість кожного, підприємці навчилися виготовляти конкурентоспроможну продукцію, піднявся рівень якості продукції, приватний сектор економіки давав нові робочі місця з відповідною заробітною платою.

Для вирішення цих економічних та пов'язаних з ними соціальних питань необхідні подальші ринкові перетворення, включаючи і сферу бюджетних відносин.

Одним з найактуальніших питань, що стосується бюджетних відносин, є питання розподілу бюджетних коштів між загальнодержавним та місцевими рівнями. Нині за традицією, успадкованою від минулих часів, зберігається порівняно високий рівень централізації бюджетних ресурсів. Серед місцевих рад досить поширена думка про формування бюджету "знизу".

Проблеми, що виникають у бюджетній системі України, не є чимось привнесеним ззовні, вони характерні саме для України з її особливою ментальністю. Цим пояснюється хронічне неприйняття будь-яких шаблонів або теорій. Напрацювання будь-яких наукових концепцій щодо векторів соціально-економічного розвитку обов'язково повинні мати історичне підґрунтя. Втрачене протягом століть відчуття власної держави в сучасних умовах проявляється в нерозумінні значення мови корінного населення, захопленні чужорідними цінностями, які генетично нам не властиві. У соціально-економічній сфері це реалізується в захопленні товарами іноземного походження, витворами мистецтва, досягненнями культури. Загалом тут нічого загрозливого немає — на досягненнях інших цивілізацій можлива розбудова свого власного, але за умови — закордонне дійсно краще [5, ст.49].

Отже, визначаючи напрямки розвитку бюджетної системи, обов'язково потрібно враховувати національні риси.

Також важливим є усвідомлення того, що бюджетна система є складовою фінансової, тому має бути відповідна координація. Так, проблеми бюджетної системи неможливо ефективно вирішувати, не розв'язавши податкові, банківські, інвестиційні, митні проблеми.

Отже, як би не намагались в Україні надати бюджетній системі певної автономності, щодо еволюційного розвитку вона буде зазнавати впливу зовнішнього середовища як в Україні, так і за її межами. Звідси можна зробити висновок, що вивчення бюджетних процесів у країнах — сусідах України, країнах — членах ЄС є необхідним для визначення векторів розвитку бюджетної системи.

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним та місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи та фінансової політики держави взагалі.

Зміни в економіці, керівництві господарством держави і зміни у структурі і функціях державної влади та управління стосуються і бюджетної системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню структуру.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією. В ній та в Законі про бюджетні права закріплюються права держави та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.

Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку [3, ст.60]. Вона бере свій початок у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом держав Європи. Була загальновійськова казна , до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачались на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для престарілих воїнів, дипломатичних місій тощо.

Був період, коли робились спроби створити власну бюджетну систему. Це 1918-1922 рр. Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свого існування, а потім більшовицький уряд спробували оволодіти бюджетним процесом, але ці спроби з різних причин не мали успіху.

Утворення СРСР і прийняття Конституції Союзу РСР передбачало створення єдиного бюджету, до складу якого включались бюджети союзних республік. Основні положення Конституції були конкретизовані в законодавчих і підзаконних актах. Зміст бюджетного законодавства можна звести до такого:

· єдність бюджетної системи, централізація податкового законодавства у відані союзних органів і регламентація видатків;

· включення союзних республік до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу.

Бюджетна система Союзу РСР об’єднувала в державному бюджеті: союзний бюджет, бюджет соціального страхування та державні бюджети 15 союзних республік, в склад яких входили республіканські бюджети союзних республік, державні бюджети 20 автономних республік та більше 53 тис. місцевих бюджетів(країв, областей, округів, міст, районів, сільських та селищних Рад).

Така бюджетна система існувала з 1924р., коли державні бюджети союзних республік були вперше законодавчо закріплені Конституцією СРСР. В державному бюджеті на 1924/1925 р. доля державних бюджетів созних республік складала 41,9%, причому, основна частина коштів в державних бюджетах- 69,2% - приходилась на місцеві бюджети. В наступні роки спостерігалась поступова централізація коштів в союзному бюджеті. Наприклад, в 1940 р. на частку союзного бюджету приходилось 75,8% ресурсів державного бюджету країни.

В умовах Союзу державний бюджет України виконував підпорядковану роль у розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і різними соціальними групами населення на територіх України, а також між територіями всередині республіки.

При формуванні державного бюджету СРСР на 1989 та 1990рр. були офіційно оприлюднені суми дефіциту бюджету. Відбувся розподіл дефіциту бюджету між союзним та республіканськими рівнями.

Основним регулюючим джерелом в ці роки залишався податок з обороту, нормативи відрахування якого в бюджети союзних республік були визначені диференційовано від 61,4 % до 100 %. В бюджети союзних республік відраховувалось в 1990 р. 20 % платежів із прибутку підприємств союзного підпорядкування, в розмірі 50 % був встановлений норматив відрахувань в бюджети союзних республік від прибуткового податку з населення.

Суттєвою особливістю формування бюджетів на 1991р. був розвиток принципово нових фінансових взаємостосунків між центром та суверенними державами, між суверенними і автономними республіками та місцевими Радами народних депутатів. Так бюджетна система стала включати окремо союзний бюджет, самостійні республіканські (суверенних і автономних республік) та місцеві бюджети [2, ст.28].

В 1991р. були повністю передані в бюджет такі найважливіші податки, як податок з обороту та державні податки з населення. Замість цих податків республіками передавалась в союзний бюджет фіксована сума коштів на покриття видатків на народне господарство та на здійснення загальнонаціональних програм. Хоча затверджені бюджетні показники не були виконані із-за недотримання республіками своїх фінансових зобов’язань.

Таким чином, в 1991р. практично було ліквідовано єдину бюджетну систему країни, яка розпалась більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. В результаті загальнодержавний грошовий фонд був поділений за сферами ведення Союзу РСР та суверенних республік.

В Україні ще в 1990р. був прийнятий закон Української РСР “Про бюджетну систему Української РСР”, який визначив основи організації бюджетної системи України. Згідно цього закону фінансові ресурси України були поділені на кошти державного бюджету (республіканського бюджету), бюджетів місцевих Рад народних депутатів, позабюджетних фондів та інших фінансових ресурсів. В цьому законі були відображені питання формування та виконання державного та місцевих бюджетів, розгляд, затвердження, виконання бюджетів різних рівнів бюджетної системи.

З урахуванням змін, що відбулися в політичному устрої України за 1991-1995рр., а також в бюджетній політиці та бюджетному механізмі, в 1995р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону “Про бюджетну систему України”, де наведено більш чітке визначення бюджетної системи, її складових частин, детальніше регламентовано бюджетний процес, здійснено розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної системи України.

Як незалежна держава Україна склала проект державного бюджету тільки на 1992р. Через нього перерозподілялося більше ніж 60% національного доходу і 70% фінансових ресурсів держави, він був зведений з дефіцитом менше, ніж 3% доходів [7, ст.91].

Таким чином, становлення бюджетної системи має досить тривалу історію, завдяки якій є можливість простежити за роллю держави в розподільчих процесах та місце безпосередньо бюджету в соціально-економічних процесах.

Висновок

Тож можна зробити висновки, що: розвитку місцевих бюджетів України передував складний процес формування фінансової системи України, яка тривалий час була поневолена іншими державами, в останні часи Російською імперією та СРСР; були історично сприятливі періоди (Козацька доба), коли Україна на деякий час отримувала певний ступінь незалежності, яка була платформою для становлення бюджетної системи, були не тривалі; з набуттям незалежності Україна почала формувати власну економічну систему, що безумовно стало визначним кроком. Але ці процеси відбувались за умов вимушеного прискорення, більшість законодавчих актів та здійснення по ним були не ефективними, фінансова система не позбавилась рис притаманних командно-адміністративній економіці, що не найліпшим чином сприяло розвитку місцевих бюджетів.

Розрахункова частина

ЗАДАЧА 1. Розрахувати видатки дитячого садка на харчування за таких даних: число груп — 11, у тому числі ясельних — 5; число дітей — 251, у тому числі ясельного віку — 101; середнє число днів перебування однієї дитини в рік – 281; норма харчування в день на одну дитину з 12-годинним перебуванням у садку: дошкільника — 2,83 грн., ясельника — 2,78 грн. Додаткове харчування в літню пору — із розрахунку 1,76 грн. на 1 діто-день. Всього у літню пору діто-днів – 12 001.

Крім того, визначити джерела фінансування і суму асигнувань із бюджету на рік по дитячому садку, якщо середня плата батьків на рік за дитину складає - 133 грн. і вона становить 10 % усіх надходжень на утримання дитячого садка.

Розв’язання:

1) Визначаємо видатки дитячого садка на харчування:

- для дошкільника: 150*281*2,83 = 119284,5 (грн.)

- для ясельника: 101*281*2,78 = 78899,18 (грн.)

В т. ч. додаткове харчування: 12001*1,76 = 21121,76 (грн.)

Отже, витрати дитячого садка: 119284,5+78899,18+21121,76 = 219305,44 (грн.)

2) Визначаємо джерела фінансування: 133*251 = 33383 (грн.)

3) Визначаємо загальну суму фінансування:

33383 – 10%

Х – 100%

Звідси, Х = 33383*100%/10% = 333830 (грн.)

4) Визначаємо суму асигнувань з бюджету: 333830-33383 = 300447 (грн.)

Висновок: виходячи із розрахунків можна зробити наступні висновки, - видатки дитячого садка на харчування для дошкільника = 119284,5 грн., а для ясельника - 78899,18 грн. Враховане додаткове харчування становить 21121,76 грн. і витрати дитячого садка склали 219305,44 грн.

Джерела фінансування = 33383 грн., а загальна сума фінансування - 333830 грн. Сума асигнувань з бюджету на рік по дитячому садку становила 300447 грн.

ЗАДАЧА 2. Визначити загальний розмір житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату природного газу, спожитого на індивідуальне опалення, та житлово-комунальні послуги в опалювальний та неопалювальний періоди, якщо у приватному будинку прописано три особи, середньомісячний сукупний доход — 210,1 грн.. Місячний розмір плати за спожиту електроенергію — 8,2 грн., за водопостачання — 1,34 грн., будинок опалювальною площею 80,1 кв.м, крім котла для опалення обладнано газовою плитою та водонагрівачем, газовий лічильник відсутній, кінець опалювального періоду — 1 травня, житлова субсидія призначається при зверненні в опалювальний період (грудень). Норма опалювальної площі на трьох прописаних на місяць — 73,6 кв.м, норма споживання газу на одного прописаного за користування газовою плитою та водонагрівачем в місяць — 23,7 куб.м, норма споживання газу на 1 кв.м опалювальної площі в місяць — 11,1 куб.м, вартість 1 куб.м газу для приміщень без газових лічильників — 0,23 грн.

Розрахунок здійснити за такою формою і в такій послідовності:

1. Розрахунок загального розміру субсидії на опалювальний період:

Обов’язкова частка плати в межах норм споживання, в грн.	31,52
Норма споживання газу на місяць, в куб.м	889,11
Вартість газу в межах норм споживання, в грн.	204,5
Загальний місячний розмір плати за житлово-комунальні послуги, в грн.	214,04
Загальний розмір житлової субсидії, в грн.	182,52

2. Розрахунок розміру субсидії на кожний вид послуг в опалювальний період:

Вид послуг	Місячний розмір плати в межах норм користування на опалювальний період	Обов’язкова частка плати в межах норм споживання	Розмір призначеної субсидії
	грн.	%	грн.	грн.
Газопостачання	204,5	95,54	30,12	174,38
Водопостачання	8,2	3,83	1,21	6,99
Електроенергія	1,34	0,63	0,19	1,14
УСЬОГО	214,04		31,52	182,52

3. Розрахунок загального розміру субсидії на неопалювальний період:

Обов’язкова частка плати в межах норм споживання, в грн.	31,52
Норма споживання газу на місяць, в куб.м	72,18
Вартість газу в межах норм споживання, в грн.	16,60
Загальний місячний розмір плати за житлово-комунальні послуги, в грн.	26,14
Загальний розмір субсидії на неопалювальний період, в грн.	-

Розв’язання:

1. Розрахунок загального розміру субсидії на опалювальний період:

1) Обов’язкова частка плати в межах норм споживання: 210,1*0,15 = 31,52 (грн.)

2) Норма споживання газу на місяць: 11,1*80,1 = 889,11 (куб.м.)

3) Вартість газу в межах норм споживання: 889,11*0,23 = 204,5 (грн.)

4) Загальний місячний розмір плати за житлово-комунальні послуги: 204,5+8,2+1,34 = 214,04 (грн.)

5) Загальний розмір житлової субсидії: 214,04-31,52 = 182,52 (грн.)

2. Розрахунок розміру субсидії на кожний вид послуг в опалювальний період:

1) Місячний розмір плати в межах норм користування на опалювальний період:

- Газопостачання: 204,5/214,04*100% = 95,54%

- Водопостачання: 8,2/214,04*100% = 3,83%

- Електроенергія: 1,34/214,04*100% = 0,63%

2) Обов’язкова частка плати в межах норм споживання:

- Газопостачання: 204,5*31,52/214,04 = 30,12 (грн.)

- Водопостачання: 8,2*31,52/214,04 = 1,21 (грн.)

- Електроенергія: 1,34*31,52/214,04 = 0,19 (грн.)

3) Розмір призначеної субсидії:

- Газопостачання: 204,5*182,52/214,04 = 174,38 (грн.)

- Водопостачання: 8,2*182,52/214,04 = 6,99 (грн.)

- Електроенергія: 1,34*182,52/214,04 = 1,14 (грн.)

3. Розрахунок загального розміру субсидії на неопалювальний період:

1) Норма споживання газу на місяць: 889,11-(73,6*11,1) = 72,18 (куб.м.)

2) Вартість газу в межах норм споживання: 72,18*0,23 = 16,60 (грн.)

3) Загальний місячний розмір плати за житлово-комунальні послуги: 16,60+8,2+1,34 = 26,14 (грн.)

4) Загальний розмір субсидії на неопалювальний період: субсидія не надається.

Висновок:

· розрахувавши загальний розмір субсидії на опалювальний період становив 182,52 грн.;

· розмір субсидії на кожний вид послуг в опалювальний період склав: на газопостачання - 174,38 грн., на водопостачання - 6,99 грн. і електроенергію – 1,14 грн.;

· загальний розмір субсидії на неопалювальний період не надається.

Список використаної літератури:

1. Будяченко А.С. «Історичні аспекти еволюції бюджетної системи України»// Фінанси України. 2008р.- № 6, [ст.139].

2. Булдакова С.О., Василенко А.І., Єрмоленко К.В., Огонь Ц.Г./ «Бюджетна система України», За редакції Булгакової С.О.- К.: Київський нац. торгов. -економ. ун-т, 2006, [ст.28].

3. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2007р., [ст.60].

4. Ісмаїлов А. Б. Бюджетний процес та напрямки його удосконалення // Фінанси України. – 2008. - №8, [ст.26].

5. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2009, [ст.49].

6. Чугунов І. Бюджет України у складі бюджетної системи Росії в кінці XIX- на початку XX століття // Економіка України. – 2010. - № 11, [ст.78].

7. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2006, [ст.91].