Обґрунтуйте взаємозв'язок понять: естетика, етика, деонтологія.
Міністерство охорони здоров'я України
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця
Етика і деонтологія у фармації
Контрольна робота
Варіант контрольних запитань та завдань - №3
Студентки курсу I групи M1-Б
Фармацевтичного факультету (заочної форми навчання) Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця.
Номер залікової книжки
Манжарової Катерини Андріївни
Вул. Берковецька 6, к. 223
Зміст.
1.Гармонія і здоров'я - взаємозалежні складові.
2. Обґрунтуйте взаємозв'язок понять: естетика, етика, деонтологія.
3. Етика відносин суб'єктів фармації.
4. Християнські заповіді - основа людської моралі.
5. Етика взаємовідносин покупця і продавця. Захист прав споживача.
6. Професійна етика у діяльності провізора і фармацевта.
Гармонія і здоров'я - взаємозалежні складові.
І весь світ, і світ людини побудовані на рівновазі рушійних сил, на взаємодію протилежностей. Більшість явищ можуть бути визначені за тим чи іншим характеристикам, які мають протилежні полюси. У зіставленні з протилежними досліджуване явище може відкритися з нових сторін. Це відноситься і до здоров'я — воно часто аналізується у порівнянні з розладами та хворобами. Пов'язані зі здоров'ям поняття (і стоять за ними явища) — адаптація, психологічна стійкість, гармонія — мають антоніми: дезадаптація, психологічна нестійкість, дисгармонія. У цій діалектиці відображена не лише стрункість і строгість понятійного апарату, але і найбільш часте стан конкретної людини: єдність ознак здоров'я і нездоров'я, стійкості і нестійкості, гармонії і дисгармонії одночасно, деяке їх поєднання з перевагою в ту або іншу сторону.
Здоров'я пов'язували з рівновагою і гармонією вже в античні часи. Алкмеон трактував здоров'я як гармонію або рівновагу протилежно спрямованих сил (різних станів, теплого і холодного, активного і нерухомого тощо). Хвороба настає як наслідок єдиновладдя однієї з таких елементів над іншими. Гіппократ стверджував, що здоров'я можливо при соразмерном змішуванні основних першоелементів тіла (крові, флегми, жовтої та чорної жовчі) [Васильєва, Філатов, 2001].
Згідно Платону, здоров'я, як і краса, визначається домірністю, вимагає "згоди протилежностей" і виражається в соразмерном співвідношенні душевного і тілесного.
Про дисгармонії особистості психологи і психотерапевти пишуть частіше, ніж про гармонії. Можливо, це від того, що стан гармонії єдине, а дисгармоній багато. Це аналогічно тому, що стан здоров'я також одне, а розладів багато.
Вивчення гармонії особистості актуально, щонайменше, з двох причин. По-перше, багато розлади психіки починаються з різної глибини дисгармонії особистості. Оскільки вихідним і бажаним (повернення) станом є гармонія, то необхідні по можливості найбільш точні знання про неї. Не маючи чітких уявлень про цілі, дуже легко пройти повз неї. По-друге, оскільки порівняння — основний прийом наукового аналізу, природу дисгармонії особистості глибоко пізнати можна лише у зіставленні з гармонією.
Обґрунтуйте взаємозв'язок понять: естетика, етика, деонтологія.
Етика (від грец. Ethos – звичай, система нормальної поведінки) визначає правила моралі (від лат. Moris – звичай) і моральної поведінки людини у суспільстві (термін впроваджено у практичне використання Аристотелем).
Медична етика – це наука і практика застосування принципів і високих зразків загальнолюдської моралі в професійній діяльності медичних працівників – лікаря, середнього і молодшого медичного персоналу, заснованої на високій духовності, інтелігентності, внутрішньої культури, на моральних чеснотах – чесноти, порядності, гуманізмі, справедливості, милосердя, співчуття, самопожертву. Медична етика встановлює і регулює норми моральної поведінки медика в спілкуванні з пацієнтами, їх родичами, колегами, співробітниками. Особливості медичної етики, які відрізняють її від загальної, визначаються специфікою професійної діяльності медичних працівників і їх особливим соціально-цивільним станом.
Складова медичної етики – деонтологія (від грец. Deon – належне, logos – вчення). Це наука і практика про морально-етичні обов'язки медика, в тому числі і студента-медика, в процесі його професійної, лікувально-діагностичної, навчальної та наукової клінічної діяльності, визначає психоетични норми взаємовідносин лікаря з пацієнтами та колегами.
Незважаючи на певну спільність деонтологія має суттєві відмінності від медичної етики. Якщо остання є узагальненою нормою морального статусу медичного працівника, то деонтологія визначає більш конкретні, специфічні моральні лікаря, залежно від його вузької спеціальності, клінічних особливостей хвороби, характерологічних та психоетичних рис пацієнта та його оточення.
Термін «деонтологія» вперше був запропонований на початку XIX століття англійським філософом Бентамом для визначення вчення про належне в області моралі, передусім медичної етики. У сучасній теоретичній та клінічній медицині відокремлюють загальну деонтологію, яка розглядає проблеми в загальноетичним, соціальний аспект здоров'я, і конкретну деонтологію, яка стосується етичних проблем конкретної клінічної дисципліни – терапії, хірургії, неврології, педіатрії та ін Лікар кожної професії повинен знати основні положення загальної та володіти засобами і методами вузькопрофесійному деонтології.