Кваліфікація злочинів: поняття, механізм та значення.

Поняття, система та значення Особливої частини КК України

Особлива частина Кримінального кодексу України - це си-тема норм, що встановлюють, які небезпечні діяння є злочинами, та які види покарань можуть бути застосовані до соіб, які їх вчинили.

Особлива частина кримінального права дає вичерпний перелік злочинів (суспільно небезпечних діянь), за вчинення яких особа може нести кримінальну відповідальність і підлягає покаранню.

Система Особливої частини кримінального права являє собою науково обгрунтоване розіщення норм, які визначають відповідальність за ті чи інші злочини за певними групами (главами) залежно від спільності родового об'єкта, а також один щодо одного в середині кожної групи (глави).

Значення Особливої частини насамперед у тому, що вона встановлює законодавчі межі криміналізації суспільно небезпечних діянь (віднесення діяння до числа злочинів), забезпечує тим самим реальні основи для дотримання законнностіКрім того, в Особливій частині законодавець диференціює кримінальну відповідальність за конкретні злочини з урахуванням їх тяжкості (характеру і ступеня суспільної небезпечності).

Для особливої частини кримінального права характерні три основні ознаки.
1.Особлива частина являє собою сукупність кримінально-правових норм, які визначають види і склади злочинів та встановлюють види й розміри покарань, які застосовуються судом до осіб, винних у їхньому скоєнні.
2.Кримінально-правові норми, які створюють Особливу частину, розміщені в ній у певному (визначеному) порядку суворої послідовності.
3.Кримінально-правові норми, які створюють Особливу частину, містяться тільки в юридичних актах, які видає Верховна Рада України.

В окремі розділи Особливої частини КК об' єднано норми про відповідальність за злочини, які посягають на один і той самий родовий об' єкт.
Родовий об'єкт - це певна група благ та інтересів, на які посягає певна група злочинів.
Найменування відповідних розділів Особливої частини КК вказують на цей об' єкт.
Систематизація злочинів за родовим об'єктом має суттєве кодифікаційне значення. Приймаючи новий кримінальний закон, законодавець включає його саме в той розділ, злочини якого посягають на ту саму групу суспільних відносин, що й злочин, передбачений новим законом.

Кваліфікація злочинів: поняття, механізм та значення.

Кваліфікація злочину - це процес визначення в конкретному суспільне небезпечному діянні ознак складу злочину.

Самий механізм кваліфікації злочинів являє собою систему прямих і зворотних зв'язків від елементів діяння до ознак складу і назад, до діяння з метою встановлення точної відповідності між ними. Досить часто діяння, спочатку вчинене як єдине, по прямому зв'язку, внаслідок зворотного зв'язку перетворюється на декілька злочинних діянь. Зазначена обставина звичайно мас місце при ідеальній сукупності злочинів, тобто коли вчинене діяння не охоплюється ознаками жодного із складів злочинів і по лінії зворотного зв'язку від ознак складів до діяння відбувається перетворювання єдиної дії на два чи більше злочинів, за кожний із котрих особі призначається окреме покарання. Ідеальну сукупність у механізмі кваліфікації слід відрізняти від конкуренції норм. При ідеальній сукупності одним діянням вчиняється декілька злочинів і жодна з норм не охоплює це діяння повною мірою. Конкуренція норм, навпаки, мас місце при вчиненні одиничного злочину, який підпадає під ознаки кількох складів відразу і повністю може бути охоплений кожним із них. Така ситуація виникає при конкуренції загальної і спеціальної норм, конкуренції норм з обтяжуючими обставинами. При кваліфікації діянь у випадках конкуренції норм необхідно дотримуватися таких правил.

Якщо має місце конкуренція загальної і спеціальної норм, злочин належить кваліфікувати за спеціальною нормою. проте, якщо загальна норма має кваліфікуючі ознаки складу, а спеціальна таких не має, діяння в такому разі кваліфікується за загальною нормою 2 При конкуренції спеціальних норм з обтяжуючими і пом'якшуючими обсгавинами кваліфікація провадиться відповідно до норми з пом'якшуючими обставинами 3. При конкуренції спеціальних норм з обтяжуючими обставинами кваліфікація здійснюється за нормою з найбільш тяжкою кваліфікуючою ознакою. Механізм кваліфікації злочинів має ще таке правило: якщо будь-яка обтяжуюча провину обставина передбачена як кваліфікуюча ознака в самому складі злочину, то вона не може враховуватися судом як така, що обтяжує відповідальність при призначенні покарання згідно зі ст. 41 КК України.

Правильна кваліфікація злочину має важливе соціальне і правове значення. Правильно кваліфікувати злочин - означає встановити точну відповідність обставин вчиненого діяння ознакам конкретного складу злочину, який сформульований в кримінально-правовій нормі. Правильна кваліфікація означає застосування саме тієї статті чи сукупності статей, якими повністю охоплюється злочинне діяння, і призначення винному покарання у точній відповідності з характером ї ступенем суспільної небезпечності вчиненого злочину. Правильна кваліфікація мас особливе значення для захисту і поновлення прав потерпілих від злочинних посягань. Правильна кваліфікація необхідна при вирішенні багатьох процесуальних питань: підслідності і підсудності кримінальних справ, направлення справи на додаткове розслідування або новий судовий розгляд. Правильна кваліфікація означає встановлення об'єктивної істини по справі і є базою достовірної і точної судової статистики.