Формування професійної ідентичності посадових осіб Прикордонної служби України

.

 

Постановка проблеми.Трагічні по­дії, що відбуваються останнім часом в Україні, актуалізують проблему профе­сійної компетентності і згуртованості, необхідність високого рівня професійної ідентичності посадових осіб Державної Прикордонної служби України.

Аналіз досліджень і публікацій.Те­оретичну базу дослідження можна роз­ділити на декілька груп. По-перше, це нечисленні наукові праці, в яких до­сліджуються різні аспекти професій­ної діяльності посадових осіб Держав­ної Прикордонної служби України

 

Зміст:

1)Мета дослідження та основний матеріал.

 

2) Чинники які впливають на формування професійної ідентичності посадової особи прикордонної служби.

 

3) Важливі чинники формування професійної ідентичності державних службовців.

 

4) Характеристика об’єктивних чинників прикордонної служби.

 

5)Висновок.

 

6)Список літератури.

 

 

зокрема питання професійної діяльнос­ті та особливостей проходження служ­би (С.О.Філіппов, В.М.Серватюк, Д.В. Іщенко, О.М. Щепетков), профе­сійної компетентності (О.Ю. Андро­щук, С.В. Чернова, О.В. Торічний, О. Бец, М.М. Козяр, Н.М.Усачик, І.В. По­рхун, І.В. Толок), етичного виховання (Д.В. Іщенко, Н.В.Петренко, В.І. Ца­ренко, І.Я. Криворучко, А.В. Катков­ський), професійної культури (С.Я. Білявець, О.В. Віденко), професійної підготовки (В.А.Балашов, О.В. Діденко, М.М. Козяр, Т.В. Вербанова, В.С. По­люк, Д.А. Купрієнко, О.Л.Луцький, І.С. Катеринчук, В.Ю. Мазур, Ю.Б. Івашков, О. Лігоцький, О.В.Діденко, А.В. Ба­лендр, А.В. Галімов, І.Я. Криворучко), особистісного та професійного розвитку (С.М.Будник, Є.М. Потапчик, В.О. То­річний, І.Е.Ковальська, Р.О. Коваль­чук, І.Я. Криворучко, І.Е. Ковальська), управління персоналом (М.М. Литвин, В. Ф. Сторожук, О.Г. Трембовецький, В.В.Половніков, Д.А. Карпілянський, Д. В. Хруст, В.В. Залож, А.В. Коляден­ко, С.М. Заболотний, О.Ю. Андрощук, І.М. Міщук, І.С. Катеринчук, В.Ю. Ма­зур, Ю.Б. Івашков). При цьому слід мати на увазі, що значна частина на­уковців працюють у режимі державної таємниці. В науковій галузі «Державне управління» проблематика професійної діяльності посадових осіб Прикордонної служби України висвітлювалась у робо­тах А.С. Сіцінського та М.А.Литвина.

Метою дослідженняє теоретичний аналіз умов і чинників формування про­фесійної ідентичності посадових осіб Прикордонної служби.

Виклад основного матеріалу.Форму­вання професійної ідентичності посадо­вої особи прикордонної служби обумов­люється зовнішнім, соціокультурним та внутрішнім, професійним контекстом та дією низки об’єктивних і суб’єктивних чинників. Об’єктивні чинники умовно можна поділити на чотири групи: гло­бальні, загальні, локальні і специфічні. Перші дві групи чинників складають зовнішній, наступні – внутрішній кон­текст формування професійної ідентич­ності.

Глобальні чинники формуються під впливом світових політичних, еконо­мічних, соціальних і духовних процесів. Загальні чинники обумовлюються роз­витком конкретної держави та характе­ром суспільних відносин у конкретному суспільстві. Локальні чинники форму­ються в залежності від особливостей проходження служби в прикордонних військах України та визначаються особливостями інституціонального розвитку Державної Прикордонної служби. Спе­цифічні чинники обумовлені дією мікро­інститутів – сім’ї, референтної групи, військового колективу.

Характер та інтенсивність формуван­ня професійної ідентичності посадових осіб прикордонної служби визначається соціальним середовищем та особливостя­ми професійної діяльності. Отже, спира­ючись на принцип діяльнісного підходу, можна розглядати її як відносно само­стійний чинник, оскільки професійна ідентичність особи залежить від змісту діяльності і формується тільки в ході її здійснення. Зміни, що відбуваються сьо­годні в світі, нашому суспільстві, рефор­мування Прикордонної служби, викли­кають потребу в аналізі суб’єктивних і об’єктивних чинників, які обумовлюють формування професійної ідентичнос­ті прикордонників. Глобальні чинни­ки, впливаючи на всі сфери суспільного життя, істотним чином визначають стан національної безпеки України, складо­вою частиною якої є прикордонна без­пека. А проблеми гарантування безпеки держави в прикордонній сфері обумов­люють функціональне навантаження прикордонної служби. Соціальне макро­середовище є найважливішим чинником формування професійної ідентичності посадової особи прикордонної служби.

Важливу роль під час ідентифікації особистості, в тому числі і професійної, відіграють економічні інститути сус­пільства, оскільки соціальні цінності за своєю специфічною формою спрямова­ні на забезпечення загального блага, на всебічний розвиток особистості, створен­ня всього необхідного для життя люди­ни, як головної цінності і мети розвитку. Матеріальні

передумови для цього,

мають бути створені у сфері економіки. Зміни, що відбуваються в економічній сфері українського суспільства, здійсню­ють амбівалентний вплив на морально-психологічний стан суспільства і осо­бистості. З одного боку, переорієнтація економіки на задоволення, в першу чер­гу, матеріальних потреб людини, вироб­ництво товарів народного споживання, заходи, що приймаються до забезпечен­ня економічної свободи, обумовлюють потребу людей в таких якостях як іні­ціативність, самостійність, діловитість, почуття власної гідності і стимулюють їх розвиток. З другого боку, зміни, що відбуваються, негативно відображають­ся на соціальному самопочутті людей. Ринкові перетворення, супроводжува­ні стрімкою соціальною диференціаці­єю, викликають розбалансування сус­пільних і особистих інтересів, прояву заздрості в одних і відчуття переваги, елітарності в інших. У засобах масової інформації простежується думка про те, що в умовах ринку найважливішою є здатність людей самостійно вирішува­ти свої проблеми, не чекаючи допомоги від держави, уміння спиратися лише на власні сили. Безумовно, що ці гасла і їх перетворення детермінують потребу в та­ких якостях особи, як самостійність, за­повзятливість, ініціативність, розтороп­ність і ін. Разом з тим, вони приводять до появи і розвитку негативних власти­востей: егоїзму, виверткості, брехливос­ті, спритності, користолюбства і не спри­яють формуванню соціально-необхідних позитивних якостей: колективізму, то­вариства, альтруїзму, безкорисливості.

Все це значною мірою відображаєть­ся і на соціально-психологічному стані особового складу Прикордонної служби. Кризові явища в економіці детерміну­ють низький матеріальний рівень жит­тя офіцерів, побутову невлаштованість, недостатнє матеріальне стимулювання службової діяльності.

Прямим продовженням економіч­них відносин є відносини соціальні. Від­ношення суспільства до особи виража­ється в таких поняттях, як гуманізм, людяність, що означають, що людина, її благо виступають для суспільства кін­цевою метою («все для людини»). Спра­ведливість – міра гуманності. Суть цьо­го заходу – в еквівалентному ставленні суспільства до людей, соціальних груп з урахуванням їх рівності і нерівно­сті. Чим гармонійніше можуть за даних умов поєднуватися рівність і нерівність як моменти справедливості, тим вона до­сконаліша, вища. Принципи милосердя, справедливості, підтримки тих верств, які особливо її потребують (дітей, моло­ді, людей похилого віку, багатодітних і неповних сімей і т.д.) вселяють певний оптимізм і сприяють формуванню бага­тьох позитивних якостей. Проте часто декларативний характер проголошених принципів негативно відображається на суспільній свідомості. Слабкість еконо­міки, нерозторопність державних орга­нів, бюрократизм чиновників – основні причини того, що вказані принципи не впроваджуються в життя [2].

Вельми поширені і живучі такі яви­ща, як нелюдяність, несправедливість, лицемірство, несумлінне відношення до праці, крадіжка і розкрадання, відомчий егоїзм і т.д., які тісно пов’язані з негативними явищами, що мають місце в соціальному житті. Одні з них – аб­солютизація інтересів держави, вироб­ництва в збиток інтересам задоволення потреб людей, «залишковий» принцип вирішення соціальних питань, з чим пов’язана тенденція перетворення ви­робництва в самоціль, а людини – лише в засіб, в «гвинтик» економічної маши­ни. До інших негативних чинників мож­на віднести: командний стиль управ­ління, бюрократизм, що породжують відчуження працівників від виробни­цтва, від результатів своєї праці, втрату етичних ідеалів, ослаблення моральних стимулів до праці. Ті зміни, які відбу­ваються останнім часом в соціальному середовищі, не перешкоджають, а іноді і каталізують негативний вплив на мо­рально-психологічний стан населення. З одного боку, пропагуються загально­людські етичні норми людського спі­віснування, а з іншого, в реальному житті люди постійно стикаються з ли­цемірством, збагаченням одних і зубо­жінням інших, несправедливістю, соці­

 

альною незахищеністю багатьох верств населення, в тому числі і військовослужбовців. Складнощі в соціальній сфері, соціальний статус і реальне мате­ріальне становище військовослужбовців і членів їх сімей негативно позначають­ся на моральному стані офіцерського складу, породжують деколи песимізм, невпевненість у завтрашньому дні і нега­тивно впливають на їх професійну іден­тифікацію [4].

Грошове утримання посадових осіб Прикордонної служби не відповідає рів­ню відповідальності і складності їх про­фесійної діяльності. З кожним роком загострюється житлова проблема. Зараз кожна п’ята сім’я прикордонників не має квартири або потребує поліпшення житлових умов. Зростає кількість сімей прикордонників, вимушених наймати тимчасові житлові приміщення і нести при цьому витрати, які в великих на­селених пунктах не покриваються вста­новленою компенсацією.

Бюджетні асигнування на оплату транспортних послуг, речове забезпе­чення, придбання медикаментів і інших матеріальних засобів не в змозі забезпе­чити поточне утримання прикордонних органів і військ, а також повне і своєчас­не задоволення потреб військовослуж­бовців.

Труднощі соціального плану ведуть до загострення морально-психологіч­ної обстановки у військових колекти­вах і сім’ях прикордонників. Через них звільнилися багато висококваліфікова­них офіцерів. Це неминуче негативно впливає на охорону державного кордону України. Таким чином, реальне матері­альне і соціально-економічне станови­ще сімей посадових осіб прикордонної служби залишається складним.

Проте, незважаючи на серйозні труд­нощі, переважна більшість прикордон­ників з честю виконує свій військовий обов’язок. Їх ратна праця, самовідда­ність, воля і довготерпіння багато в чому допомагають вирішувати багатоманітні завдання забезпечення безпеки держав­ного кордону. А в результаті Прикордон­на служба, виконуючи покладені на неї завдання по охороні державного кордо­ну, допомагає створювати умови для ста­білізації ситуації в Україні.

Політичний чинник, який відобра­жає відносини між великими групами людей, їх відношення до держави і ді­яльність самої держави, істотним чи­ном обумовлює формування професійної ідентичності посадових осіб Прикордон­ної служби. Багато змін, що відбувають­ся сьогодні у сфері політики, сприяють формуванню соціально значущих якос­тей людей. Серед них курс на демокра­тизацію і гласність суспільного життя, створення правової держави, головною характеристикою якої є забезпечення верховенства закону.

Важливим чинником формування професійної ідентичності державних службовців, у тому числі і посадових осіб Прикордонної служби, є духовне життя суспільства, яке є сферою функ­ціонування різних форм суспільної сві­домості, культури, світогляду, освіти і виховання.

Як відомо, одним з головних завдань суспільних реформ була деідеологіза­ція. Передбачалося, що ринок з відпо­відними йому ліберальними цінностями заповнить пустку, що утворилася в сві­домості людей. Проте цього не відбуло­ся. Навпаки, на розвалинах ідеології «розвиненого соціалізму», в думках і душах більшості українців поселилися ідеологічна плутанина і страх перед май­бутнім. Поруйнувавши одну державну ідеологію, ми не знайшли іншої. А без суспільної ідеї, що враховує психологію, історичний досвід, глибинні сподіван­ня і прагнення громадян, держава – все одно, що корабель без керма і вітрил.

Українське суспільство все більше підходить до розуміння того, що життєз­датна держава неможлива без життєз­датної ідеології, без віри нації в цю іде­ологію, без довіри до тих, хто її втілює. Для озброєних захисників кордонів Ві­тчизни такий підхід до проблеми особливо близький. Український солдат ні­коли не йшов у бій з ворогами Вітчизни за гроші або інші матеріальні блага. За гроші, навіть великі, жодна людина своє життя на вівтар Вітчизни не покладе і при виникненні реальної небезпеки або

побіжить з поля бою, або вважатиме за краще здатися в полон. І лише людина, яка беззавітно любить свій народ і свою Вітчизну, натхненна ясною і зрозумілою всім ідеєю, здатна на мужні і рішучі дії в бою, на самопожертву. Історичний до­свід розвитку світових цивілізацій свід­чить про те, що без патріотизму – як державної ідеології і політики, без дер­жавно-патріотичного виховання гро­мадян не могла добитися успіху жодна країна.

Тому зрозуміло, що до системи про­фесійних цінностей посадових осіб Прикордонної служби, як елемента їх професійної ідентичності, мають бути включені патріотичні цінності. Акту­альність формування державно-патріо­тичних якостей в структурі професійної компетентності посадових осіб При­кордонної служби обумовлена складни­ми процесами будівництва і реформу­вання військової організації держави, спеціальних служб, у тому числі при­кордонної. І тут також не обійтися без духовно-етичної складової службово-бо­йової діяльності прикордонних органів і військ, яка заснована на таких фунда­ментальних цінностях, як державність, духовність, патріотизм. Сьогодні для прикордонника бути патріотом – озна­чає одночасно бути людиною духовною, професійно підготовленою, вірною сво­єму конституційному і військовому обов’язку, надійним вартовим прикор­донних рубежів своєї Вітчизни.

Духовне життя суспільства знахо­диться в тісному взаємозв’язку з еконо­мічними, соціальними і політичними умовами, розглянутими вище. Найваж­ливішою складовою цієї сфери є мораль­ність. Звідси ефективність процесу формування всіх видів соціальної іден­тичності, в тому числі і професійної, ви­значаються існуючими ідеалами, ціннос­тями, нормами моралі [3, с.90].

Існуючі особливості духовної сфери суперечать одвічно українським ціннос­тям, що складали у минулому сутнісні риси нашої національної ідеї і, перш за все, таким як любов до своєї армії і по­важане відношення до захисників Вітчизни, шанування традицій військової доблесті і слави українців, громадян­ськість і ін. Безкорисливе військове служіння Батьківщині в усі часи ціну­валося в народі. У недавньому радян­ському минулому чоловік, що не служив в армії, для оточуючих був об’єктом на­смішок. Інша справа зараз. В умовах гострого дефіциту призовних ресурсів у нашій країні законодавчо передбачено згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову служ­бу» від 04.04.2006 № 3597-IV 27 життє­вих ситуацій, що дає право на відтермі­нування строкової військової служби. У Законі СРСР «Про загальний військовий обов’язок» їх було всього 11, а в країнах Західної Європи – в середньому 4,6, в Російській Федерації – 21, в Республіці Білорусь – 6 [4].

За даними соціологічних досліджень, однією з найгостріших проблем, що турбують військовослужбовців При­кордонної служби, є низький престиж військової служби в сучасному сус­пільстві. Продовжує знижуватися мо­тивація добросовісного виконання вій­ськового обов’язку всіма категоріями військовослужбовців. Наростають про­цеси внутрішнього відчуження значної частини офіцерського складу від належ­ності до військової організації держави, до Прикордонної служби і пошук інших способів і форм життєдіяльності, що свідчить про низьку професійну іденти­фікацію. Свідомо долати труднощі і по­збавлення військової служби, приноси­ти свої фізичні і духовні сили в жертву Вітчизні і державі стає з кожним роком все меншою чеснотою серед офіцерсько­го складу, особливо серед молодих офі­церів. 84% респондентів у ході проведе­ного автором дослідження відзначили, що падіння престижу військової служби є найзначнішим чинником, що негатив­но впливає на морально-психологічні якості прикордонника і процес форму­вання професійної ідентичності.

Негативні тенденції в розглянутих сферах суспільного життя впливають на духовний стан особового складу При­кордонної служби. Зниження престижу військової служби в суспільстві, погір­

шення соціально-побутових умов життя кадрових військових, відсутність упев­неності в завтрашньому дні приводять до зміни професійної ідентичності при­кордонників. Частина з них після закін­чення навчальних закладів не прибуває до місця служби, відмовляється від її продовження. Сотні молодих офіцерів звільняються з військ у зв’язку з неба­жанням служити.

В цілому ж духовно-ціннісні орієн­тації більшості посадових осіб прикор­донної служби, їх соціально-професій­ні якості, що формуються під впливом об’єктивних чинників, можна охаракте­ризувати таким чином:

По-перше, стан освіченості і вихова­ності значної частини особового складу Прикордонної служби сьогодні в основному забезпечують боєготовність, поря­док і дисципліну в їх органах і військах. За визнанням низки представників гро­мадськості і військового керівництва, багато з того, що робиться зараз для за­безпечення надійної охорони кордону, тримається на високій духовній відпо­відальності людей у військовій формі, їх вірності конституційному обов’язку, ентузіазмі, істинному патріотизмі і гро­мадянськості. Ці духовні якості є тією основою, яка продовжує забезпечувати згуртованість, активність і керованість особового складу, незважаючи на те, що більшість прикордонників несе службу у важких умовах, на межі своїх мораль­них і психічних можливостей.

По-друге, як певна позитивна домі­нанта в свідомості і світогляді більшої частини прикордонників залишається орієнтація на громадянський мир, за­гальнонаціональну згоду, суспільно-по­літичну стабільність. Вони меншою мі­рою, ніж інші соціальні групи і верстви населення, зорієнтовані на «агресивну поведінку і вчинки» в суспільстві навіть за наявності у них широкої варіативнос­ті індивідуальних думок, позицій, точок зору і переконань, а також зброї. Діяль­ністю по реалізації прикордонної політи­ки держави, нейтральним відношенням до різних загальнополітичних подій і процесів, політичних партій, рухів і со­юзів прикордонники сьогодні багато в чому реалізують у суспільстві свою ста­білізуючу роль.

По-третє, в прикордонних органах і військах сьогодні в наявності найширша палітра полярних, незіставних і неузго­джених оцінок і думок. І разом з цим слід визнати, що в наявності відсутність гострої духовної конфліктності у вій­ськових колективах серед різних кате­горій прикордонників. Прикордонники більшою мірою реалізують можливість до саморегуляції і самовідчуження від­носно дії різного роду дестабілізуючих чинників.

Розглядаючи внутрішній контекст формування професійної ідентичності, слід зазначити, що локальними чин­никами формування професійної іден­тичності прикордонників є: особливості службово-бойової діяльності прикордон­них органів і військ; морально-психоло­гічна, кадрова, матеріально-технічна си­туація, що складається в Прикордонній службі; певні способи життєдіяльності прикордонників, з властивим їм суво­рим порядком, особливими службовими ритмами, чіткою регламентацією всього устрою життя; система навчально-ви­ховної роботи.

Напруженість у службовій діяль­ності не тільки вимагає від особового складу високого професіоналізму, але й сприяє формуванню таких соціальних якостей, як самовідданість, стійкість, ініціативність, рішучість, товариство. Досліджуючи проблеми етичного вихо­вання воїнів-прикордонників, І.Л. Котов сформулював поняття «потенціал етич­ної дії службово-бойової діяльності при­кордонних військ» [1].

Постійні процеси «перебудов», що відбувалися в суспільстві в 90-х роках XX століття, проектувалися і на При­кордонну службу. Її трансформація у спеціальну державну службу озна­чає поступове перетворення Прикор­донної служби в якісно новий спеці­альний інститут. В ході цього процесу вона набуває тих рис, які дозволяють їй по-новому впливати на свідомість і по­ведінку особового складу. До основних рис, що характеризують нові можливос­ті, що формують особистість прикордон­

ника, належать:

- демілітаризація Прикордонної служби, її протидія загрозам, небезпе­кам і ризикам переважно невійськової спрямованості;

– диференційований перехід на пев­них ділянках кордону від військової охорони до оперативного прикриття;

– посилення цивільного компоненту в освіті і вихованні офіцерів;

– зміцнення зв’язків прикордонного відомства з інститутами громадянського суспільства тощо.

До локальних чинників належать і існуючий устрій життя, традиції, що склалися, духовні цінності прикордон­ної служби. Разом з тим в устрої життя прикордонних органів є й аспекти, що ускладнюють формування професійних цінностей. Наприклад, у принципі єди­ноначальності, який є стрижньовим для військової організації, є можливість для зловживання владою, суб’єктивізму з боку командира-єдиноначальника.

Порушення принципу соціальної справедливості, який є одним з важли­вих джерел суперечностей в прикордон­них колективах, негативно позначається на морально-психологічному стані осо­бового складу. До них можна віднести, наприклад, несправедливий, на думку деяких опитаних, порядок проходження служби; факти корупції і протекціоніз­му, деколи відверто недержавний підхід до рішення багатьох кадрових питань, зв’язаних, перш за все, із звільненням офіцерів у запас, службовим зростан­ням, розподілом матеріальних благ. А це, у свою чергу, приводить до знижен­ня значення для кадрових прикордон­ників службової кар’єри як засобу здій­снення своїх життєво важливих цілей і падінню престижності офіцерської пра­ці. Таким чином, йдеться про супереч­ність між сталими уявленнями офіцерів про своє положення в суспільстві, рів­нем соціальних очікувань і погіршенням їх соціального статусу, неможливістю досягнення своїх життєвих цілей, запи­тів і потреб.

Ці та інші моменти створюють пе­редумови до загострення суперечностей формування соціально значущих якос­тей особового складу, незадоволеності своїм положенням в суспільстві, пси­хологічному дискомфорту, соціальної апатії, що деколи породжує їх байдуже відношення до вирішення службових завдань. Локальні об’єктивні чинники носять, таким чином, суперечливий ха­рактер.

Величезною силою впливу на фор­мування професійної ідентичності воло­діє військовий колектив, бо людина не може нормально існувати поза спілку­ванням з собі подібними. Відчуття на­лежності до якоїсь групи, як говорять учені, ідентифікації з нею, настільки важливо для особи, що необхідно забез­печити «єднання», яке багато в чому ви­значає її поведінку. Для неї дуже важ­ливо позитивне відношення оточуючих. Вона (особа) часом навіть непомітно для себе стає на позиції колективу, погоджу­ється з ними, вважає для себе єдиними. У спільній діяльності виробляються за­гальні погляди на життя, складається громадська думка. Вступаючи у вже іс­нуючий колектив, людина стикається зі сформованим морально-психологічним кліматом, з певними соціальними уста­новками і навіть якщо вона і не сприй­має їх, то не зважати на їх існування не може.

Висновок.Зміст професійної іден­тичності прикордонника не визнача­ється автоматично розглянутими вище об’єктивними чинниками. Велику роль при цьому виконує суб’єктивний чин­ник. Взаємодія між особою і соціальним середовищем здійснюється двопланово. З одного боку, особа є результатом роз­витку конкретно-історичних відносин, що індивідуалізується, а з іншого – вона є творчим суб’єктом, який не тільки пе­реробляє «зовнішнє», «соціальне», в «особисте», але і вносить щось «від себе самого» в соціальне і в свій внутрішній світ.

Об’єктивні і суб’єктивні чинники не тільки детермінують зміст існуючих і належних якостей посадової особи при­кордонної служби. Вони також визнача­ють зміст і ефективність процесу форму­вання необхідних якостей, інтенсивність формування професійної ідентичності.

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Котов И.Л. Нравственный облик пограничника / И.Л. Котов // Вестник границы. – 1989. – № 9. – С. 55–67.

2. Лукашевич Н. П. Социология воспитания. Краткий курс лекций / Н.П. Лукашевич. – К.: МАУП, 1996. – 320 с.

3. Харчев А. Г. Социология воспитания / А.Г.Харчев. – М.: Политиздат, 1990. – 394 с.

4. Чернавин Ю.А. Социальный статус военнослужащего (социально-философская концеп­ция) / Ю.А. Чернавин. – М: ВУ,