Тема: Якісна оцінка матеріалів аерофотознімання

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

 

Оцінка матеріалів аерофотознімків проводиться за їх фотограмметричними і фотографічними якостями. Фотограмметрична якість аерознімків встановлюється за степеню повздовжніх і поперечних перекрить, а саме: прямолінійності маршрутів, різномасштабності і інших показників. Фотографічна якість – за якістю чіткості, детальності, контрастності зображення предметів, наявності пошкоджень і інших фотографічних дефектів контактних відбитків. В основному оцінка якості може бути проведена, як в технічному відношенні, тобто дотримання точності наступного фотограмметричного процесу і складання карт лісів, так і у відношенні фотографічної якості аерознімків, в тому числі придатності їх для лісового дешифрування. Як правило, аерознімальні роботи здаються, приймаються і оцінюються по трапеціях міжнародної розграфи ( масштаб 1:100000 або більше).

Трапеція рахується повністю зайнятою, якщо знімальні маршрути покривають знімками всю її площу без розривів, продовжуються за її рамками в ту чи іншу сторони не менше, чим на один базис фотографування і виходять за межі рамок, паралельних знімальних маршрутів, не менше чим на чверть ширини маршруту.

У всіх виробництвах, де використовуються аерознімки, накидний монтаж являється однією із перших необхідних робіт, які дають можливість встановити границі знятого району, одержати уяву про повноту виконання аерофотознімальнні роботи.

Напрям польоту прийнято із заходу на схід та з сходу на захід.

 

Оцінка величини повздовжнього перекриття.

Для визначення процента перекриття використовують монтажну лінійку, яка являє собою міліметровий папір шириною 1см, а довжиною чуть більше ( 3-5 см) сторони аерофотознімка. На ній нанесено штрихи ( 0-100%), відстань між якими відповідає величині перекриття в процентах (%). Для того, щоб визначити величину повздовжнього перекриття, необхідно на перший знімок накласти наступний так, щоб контури ситуації наступного знімка співпадали ідентично із контурами першого. Пізніше монтажну лінійку із відміткою 100% змістити із краєм першого аерознімка, а по краю другого перекриваючого його знімка роблять по лінійці розрахунок, тобто точка перетину лінійки із краєм перекриваючого аерофотознімка покаже перекриття в процентах. Виміри на знімках краще проводити в центральних частинах (Рис.1 і 2).

 

Рис.1. Розрахунок монтажної лінійки Рис.2. Визначення процента повздовжнього перекриття

 

Оцінка величини поперечного перекриття.

Поперечне перекриття між прилеглими маршрутами встановлюється не тільки для того, щоб уникнути розривів між знімками, але із метою забезпечити вибір точок для трансформування аерознімків, які зв'язують висотні точки вздовж маршруту висотних фотограмметричних ходів. Величина поперечного перекриття повинна становити не менше 25-30%.

Оцінка поперечного перекриття проводиться при накидному монтажі тої самої лінійки, що і повздовжнього. Перекриття між маршрутами виміряється в трьох, чотирьох місцях маршруту: посередині першого, середнього і останнього аерознімка. Техніка заміру та сама, що і при проведені повздовжнього перекриття. (Рис.3).

Рис.3. Визначення проценту поперечного перекриття.

 

Визначення різномаштабності аерознімків в повздовжньому та поперечному напрямках.

Різномасштабність знімків виникає із-за:

ü зміни висоти польоту;

ü рельєфу місцевості;

ü відхилення оптичної осі фотоапарату від вертикалі.

Якщо визначати різномасштабність шляхом виміру між ідентичними точками, які розміщенні вздовж зони перекриття перпендикулярно лінії базису. то в таких випадках вплив рельєфу на різномасштабність знімків буде виключено.

Ідентичні точки необхідно вибирати посередині зони повздовжнього перекриття перпендикулярно базису аерофотозйомки. Це необхідно проводити в наступній послідовності: в середині частині перекриття по обидві сторони від базису вибирають на лівому аерофотознімку дві добре видимі контурні точки 1 і 2 із таким розрахунком, щоб лінія, яка з'єднує їх, була приблизно перпендикулярна базису, а точки находились на однаковій відстані від базису. На правому аерофотознімку шукають і відмічають ідентичні їм точки 1і і 2і . Позначивши відстань між точками лівого аерофотознімка через l1, а правого – через l2, процент різномасштабності знаходимо за формулою:

де,

l1 – відстань між відрізками першого аерофотознімка, см;

l2 – відстань між відрізками другого аерофотознімка, см.

Різномасштабність між маршрутами визначається також замірами відрізків між ідентичними точками в середині зони поперечного перекриття одного маршруту другим через кожних 5 аерофотознімків. процент різномасштабності визначається так само, як і в повздовжньому напрямку. (Рис. 4 і 5).

 
Рис.4. Заміри різномасштабності в повздовжньому напрямку. Рис.5. Заміри різномасштабності в поперечному напрямку.

Оцінка непрямолінійності маршрутів та кута зносу літака

Прямолінійність маршруту визначається відношенням стріли пробігу Lk до довжини маршута L. Стрілою прогибу називають відстань від прямої, яка з“єднює головні точки крайних аерофотознімків , до найбільш віддаленої від неї точки аерознімка, що знаходиться посередині маршрута (Рис 5.)

Прямолінійність визначається за формулою:

де,

l – довжина прогину, мм;

L – довжина маршруту (відстань між головними точками крайніх знімків), мм.

Рис.5. Визначення прямолінійності маршруту.

При правильному орієнтуванні камери аерофотоапарата під час аерозйомки одні сторони аерознімка будуть паралельно направлені маршрутам, а інші перпендикулярно. Якщо ж допустити помилку в орієнтуванні його або неправильно врахувати кут зносу, то знімки при монтажі розмістяться під деяким кутом до напряму лінії польоту.

Неправильність базису фотографування сторонам аерознімка визначається по накидному монтажу шляхом визначення кутів, які утворенні повздовжніми сторонами аерознімків і напрямком базису фотографування.

Вимірювання здійснюється за допомогою транспортира, лінійки і трикутника . В маршруті однієї величини проводиться лінія, яка з'єднує центри крайніх аерознімків. Один катет трикутника суміщається з цією лінією. До гіпотенузи прикладається лінійка. Притиснувши лінійку рукою, пересувають трикутник до того положення, коли центр транспортира торкається краю аерознімка. кут непаралельності визначається по транспортиру. (Рис.6.)

Непаралельність бази фотографування сторонам аерознімка не повинна перевищувати 50 .

Рис.6. Визначення непаралельності базису фотографування сторонами аерознімка.

 

Оцінка фотографічної якості аерофотознімків

Фотографічна якість аерофотознімків оцінюється шляхом послідовного їх перегляду і окомірного визначення степені відповідності тим вимогам, які висуваються діючими інструкціями. Основними вимогами до аерофотознімків рахується:

  1. Нормальний відбиток повинен мати достатню і однорідну різкість на всій площі знімка, достатню контрастність зображення, повну пророку затемнених об'єктів при відсутності перетримки освічених місць, порівняно одинаків тон для однорідних об'єктів, добре очевидний перехід від освічених частин предмету до затіненої, добре помітні контури проекції крон і проміжки між ними.
  2. Недотриманий відбиток – має блідо-сірий тон, падаючі тіні виражені слабо, зникають дрібні деталі, особливо в темних місцях. Отримується при недотриманні при експонуванні та друці.
  3. Передержаний відбиток – має загальний темний тон, світлі сторони крони втрачають свій тон, тональність відсутня.
  4. Часткова нерізкість – виникає внаслідок поганого вирівнювання плівки в момент експонування, а також нещільного прилягання паперу до негативу при друці.
  5. Загальна вуаль – відбиток затягнутий якби "сірою вуаллю", виникає із-за того, що не позбулися впливу димки, чи використання старої фотопаперу або проявника.
  6. Бульбашки на відбитках – виникають при друкуванні знімків із-за різних температур розчину і води при промиванні після фіксажу, а також із-за поганої якості основи.
  7. Жовтизна – виникає при поганій промивці після фіксажу.
  8. Білі плями – відображення хмар. Визначається за тим, що краї їх якби просвічуються і конфігурація їх на прилеглих знімках різна.
  9. Темні плями – тіні від хмар. На прилеглих знімках відзначаються різною конфігурацією і щільністю.
  10. Механічні пошкодження – зрив емульсії, плями, подряпини і т.д.
  11. Освітленість від електророзрядів - виражається при швидкому розгортанні аероплівки і на негативі має форму різких штрихів, зірочок і т.д.