Індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП (індекс Пааше).

ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ

 

 

Інфляція: її сутність, причини, види й типи

Інфляція— це процес знецінення грошей та загальне підвищення цін на товари і послуги внаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою, яка виявилась не забезпеченою економічними благами.

 

Сучасній інфляції всеохоплююча, хронічна та перебуває під впливом грошових (монетарних) факторів(розбалансуваннямгрошової системи, надмірної грошово-кредитної емісії, валютних відносин тощо), й негрошових факторів (монополізації економіки, здороження товарів критичного ім-порту (енергоносіїв), сировинних матеріалів тощо).

інфляція як багатофакторний процес — це прояв диспропорційності у розвитку суспільного відтворення, що зумовлено порушенням закону грошового обігу.

Інфля-ція може бути відкритою і прихованою

Класифікація інфляції

За формами прояву інфляції можна виділити:

– цінову інфляцію, що проявляється у формі зростання цін;

– інфляцію заощаджень — при зафіксованих державою цінах, доходах, поваль-ному дефіциті товарів знецінення грошей проявляється у зростанні вимуше-них заощадженнях у населення;

– девальвацію, за якою знецінення грошей проявляється у падінні їхнього курсу до іноземних валют.

 

 

Залежно від середньорічних темпів зростання (приросту) цін розрізняють п’ять типів інфляції:

повзучу: прискорене зростання маси грошей в обороті без помітного підви-щення цін — до 5–10 % на рік. Вона характеризується надмірною емісією маси грошей без помітного підвищення зростання цін.

помірну:прискорене знецінення грошей у формі зростання цін на 5–20 % зарік. Така інфляція стає відчутною для всіх економічних суб’єктів, і вони почи-нають вживати певних заходів для адаптації їх у нових умовах господарювання

галопуючу:зростання цін досягає 20–50 %, а інколи 100 % за рік. На цій стадіївідбувається стрімке зростання цін,

гіперінфляцію:надзвичайно високі темпи зростання цін — більш як на 100 %за рік. Гіперінфляція часто пов’язана з політичним хаосом, наслідками війн та соціальних революцій. На цій стадії гіперінфляції домінує нестабільність цін в усіх секторах економіки, спричинюючи хаос на ринку, поширення бартерних операцій, порушення фінансово-кредитного механізму, що призводить до не-справедливого перерозподілу доходів та багатства в суспільстві, соціальної та політичної нестабільності;

 

супергіперінфляцію:катастрофічне зростання цін — до 1000 % за рік і більше.На цій стадії гроші починають втрачати всі свої функції, купюри низьких номі-налів та розмінна монета зникають з обігу, занепадає роль грошей в економіці, розвивається платіжна криза та поширюється бартер.

 

 

Залежно від причин, які призводять до інфляційних процесів, розрізняють два типи інфляції:

 

– інфляцію попиту;

 

– інфляцію пропозиції (витрат).

 

Інфляція попиту.

 

Інфляція попиту може бути спричинена:

 

мілітаризацією економіки та збільшенням військових витрат. дефіцитом бюджету та зростанням державного боргу.

кредитною експансією банків.

надходженням іноземної валюти в країну,

надмірні соціальні виплати тощо.

 

 

Отже, інфляція попиту спостерігається тоді, коли зростання рівня цін відбувається під впливом загального збільшення сукупного попиту на товари і пос-луги, спричиненого:

– безпосередньо дією монетарних факторів (надлишковою емісією грошей);

– досягненням потенційного рівня національного виробництва (такий обсяг ВНП, який виробляється в країні за умов повної зайнятості і використання всіх ресурсів).

 

Інфляція витрат виробництва.Цю інфляцію розглядають зазвичай з позиціїзростання цін під впливом наростаючих витрат виробництва, насамперед зростання витрат на заробітну плату.

Причини такої інфляції:

 

зниження темпів зростання продуктивності праці,

розширення сфери послуг,

підвищення оплати праці

високі непрямі податки

загальний рівень витрат зростає.

 

 

Отже, інфляція пропозиції (витрат) має два основних джерела:

– зростання цін на енергію та сировину;

– зростання номінальної заробітної плати.

 

Вимірювання інфляції

 

для вимірювання інфляції використовують її показник. Він розраховується різними способами, розглянемо деякі з них:

	рівень інфляції;
індекс споживчих цін (ІСЦ);

індекс цін на засоби виробництва (цін виробника) (ІЦВ);

індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП;

темп інфляції;

 

Правило — 70».

 

Рівень інфляції ('інф) показує на скільки грошових одиниць або процентівгрошова маса (М) більша від товарної (Q) і визначається за формулою:

 

Індекс інфляції — це відношення рівня інфляції звітного періоду до рівня інфляції базового періоду

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін натовари і послуги, які купує населення для особистого споживання.

де Р₀ i Р₁ — ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів відповідно; g₀— кількість товарів у «споживчому кошику» базового періоду.

 

Індекс цін на засоби виробництва (ІЦВ) (цін виробника) характеризує змінув часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують юридичні осо-би для виробничого споживання. Цей індекс виражає зростання оптових цін, темпи якого не завжди збігаються з темпами зростання роздрібних цін, за яки-ми визначається ІСЦ.

Індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП (індекс Пааше).

 

де Р₁ i Р₀ — рівень цін одиниці товару (послуги) поточного і базового періодів відпо-відно;

 

g₁— кількість товарів (надання послуг) у поточному (розрахунковому) періоді;

ВВПн — номінальний ВВП;

ВВПр — реальний ВВП.

 

 

Темп інфляції.

Темп інфляції (швидкість зростання цін) визначається за формулою

 

Темп інфляції показує, на скільки відсотків ціни поточного року (місяця) вищі від цін попереднього.

 

Правило — 70».

 

Для прогнозного визначення кількості років, що за допомогою щорічного ін-дексу інфляції здатні подвоїти ціни, застосовують так зване «правило-70».

де N — кількість років необхідних для подвоєння рівня цін;

ТІ — темп інфляції.