Логінов Володимир Іванович
Глущенко как советский разведчик
Живя в Берлине и Париже, Глущенко с 1926 года начал сотрудничать с советской разведкой. При его жизни о работе на СССР никто из знакомых и коллег по творчеству не знал. Он был одним из тех, кто заблаговременно (в январе 1940) проинформировал советское правительство о готовящемся нападении фашистской Германии. Эту информацию он получил во время выставки народного творчества СССР в Берлине, на которой он был организатором.
Кириленко Микола Аверіянович
Присязі вірним свято був він,
Потрапивши в оточення в бою,
Він висадив останньою гранатою
Себе, але не здався ворогу.
Той бій запам'ятався міцно всім,
Бійці йшли тільки уперед.
Земляк Микола Кириленко -
Він в нашій пам'яті живе.
Народився в 1923 році в місті Біла Церква Київської області в родині робітника. За національністю українець. Освіта середня. Член I ВЛКСМ. У Радянській Армії з 1941 року.
У боях Великої Вітчизняної війни з 1943 року.
Автоматник танково-десантної рти моторизованого батальйону автоматників 20-ї гвардійської Червонопрапорної танкової бригади (2-й танковий корпус, 8-а гвардійська армія, 1-й Білоруський фронт). 19 червня 1944 року 20-а гвардійська Червонопрапорна танкова бригада отримала наказ - прорвати оборону ворога і оволодіти містом Седлен. Це був один з головних оборонних пунктів ворога на підступах до Варшави. Кілька днів тривали запеклі й жорстокі бої. Прорвавши оборону противника, рота автоматників кинулася до міста Седлен. В ході бою комсомолець, рядовий Кириленко помітив, як прямо у фланг роти рухається важкий танк противника. Коли танк наблизився, Кириленко метнув у нього дві протитанкові гранати. Танк загорівся. Екіпаж хотів було вискочити, але влучно кинута граната, а потім автоматна черга бійця знищили фашистів.
У цей час над головою Кириленка засвистіли кулі. Озирнувшись, солдат побачив у невеликого куща знаряддя противника. Звідти строчили ворожі автоматники. У розпал поєдинку Кириленко був поранений в руку. Фашисти оточили відважного бійця і запропонували здатися. Але Кириленко відповідав вогнем. А коли скінчилися набої, станньою гранатою він підірвав себе і оточивших його гітлерівців. Це сталося 24 липня 1944 року в бою за місто Радзинь (Радзинь, Підляськи, Почипа, Польща).
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за беззавітну мужність, виявлену в боях, рядовому Кириленко присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна.
М.А. Кириленко навічно зарахований у списки першої роти 20-ї гвардійської Червонопрапорної Седлецької танкової бригади.
Похований у місті Седлець (Польща). Ім'ям Героя названа одна з вулиць в місті Біла Церква.
Логінов Володимир Іванович
Бої, марш-кидки, переправи
Не злічити всіх фронтових доріг
На бій нещадний і правий
Комбат вів солдат на прорив.
Бився комбат вдень і вночі.
Девіз його доблесть і честь.
І в нашому місті над Россю
З його іменем вулиця є.
Народився 15 вересня 1923 року в місті Біла Церква Київської області в родині робітника. За національністю українець. Член КПРС з 1943 року. Закінчив середню школу. У Радянській Армії з липня 1941 року. У 1942 році закінчив Омське військове піхотне училище.
Учасник Великої Вітчизняної війни з жовтня 1943 року. Командир роти 110-го гвардійського стрілецького полку (38-а гвардійська стрілецька дивізія (70-а армія, 1-й Білоруський фронт)). Гвардії старший лейтенант Логінов в наступальних боях у серпні 1944 року, діючи в авангарді полку, першим форсував річку Західний Буг південний захід від міста Брест. У сіл Новосюдки і Яблучна (27 км північніше міста Влодава, Польща) рота оволоділа плацдармом, при відображенні 4-х контратак знищила понад сотні і полонила 38 гітлерівців. Логінов особисто захопив у полон 4-х солдатів та офіцера. При переслідуванні ворога, коли у шосе Брест-Варшава дві роти полку виявилися відрізаними, взяв командування на себе. За день боїв роти знищили до двохсот гітлерівців і багато техніки. Вивів роти з невеликими втратами на з'єднання з полком.
За героїзм і вміле керування боєм при форсуванні і утриманні плацдарму на річці Західний Буг Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року гвардії старшому лейтенанту Логінову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
У 1953 році закінчив військову академію ім. М.В. Фрунзе, а в 1963 році - військову академію Генерального штабу. З 1964 року полковник Логінов - у відставці. Проживав у Москві. Трагічно загинув 27 квітня 1966 року. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної Війни 1-й ступеня, Червоної Зірки, медалями.
Ім'я В.І. Логінова носить школа №1, в якій він вчився з 1931 по 1941 рр., і одна з вулиць міста Біла Церква.