Вибір та використання вірусних вакцин

Лекція №10

ТЕМА „ВІРУСНІ ВАКЦИНИ”

1 покоління		Живі = ослаблені =атенуйовані		Корпускулярні вакцини, цілісні клітини збудників.
2 покоління		Хімічні вакцини, анатоксини		Окремі фракції збудників або їх метаболіти
3 покоління		Векторна Генно-інженерна Делеційна (маркерна) Прокапсидна		Рекомбінантні вакцини. Препарати, створені методами генної інженерії, мікроорганізми з додатковими нетрадиційними генами
4 покоління		Синтетичні пептидні Плазмідні ДНК-вакцини		Окремі речовини збудника або їх генетичні попередники, молекулярні „мішені” для імунної системи тварини або людини

 

У вакцинах всіх типів та всіх поколінь може знаходитись різна кількість:

· клітин збудників певних видів

· сероваріантів збудника одного виду

· антигенів.

Тому за даною ознакою вакцини поділяють на

· моновакцини (моновалентні?). Один збудник, в якому найчастіше міститься набір антигенів. 1 антиген ( у певних типах вакцин 3або 4 покоління).

· дивакцини. В препараті – 2 збудника;

· полівакцини (полівалентні?). В таких препаратах можуть знаходитись збудники різних хвороб, набір сироварів одного збудника (лептоспіроз, сальмонельоз) або набір антигенів різних збудників ( вакцини 3, 4 покоління).

ВІРУСНІ ВАКЦИНИ

Субодиничні або молекулярні вакцини
Спліт-вакцини	Синтетичні вакцини	Генноінженерні вакцини
Накопичення вірусу в природній системі, виділення та очистка його окремих речовин	Хімічний синтез вірусних антигенів	1. Мікробіологічний синтез вірусних антигенів 2. Рекомбінантні вакцини
Виділення та очищення ключових антигенів складних вірусів – глікопротеїнів суперкапсиду (пепломерів) – без втрати їх біологічних властивостей	Синтез певної амінокислотної послідовності – антигенної детермінантк вірусного білка.	1 варіант Штучно зроблені гени додають до геному мікробів (E.coli, Bac.subtilis, Sacch.cerevisiae) для продукції вірусних білків 2 варіант. Введення в геном великих вірусів (поксвіруси) додаткових генів, притаманих вірусам інших родин
1. Обробка вірусного матеріалу: ферменти, солі жовчних кислот, луги, органічні розчиники, детергенти (додецилсульфат Na, тетрадециламмоній бромід, дезоксихолат Na, трітон, твін) 2. Ультрафільрація або гель-фільтрація, або діаліз. Вірусні пепломери екстрагують без денатурації, а потім їх молекули об’єднуються в мультімерні агрегати.	1. Розшифровка складу вірусних антигенних детермінант. Ідеальний варіант – декілька коротких пептидів (5-7 амінокислот), 2. Синтез поліпептиду. 3. З’єднання синтезованого петиду з білками-імуномодуляторами (альбумін сироватки, тиреоглобулін, гемоцианін)	Мікробний синтез 1. На основі фрагмента нуклеїнової кислоти віруса будується плазіда. 2. Її включають в бактеріальну або дріжджову клітину. 3. Мікроорганізм починає синтезувати і виділяти в середовище білки, до складу яких входять епітопи вірусних антигенів в кількості декілька млн. молекулбілка на 1 мікробну клітину	Рекомбінантні вакцини 1. В геном вірусу осповакцини вводять чужорідні гени від одного або декількох вірусів (гепатит В, герпес, сказ, грип коней) 2. Щеплення шляхом скаріфікації або підшкірного введення призводить до появи імунітету проти всіх вірусів, інформація про які є в геномі основного носія.
+Відсутність побічних реакцій, швидка і сильна імуннна відповідт, неможливість виникнення інфекції, довгі строки зберігання.	+Безпечне виробництво (без вірусу),довгі строки зберігання, не потрібна очистка препарату.	+Можливість створення полівалентних вакцин. Безпечне виробництво, мінімальна очистка.
-Висока ціна препарату	-Детальнаіформація про послідовність амінокислот епітопа АГ (причина високої або низької імуногенності)	- Конструювання та вбудовувня чужорідних генів – складний процес.
Грип, кір, сказ, хвороба Ауески, інфекційний рінотрахеїт	Ящур, полімієліт, герпес, сказ, гепатит А, грип	Ящур, гепатит В, грип

 

Імуногенність інактивованих та молекулярних вакцин підвищують, використовуючи ад’юванти (речовини різної хімічної природи, неантигени, в поєднанні з АГ призводять до кращої імунної відповіді) або імуностимулятори.

 

Традиційні вірусологічні ад’юванти
Гідроксид алюмінію	Ліпідні везикули (ліпосоми)	Маслянийад’ювант Фрейндта
Добре адсорбує вірусні білки	Вбудовування вірусних білків в ліпосому призводить до їх концентрації в місці введення, повільному вивільненню в макроорганізм.	1. Мінеральне масло+ емульгатор (неповний ад’ювант) 2. Мінеральне масло + емульгатор + мікобактерії (повний ад’ювант)

 

Одним з найкращих імуностимуляторів є речовина клітинних стінок грамнегативних бактерій – мурамова кислота та отриманий на її основі синтетичний препарат мурамілпептид. Ця речовина нетоксична, не викликає підвищення температури (не пірогенна), не канцерогенна, стимулює секрецію активних речовин у макрофагів, збільшує вироблення інтерферону в макроорганізмі.

Вибір та використання вірусних вакцин

Вірусні вакцини найкраще діють, якщо потрапляють до організму тварини шляхом аналогічним природному зараженню. Розроблені методи імунізації, які дозволяють ефективно захищати тварину при респіраторних хворобах:

· ньюкаслсьа хвороба та інфекційний бронхіт птиці – аерозольна вацинація;

· рінотрахеїтабо парагрип ВРХ – інтраназальна.

Проблеми виникають, при пероральному введенні вакцин, особливо ослаблених (живих). Причиною цього є дія травних ферментів шлунково-кишкового тракту, дія імуноглобулінів в кишечних секретах та інші фактори. Інактивовані вакцини завжди вводять парентерально.

 

 

Вибір вакцини	Технологія ведення тваринництва
Епізоотична ситуація серед тварин, яка залежить від вірулентності збудника та ступеня розповсюдження інфекції
Зручність при введенні вакцини
Забезпечення тривалого імунітету