Показники сімейних презентацій

 

Функції сім'ї спрямовані як на задоволення потреб своїх членів, так і на виконання замовлення соціального оточення. Тож функції сім'ї можуть бути як соціальні (щодо запитів соціуму) так і індивідуальні (стосовно задоволення потреб особистості) [4, 13].

Функції сім’ї - це відображення системи взаємодії особи, сім'ї та суспільства і тих сфер, які пов'язані безпосередньо із задоволенням відповідних потреб її членів.

Сім'ю, яка належним чином виконує свої функції, називають функціона­льною(зрілою, здоровою). Та, яка виявилася неспроможною виконувати свої функції або неналежним чином їх виконує, називають дисфункційною. Для уточнення якісних характеристик сімейної неспроможності використовують ще такі терміни як проблемначи неблагополучна сім 'я [6, 24].

Основною ознакою здорової сім’ї є її здатність самостійно досягати збалансованих характеристик свого функціонування.

Основними позиціями аналізу здорового функціонування сім’ї є: структура та згуртованість, комунікація та здатність вирішувати завдання свого розвитку, а також засоби, які вона для цього використовує.

Зріла, здорова сім'ямає високу самооцінку, безпосередню та ясну комунікацію, гнучкі та зрозумілі правила поведінки. Члени таких сімей зорієнтовані на ріст, їхні соціальні зв'язки тяжіють до відкритості, наповненості позитивними установками та надіями, що не залежить від етнічного чи соціального положення.

Здорова сім я– організм, що постійно знаходиться в стані змін задля збереження своєї ідентичності.

Здорова сім'я є безпечним місцем для експериментів дитини, більше того – заохочує їх. Нова сім'я, що створилась з прабатьківської, не відчуває себе ні надзалежною, ні надвільною.

Здорова сім'язавжди прагне до балансу категорій: свободи, автономії та залежності, відповідальності та любові.

Здорова сім’я єздатною до актуалізації та сприйняття себе в часі та просторі, усвідомлення перемін, вона є готовою до зміни ролей та їх передачі від одного члена сім'ї – іншому; їй притаманна доступність свободи та уособлення, відсутність взаємоспрямовуючих знищуючих сил; вона підтримує здатність кожного (відповідно до його можливостей та обставин життя) взяти на себе відповідальність, залучення всіх членів сім'ї до прийняття сімейних рішень.

Таблиця 1.2.

Порівняльні характеристики сімейної системи: здорової та проблемної сім'ї

Здорова сім’я	Проблемна сім’я
Ясно для всіх сформульовані сімейні правила, відкритість для ведення нових	Правила жорстко встановлені, або взагалі відсутні
Відсутність сімейних таємниць, інформація вільно переходить між членами сім’ї	Сімейні міфи, які підмінюють реальне життя членам сім’ї, слугують особливим склом, через яке члени сім’ї сприймають реалії життя
В сім’ї встановлена гнучка ієрархічна влада, змінність ролей за потребою	Влада жорстоко закріплена за однією людиною, ригідність ролей у сім’ї
Прийняття проблем у сім’ї та відкритість для їх обговорення	Невизнання проблем у сім’ї, конфлікти приховуються
Інтимність, близькість у стосунках між подружжям (сильна подружня коаліція)	Недостаток інтимності
Потреби членів сім’ї – орієнтир для змін в сім’ї	Жертовність заради потреб одного члена сім’ї
Прийняття всіх почуттів, відсутність заборони на почуття	Почуття сорому використовується для мотивування поведінки
Гнучкі міжпоколінні границі	Жорстко встановлені, або взагалі розмиті межі між батьками та дітьми, старшими та меншими дітьми
Відкритість для встановлення нових стосунків	Надмірна закритість, або надмірна відкритість сімейного життя (притулок для всіх бажаючих)
Здоровий гумор, оптимізм, турбота домінують в сім’ї; приємні емоції проявляються частіше, ніж неприємні, прояв потреби в позитивних емоціях	Рідкість прояву гумору, турботи, песимістичні погляди на життя

Здорова сім'яздатна адекватно реалізувати історично та традиційно закрі­плені за нею функції та змінювати їх наповнення за потребою. Слід відмітити, що функції сім'ї мають глибоко історичне коріння, і їхнє трактування та наповнення змінюються під впливом соціально-економічних умов життєдіяльності суспільства та сім'ї. Суспільна та сімейна динаміка функцій проявляється в тому, що їхній перерозподіл відбувається між членами сім'ї відповідного: до компетенції останніх та можливостей задоволення їхніх потребу сім'ї, громаді та суспільств (табл. 7).

Наскрізною характеристикою функцій прийомної сім'ї є замісна опіка (замість біологічних батьків) стосовно дитини, яка влаштована до їхньої сім'ї на повне державне утримання. Функцію замісної опіки можна розглядати як соціальне замовлення, адже статус прийомних батьків є юридично закріпленим нормативно-правовими документами. Обов'язки замісної опіки змінюють звичнодіючі в сім'ї функції, надаючи їм іншого забарвлення та розширюючи їхнє соціальне значення. Прийомна сім'я має нести більш відкритий спосіб життя, ніж раніше, мати трішки більший внутрішньо-сімейний запас і стресостійкості та показників здорового функціонування, дещо по-іншому організовувати взаємостосунки в своїй родині та планувати проведення свого; вільного часу тощо.

Зміни у виконанні сімейних функцій пов'язані із включенням у життя сім'ї таких чинників, як:

· цільове матеріальне утримання прийомної дитини;

· повноваження батьків та. членів сім'ї стосовно прийомної дитини;

· розширення своїх контактів за рахунок родичів прийомної дитини;

· внесення відповідної регламентації життя, зумовленої розширенням соціального компоненту.

Проте зміна звичного способу у виконанні своїх функцій за рахунок розширення їхнього соціального значення може привести до неочікуваних і небажаних змін, різних викривлень, як-то: гіпертрофічного сприймання нової своєї ролі, чи її недооцінки тощо. Будь-яка така ситуація буде нести стрес для сім'ї, може ініціювати включення механізмів психологічного захисту, і тим самим призвести до викривленого виконання батьками функції замісної опіки над дітьми. Перерахуємо ситуації, коли у функціонуванні сімейної систе­ми можуть виникати порушення;

1)функціональна цінність члена сім'ї по-різному трактується її членами;

2)функція виконується спотворено чи частково;

3)ігнорується поведінка одного із членів сім'ї;

4)функція нав'язується члену сім'ї і не відповідає його індивідуальним або віковим особливостям;

5)зміни в ситуації зумовлені необхідністю різкої переміни сімейного життя: переїзд, зміна виду діяльності тощо;

6) розуміння внутрішньосімейних функцій вступає в протиріччя з їхнім загально соціальним тлумаченням, релігією, територіально діючими традиціями тощо.

Сім'я може протидіяти своїм труднощам як еволюційним (що переводить сім'ю на новий етап розвитку), так і стагнаційним способом (що утримує сім'ю на межі її попередніх досягнень). Останній проявляється через надмірне включення сімейних міфів, посилення або послаблення правил та традицій; формування у членів сім'ї різних залежностей (психічна, алкогольна, нарко­тична) та сімейних «хвороб», посилення жорсткості в розподілі сімейних ро­лей та включення в сімейне життя родичів; створення сімейних таємниць та коаліцій тощо. В різних ситуаціях, залежно від ставлення до них членів сім'ї, будуть обиратися ті чи інші засоби вирішення та шляхи задоволення потреб членів сім'ї [10, 35].

Слід зауважити, що люди упереджено ставляться до сімейного укладу, оберігаючи звичну для них картину. Маючи уявлення про ідеальну сім'ю і знаючи характеристики проблемної, люди, в своїй більшості, діють за принципом «виключення небажаного», а не способом моделювання нової, бажаної ситуації. Останній спосіб є конструктивних рішенням, адже він ґрунтується на реальній картині сімейного укладу і потребує мобілізації зусиль всієї сім'ї для її перебудови на новому етапі свого розвитку.

Таблиця 1.3.