За часом леrеневоrо кровотоку

Алергічний риніт

1.Діагноз.. Приклади формулювання діагнозу:
1.Алергічний цілорічний риніт, персистіруючий перебіг, важкий, період загострення. Сенсибілізація до Dermatophagoides pteronyssimus.

2.Алергічний сезонний риніт, середньої тяжкості, період ремісії. Сенсибілізація до пилку берези, вільхи, дуба

Класифікація-

1.По характеру течії

-сезонний

-цілорічний

2.Період

-загострення

-ремісії

3. За перебігом:
-інтермітуючий(Виявляється менше 4 днів в тиждень або менше 4 тижнів)
-персистуючий (Виявляється більше 4 днів в тиждень або більше 4 тижнів)

4. За ступенем тяжкості:
-легкий(Сон не порушений. Повноцінна денна фізична активність, заняття спортом, дозвілля, працездатність і успішність в школі. Симптоми не мають болісного характеру. )
-середньої тяжкості і важкий(Порушення сну, денної фізичної активності, дозвілля. Негативний вплив на працю і навчання. Болісні симптоми (один або декілька).)
2. ДІАГНОСТИКА

1..Клінічні критерії:
- продромальні ознаки: свербіння, чхання, нежить;
- «алергійний салют» – дитина постійно чухає ніс, морщить його;
- «алергійне сяйво» – сині і темні кола навколо очей;
- типові ознаки: значні слизисті або водянисті виділення з носа, утруднене носове дихання, спричинене набряком слизової оболонки;
- можуть бути свербіж повік та сльозотеча; кон’юнктивіт більш типовий для полінозу;
- підвищена чутливість слизової оболонки носа до охолодження, пилу, різких пахощів.

2. Риноскопічні критерії (за даними прямої риноскопії):
- набухання слизової оболонки носової перетинки;
- набряк нижніх і середніх носових раковин;
- слизова оболонка носа блідо-сіра з блакитним відтінком і блискучою поверхнею та мармуровим малюнком; іноді колір слизової оболонки носа блідо-рожевий або синюшний;
- набухлі аденоїдні вегетації (за даними зворотньої риноскопії);
- відсутність судиннозвужувального ефекту адреналіну.

3. Рентгенологічні критерії:
- потовщення слизової оболонки верхньощелепних пазух;
- може бути пристінковий гайморит.

4. Цитологічні критерії (за даними дослідження виділень з носа):
- еозинофілія, базофілія.

5. Додаткові алергологічні критерії:
- гіперчутливость шкіри до тих чи інших алергенів;
- провокаційні алергенні тести;
- підвищення рівня загального IgE у сировотці крові;
- виявлення специфічних IgE до причинно-значущих алергенів у сировотці крові. Більш достовірним є виявлення специфічних IgE безпосередньо у крові з носових раковин.

Обстеження
1· Обов’язкові лабораторні дослідження:
- загальний аналіз крові (при відхиленні від норми дослідження повторювати 1 раз у 10 днів);
- реакція Вассермана (RW), дослідження на ВІЛ-інфекцію;
- загальний аналіз сечі;
- цитологічне дослідження мазків з порожнини носа.
2· Додаткові лабораторні дослідження:
- посів виділень з носа на інфекційну флору;
- біохімічне дослідження крові (білірубін, АЛТ, АСТ, сечовина, глюкоза).
3· Обов’язкові інструментальні дослідження:
- рентгенографія придаткових пазух носа – ППН.
4· Додаткові інструментальні дослідження:
- риноманометрія передня;
- акустична риноманометрія;
- дослідження нюхової чутливості за допомогою «методу смужок».
5· Обов’язкове алергологічне обстеження:
- проведення шкірних тестів з алергенами (скарифікаційні).
6· Додаткове алергологічне обстеження:
- визначення загального сироваткового ІgЕ;
- визначення алергенспецифічних IgЕ у сироватці крові.
7· Обов’язкові консультації фахівців:
- алерголог;
- отоларинголог.

3.ЛІКУВАННЯ

Дотримання гіпоалергенної, елімінаційної дієти, а також з проведення елімінаційних заходів (усунення контактів з хатнім пилом, епідермальними алергенами, лікарськими і харчовими алергенами). Основний принцип медикаментознї терапії алергійного риніту - ступеневий підхід до призначення препаратів залежно від важкості алергійного риніту. У разі легкого варіанту перебігу алергічного риніту застосовують кромони або антигістамінні препарати; у разі середньо-важкого – кромони плюс антигістамінні препарати; у разі важкого перебігу – кортикостероїди топічної дії.

Фармакотерапія алергічного риніту включає :

1.антигістамінні препарати (першого покоління: хлоропірамін (супрастин-, - діти віком від 1 до 12 місяців: 6,25 мг (1/4табл.), 2-3 рази на добу;- діти віком від 1 до 6 років: 8,3 мг (1/3 табл.),2-3 рази на добу;- діти віком від 7 до 14 років: 12,5 мг (1/2 табл.),2-3 рази на добу.Добова доза не повинна перевищувати 2 мг/кг маситіла.10-денними курсами по 1 таблетці 2-3 рази на добу.
другого покоління – кларитин=ЛОРАТАДИН(сироп--Дорослі та діти старше 12 років: 10 мг (2чайні ложки = 10 мл) 1 раз на добу. Діти 2 – 12 років: з масою тіла > 30 кг – 10 мг (2 мірні ложки = 10 мл) 1 раз на добу, з масою тіла 30 кг – 5 мг (1 мірна ложка = 5 мл) 1 раз на добу. Діти 1 – 2 років: 2,5 мг (½ мірної ложки =2,5 мл) 1 раз на добу. Еріус(табл.--дітей старше 12 років призначається по 1 таблетці (5 мг) 1 раз в день,, сироп--дітям понад 12 років призначається 10 мл препарату 1 раз на день. Дітям з 6 до 11 місяців - по 1 мг (2 мл), з 1 року до 5 років - по 1,25 мг (2,5 мл), з 6 до 11 років - по 2,5 мг (5 мл) 1 раз на добу. ;

третього покоління [фексофенадин (телфаст діти віком від 12 років і старше. Рекомендована доза Телфаст® 30 мг становить 60 мг двічі на добу або 180 мг 1 раз на добу, запивається водою. Доза 60 мг 1 раз на добу призначається у якості початкової дози пацієнтам із порушенням функції нирок.Діти віком від 6 до 11 років. Рекомендована доза Телфасту® 30 мг становить 30 мг двічі на добу, запивається водою. Доза 30 мг 1 раз на добу призначається у якості початкової дози пацієнтам дитячого віку з порушенням функції нирок.

2.Антигістамінні системні препарати зі стабілізуючою дією на мембрани мастоцитів; кетотифен(задитен)-- дітям старше 14 років по 1 - 2 мг кетотифену 2 рази на добу. Дітям від 6 місяців до 3-х років препарат призначають 2 рази на добу по 0,0125 мг кетотифену на 1 кгмаси тіла. Дітям старше 3-х років препарат призначають 2 рази на добу по 0,025мг кетотифену на 1 кг маси тіла. тривалим курсом, до 3 міс.

3.кромони (кромоглін(дiтям віком старше 5 рокiв призначають по 1 впорскуванню (2,8 мг) у кожний носовий хiд 4 рази на добу.)) терміном до 3-6 міс.

4.кортикостероїди топічної дії (беконазе( інтраназально--дітей старше 12 років - 200 мкг (2 інгаляції, при цьому першу інгаляцію слід направити у верхню, а другу - в нижню частину носового ходу) 2 рази на день у кожний носовий хід або 100 мкг на кожен носовий хід 3 -4 рази на день; максимальна добова доза - 1 мг на добу. Дітям 6-12 років - по 42-50 мкг (1 дозоване розпорошення) у кожний носовий хід 3-4 рази на добу. Загальна добова доза - 252-400 мкг, максимальна - 500 мкг), флексоназе, назонекс).

 

ВВС

1. Приклад діагнозу: Вроджена вада серця, відкрита аортальна протока, фаза адаптації, з вираженими порушеннями серцевої гемодинаміки, НК ІІА ступеня.

За часом леrеневоrо кровотоку

1.Вади із перевантаженням малого кола кровообігу (неціанотичні вади)

Дефект міжпередсердної перегородки (ДМПП)

Дефект міжшлуночкової перегородки (ДМШП)

Відкрита артеріальна протока (ВАП)

2.Вади із збідненням малого кола кровообігу (ціанотичні вади)

Ізольований стеноз легеневої артерії (ІСЛА)

Тетрада Фалло (ТФ)

Транспозиція магістральних судин (ТМС)

3.Вади з нормальним легеневим кровотоком (обструктивні вади)

Стеноз аорти (СА)

Коарктація аорти (КА)