Соціально-демографічні ознаки особи злочинця 7 страница
- встановлення й удосконалення правових заборон і обмежень, які сприяють запобіганню та припиненню виникнення умов для злочинів;
- встановлення й удосконалення адміністративно-правових норм, спрямованих на припинення процесу формування звичок і стереотипів поведінки, що за певних обставин або ситуацій можуть призвести до вчинення злочину;
- запровадження й удосконалення кримінально-правових норм подвійної превенції, спрямованих на те, щоб не допустити тяжких і особливо тяжких злочинів через притягнення до відповідальності осіб, які створили ситуацію для реалізації злочинного наміру;
- запровадження й удосконалення норм, що заохочують припинення дій злочинців і самозахист від них;
- заохочення добровільної відмови від доведення злочину до кінця;
- заохочення повного виявлення та розкриття злочинів;
- правову регламентацію діяльності суб'єктів профілактики;
- виховання правосвідомості для того, щоб досягти рівня дотримання правових норм особистих переконань;
- виховання профілактичної активності громадян, їхньої готовності допомагати в боротьбі зі злочинністю;
- нормативне закріплення стандартів безпеки від злочинів.
9.9. Суб'єкти профілактики злочинів
Суб'єктами профілактики злочинності (злочинів) є органи, установи, організації, підприємства, а також посадові особи (службовці) й окремі громадяни, на яких законом покладено завдання та функції із виявленя, усуі іення, послаблення, нейтралізації причин і умов, які сприяють існуванню та поширенню злочинності загалом, певних видів і конкретних злочинів, а також утримання від переходу на злочинний шлях та забезпечення ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів (рецидиву).
Діяльність усіх суб'єктів профілактики злочинів повинна організовуватися на основі таких принципів:
• цілеспрямоване здійснення профілактики злочишвяк функції;
• зв'язок з елементами системи "по горизонталі" (взаємодія) і "по вертикалі" (підпорядкування);
• неухильне виконання команд нерівного механізму системи;
• вибір лінії поведінки відповідно до стану об'єкта профілактичного впливу.
Види суб'єктів профілактики
1. За місцем у державній і суспільній системі суб'єкти
профілактики можуть бути класифіковані на:
- державні;
- неурядові (недержавні), зокрема, комерційні чи неко-мерційні структури, громадські об'єднання та спеціалізовані формування;
- громадяни.
2. За завданнями, компетенцією та змістом запобіжної
діяльності розрізняють такі суб'єкти профілактики:
- органи влади загальної компетенції (їх установи, органі
зації, підприємства);
- 
неспеціалізовані; -частково спеціалізовані;
- спеціалізовані органи.
Відповідно до Конституції України, забезпечення законності, правопорядку, громадської безпеки, а отже, й запобігання злочинам перебувають у спільному віданні держави та її суб'єктів.
У спільному віданні перебувають також: охорона навколишнього природного середовища, загальні питання виховання й освіти, координація питань охорони здоров'я, захист сім'ї та молоді, соціальний захист, адміністративна, трудова, сімейна й низка інших галузей законодавства, кадри судових і правоохоронних органів, адвокатура, нотаріат. Ці напрямки правового регулювання та організаційно-управлінської діяльності тісно пов'язані із запобіганням злочинам.
Представницькі органи держави та її суб'єкти приймають закони й інші нормативно-правові акти, що становлять правову базу профілактики. У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування приймають нормативні акти, пов'язані з профілактикою злочинів, вирішуючи питання місцевого значення щодо охорони громадського порядку.
Президент України та Уряд видають, відповідно до своїх повноважень, нормативні акти (укази, постанови, розпорядження) щодо запобігання злочинам, згідно з Конституцією України й іншими законами України.
Неспеціалізовані суб'єкти профілактикизлочинності -це суб'єкти господарювання; установи культури та спорту; засоби масової інформації; органи, що регулюють природокористування, міграцію, котрі здійснюють працевлаштування, пенсійне забезпечення; житлово-комунальні органи; установи, що надають послуги з проведення дозвілля, й інші органи, які беруть участь у різних сферах життєдіяльності суспільства.
Хоча діяльність таких суб'єктів профілактики часто сприяє запобіганню злочинам, однак такі завдання не виділені в їхній діяльності в особливий напрямок і профілактичний ефект досягається ніби опосередковано або через звертання з боку спеціалізованих суб'єктів профілактики до них з конкретними дорученнями.
До частково спеціалізованих (напівспеціальних) органівналежать установи соціального обслуговування, освіти, охорони здоров'я, а також природоохоронні, контрольно-ревізійні й аудиторські організації.
Такі органи отримали назву частково спеціалізованих з метою встановлення межі між ними та неспеціалізованими структурами. Останні певною мірою пов'язані з профілактикою злочинності, але відповідні функції виконують, зазвичай, після звернення відповідних органів, які ведуть цілеспрямовану боротьбу зі злочинністю чи у зв'язку із забезпеченням правопорядку й безпеки серед певної категорії громадян. Частково ж спеціалізовані суб'єкти профілактики мають у межах своїх основних завдань спеціально виділену функцію профілактики.
Спеціалізованими суб'єктамизапобігання злочинамє правоохоронні органи, для яких завдання та функції профілактики належать до основних, пріоритетних завдань. Це органи суду, прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, державної безпеки, юстиції, митна та прикордонна служби, внутрішні війська, наукові й навчальні спеціалізовані юридичні установи. До системи спеціалізованих органів належать і деякі спеціалізовані громадські об'єднання (формування), організації недержавних форм власності, що надають охоронні послуги.
9.10. Суд як суб'єкт запобігання злочинам
Судові органи вирішують завдання запобігання злочинам за допомогою різних засобів і методів. Згідно із законодавством про судоустрій, суди зобов'язані своєю діяльністю виховувати громадян у дусі точного й неухильного виконання законів, дбайливого ставлення до державної та приватної власності, дотримання трудової дисципліни, поваги до прав, честі й гідності громадян.
Профілактичний ефект діяльності суду пов'язаний з виконанням його основного завдання - здійсненням правосуддя. Шляхом винесення справедливого рішення по кримінальних справах суд забезпечує загальну та спеціальну превенцію, зокрема, робить свій внесок у запобігання рецидиву. Справедливі рішення по цивільних, сімейних, трудових, господарських справах сприяють усуненню чи пом'якшенню криміногенних конфліктних ситуацій, факторів, які детермінують кримінальну мотивацію та полегшують її реалізацію.
Профілактичну спрямованість має аналітична робота, узагальнення судової практики, що здійснюють інформаційне забезпечення методичної роботи у сфері запобігання злочинам.
Профілактичний ефект діяльності суду забезпечується реалізацією принципу гласності в його роботі, що припускає висвітлення ходу та результатів судових процесів.
Форми запобіжної роботи судових органівдуже різноманітні: виїзні засідання, залучення представників громадськості до судового розгляду, окремі ухвали, контроль за виконанням вироків, рішень і постанов.
9.11. Прокуратура як суб'єкт запобігання злочинам
Профілактика злочинності - завдання, що підлягає вирішенню в кожному напрямку діяльності прокуратури.
Особливості компетенції прокуратури, обсяг її повноважень визначають специфіку діяльності органів прокуратури як суб'єктів профілактики злочинності.
Прокуратура не лише виконує свої безпосередні функції щодо запобігання злочинам, але й здійснює нагляд за виконанням органами держави та місцевого самоврядування, громадськими організаціями, іншими недержавними структурами вимог законів, які регламентують їхню діяльність щодо профілактики злочинів.
Профілактичні функції виконуються при здійсненні нагляду за дотриманням законів органами дізнання та досудового слідства.
На запобігання рецидивній злочинності спрямований нагляд за виконанням законів у місцях позбавлення волі, в інших органах, які виконують покарання та заходи, що їх замінюють, а також соціальна допомога й контроль щодо осіб, котрі відбувають або відбули покарання.
Запобіжна діяльність прокурора реалізується також у процесі його участі в судовому розгляді справ. Прокурор зобов'язаний виявляти обставини, що сприяють вчиненню злочинів, з'ясовувати механізм їхнього впливу на поведінку підсудного.
Запобігання злочинам здійснюється в різноманітних формах і різними методами. До засобів прокурорського реагуванняна виявлені порушення закону належать: опротестування незаконного акту чи незаконних дій посадових осіб; внесення подання
про усунення порушень; винесення постанови про порушення кримінальної справи, дисциплінарного провадження чи провадження про адміністративне правопорушення.
9.12. Міліція як суб'єкт запобігання злочинам
Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. відносить запобігання злочинам та іншим правопорушенням до основних обов'язків міліції. Згідно зі ст. 10 цього Закону, відповідно до поставлених перед нею завдань, міліція зобов'язана запобігати й припиняти злочини, виявляти сприятливі для них обставини і в межах своїх прав уживати заходів до їх усунення. Міністерство внутрішніх справ України розробило проект Наказу, що регламентує діяльність усіх підрозділів міліції щодо запобігання злочинності (див. тему 11).
Органи міліції в процесі профілактичної діяльності мають право:
- проводити бесіди;
- застосовувати заходи адміністративно-правового впливу;
- здійснювати віктимологічну профілактику;
- вилучати речі, предмети, речовини, що заборонені до цивільного обігу чи зберігаються без відповідного дозволу;
- контролювати збереження та використання зброї, боєприпасів й вибухових речовин;
- вимагати обов'язкових перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої, господарської, фінансової, торгової діяльності;
-проводити контрольні закупки, вилучення й дослідження зразків сировини та продукції.
Особливістю профілактичної діяльності мілщії є те, що поряд із гласними способами збирання інформації, заходами виховного та виховно-правового впливу застосовуються оперативно-розшукові (негласні) заходи.
Виділимо основні етапи запобіжної роботи в міліції:
1) розробка та реалізація загальних напрямів профілактики на основі аналізу рівня, структури й динаміки злочинності;
2) конкретизація загальних напрямків до рівня вирішення конкретних завдань на кримінально найнебезпечніших територіях і об'єктах народного господарства, зокрема, на колективних підприємствах, установах й організаціях;
3) 
індивідуально-виховна робота з особами, що перебувають на профілактичному обліку в органах внутрішніх справ;
4) запобігання злочинам з боку осіб, про кримінальні наміри яких стало відомо;
5) розкриття злочинів, запобігання злочинній діяльності зметою недопущення вчинення злочинних дій, а також недопущення вчинення нових злочинів;
6) робота з особами, що були раніше засуджені, з метою не допустити вчинення нових злочинів.
9.13. Установи, що виконують покарання,
як суб'єкт запобігання злочинам
Важливі профілактичні функції здійснюють установи, що виконують покарання у виді позбавлення волі, й установи, котрі організують виконання інших покарань. їхня діяльність має профілактичний характер, оскільки спрямована на виправлення засуджених, на запобігання вчиненню ними нових злочинів.
Специфіка профілактичної роботи із засудженими залежить від виду покарання та режимних вимог. Особливе значення для запобігання рецидивній злочинності має робота в місцях позбавлення волі з підготовки засуджених до звільнення, взаємодія з територіальними органами внутрішніх справ, органами соціального захисту з питань, пов'язаних із соціальною адаптацією цієї категорії осіб, трудовим і побутовим влаштуванням, контролем за їхньої поведінкою у період адаптації тощо.
9.14. Служба безпеки України як суб'єкт
запобігання злочинам
Одним із основних завдань органів Служби безпеки України є запобігання розвідувально-підривній діяльності іноземних спецслужб проти України. У взаємодії з органами прокуратури, Міністерством внутрішніх справ України й іншими правоохоронними органами вони здійснюють:
• припинення наркобізнесу, інших видів організованої злочинності;
• профілактику злочинів, розслідування яких належить за законом до компетенції органів безпеки, зокрема й тероризму;
• розробку заходів для захисту комерційної таємниці;
• профілактику відповідних видів економічних злочинів,
корупції тощо.
9.15. Міністерство юстиції України як суб'єкт
запобігання злочинам
Органи Міністерства юстиції України беруть участь у профілактиці злочинності, реалізуючи свої завдання та функції з організаційно-методичного керівництва експертними установами, нотаріатом, службами судових виконавців, реєстраційною діяльності.
До правових заходів профілактикиналежить:
• діяльність органів Міністерства юстиції України з удосконалення законодавства й участі в законотворчій діяльності, систематизації та кодификації законодавства, приведення його у відповідність до сучасних напрямків розвитку суспільства;
• вивчення ефективності чинного законодавства;
• робота зі створення єдиної системи правової інформації в масштабах країни;
• методичне керівництво правовою пропагандою, визначення її найважливіших напрямків, розробка ефективних засобів і методів пропаганди, а також упровадження їх у практику.
До функцій органів юстиції, що мають профілактичну спрямованість, належать також організаційне та методичне забезпечення правового навчання у закладах освіти.
9.16. Правове регулювання профілактики
злочинності
Правове регулювання профілактики злочинності складаєтьсяз нормотворчої діяльності держави та її органів, які визначають в законах та інших нормативних актах мету й завдання запобігання злочинам, коло суб'єктів, що здійснюють цю діяльність, їхню компетенцію, основні форми та методи роботи.
Профілактика злочинності припускає такий розвиток економіки, політики, ідеології, культури та побуту, який сприяв би усуненню чи нейтралізації негативних аспектів громадського життя, що можуть проявитися як причини й умови злочинності. Така організація суспільного життя повинна бути забезпечена належним правовим підґрунтям.
Сутність правового регулюванняполягає в тому, що правові норми стимулюють соціально корисну поведінку, протидіючи факторам, які негативно впливають на формування та життєдіяльність особи, таким чином створюючи умови для оптимального здійснення запобіжної діяльності.
Поряд із цим правові акти визначають завдання та заходи профілактики злочинності, порядок, форми й методи здійснення цієї діяльності, функції різних її суб'єктів, координацію та взаємодію між ними. Закони й інші нормативні акти забезпечують відповідальність уповноважених осіб за виконання своїх обов'язків, суворе дотримання особистих і майнових прав, законних інтересів громадян та установ, які потрапляють у сферу профілактики злочинності.
Запобіжна роль праваполягає в регулюванні сфер суспільного життя, при якому наявні криміногенні фактори чи усуваються, чи їхній дії ставиться серйозна перепона. Право не може знищити економічні, соціально-культурні причини й умови злочинності, але воно може впливати на їхні негативні прояви: локалізувати, блокувати, організувати належну протидію негативним явищам і процесам. Проведення такої роботи припускає:
- поліпшення законодавства, його вдосконалення;
- точну та неухильну реалізацію законів та інших нормативних актів;
-наявність механізмів, які, бездоганно діючи, забезпечують таку реалізацію.