Система управління державною службою. Правовий статус Національного агентства України з питань державної служби

Лекція 3. Управління державною службою

ПЛАН

Загальні засади управління державною службою

Правовий статус Комісії з питань вищого корпусу державної служби

Основи правового статусу керівника державної служби в державному органі та служби управління персоналом державного органу

Загальні засади управління державною службою

Управління державною службою — це функція державних органів влади, спрямована на задоволення інтересів держави, яка здійснюється у визначених організаційно-правових формах і реалізується спеціально створеними державними органами, на визначення основних напрямків розвитку і забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правового інституту державної служби.

Мета управління державною службою — забезпечення ефективного функціонування структурних підрозділів державних органів влади.

Державна політика у сфері державної служби визначається Верховною Радою України.

Основними напрямами державної політики у сфері державної служби є

визначення основних цілей, завдань та принципів функціонування інституту державної служби;

забезпечення ефективної роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції.

Методи управління державною службою — це способи здійснення завдань і функцій, обумовлених компетенцією відповідних органів влади в межах визначених організаційних форм.

Найважливішими методами управління в державній службі є адміністративні методи, які реалізуються через:

1) загальні методи

• безпосереднє керівництво;

• організації на координація;

• контроль;

2) конкретні методи:

• планування (розробка поточних планів-програм роботи державних службовців та організаційних підрозділів, розробка програм вдосконалення кадрового забезпечення державної служби);

• прогнозування (розробка стратегії розвитку державної служби);

• інструктування (розробка типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, які знаходять відображення в посадових інструкціях);

• інспектування (управлінський нагляд за своєчасним і правильним виконанням законодавчих та нормативних актів).

Форма управлінської діяльності — це зовнішнє вираження управлінської діяльності в практичних діях. Залежно від характеру волевиявлення виділяють такі форми управління:

· стимулювання (заохочення до праці);

· дозвіл, який виражає конкретну зацікавленість органів державної влади в певній поведінці державних службовців чи державних структур;

· охорона — забезпечення стабільності суспільних відносин; вимога, яка виражає необхідність дотримання певних правил поведінки;

· заборона, яка виражає негативне ставлення держави до певних подій;

· репресія — це антидемократична форма управління, яка вимагає дотримання певної поведінки через приниження гідності людини.

Організаційна робота в управлінні державною службою зводиться до:

· комплексних тематичних перевірок;

· функціональних обстежень;

· складання звітності з виконання управлінських рішень;

· створення груп контролю та інспекцій;

· вивчення та аналіз заяв, пропозицій, скарг;

· проведення нарад, семінарів, сесій, колегій серед державних службовців для набуття досвіду щодо виконання управлінських рішень.

Система управління державною службою включає:

1) Кабінет Міністрів України;

2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби - Національне агентство України з питань державної служби (Нацдержслужба України);

3) Комісію з питань вищого корпусу державної служби та відповідні конкурсні комісії;

4) керівників державної служби;

5) служби управління персоналом.

Проведення єдиної державної політики та функціональне управління державною службою здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної служби. Таким органом є Національне агентство України з питань державної служби (Нацдержслужба України).

Національне агентство України з питань державної служби (Нацдержслужба України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Нацдержслужба України забезпечує формування та реалізацію єдиної державної політики у сфері державної служби, здійснює функціональне управління державною службою.

Основні завданнями Нацдержслужби України наступні:

1) забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби;

2) розробляє проекти нормативно-правових актів з питань державної служби;

3) видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз’яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби;

4) здійснює контроль за додержанням визначених цим Законом умов реалізації громадянами права на державну службу;

5) забезпечує визначення потреб у професійному навчанні державних службовців відповідно до вимог професійних стандартів;

6) організовує із залученням навчальних закладів навчання державних службовців з метою удосконалення рівня володіння ними державною мовою, регіональною мовою або мовою національних меншин, а також іноземною мовою, яка є офіційною мовою Ради Європи, у випадках, якщо володіння такою мовою є обов’язковим відповідно до цього Закону;

7) формує пропозиції щодо обсягів державного замовлення на професійне навчання державних службовців для державних потреб на основі їхніх професійних компетенцій та розміщення затверджених обсягів згідно із законодавством, забезпечує своєчасне фінансування виконавців державного замовлення відповідно до укладених державних контрактів;

8) сприяє розвитку системи навчальних закладів, що здійснюють професійне навчання державних службовців, делегує їм повноваження з визначення змісту навчання державних службовців відповідно до вимог професійних стандартів;

9) організовує із залученням навчальних закладів розроблення освітньо-професійних програм у галузі знань "Публічне управління та адміністрування" та їх погодження, а також розробляє професійні програми спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців на основі професійних компетенцій і погоджує такі програми;

10) в межах повноважень, визначених законом, проводить у державних органах перевірки стану дотримання вимог цього Закону;

11) проводить в установленому порядку службові розслідування з питань дотримання державними службовцями вимог цього Закону;

12) вживає заходів щодо створення рівних умов для прийняття та просування по службі державних службовців категорій "Б" і "В";

13) забезпечує ведення і оприлюднення єдиного переліку вакантних посад державної служби в державних органах та переможців конкурсів;

14) направляє державним органам та їх посадовим особам вимоги про скасування рішень таких органів з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу;

15) надає методичну допомогу службам управління персоналом у державних органах;

16) проводить моніторинг вакантних посад державної служби категорії "А" та ініціює перед суб’єктом призначення проведення конкурсу на такі посади;

17) веде облік державних службовців категорії "А", строк повноважень яких закінчується, а також тих, які після звільнення не працевлаштовані в установленому порядку, але не довше ніж протягом одного року з дня закінчення строку призначення на посаду;

18) розробляє за погодженням із Комісією з питань вищого корпусу державної служби типові вимоги до професійної компетентності державних службовців категорії "А" та подає їх Кабінету Міністрів України для затвердження;

19) розглядає скарги державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до цього Закону;

20) забезпечує захист прав державних службовців під час зміни істотних умов служби;

21) здійснює інші повноваження, визначені цим та іншими законами.

Нацдержслужба України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.