Загальні обов’язки командирів підрозділів щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права
Командири підрозділів під час збройного конфлікту, повинні спиратись на норми міжнародного гуманітарного права, які зобов’язують подавати особистий приклад у дотриманні норм права війни; вимагати від підлеглих знання і неухильного виконання норм права збройних конфліктів; припиняти порушення норм міжнародного гуманітарного права особовим складом і, у разі потреби, притягати до відповідальності осіб, які вчинили ці порушення; проявляти повагу до національних товариств Червоного Хреста (Червоного Півмісяця та інших гуманітарних товариств, які визнані та уповноважені урядом) за умови підпорядкування особового складу цих товариств законам воєнного часу та наказам і розпорядженням військового командування; сприяти, у межах можливостей, Міжнародному комітету Червоного Хреста у виконанні ним гуманітарних функцій щодо забезпечення захисту і надання допомоги жертвам збройних конфліктів; не допускати акти варварства й вандалізму, узгоджувати заходи воєнної необхідності з вимогами гуманності щодо неминучих жертв.
557. Підготовка до бойових дій розпочинається з моменту отримання бойового наказу (бойового розпорядження), вимоги якого не повинні входити у протиріччя положенням права війни.
Під час з’ясування отриманого завдання, крім звичайних питань, командир підрозділу повинен зрозуміти зміст і порядок виконання заходів щодо дотримання підпорядкованим підрозділом норм МГП, які передбачені старшим начальником.
Під час оцінки обстановки, командир підрозділу, крім звичайних питань, повинен оцінити: місця розташування осіб і об’єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, та їх можливий вплив на виконання отриманого завдання; можливість використання цих осіб і об’єктів противником; ймовірні екологічні наслідки від дій своїх підрозділів і підрозділів противника.
Приймаючи рішення на воєнні (бойові) дії, крім звичайних питань, командир взводу зобов’язаний: у з а м и с л і, під час визначення району, від утримання якого залежить стійкість оборони (напрямку зосередження основних зусиль), врахувати наявність у районі воєнних дій осіб і об’єктів, які знаходяться під захистом МГП, та ступінь їхньої захищеності; визначати підрозділам (вогневим засобам) лише такі завдання, які вони спроможні виконати і які відповідають нормам МГП (виходячи із бойових можливостей); призначати маршрути, смуги вогню, ділянки, райони, позиції і рубежі з таким розрахунком, щоб вони не створювали загрози особам та об’єктам, які знаходяться під захистом права війни.
У виняткових випадках (за умов воєнної необхідності) командир підрозділу може визначити: напрямок зосередження основних зусиль, який включає об’єкти, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права у відповідності до рішення старшого командира (не нижче командира бригади або йому рівного) щодо зняття імунітету з культурних цінностей у разі їх використання противником.
“Воєнна необхідність” – це поняття, яке є виправданням для здійснення таких заходів, які:
не заборонені правом війни;
необхідні для забезпечення переваги над противником.
Поняття воєнної необхідності не підлягає широкому тлумаченню, що дозволяє порушувати право війни. Сумісне право міжнародних угод створюється з певним урахуванням концепції воєнної необхідності. Таким чином, посилання на воєнну необхідність можуть мати місце лише з урахуванням обмежень, які поставлені правом війни.
Право війни у чітко вираженій формі допускає особливі випадки відходу від положень, які надають захист, у випадку “нагальної” чи схожої необхідності.
Відступи означають, що захисний статус може бути обмежений, призупинений чи знятий, якщо це необхідно для виконання поставленого завдання. Воєнна необхідність виправдовує тільки ті заходи, які являють собою єдину можливість виконати завдання.
Під час проведення рекогносцировки, крім звичайних питань, командир підрозділу на місцевості повинен вивчити: розташування об’єктів, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права; визначити місця укриття або маршрути евакуації з району воєнних дій осіб, які знаходяться під захистом права війни.
Під час постановки завдань, крім звичайних питань, командир підрозділу зобов’язаний: довести відомості про місця розташування осіб і об’єктів, що знаходяться під захистом права війни, та ступінь їх захищеності; визначити порядок обмеження, призупинення або зняття захисту з об’єктів, що знаходяться під захистом МГП (за умов воєнної необхідності); встановити порядок дій підлеглих щодо цивільної влади та цивільного населення (які військовослужбовці мають право надавати інформацію цивільній владі); обмеження на контакти в інтересах розвідувальної діяльності або діяльності щодо введення противника в оману, за необхідності доводяться й інші відомості.
При постановці завдань щодо вогневого ураження противника командир повинен:
вибрати засоби ураження противника так, щоб уникнути втрат серед цивільного населення і не завдати шкоди цивільним об’єктам;
звести в усіх випадках до мінімуму неминучі втрати серед цивільного населення і шкоду цивільним об’єктам.
Заборонити використання зброї, яка за своєю природою може спричинити:
надмірні пошкодження або надмірні страждання;
обширну, довгочасну і серйозну шкоду природному середовищу – нагальної потреби у військовому захисті національної території від вторгнення.
Зробити все можливе, щоб ствердитись у тому, що об’єкти ураження не є цивільними об’єктами і не підлягають особистому захисту, а є воєнними об’єктами (збройні сили, крім військово-медичних служб і військового духовного персоналу та їхнього майна, установи, будівлі і позиції, де дислокуються збройні формування та їх майно (позиції, казарми, склади), інші об’єкти, що через свої значення, розміщення, призначення чи використання здійснюють ефективний внесок у воєнні дії).
Під час організації взаємодії, крім звичайних питань, командир підрозділу повинен узгодити: питання вогневого ураження противника та дій підрозділів у районі проживання (скупчення) цивільного населення та розташування об’єктів, що знаходяться під захистом МГП; дії штатних та доданих сил і засобів щодо захисту (евакуації) осіб та об’єктів, які знаходяться під захистом права війни; сигнали оповіщення цивільного населення, порядок позначення об’єктів, що знаходяться під захистом права війни.
Крім того, командир підрозділу, на підставі рішення старшого командира, повинен організувати взаємодію з органами місцевої адміністрації і цивільної оборони з питань оповіщення, евакуації цивільного населення, позначення об’єктів (зон, місцевостей), які знаходяться під захистом права збройних конфліктів, та евакуації (переміщення) культурних цінностей.
На робочих картах, посадових осіб, крім звичайних питань, відображаються: місця розташування об’єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права та райони компактного проживання (скупчення) цивільного населення.
Під час здійснення контролю готовності підрозділу до виконання завдань, крім звичайних питань, перевіряються: знання особовим складом норм МГП і точність виконання наказів і розпоряджень старшого начальника у частині, що стосується дотримання норм МГП.
558. Діяльність командира під час ведення бойових дій – це система заходів, які забезпечують раціональне сполучення у часі і просторі всіх елементів збройної боротьби з врахуванням вимог права війни.
Під час ведення бойових дій: командир підрозділу зобов’язаний постійно уточнювати, які об’єкти в районі дій підпорядкованих підрозділів знаходяться під захистом МГП; вжити всіх можливих запобіжних заходів з тим, щоб уникнути випадкових втрат серед цивільного населення, а також збитку цивільним об’єктам та, у крайньому разі, звести їх до мінімуму; у разі воєнної необхідності зняття імунітету з культурних цінностей повинно бути обмеженим у часі та торкатись найменш важливих їх частин; особовий склад підрозділів повинен точно дотримуватися норм права війни.
559. При організації та веденні бойових дій в обороні командир підрозділу враховує наступні особливості МГП: оборону доцільно організовувати, головним чином, поза густозаселеними районами; необхідність вжити всіх заходів щодо організації взаємодії із цивільною владою; цивільних осіб та цивільні об’єкти по можливості необхідно вивести із розташування воєнних об’єктів; якщо дозволяє обстановка, слід зробити завчасне ефективне повідомлення про оборонні заходи, які можуть зачіпати цивільне населення (наприклад, для евакуації людей із певних будівель); необхідно перевірити, чи позначені об’єкти, які користуються особливим захистом, розпізнавальними емблемами (знаками); якщо можливий вибір між позиціями для отримання рівноцінної переваги, вибирається та із них, оборона якої створює найменшу небезпеку для цивільних осіб і цивільних об’єктів; постійно уточнювати місця розташування об’єктів, що знаходяться під захистом МГП на маршрутах висування і рубежах розгортання противника, перед фронтом оборони, а також характер (статус) об’єктів (цілей), що заплановані до вогневого ураження; за необхідності завдання підлеглим уточнюються.
Командир підрозділу другого ешелону (резерву) повинен знати розташування в районі майбутніх воєнних дій об’єктів, які знаходяться під захистом МГП, мати інформацію щодо зміни характеру (статусу) об’єктів (цілей), запланованих до вогневого ураження, а з початком дій – уточнити завдання підлеглим відповідно до останніх даних обстановки.
560. При організації та веденні бойових дій під час наступу командир підрозділу враховує наступні особливості МГП: наступ може здійснюватися лише на конкретні воєнні об’єкти; воєнний об’єкт має бути розпізнаним, для його ураження слід мати чіткі дані цілевказання; слід вибирати такий напрямок і час наступу, за яких людські втрати та зруйнування цивільних об’єктів будуть найменшими; якщо дозволяє бойова обстановка, необхідно зробити завчасне ефективне повідомлення про наступальні воєнні дії, які можуть торкнутися цивільного населення (наприклад, відкрити попереджувальний вогонь зі стрілецької зброї, щоб спонукати цивільних осіб зайняти сховища); постійно уточнювати характер (статус) об’єктів (цілей), які заплановані до вогневого ураження та місця розташування об’єктів, що знаходяться під захистом МГП; у разі, коли стало очевидним те, що обрана ціль не є воєнним об’єктом, її ураження відміняється, а завдання підлеглим уточнюються; під час вогневого ураження противника необхідно: постійно вести розвідку цілей та уточнювати їх статус із метою недопущення невиправданих руйнувань, які не впливають на результати виконання поставленого завдання та дотримуватись запобіжних заходів щодо осіб і об’єктів, що знаходяться під захистом МГП.
Переміщення підрозділів других ешелонів (резервів) за бойовими порядками першого ешелону, по можливості, здійснюється в обхід населених пунктів та об’єктів (зон), що знаходяться під захистом МГП.
561.Особливості організації та ведення бойових дій під час зміни підрозділів. Під час зміни підрозділів райони зосередження, вихідні райони для тих, яких змінюють, і райони збору для змінюваних підрозділів призначаються, як правило, осторонь від районів (місць) проживання цивільного населення і розташування об’єктів, що знаходяться під захистом МГП.
562.Під час ведення бойових дій в особливих умовах. Під час організації бойових дій у місті (населеному пункті) командир підрозділу повинен враховувати: перебування в місті (населеному пункті) цивільного населення та наявність і розташування об’єктів, що необхідні для виживання цивільного населення, та інших об’єктів (зон), що знаходяться під захистом МГП. Особливу увагу слід приділяти недопущенню перетворення цивільного населення в об’єкти нападу та здійснення нападів невибіркового характеру.
У разі ведення бойових дій на водних перешкодах (морському узбережжі, островах тощо) не допускається знищення (руйнування) гребель, дамб, а також об’єктів, які необхідні для виживання цивільного населення.
Під час виконання бойових задач у горах необхідно враховувати можливість каменепадів, сходів сніжних лавин, селевих потоків, що може створити загрозу для осіб і об’єктів, які знаходяться під захистом МГП.
Під час організації бойових дій у лісі необхідно враховувати можливість виникнення лісових пожеж, які можуть становити загрозу для осіб і об’єктів, що знаходяться під захистом МГП.
563.Особливості врахування МГП при організації та здійснення пересування військових підрозділів: під час здійснення маршу військових частин і підрозділів маршрут руху колон (за винятком колон медичних формувань) слід вибирати, по можливості, поза населеними пунктами; у разі проходження маршруту руху через населені пункти колони повинні рухатись із максимально можливою швидкістю; якщо дозволяє обстановка, про проходження колон необхідно завчасно сповіщати цивільне населення; місця для привалів і зупинок колон військових частин і підрозділів повинні, по можливості, вибиратися осторонь від населених пунктів, районів (зон) і об’єктів, що знаходяться під захистом МГП; сили і засоби комендантської служби не повинні допускати скупчення цивільного населення поблизу переправ, мостів, залізничних переїздів, тіснин тощо під час проходження через них колон та одночасного пересування по дорогах і колонних шляхах цивільних колон і військових колон; під час перевезень військ (сил) райони зосередження військових підрозділів, тимчасові перевантажувальні райони призначаються поза розташуванням населених пунктів та об’єктів (зон), що знаходяться під захистом МГП.
564.Особливості розташування військових частин і підрозділів на місці. У разі тривалого розташування підрозділу на місці командир підрозділу, крім вирішення звичайних питань, повинен організувати взаємодію з представниками місцевої влади з питань дотримання порядку, поведінки і пересування цивільного населення в районах розташування та провести інші заходи, що знижують рівень небезпеки для цивільного населення; по можливості уникає розташування підрозділу поблизу населених пунктів і об’єктів, що знаходяться під захистом МГП.
565. У внутрішньому збройному конфлікті військовослужбовці, виконуючи поставлені завдання, зобов’язані дотримуватись вимог як міжнародного гуманітарного права, так і прав людини.
Права людини – це міжнародні норми, які визначають відповідальність держави щодо дотримання прав та свобод окремих громадян і народів.
Основними принципами прав людини є: право на життя, свободу і безпеку всіх людей; заборона катувань і жорстокого поводження; заборона несанкціонованого арешту та утримання під вартою; право на справедливий суд; право гуманного поводження з особами, які позбавлені волі; право захисту від незаконного втручання в особисте і сімейне життя, посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції; право на свободу думки і її вираження, свободу зборів та асоціацій. Командир підрозділу в ситуаціях внутрішніх безпорядків та напруженості повинен вимагати від підлеглих дотримування таких основних принципів: заборони активних дій відносно осіб, які не беруть участі в актах насильства; заборони страти заручників, мародерства, колективних покарань та актів терору; здійсненні догляду за пораненими та хворими і увазі до них; організації захисту дітей, у тому числі, недопущення їх набору до збройних сил та участі в актах насильства; поважати і захищати медичний та духовний персонал, надавати їм допомогу у виконанні покладених на них обов’язків; розшуку покараних і хворих.
566.Командир підрозділу у внутрішньому збройному конфлікті зобов’язаний організувати захист: тих, хто не бере безпосередньої участі у воєнних діях; осіб зі складу АОФ (НЗФ), які склали зброю; тих, хто припинив брати участь у воєнних діях внаслідок хвороби, поранення, затримання або з іншої причини.
До цих осіб забороняється чинити такі дії: посягати на життя та фізичну недоторканність (будь-які види вбивств, каліцтв, жорстокого поводження, тілесних покарань чи катувань); посягати на людську гідність (образливе і принизливе поводження, зґвалтування, примушування до проституції тощо); здійснювати колективні покарання; брати у заручники; не допускати акти тероризму; грабіжки; рабства та работоргівлю.
Забороняється віддавати накази і розпорядження щодо примусового переміщення цивільних осіб у зв’язку зі збройним конфліктом, якщо це не викликано вимогами їхньої безпеки.
Застосування норм МГП у внутрішніх збройних конфліктах має специфічний характер. Кримінальне переслідування осіб, які вчинили воєнні та інші злочини в період внутрішнього збройного конфлікту, здійснюється на підставі чинного законодавства України шляхом проведення досудового слідства і винесення судового вироку.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
| АТЦ | антитерористичний центр | |
| АФО | антидержавні озброєнні формування | |
| БМС | база миротворчих сил | |
| БР | базовий район | |
| ВСП | військова служба правопорядку | |
| ГрБМ | група бойових машин | |
| ГУВВ | Головне управління Внутрішніх військ | |
| ДАІ | Державна автомобільна інспекція | |
| ДПС | Державна прикордонна служба | |
| ДРГ | диверсійно-розвідувальна група | |
| КПП | контрольно-перепускний пункт | |
| КСП | командно-спостережний пункт | |
| МВЗ | мінно-взривні загородження | |
| МВС | Міністерство внутрішніх справ | |
| МГП | міжнародне гуманітарне право | |
| МКС | маскуючий комплект ткаєвий | |
| МКТ | маскуючий комплект синтетичний | |
| ММО | міжнародна миротворча операція | |
| НЗФ | незаконні збройні формування | |
| НС | надзвичайна ситуація | |
| ПТРК | протитанковий ракетний комплекс | |
| СБУ | Служба безпеки України | |
| СВ | Сухопутні війська | |
| СП | спостережний пост | |
| ССО | Сили спеціальних операцій | |
| ТО | технічне обслуговування | |
| ЩО | щоденне обслуговування |
Додаток 1
РОЗГОРТАННЯ
взводу в передбойовий і бойовий (відділення – у бойовий)
порядки і перешикування
1. Передбойовий порядок механізованого, гранатометного, протитанкового взводів, що діють у пішому порядку без бойових машин піхоти (бронетранспортерів) є шикування в лінію відділень (рис. 1). Додані механізованому взводу засоби посилення прямують за напрямним відділенням або в указаному командиром взводу місці.
Взвод, що діє в пішому порядку без бойових машин піхоти (бронетранспортерів), із похідного порядку в передбойовий розгортається за командою (сигналом) “Взвод, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), в лінію відділень – РУШ”. Перше відділення висувається в указаному напрямку. Решта відділень, незалежно від порядку прямування в колоні взводу, за командами своїх командирів висувається: друге – праворуч, третє – ліворуч і, витримуючи рівняння по першому відділенню з інтервалом до 100 м між відділеннями, продовжують рух.
Залежно відобстановки i рішення командира взводу місця відділень у передбойовому порядку можуть змінюватися. У цьому випадку місця відділень у передбойовому порядку командир взводу визначає командою “Взвод, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), направляюче таке-то відділення, таке-то відділення – праворуч, таке-то відділення–ліворуч – РУШ”. Відділення за командами своїх командирів висуваються на свої місця i, витримуючи рівняння по направляючому відділенню, продовжують рух.
3 початком розгортання в передбойовий порядок командири відділень встановлюють спостереження за сигналами командира взводу.
2. Взвод з колони в бойову лінію, під час дій на техніці, розгортається за командою (сигналом) “Взвод–у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж)–ДО БОЮ” або “Взвод, за мною–ДО БОЮ”. Машина командира взводу продовжує рух у вказаному напрямку, друга машина рухається праворуч, третя – ліворуч, і, витримуючи рівняння по машині командира взводу, з інтервалом до
100 м між машинами, продовжують рух (рис. 2). При великій кількості бойових машин у взводі вони висуваються на вказані командиром взводу місця.
3. Взвод, що діє в пішому порядку без бойових машин піхоти (бронетранспортерів), із передбойового порядку або з колони, обминувши передбойовий порядок, розгортається в бойову лінію за командою “Взвод, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), направляюче таке-то відділення - ДО БОЮ” або “Взвод, за мною - ДО БОЮ”.
Рис. 1. Передбойовий порядок механізованого взводу, що діє в пішому порядку (варіант)
Під час розгортання в бойовий порядок з передбойового кожне відділення за командою свого командира розгортається в бойову лінію і, витримуючи рівняння по направляючому відділенню, продовжує рух у вказаному напрямку з максимальною швидкістю (прискореним кроком або бігом), що забезпечує ефективне ведення вогню зі зброї стрільців.
Під час розгортання в бойовий порядок з колони, обминувши передбойовий порядок, відділення бігом (направляюче відділення – кроком) у встановленому порядку виходять на свої місця і одночасно розгортаються у бойову лінію, відкривають вогонь зі своєї зброї і продовжують стрімкий i безупинний рух уперед.
Відділення, що діє в пішому порядку, розгортається в бойову лінію за командою (сигналом) “Відділення, в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), направляючий–такий-то–ДО БОЮ” або “Відділення, за мною–ДО БОЮ”. Відділення розгортається в бойову лінію (лінію обслуг) праворуч i ліворуч від командира відділення або направляючого i відповідно до поставленого завдання продовжує рух у вказаному напрямку (рис. 3).
Для відбиття противника вогнем з місця подається команда “Взвод (відділення) – СТІЙ”, за якою взвод (відділення) залягає, пристосовуючись до місцевості, i готується до ведення вогню. Для відновлення руху подається команда “Взвод (відділення) – ВПЕРЕД” і за необхідності додається “БІГОМ”.
4. Зміна напрямку фронту бойової лінії взводу, що діє на техніці, проводиться за командою (сигналом) “Взвод, праворуч (ліворуч, кругом), у напрямку такого-то предмета (на такий–то рубіж) – РУШ”. При зміні напрямку руху праворуч (ліворуч) машина командира взводу змінює напрямок руху на вказаний предмет, лівофлангова (правофлангова) машина з підвищеною, а правофлангова (лівофлангова) зі зниженою швидкістю, зберігаючи інтервали, висуваються на новий напрямок i продовжують рух у бойовій лінії.
Зміна напрямку руху взводу, що діє в пішому порядку в передбойовому або бойовому порядку, а відділення – в бойовому порядку, проводиться за командою “Взвод (відділення), праворуч (ліворуч, кругом), у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), направляюче – таке-то відділення (направляючий–такий-то) – РУШ”. Направляюче відділення (направляючий) змінює напрямок на вказаний предмет, решта відділень (солдатів) висуваються на новий напрямок i продовжують рух, витримуючи рівняння по направляючому відділенню (направляючому).
Під час повороту взводу кругом, який діє у передбойовому порядку, відділення за командою своїх командирів “Відділення, за мною – РУШ” або “Відділення, кругом – РУШ” прямують за своїми командирами або одночасно повертаються кругом (продовжують рух у новому напрямку). Під час повороту взводу кругом у бойовому порядку всі машини (під час дій в пішому порядку – відділення) у бойовій лінії одночасно повертаються кругом i продовжують рух у новому напрямку.
У разі необхідності зміна напрямку руху взводу в бойовому або передбойовому порядку, а відділення – в бойовому порядку проводиться за командою (сигналом) “Увага, роби, що я”. У цьому випадку командир взводу (відділення) вказує новий напрямок руху взводу рухом своєї машини, а під час дій у пішому порядку – встановленим сигналом.
5. Взвод з бойової лінії в колону перешиковується за командою (сигналом) “Взвод, у напрямку такого-то предмета (за мною), в колону – РУШ”. Машина командира взводу продовжує рух, решта машин по порядку номеріввиходятьна напрямок руху машини командира взводу, займають свої місця в колоні i продовжують рух,додержуючись установленої дистанції.
Взвод з бойової лінії в лінію відділеньперешиковується за командою (сигналом) “Взвод, у напрямку такого – то предмета, в лінію відділень – РУШ”. Кожне відділення перешиковується в колону по одному i, зберігаючи інтервали, продовжує рух в указаному напрямку.
Взвод з лінії відділень або з бойової лінії в колону перешиковується за командою “Взвод, у напрямку такого – то предмета, в колону по одному (по три), направляюче – перше відділення – РУШ”. Відділення на ходу по порядку номерів займають місця в колоні взводу ( продовжують рух у вказаному напрямку і одночасно перешиковуються в колону по одному, надалі займають свої місця в колоні взводу).
Рис. 2. Розгортання танкового взводу в бойову лінію (варіант)
Рис. 3. Розгортання відділення з колони в бойову лінію (варіант)
Відділення з бойової лінії в колону перешиковується за командною (сигналом) “Відділення, за мною, в колону по одному – РУШ”. Командир відділення продовжує рух, а солдати на ходу змикаються i займають свої місця в колоні.
6. Для відбиття несподіваного нападу противника на колону механізованого взводу, що діє на бойових машинах пixoти (бронетранспортерах), або танкового взводу подається команда “Противник з фронту (з тилу, справа, зліва), взвод – ДО БОЮ”.
За цією командою взвод розгортається в напрямку противника в такому порядку:
під час нападу з фронту машина командира взводу на місці, друга машина висувається праворуч, а третя – ліворуч;
під час нападу з тилу остання машина розвертається на місці, друга машина висувається праворуч від неї,а машина командира – ліворуч;
під час нападу справа або зліва взвод повертається у відповідний бік; друга машина – на місці, флангові машини – відповідно праворуч (ліворуч) від другої машини.
Залежно від обстановки за командою особовий склад механізованого взводу може спішуватися i розгортатися у бойову лінію.
Додаток 2
СПОСОБИ I ПРИЙОМИ
пересування особового складу механізованих підрозділів
у бою під час дій у пішому порядку
1. За командою “ЛЯГАЙ”або за командою “ДО БОЮ”взяти зброюу праву руку, зробити повний крок правою ногою трохи правіше, одночасно нахилити корпус вперед, опуститися на ліве коліно та поставити лівуруку на землю попереду себе, пальцями праворуч, потім, опираючись послідовно на стегно лівої ноги i передпліччя лівої руки, лягти на лівий бік та швидко перевернутися на живіт, ноги трохи розкинуті в боки носками назовні, а за командою “ДО БОЮ”, крім цього, приготуватися для ведення вогню.
За командою “ВСТАТИ” підтягнути обидві руки на рівень грудей, тримаючи зброю у правій руці, одночасно звести ноги разом, потім, різко випрямляючи руки, підняти груди від землі та винести праву (ліву) ногу вперед, швидко піднятися, приставити ліву (праву) ногу i прийняти стройове положення зі зброєю.
2. Пересування на полі бою під час дій у пішому порядку може здійснюватися прискореним кроком або бігом (на повний зріст або пригнувшись), перебіжками i переповзанням.
Атака проводиться прискореним кроком або бігом.
Перебіжки i переповзання використовуються для прихованого зближення з противником.
Перед початком пересування особовий склад ставить зброю на запобіжник за командою “Запобіжник–СТАВ” або самостійно.
3. Перебіжка здійснюється в такому порядку. За попередньою командою той, хто перебігає, намічає шлях руху й укриті місця зупинок для перепочинку, а за командою для виконання швидко схоплюється i стрімко перебігає. Довжина перебіжки між зупинками для перепочинку залежить від місцевості i вогню противника тав середньому повинна бути 20 – 40 кроків. На місці зупинки для перепочинку той, хто перебігає, з розбігу лягає i відповзає трохи вбік, а досягнувши вказаного місця, крім цього, готується для ведення вогню з метою прикриття просування решти. Положення зброї підчас перебіжки – за вибором того, хто перебігає.
Взвод може здійснювати перебіжки по одному, по групах (згідно з бойовим розрахунком) i по відділеннях, а відділення – по одному, по бойових групах (згідно з бойовим розрахунком) або одночасно всім складом.
Перебіжки взводу (відділення) проводяться за командами: “Взвод (відділення), в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою справа (зліва, справа i зліва) по одному – ВПЕРЕД”, “Взвод (відділення), в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою по групах. Перша група – ВПЕРЕД”.
Для перебіжки взводу по відділеннях подається команда “Взвод, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою справа (зліва) по відділеннях – ВПЕРЕД”.
Під час перебіжки відділення по одному за командою для виконання “Вперед” правофланговий (лівофланговий або одночасно правофланговий і лівофланговий) схоплюється, стрімко пробігши 20 – 40 кроків, робить перепочинок і прикриває вогнем решту. Одночасно ззупинкою першого, другий, висунувшись на лінію першого, хто перебігає, робить перепочинок і прикриває інших. Перший, хто перебігає, при зупинці останніх, перебігає тим самим способом до виходу на вказаний рубіж під їх прикриттям. Решта солдатів відділення послідовно висуваються таким самим способом.
Під час перебіжки відділення по бойових групах перебігають одночасно декілька солдатів бойової групи таким самим способом, як i по одному.
Під час перебіжки взводу по відділеннях кожне відділення починає рухза командою свого командира відділення “Відділення, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою, за мною – ВПЕРЕД”. Особовий склад відділення одночасно схоплюється, пробігши 20 – 40 кроків, робить перепочинок. Для відновлення руху подається команда “Відділення – ВПЕРЕД”.
Відділення, групи або окремі солдати, які залишилися, а також, які висунулися після перебіжки на вказаний рубіж (зупинку), в обов’язковому порядку підтримують вогнем тих, хто перебігає, змінюючи вогневу позицію після
2 – 3 коротких черг.
Бойові машини піхоти (бронетранспортери) своїм вогнем підтримують просування особового складу своїх підрозділів, використовуючи складки місцевості переміщуються стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття).
4. Переповзання здійснюється по-пластунськи, напівкарачки i на боці в такому порядку.
За попередньою командою той, хто переповзає, повинен намітити шлях руху й укриті місця зупинок для перепочинку, а за командою для виконання – переповзти одним з указаних способів. Для переповзання взводу i відділення подаються такі самі команди, як i під час пересування перебіжками, наприклад: “Взвод, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), поповзом справа (зліва), по відділеннях–ВПЕРЕД” або “Відділення, в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), поповзом справа (зліва, справа i зліва) по одному–ВПЕРЕД”.
Для переповзання по-пластунськи (рис. 1) лягти щільно на землю, правою рукою взяти рукою ремінь за його верхню частину i покласти її на передпліччя правої руки. Підтягнути праву (ліву) ногу i одночасно витягнути ліву (праву) руку, якомога далі; відштовхуючись зігнутою ногою, пересунути тіло вперед, підтягнути другу ногу, витягнути другу руку i продовжувати рух у тому самому порядку. Під час переповзання голову високо не піднімати.
Для переповзання напівкарачки (рис. 2) встати на коліна i обпертися на передпліччя або кисті рук. Підтягнути зігнуту праву (ліву) ногу під груди, одночасно ліву (праву) руку витягнути вперед. Пересунути тіло вперед до повного випрямлення правої (лівої) ноги, одночасно підтягуючи під себе другу зігнуту ногу, i, витягуючи другу руку, продовжувати рух у тому самому порядку. Зброю тримати: при опорі на передпліччя – так само, як i під час переповзання по-пластунськи, при опорі на кисті рук – у правій руці.
Рис. 1. Переповзання по-пластунськи
Рис. 2. Переповзання напівкарачки
Рис. 3. Переповзання на боці
Для переповзання на боці (рис. 3) лягти на лівий бік; підтягнувши вперед ліву ногу, зігнуту в коліні, обпертися на передпліччя лівої руки, правою ногою упертися каблуком у землю, якомога ближче до себе; розгинаючи праву ногу, пересунути тіло вперед, не змінюючи положення лівої ноги, після чого продовжувати рух у тому самому порядку. Зброю тримати правою рукою, поклавши її на стегно лівої ноги.
5. Для одночасного пересування всієї бойової лінії взводу (відділення) подається команда “Взвод (відділення), в напрямку такого-то предмета – ВПЕРЕД”, якщо необхідно, додається “Б1ГОМ” або “Взвод (відділення), в напрямку такого-то предмета на такий-то рубіж – ВПЕРЕД”, а для відділення, крім того, “Відділення, за мною – ВПЕРЕД”.
Для зупинки взводу (відділення) подається команда “Взвод (відділення) – СТІЙ”, а для поновлення руху – “Взвод (відділення) – ВПЕРЕД”.
6. Рух бойової лінії взводу (відділення) назад проводиться так само, як i вперед, за командою “Взвод (відділення), відійти на такий-то рубіж, справа (зліва або справа i зліва) по одному (по групах, відділеннях) – НАЗАД”.
Додаток 3
ПОРЯДОК
передачі сигналів, команд і постановки завдань по радіо
1. Передача сигналів, команд і постановка завдань по радіо здійснюється таким чином:
позивний радіостанції, що викликають, – один раз;
слово “Я” i позивний своєї радіостанції – один раз;
сигнал (команда) – двічі (при надійному зв'язку передається один раз);
слово “прийом” – один раз.
Сигнали i команди передаються без попереднього виклику кореспондента i одержання згоди на прийом.
Приклад:
Виклик: Яструб-45, я Сокіл-33, орієнтир перший, протитанкова гармата, знищити, прийом.
Відповідь: Я Яструб-45, зрозумів, прийом.
На прийняту команду здійснюється зворотна перевірка шляхом точного повторення команди або підтвердженням прийому словом “Зрозумів”.
2. Сигнали та загальні команди подаються, як правило, для всіх кореспондентів радіомережі з використанням циркулярного позивного.
У решті випадків використовуються лінійні та індивідуальні позивні. При надійній якості зв'язку дозволяється робота скороченими позивними або без позивних.
При циркулярній передачі команда повторюється двічі. Перед цим кореспондент головної радіостанції зобов’язаний переконатися в тому, що радіостанції мережі не працюють між собою.
При одночасному виклику всіх радіостанцій мережі, як правило, застосовуються циркулярні позивні. Якщо циркулярні позивні не призначаються, то при одночасному виклику кількох радіостанцій мережі позивні кореспондентів, які викликаються, передаються по одному разу кожний у тій послідовності, у якій вони записані в радіоданих.
Відповідь на виклик дає кожна радіостанція в порядку черговості виклику.
Приклад переговорів для установлення зв’язку в радіомережі з використанням циркулярного позивного (Марс 20 – циркулярний позивний):
Виклик: Марс 20, прийом.
Відповідь: Я Газета 32, прийом.
Відповідь: Я Нептун 30, прийом.
Підтвердження: Марс 20, прийнято, прийом.
Приклад переговорів для установлення зв'язку в радіомережі з використанням індивідуальних позивних:
Виклик: Газета 32, Нептун 30, я Броня 40, прийом.
Відповідь: Я Газета 32, прийом.
Підтвердження: Я Броня 40, прийнято, прийом.
Відповідь: Я Нептун 30, прийом.
Підтвердження: Я Броня 40, прийнято, прийом.
3. На прийнятий сигнал (команду) негайно здійснюється зворотна перевірка (квитанція) шляхом точного повторення кожного сигналу (команди) або підтвердженням одержання команди передачею слова “Зрозумів”. Квитанцією на прийнятий сигнал (команду) є також передача сигналу (команди) підлеглим, що працюють у радіомережі старшого начальника.
Зворотна перевірка (квитанція) на прийнятий сигнал (команду), що передається циркулярно, дається на вимогу головної радіостанції.
Прикладциркулярної передачі сигналу “Каскад-389”:
Виклик: Газета 32, Нептун 30 я Броня 40, Каскад-389, Каскад-389, прийом.
Відповідь: Броня 40, я Газета 32 Каскад-389, зрозумів, прийом.
Підтвердження: Я Броня 40, прийнято, прийом.
Відповідь: Броня 40, я Нептун 30 Каскад-389, зрозумів, прийом.
Підтвердження: Я Броня 40, прийнято, прийом.
Прикладпередачі команди одному кореспонденту i видачі від нього квитанції на прийом:
Виклик: Яструб-10, я Сокіл-15, збільшити швидкість руху, прийом,
Відповідь: Я Яструб-10, зрозумів, збільшити швидкість руху, прийом, або Я Яструб-10, зрозумів, прийом.
Приклад роботи між двома кореспондентами скороченими позивними:
Виклик: 10-й, я 15-й, зменшити інтервали, прийом,
Відповідь: Я 10-й, зрозумів, прийом”.
Приклад роботи між двома кореспондентами без позивних:
Виклик: Дозвольте виконувати завдання, прийом
Відповідь: Дозволяю, прийом.
Приклад постановки завдання одному кореспонденту i видачі на нього квитанції на його прийом:
Виклик: Яструб-10, я Сокіл-15, прийміть paдіограму, прийом.
Відповідь: Я Яструб-10, готовий, прийом.
Виклик: Я Сокіл-15, атакувати з рубежу ... , знищити противника в ... , оволодіти ... , продовжувати наступ в напрямку ... , артилерія пригнічує ... , Ворон-20 наступає в напрямку ... , готовність ... прийом.
Відповідь: Я Яструб, зрозумів, прийом
Місцеві пункти, рубежі, напрямки, район вказуються за орієнтирами, кодованою картою або за закодованим найменуванням місцевих предметів, сусіди – за їхнім позивним, час – за таблицею сигналів.
Додаток 4
ПОРЯДОК
розробки і ведення бойових документів
Бойові документи у взводі розробляються, як правило, графічно на топографічних картах, папері або кальці. Отримані і віддані бойові накази та розпорядження записуються, як правило, у робочих зошитах або на звороті топографічної карти.
Під час розробки і ведення бойових документів необхідно дотримуватися таких правил:
будь-який бойовий документ повинен мати службовий заголовок та підпис із зазначенням посади, військового звання та прізвища особи, що підписала документ; у заголовку письмового документа, крім найменування документа, вказується порядковий номер документа, місце пункту управління, час і дата його складання (підпису), масштаб і рік видання карти, за якою документ розроблений;
населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосередження (розташування) або дії своїх підрозділів указуються, починаючи з правого флангу, а противника – з лівого флангу; рубежі указуються двома, райони (опорні пункти) – трьома пунктами; назви населених пунктів, рік та інших місцевих предметів указуються в називному відмінку;
розмежувальні лінії вказуються не менше ніж трьома пунктами, один з яких повинен бути на передньому краю; в обороні і в наступі – з тилу в бік противника, а при відході – від противника в напрямку відходу. Лінії указуються спочатку справа, потім зліва; в обороні – на граничну досяжність своїх вогневих засобів, у наступі – на глибину бойового завдання; розмежувальні лінії в тил указуються на глибину бойового порядку своїх підрозділів;
напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю глибину бойового завдання;
маршрут руху вказується назвами місцевих предметів або населених пунктів: перша – на вихідному рубежі (пункті), решта – найбільш важливі, через які проходить маршрут, і останній – в районі зосередження або на рубежі переходу в атаку;
дані обстановки наносяться на карту встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не забиваючи топографічну основу карти і написи на ній; завдання і положення підрозділів, а також озброєння і техніка наносяться, як правило, знаками загального позначення; при відсутності необхідних знаків допускається застосовувати додаткові знаки з поясненнями на карті (схемі);
положення своїх військ, їх завдання і дії позначаються червоним кольором, ракетних військ, артилерії, військ ППО і спеціальних військ – чорним кольором; положення і дії противника – синім кольором;
нумерація, найменування частини (підрозділів) і пояснювальні написи своїх військ наносяться чорним кольором, противника – синім;
для скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів і частин використовуються тільки рядкові букви;
при одноколірному виконанні графічних документів всі умовні знаки і написи наносяться чорним кольором, знаки умовних позначень противника – подвійною лінією;
умовні знаки військ, озброєння і техніки наносяться на карту (схему) відповідно до дійсного положення їх на місцевості і розташовуються по напрямку дій або ведення вогню; всередині або поряд з умовними знаками при необхідності вказуються кількість і тип озброєння і техніки;
для позначення військ противника використовуються ті самі умовні знаки що і для своїх військ, з необхідними написами;
джерела одержання відомостей про противника позначаються чорним кольором, при цьому найменування джерел пишуться початковими буквами, наприклад: спостереження – С; показання полонених – П; документи противника – ДП; військова розвідка – ВР, повітряна розвідка – ПвР, артилерійська розвідка – АР, інженерна розвідка – ІР, радіаційна, хімічна, біологічна розвідка – РХБР, час одержання відомостей про противника підписується під позначенням джерела або в рядок; відомості, що потребують перевірки, відмічаються знаком питання;
другорядні дані, а також дані, що неможливо відобразити умовними знаками, записуються на полях карти або в робочому зошиті;
розташування і дії військ наносяться умовними знаками суцільною лінією, а дії, що передбачаються або намічаються, дороги, аеродроми та інші споруди, які будуються – переривчастою лінією (пунктиром); запасні райони розташування військ і запасні позиції позначаються переривчастою лінією (пунктиром) з буквою "З" всередині знака або поряд з ним; хибні райони, рубежі, хибні споруди і об’єкти позначаються зеленим кольором і доповнюються буквою "Х" всередині знака або поряд з ним;
під час нанесення на карту (схему) положення підрозділів до різного часу умовні знаки доповнюються штрихами, пунктирними лініями, крапками, іншими значками або підтушовують різними кольорами; час, до якого відноситься те або інше положення військ указується під найменуванням підрозділу (частини) або в рядок;
всі написи розташовуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу карти (схеми); букви і цифри пишуться без зв’язок, пристосовуючи їх розміри з масштабом карти і військовою інстанцією; написи можуть бути зроблені на вільному місці карти (схеми) із стрілкою до умовного знака;
графічний документ, виконаний на прозорій основі з карти, повинен мати не менше трьох пунктів (для наступного сполучення), розташованих, як правило, по кутах верхньої рамки листка карти або в пересіченні координатної сітки, масштаб, номенклатуру і рік видання карти, за якою він виготовлений.
Додаток 5
ЗРАЗКИ ЗАПИСІВ
у журналах спостереження
| Час спостереження | Де і що помічено | Кому і коли повідомлено |
| 9.45 | “14” липня 2009 р. Ор. 2, ближче 100, біля куща в окопі кулемет. Зробив три короткі черги | капітану Петренку о 9.50 |
У журналі радіаційного та хімічного спостереження
(перша половина журналу)
| Час вимірювання | Рівень радіації, рад за год | Місце вимірювання (координати) | Кому і коли повідомлено |
| 12.30 | 0,5 | КСП мб (22843) | капітану Петренку о 12.30 |
(друга половина журналу)
| Час застосування (виявлення) ОР | Тип ОР | Засоби застосування | Місце застосування (виявлення) ОР (координати) | Розміри зараженої ділянки, м | Кому і коли повідомлено (коли поданий сигнал) | |
| довжина | ширина | |||||
| 10.20 | За-рин | Арти-лерія | 1 мр (22824) | капітану Петренку о 10.24 (сигнал поданий о 10.21) |
Додаток 6
ПОРЯДОК
проведення часткової спеціальної і санітарної обробки.
Дії в разі ураження отруйними речовинами
1. Часткова спеціальна обробка включає часткову дегазацію, дезактивацію і дезінфекцію озброєння і техніки. У разі необхідності одночасно проводиться часткова санітарна обробка особового складу. Часткова спеціальна і санітарна обробка проводиться під час виконання бойового завдання під керівництвом командира взводу (відділення, танка) у разі зараження отруйними речовинами негайно, а якщо в момент зараження особовий склад у протигазах і засобах захисту шкіри, а також у разі зараження радіоактивними речовинами і біологічними засобами – після виходу із зони зараження в указаному командиром роти місці. Під час тривалого перебування на зараженій місцевості часткова спеціальна обробка може проводитися і в зоні зараження.
2. Часткова дегазація (дезінфекція) озброєння і техніки полягає в знешкодженні або видаленні отруйних речовин (хвороботворних мікробів і токсинів), а часткова дезактивація – у видаленні радіоактивних речовин із зараженої поверхні.
У разі зараження отруйними речовинами або біологічними засобами обробляються ті частини і поверхні озброєння і техніки, з якими особовий склад стикається під час виконання бойового завдання. У разі зараження радіоактивними речовинами обробляється вся заражена поверхня. Індивідуальна зброя і предмети невеликих розмірів у будь-яких випадках обробляються повністю.