Ключові концепції в економічному аналізі змін у добробуті суспільства.
Тема 5
Методика аналізу рівня добробуту суспільства та її застосування при дослідженні ефективності аграрної політики
1. Концепція витрат та концепція корисності у прикладній економічні науці про добробут (applied welfare economics)
Аналіз рівня добробуту суспільства (далі - welfare analysis) є широко відомою і ефективною концепцією, котра формує основи аналізу прибутків і збитків (cost-benefit analysis) різноманітних інструментів аграрної політики, що обговорюються нижче.
Welfare economics включає нормативну оцінку ринків та економічної політики. Економічна політика спричиняє зміни на різних рівнях та в структурі економічної діяльності. Метою регулятивного втручання є досягнення більш позитивного результату у порівнянні з альтернативним у випадку відсутності інтервенції. Цей новий результат може оцінюватись за багатьма критеріями, але неминуче постане питання чи буде він позитивним у економічному розумінні цього слова. Тому метою welfare economics є визначення, чи відповідає такий ринковий розподіл поставленим завданням перед суспільством.
Ринкова рівновага означає максимізацію прибутків, і відповідно максимальний загальний добробут як для покупця, так і для продавця. Згідно термінології прикладної економічної науки про добробут (applied welfare economics) корисність від використання товару дорівнює бажанню споживачів платити за цей товар (рисунок 5.1). Це трикутник під кривою попиту та вище ціни цього товару.
Ціна
Корисність (бажання платити за товар)
Крива попиту
P
Q Кількість
Рис. 5.1. Концепція корисності згідно applied welfare economics
Суспільні витрати щодо виробництва певної кількості товару дорівнюють втраченій можливості споживання інших товарів, яка визначається як втрачена можливість споживачів платити за ці товари (рисунок 5.2) Графічно ці витрати зображені нижче кривої пропозиції, і дорівнюють кількості виробленої продукції помноженої на визначену ринкову ціну.
 |
Ціна Крива пропозиції
 |
Витрати
| | |||
 |
Q Кількість
Рис. 5.2. Витрати у вимірі суспільного добробуту
Ключові концепції в економічному аналізі змін у добробуті суспільства.
Ключовими концепціями в економічному аналізі змін у добробуті суспільства внаслідок окремих заходів державної аграрної політики, які використовуються для визначення витрат і корисності, що виникають внаслідок змін в аграрній політиці, є надлишок споживача (consumer surplus) і надлишок виробника (producer surplus).
Надлишок споживача (Consumer Surplus)
Споживачі купують товари, оскільки купівля приносить певну вигоду. Оскільки різні споживачі оцінюють корисність від споживання певних товарів по-різному, максимальна сума яку вони згодні платити за ці товари теж відрізняється. Бажання платити, згідно термінології welfare economics, є максимальна ціна, яку покупець згоден і має можливість заплатити за товар. Фактично вона вимірює оцінку споживача щодо корисності товару чи послуги. І складові максимальної ціни, яку згоден платити покупець, є максимальні корисності що він зможе отримати від цього товару. Надлишок
споживача – різниця між ціною яку покупець згоден заплатити за товар і ціною яку він фактично платить.
Надлишок споживача легко підрахувати, якщо відома крива попиту. Крива попиту відображає різноманітні кількості товарів, які покупці згодні і можуть придбати за певними цінами. Надлишок споживача вимірюється площею нижче кривої попиту і вище лінії ціни (рисунок 5.3).
Для того, щоб підрахувати загальний надлишок споживача на ринку, ми просто знаходимо площу нижче ринкової кривої попиту і вище лінії ціни. Це буде загальна корисність, або вигода, яку отримують споживачі. Як ми можемо передбачити згідно графіку, нижча ринкова ціна підвищить надлишок споживача, тоді як підвищення ринкової ціни знизить добробут споживача.
 |
Ціна
 |
Надлишок споживача
P
Крива попиту
 |
Q Кількість
Рис. 5.3 Надлишок споживача (Consumer Surplus)
Концепція “надлишку споживача” має важливе застосування в економіці. Якщо скласти разом багато індивідуальних споживачів, надлишок споживача буде вимірювати загальну корисність, яку отримують покупці від придбання товарів на ринку.
Надлишок виробника (Producer Surplus)
По аналогії із надлишком споживача, економісти довели, що товаровиробники теж можуть мати певну додаткову корисність. Питання щодо форми і пояснення таких додаткових прибутків, і як їх вимірювати, є більш складними, ніж ті що вникають у випадку із споживачами. Якщо при вивченні попиту споживачі можуть розглядатися як відносно однорідна група, ситуація з пропозицією ускладнюється існуванням диверсифікаційних груп продавців. Наприклад, існують продавці готового товару (наприклад, аграрні фірми), і продавці послуг – землі, менеджментських якостей, трудових ресурсів і капіталу. Всі вони можуть отримувати певні види додаткової корисності. Іншим невизначеним питанням щодо концепції “надлишку виробника” є питання щодо визначення кого саме стосується термін “виробники”. Існує два можливі визначення, які досі не отримали чіткого розмежування у сучасній літературі. Перше визначення це що даний термін стосується виключно власників фірм-виробників. Друге визначення – виробники це власники факторів виробництва.
Для наших цілей ми спростимо це визначення шляхом побудови аналізу на прикладі конкурентноздатної фірми та індустрії, де фірми є власниками всіх основних засобів виробництва, перемінні фактори мають досконалу еластичну пропозицію за визначеною ціною на період проведення аналізу.
Надлишок виробника визначає корисність для продавців від їх присутності на ринку. Ця концепція характеризує сатисфакцію групи виробників від виробництва певної кількості товару. Надлишок виробника для фірми означає певну суму понад всіх вироблених одиниць товару, або це різниця між ринковою ціною товару і граничними витратами на виробництво. Вона дорівнює потенційному бажанню платити за виробництво певної кількості товару (доход) мінус фактично сплачена сума (витрати). Так само як надлишок споживача визначається площею нижче індивідуальної кривої попиту і вище лінії ціни на продукт, надлишок виробника визначається площею над кривою пропозиції і нижче ринкової ціни (рисунок 5.4).
 |
Price
 |
Producer Surplus
P Supply Curve
Q Quantity
Рис. 5.4. Надлишок виробника (Producer Surplus)
Якщо додати граничні витрати на виробництво кожного об’єму продукції, ми побачимо що сумою будуть загальні змінні витрати на виробництво певного товару. Граничні витрати відображають нарощення витрат, пов’язаних із приростом обсягів виробництва; оскільки фіксовані (постійні) витрати не змінюються з об’ємом випуску, сума всіх граничних витрат повинна дорівнювати сумі змінних витрат фірми. Звідси виникає альтернативне формулювання надлишку виробника, як різниці між доходами фірми та її загальними змінними витратами.
Розмір надлишку виробника залежить від витрат на виробництво. Фірми із завищеними витратами отримують менше, тоді як ті у кого витрати оптимізовані мають вищі показники цього критерію. Шляхом додавання всіх надлишків товаровиробників ми можемо отримати зведений ринковий показник. І, оскільки надлишок виробника визначає загальну нетто-корисність для виробників, ми можемо підрахувати прибутки або збитки товаровиробників внаслідок державного втручання, шляхом визначення кінцевих змін у зведеному показнику.
Ринкова рівновага (Market Equilibrium)
Коли на ринку існує досконала (“чиста”) конкуренція, і немає так званих непередбачуваних факторів (надходження або витрати, що несе третя сторона, яка не є ні виробником, ні споживачем), економічний стан суспільства визначається сумою надлишків виробника і споживача. Найвища ефективність функціонування ринку досягається коли вид розподілу ресурсів максимізує загальний надлишок (рисунок 5.5)
Ціна
Пропозиція
Надлишок
Ціна споживача
рівноваги Надлишок
виробника
Попит
Оптимальна кількість Кількість
Рис. 5.5. Надлишок виробника і надлишок споживача у стані ринкової рівноваги
Зміни у надлишках виробника і споживача є широко застосовуваними засобами для вимірювання у грошовому еквіваленті надходжень (прибутків) та витрат, які виникають внаслідок змін в аграрній політиці і аграрній торгівлі. Досить часто виникали дискусії щодо теоретичної обгрунтованості застосування цих концепцій, проте серед науковців переважає думка що у більшості випадків їх застосування є досить ефективним для вимірювання змін і тенденцій у стані і добробуті суспільства, використовуючи загальноприйняті теоретичні надбання.