Структура КРМ, приблизний обсяг окремих структурних одиниць
Таблиця 4.1
| Назва структурної одиниці КРМ | Кількість сторінок |
| Титульний аркуш | |
| Завдання на КРМ | |
| Анотація | |
| Зміст | 1-2 |
| Перелік умовних позначень | 1-2 |
| Вступ | 2-5 |
| Основна частина | 70-90 |
| Комп’ютерна обробка інформації | 5-7 |
| Висновки | 1-3 |
| Список використаних джерел | 2-5 |
| Додатки | без обмежень |
4.3. Вимоги до змісту
4. 3. 1. Т и т у л ь н и й а р к у ш.Титульний аркуш(форма 5) КВР містить найменування вищого навчального закладу, де виконана дисертація; назву кафедри, прізвище, ім'я, по батькові автора; індекс УДК; назву КВР; шифр і найменування спеціальності; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника і (або) консультанта; місто і рік (додаток А).
На титульному аркуші обов'язково зазначається "На правах рукопису.
4. 3. 2. З а в д а н н я н а К Р М оформлюють на стандартному бланку, який видається на кафедрі. Зразок оформлення завдання наведено в додатку Б.
4. 3. 3. А н о т а ц і я. Короткі (до одної тисячі друкованих знаків кожна) анотації українською та англійською мовами. Анотації повинні містити стислу інформацію про основні ідеї та висновки КРМ і бути ідентичними за змістом.
Анотації складаються за формою, яка має такий зміст:
прізвище та ініціали здобувача;
назва КРМ;
вид роботи (рукопис);
спеціальність (шифр і назва);
установа, де відбудеться захист;
місто, рік;
основні ідеї, результати та висновки КРМ.
Викладення матеріалу в анотації повинно бути стислим і точним. Належить використовувати синтаксичні конструкції, притаманні мові ділових документів, уникати складних граматичних зворотів. Необхідно використовувати стандартизовану термінологію, уникати маловідомих термінів і символів.
Після кожної анотації наводять ключові слова відповідною мовою. Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відображувати поза контекстом основний зміст наукової праці. Загальна кількість ключових слів повинна бути не меншою трьох і не більшою десяти.
Ключові слова подають у називному відмінку, друкують в рядок, через кому.
Зразок оформлення анотації наведено в додатку В.
4. 3. 4. З м і с т. Зміст подають на початку КРМ. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел та ін.
4. 3. 5. П е р е л і к у м о в н и х п о з н а ч е н ь, с и м в о л і в, о д и н и ц ь, с к о р о ч е н ь і т е р м і н і в. Якщо в КРМ вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в КРМ у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.
Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа - їх детальну розшифровку.
Наприклад:
АС – акустична система
БЖ – блок живлення
Якщо в КРМ спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а іх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.
4. 3. 6. В с т у п. Розкриває сутність і стан наукової проблеми (задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обгрунтування необхідності проведення дослідження.
Далі подають загальну характеристику КРМ в рекомендованій нижче послідовності.
А к т у а л ь н і с т ь т е м и. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.
З в' я з о к р о б о т и з н а у к о в и м и п р о г р а м а м и,
п л а н а м и, т е м а м и. Коротко викладають зв'язок вибраного напрямку досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами та програмами.
М е т а і з а д а ч і д о с л і д ж е н н я. Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.
Н а у к о в а н о в и з н а о д е р ж а н и х р е з у л ь т а т і в. Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).
П р а к т и ч н е з н а ч е н н я о д е р ж а н и х р е з у л ь т а т і в. В КРМ, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в КРМ, що має прикладне значення, – відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання.
О с о б и с т и й в н е с о к. У випадку використання в КРМ ідей або розробок, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у КРМ з обов'язковим зазначенням конкретного особистого внеску в ці праці або розробки.
А п р о б а ц і я р е з у л ь т а т і в К Р М. Вказується, на яких наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднено результати досліджень, що включені до КРМ.
П у б л і к а ц і ї. Вказують, у скількох монографіях, статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані результати КРМ.
4.4. Основна частина
Основна частина КРМ складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обгрунтуванням застосованих методів досліджень. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.
В розділах основної частини подають:
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ СТАНУ ПРОБЛЕМИ.
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ТА основнІ методИ досліджень.
РОЗДІЛ 3. експериментальнА частинА і методикА досліджень;
РОЗДІЛ 4. аналіз і узагальнення результатів досліджень.
4. 4. 1. А н а лі з с т а н у п р о б л е м и. Магістрант робить огляд літературних та інших джерел інформації, окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, він повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.
4. 4. 2. З а г а л ь н а м е т о д и к а т а о с н о в н і м е т о д и
д о с л і д ж е н ь В другому розділі, як правило, обгрунтовують вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення задач і іх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення дисертаційних досліджень. В теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних - принципи дії і характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань.
4. 4. 3. Е к с п е р и м е н т а л ь н а ч а с т и н а т а м е т о д и к а. У цьому розділі магістрант з вичерпною повнотою описує проведені експерименти, використані методи і викладає результати власних досліджень з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми.
4. 4. 4. А н а л і з і у з а г а л ь н е н н я р е з у л ь т а т і в. Магістрант повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обгрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.
Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеі, чітко визначеній автором.
4.5. Комп’ютерна обробка інформації
Ці дані не потрібно оформлювати у вигляді окремого підрозділу. Висновок про вміння магістранта використовувати комп’ютерну техніку для виконання КРМ робить спеціаліст з відповідною кваліфікацією і, після перегляду роботи та плакатів, ставить свій підпис у графі „Консультант” завдання на КРМ (додаток Б)
Наприклад:
6. Консультантироботи, із зазначенням розділів проекту, що стосуються їх
| Розділ | Консультант | Підпис, дата | |
| Завдання видав | Завдання прийняв | ||
| Комп’ютерні розрахунки | доц. Мацюк О.В. | ||
4.6. Висновки
Викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в КРМ, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки і практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. В першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої в КРМ наукової проблеми (задачі), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв'язаннями. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обгрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо іх використання.
4.7. Список використаних джерел
Список використаних джерел слід розміщувати в порядку згадування джерел у тексті за іх наскрізною нумерацією.
4.8. Додатки
За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття КРМ:
- проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;
- таблиці допоміжних цифрових даних;
- протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;
- інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання дисертаційної роботи;
- ілюстрації допоміжного характеру.
ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КРМ
5.1. Загальні вимоги
КРМ друкують машинописним способом або за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через півтора міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використати папір форматів у межах від 203х288 до 210х297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.
Обсяг КРМ повинен складати не менше 90 сторінок (формат А4) рукописного тексту.
Текст КРМ необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів:
- лівий – не менше 20 мм;
- правий – не менше 10 мм;
- верхній – не менше 20 мм;
- нижній – не менше 20 мм.
Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка - чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту КРМ повинна бути однаковою.
Вписувати в текст КРМ окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання КРМ, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом.
Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок КРМ і розміщують, як правило, в додатках.
Текст основної частини КРМ поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.
Заголовки структурних частин КРМ "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту.
Кожну структурну частину КРМ треба починати з нової сторінки.
Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного підступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.
Приклад1:
4.1. Загальні вимоги
Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.
Приклад2:
4. 1. 1. О ф о р м л е н н я т е к с т о в о ї ч а с т и н и.
Відстань між заголовком розділу та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам; між заголовком підрозділу і текстом – 1 інтервал зверху і знизу заголовку; заголовок пункту та підпункту від тексту не відділяють.
5.2. Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою КРМ є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок КРМ. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Завдання на КРМ, зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Приклад 3:
РОЗДІЛ 1
ОГЛЯД СТАНУ ПРОБЛЕМИ
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: ''2.3.'' (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку розміщують заголовок підрозділу, після заголовку крапку не ставлять (див. приклад 1).
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку новадять заголовок пункту (див. приклад 2). Заголовок від тексту не відділяють Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в КРМ безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках КРМ, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.
Ілюстрації позначають словом "Рис.", „Мал.” і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Приклад 4:
Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу).
Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією (див. пункт 5.3). Якщо в КРМ подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис Таблиця (курсивом) із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу).
Приклад 5:
Таблиця 1.2
Параметри сигналу
Якщо в КРМ одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
Якщо таблицірозміщують у додатках, то їх нумерують в межах кожного додатка.
Приклад 6:
Таблиця А.1
Параметри сигналу
Це означає таблиця 1, додатка А.
При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл.1.2".
Формули в КРМ (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номери формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1....
2. ...
Якщо с одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.
5.3. Ілюстрації
Ілюструють КРМ виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних з другорядними деталями тексту, запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:
- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом „Рис.” („Мал.”);
- порядковий номер ілюстрації, який вказують без знака № арабсьокимим цифрами;
- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;
- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.
Приклад7:
Рис. 1.24. Схема розміщення елементів касети:
1 – розмотувач плівки;
2 – сталеві ролики;
3 – провідний валик;
4 – опорні стояки.
Основними видами ілюстративного матеріалу в КРМ є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма, графік.
Неварто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках „(Рис. 3.1)” або зворот типу: „...як це видно з рис. 3.1” або „...як це показано на рис. 3.1”.
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати іх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації повинні бути виконані чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.
У КРМ слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків.
Фотознімки розміром меншим за формат А4 повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4.
5.4. Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку КРМ або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють іі головку, в другому випадку – боковик.
Приклад побудови таблиці
Таблиця (номер) -
Назва таблиці
| Головка | Заголовки граф | ||||||
| Підзаголовки граф | |||||||
| Рядки | |||||||
| Боковик (заголовки рядків) | Графи (колонки) |
Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те ж", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
5.5. Формули
Довгі та громіздкі формули, які мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символа і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.
Рівняння і формули треба виділяти від тексту вільними рядками. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). Відповідний знак повторюється на початку і в кінці рядка.
Приклад 8:
| (1.1) |
Нумерувати потрібно лише ті формули на які є посилання в тексті, інші формули нумерувати не потрібно.
Порядкові номери формул позначають арабськими цифрами в круглих дужках, з вирівнюванням по правому краю тексту. Номер який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний рядок нижче формули. Номер формули, що містить дріб подають на рівні риски дробу. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом) ставиться на рівні вістря парантеза з вирівнюванням по правому краю.
Приклад 9:
| (3.5) |
Формула входить в речення як його повноправний елемент, тому в кінці формули і в тексті перед нею розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Двокрапку перед формулою ставлять лише у таких випадках:
а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово;
б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.
Розділовими знаками між формулами, розміщеними одна під одною і не відокремлені текстом можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою (див. приклад 9).
5.6. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела
При написанні КРМ здобувач повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наведено в КРМ, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена КРМ. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в КРМ.
Посилання в тексті КРМ на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-7]...''.
Коли в тексті КРМ необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання в квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.
Приклад 10:
Цитата в тексті „... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передавання інформації [6, с. 29]».
Відповідний опис в переліку посилань:
6. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Навч. посіб. –К.: КМ Academia, 1998. – 192 с.
Посилання на ілюстрації КРМ вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, ''рис.1.2''.
Посилання на формули КРМ вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)''.
На всі таблиці КРМ повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...в табл.1.2''.
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див.табл.1.3".
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст закладений автором.
Загальні вимоги до цитування:
а) текст цитати подається в лапках і в тій граматичній в якій він поданий у джерелі;
б) кожна цитата супроводжується посиланням на джерело.
5.7. Оформлення списку використаних джерел
Список використаних джерел розміщують після висновків.
Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: в порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, в хронологічному порядку. Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Приклади оформлення списку джерел наведено в таблиці 5.1.
Таблиця 5.1