Водяні, вологолюбні, посухостійкі та сухолюбні — екологічні групи рослин, які виділяють за відношенням їх до води, що є обов’язковою умовою росту і розвитку.

Вологолюбні рослини — це надземноводні рослини, що частково занурені у воду й зростають уздовж берегів, на мілководді, на болотах, вологих ґрунтах тінистих лісів. Вологолюбні рослини зростають на постійно перезволожених ґрунтах, зокрема, на болотах (вільха, ситних, осоки), по берегах водойм (очерет,рогіз, калюжниця, стрілолист, росичка, мохи зозулин льон та сфагнум, сусак зонтичний, осока гостра, перстач прямостоячий). Аби полегшити провітрювання тканин, стебла та листки таких рослин часто мають великі міжклітинники.

2. Виявити опорні терміни теми,,Екологічні групи організмів по відношенню до вологості”.

Посухостійкі рослини — найбільш чисельна екологічна група, що об’єднує рослини, які можуть переносити нетривалу та не дуже сильну засуху, зростають там, де вологи мало. Це рослини, що зростають при середньому зволоженні, помірному тепловому режимі й досить хорошому забезпеченні мінеральним живленням. Основним пристосуванням до нестачі води у рослин є зменшення випаровування. Такі рослини мають потовщену кутикулу, та, як правило, дрібні або згорнуті в трубочку тверді листки Чимало посухостійких видів поглинають воду з глибоких водоносних горизонтів ґрунту за допомогою довгих кореневих систем. Наприклад, у верблюжої колючки довжина головного кореня сягає 20 м. До цієї групи можна віднести вічнозелені дерева верхніх ярусів тропічних лісів, листопадні дерева саван, літньозелені листяні породи лісів помірних широт, кущі підліску, трав’янисті рослини широкотрав’я, рослини заплавних і не дуже сухих суходільних лук, пустинні ефемери та ефемероїди, багато бур’янових і більшість культурних рослин.

Іншим особливим пристосуванням е створення запасів води у соковитих м'ясистих стеблах (кактуси, пустельні молочаї) або листках (агаеи, алое) під час рідкісних дощів чи випадіння роси. Таких рослин багато у пустелях. Вони не витримують надмірного зволоження. Тому їх називають сухолюбними.

2.Виявити опорні терміни теми,,Екологічні групи організмів по відношенню до вологості”.

Сухолюбні рослини — це рослини, що зростають у місцях із недостатнім зволоженням. Вони поділяються на два основні типи: м’ясисті — на вигляд рослини з добре розвинутими водозапасаючими тканинами та зовнішньо сухуваті рослини, як правило, з вузькими та дрібними листками. До першої групи відносяться кактуси, кактусоподібні молочаї, алое, агави, молодило, очиток, холодок. До другої — тонконіг вузьколистий, костриця овеча, види ковили, полини, та деякі інші рослини.

До помірно вологолюбних належить більшість рослин, що мешкають на суходолі в умовах помірного зволоження. У них зазвичай листки широкі та м'які, без воскового нальоту, помірно опушені або голі. Прикладами є дуб, фіалки, конвалія.

3. Виявити опорні терміни теми,,Екологічні групи організмів по відношенню до температури”

За відношенням до температури виділяють наступні екологічні групи рослин: холодостійкі, холодовитривалі, теплолюбні.

Види, для існування яких оптимальною є низька температура, називають холодостійкими. Для більшості з них характерне низьке стебло, яке часто стелиться по землі. В їхньому клітинному соку накопичуються поживні речовини, що знижують точку замерзання цитоплазми. Щодо рослин, то до холодостійких належать мешканці тундри, високогір’я. До них належать деякі бактерії, лишайники, мохи. Холодовитривалі зростають у районах із сезонним кліматом, із холодними зимами. До них належать дерева, кущі, горох, жито.

3. Виявити опорні терміни теми,,Екологічні групи організмів по відношенню до температури”

За відношенням до температури виділяють наступні екологічні групи рослин: холодостійкі, холодовитривалі, теплолюбні.Холодовитривалі рослини здатні переживати температури нижче 0 °С, хоча ростуть лише при температурі вище 0 °С. До них належать дерева і кущі наших широт, а з сільськогосподарських культур — морква, горох, жито.

У рослин термофільних, або мегатермних (теплолюбних), оптимум лежить в області підвищених температур. Вони мешкають в областях тропічного і субтропічного клімату, а в помірних поясах - в добре прогрітих місцях . До них належать рослини дощових тропічних лісів, теплих морів. Теплолюбні рослини не витримують холоду, і для нормального росту потребують досить високих температур. Теплолюбними є більшість видів, що ростуть у тропіках і теплих субтропіках, а серед наших культурних рослин — огірок, яарбуз, диня, томати та баклажани.

У процесі еволюції види, що живуть у місцях з постійно високими температурами, набули цілого ряду пристосувань. У них спостерігаються зменшення поверхні листків, поява волосків і ефірних залозок тощо.

Іноді виділяють проміжну групу мезотермних рослин.

Отже, для рослин найважливішими екологічними факторами найчастіше е забезпеченість водою, світлом та температурні умови. Пристосування до усього комплексу факторів середовища відображається у життєвих формах рослин.

· Що таке життєва форма?

Життєва форма рослин — це сукупність загальних рис зовнішньої будови рослини, які визначають її пристосування до умов життя. Вона також характеризує тривалість життя вегетативних органів та всієї рослини.

Термін "життєва форма" відносно рослин був запропонований в 80-х pp. XIX століття відомим ботаніком Е. Вармінгом. Він розумів під цим поняттям "форму, в якій вегетативне тіло рослини знаходиться в гармонії із зовнішнім середовищем протягом всього його життя".

· Які життєві форми рослин вам відомі?

Основними життєвими формами рослин є Деревні (дерева та чагарники), напівдеревні (напівчагарники та напівчагарнички) та трав'янисті(багаторічні та однорічні трави)

Деревні рослини мають багаторічні здерев’янілі пагони а бруньками відновлення.

§ У дерев є лише один головний нагін- багаторічне стебло(стовбур) здерев’янілий, а численні гілки утворюють крону. Наприклад: дуб, граб, береза, осика, ясен, клен, ялина, сосна, ялиця, модрина).

§ Чагарники відрізняються від дерев наявністю кількох стовбурів, які поступово змінюють один одного. Тривалість життя кожного стовбура у різних видів рівна (у малини — два роки, у бузку— до 60 років), але, загалом, за рахунок заміни старих стовбурів новими вік рослин може сягати кількох сотень років.

У напівдеревних рослин верхня частина надземних пагонів трав’яниста і щороку відмирає, а нижня частина здерев’яніла: вона залишається живою і несе бруньки відновлення. Тривалість життя напівдеревннх рослин становить десятки, інколи — сотні років.

§ Маленькі, до 50 см заввишки (чорниця, брусниця), чагарники називають чагар-ничками.У деревних рослин стовбури можуть бути не прямостоячими

§ більші за висотою (полин, шавлія, лаванда) — напівчагарники.

§ Рослини до 20 см заввишки (наприклад, чебрець) — це напівчагарнички

Кущі (відрізняються від дерев тим, що головного стебла (стовбура) у них немає або воно нечітко виражене, а галуження розпочинається біля поверхні ґрунту. Висота цих рослин не перевищує чотирьох-шести метрів.

До кущів належать барбарис, ліщина, шипшина, бузина чорна, бузок тощо.)

Кущі, які досягають висоти близько 1 м, називають кущиками (чорниця, багно, верес)

У трав’янистих рослин надземна частина не здерев'яніла і щорічно після цвітіння та плодоношення відмирає. Трав’яні рослини — це рослини, в яких підземні органи з бруньками відновлення зберігаються, а надземні пагони існують один вегетаційний період, а потім відмирають. До них належать пирій, типчак, суниці, глуха кропива, медунка, конюшина повзуча.

Багаторічні трави зазвичай переживають зимовий період за допомогою підземних видозмінених пагонів — кореневищ (пирій), бульб (ряст) або цибулин (нарцис). Завдяки ним ці трави можуть жити багато років, У однорічних трав (лобода) вся рослина живе лише один рік, встигаючи вирости, утворити квітки та насіння і повністю відмерти. Навесні нові рослини виростають лише з насінин. У багатьох, переважно багаторічних, трав'янистих рослин надземні пагони виткі. Це травянисті ліани (наприклад, хміль).

Багаторічні трав’яні рослини мають довговічні підземні частини, які щороку дають надземні пагони. Останні після завершення вегетації відмирають. До них належить ковила, осоки, ситники, типчаки.

Дворічні рослини цикл розвитку закінчують протягом двох років: у перший рік утворюють розетку прикореневих листків і накопичують у коренях запасні поживні речовини, а наступного року утворюють суцвіття, на яких формуються плоди. Після їх утворення рослини відмирають (морква, редька, буряк, дивина, цикорій).

Однорічні трав'яні рослини відзначаються тим, що повний цикл розвитку (від насіння до насіння) відбувається за один рік. Це більшість польових культур (горох, квасоля, кукурудза, овес, ячмінь, кріп).

Знання основних екологічних груп рослин та їх життєвих форм потрібні для правильного догляду за рослинами: їх поливом, вибором місця розташування або посадки, обрізки, пересіву, укриття на зиму, розмноження тощо.

Екологічні групи рослин можна виділяти за відношенням до різних екологічних факторів середовища: вологість, температура, освітленість. Однак межі між ними умовні, і мають плавний перехід від однієї екогрупи до іншої, що обумовлено екологічної індивідуальністю кожного виду.

Висновки

1. Екологічні групи рослин виділяють за їхнім ступенем залежності від одного з основних факторів зовнішнього середовища: рівнів зволоження, освітлення та температури.

2. Життєві форми рослин визначають за зовнішньою будовою, що пов'язана із пристосуванням до усіх факторів середовища. Життєва, форма також характеризує тривалість життя рослини

3. Основними життєвими формами рослин є деревні (дерева та чагарники) напівдеревні та трав'янисті (багаторічні та однорічні) форми.

Терміни і поняття

Умови середовища, екологічний фактор, екологічна група, життєва форма рослин.

Контрольні запитання

1. Що таке екологічна група рослин?

2. Що таке життєва форма?

3. Які життєві форми рослин вам відомі?

Завдання

1. Назвіть екологічні групи рослин, які виділяють за відношенням до рівня зволоженості, світла та температури. Для кожної екологічної групи наведіть приклади рослин.

2. Охарактеризуйте тривалість життя всієї рослини та її надземних вегетативних органів для рослин різних життєвих форм.