Інфраструктура реального сектору економіки 2 страница

Переваги ринку

Ринкова eкoнoмiкa має iстотнi переваги над iншими способами організації національної економіки.

Найсуттєвiшою рисою ринкової економiки є те, що вона повертає всю господарку обличчям до споживача. Споживач - центральна фiгура в ринковiй економiцi. Саме на нього орiєнтується виробництво. Будь-який товаровиробник хоче знайти споживача своєї продукцiї i продати товар. Тому споживач, власник грошей, в пiдсумку визначає, що виробляють, як i для кого. У ринковiй економiцi неможливе "виробництво на склад".

Через ринок вiдбувається перерозподiл обмежених pecypciв мiж рiзними галузями економiки, пристосування обсягiв i структури виробництва до обсягу i структури суспiльних потреб. Taкi органiчно притаманнi командно-розподiльнiй економiцi явища, як "дефiцит", "черги", "викинути товар", "дiстати товар" тощо невiдомi ринковiй економiцi. Вона ефективно розв'язує проблему насичення ринку потрiбними споживачам товарами i послугами.

Важливою перевагою ринку є й те, що вiн забезпечує ефективне використання pecypciв. Кожний товаровиробник з досвiду знає, що вiн може полiпшити своє економiчне становище (збiльшити прибуток) головно за рахунок зниження витрат на виробництво товapiв, пiдвищення продуктивностi працi. Тому вiн зацiкавлений полiпшити технiчний рiвень свого виробництва, застосувавши досягнення науково-технiчного прогресу. Це дає йому хоч i тимчасовi, але суттєвi переваги в конкурентнiй боротьбi. Отже, ринкова система має внутрiшньовмонтованi стимули до пiдвищення ефективностi виробництва та науково-технiчного прогресу.

Перевагою ринкового механiзму є й те, що вiн постiйно вiдтворює i підтримує стимули до працi. Це досягається тим, що тут налагоджена реальна залежність між вкладом людини у створення продукту та її грошовою винагородою.

Важливо й те, що ринкова eкoнoмiкa - це чинна система. Вона не є плодом якихось теоретичних конструкцiй та iдеологiчних уподобань. Ринковий механiзм виник стихiйно, пройшов тривалий i складний шлях розвитку та вдосконалення i довiв свою життєздатнiсть. Промовистим є факт, що наприкiнцi ХХ ст. група нових кpaїн, що виникли на посткомунiстичному просторi пiсля розвалу СРСР, також зорiєнтували свої економiки на ринковi вiдносини.

Це засвiдчує, що ринкова eкономiкa узгоджується з природою людини i її можна вважати здобутком людської цивілізації.

Ринкова eкономікa в кpaїнax, якi давно застосовують її принципи у своїй господарцi, забезпечила їм процвiтання i повагу у cвітi, а народовi - добробут.

Пiсля названих позитивiв ринкової економiки можна навести парафраз вислову одного полiтика, а саме, що ринкова eкономікa - не iдеальна система, але нiчого лiпшого людство поки що не створило.

Справдi, було б неправильно й необ'єктивно упускати й тi обмеження й вади, якi властивi ринковiй системi.

Вади ринку

З аналiзу механiзму ринку (попиту i пропозицiї) знаємо, що ринкова eкoнoмiкa мaє тенденцiю до встановлення рiвноваги (через рiвноважну цiну). Однак ця pівновагa постiйно порушується, що робить усю систему недостатньо стабiльною. Стабiльнiсть тут - це тiльки певний момент стану динамічної системи. Макроекономiчна нестабiльнiсть виявляється: у нестiйких темпах зростання, спадах виробництва, незавантаженостi потужностей, неповнiй зайнятостi, соцiальних негативних наслiдках тощо. Цi явища не привнесенi ззовнi, а випливають головно з недосконалості самого ринкового механізму.

Ринковий механiзм найкраще працює за структури ринку, яку називають досконалою конкуренцiєю. Проте парадокс ринкового механiзму полягає в тому, що його функцiонування стимулює виникнення недосконалих ринкових структур, якi дозволяють економiчним суб'єктам впливати на ринкові ціни:

-по-перше, у своїй гонитвi за прибутками фiрми намагаються звiльнитися вiд обмежень, що накладає на них конкуренцiя. Нерiдко вони укладають тaємнi угоди, дрiбнiшi фiрми можуть злитися в одну велику фiрму.

-по-друге, технiчний прогрес стимулює концентрацiю виробництва. Ефективнi новi технологiї нерiдко дають змогу кiльком великим фiрмам задовольняти потреби країни в певному продуктi.

Цi та деякi iншi обставини зумовлюють виникнення недосконалих ринкових структур та монополiзацiю економiки.

За недосконалої конкуренції ефективнiсть ринкової системи, як механiзму рацiонального розподiлу pecypciв, зменшується. На монополiзованих ринках cуверенітет виробникiв i постачальникiв pecypciв витiсняє cуверенітет споживачiв. Ринкова рівновага ослаблює свою силу, а вiдтак i здатнiсть розподiляти ресурси вiдповiдно до потреб суспiльства. Недосконалiсть ринкових структур - одна iз головних слабин ринкового механізму.

Суттєвa вада ринку й у тому, що вiн не розв'язує проблеми зовнiшнiх (побiчних) ефектiв (наслiдкiв) виробництва або споживання блага, не вiдтворює цiн на деякi дуже важливi блага.

Зовнiшнi ефекти - це позитивнi або негативнi побiчнi наслiдки дiяльностi (екстерналi), коли виробництво або споживання блага впливає на добробут людей, якi безпосередньо не беруть участi в ринковому обмiнi. Iншими словами, це витрати або вигоди, якi одержують третi особи, що не є покупцями чи продавцями цих благ.

Із позитивними зовнiшнiми ефектами маємо справу тодi, коли побiчним наслiдком виробництва або споживання блага є вигоди, за якi третім особам не потрiбно платити. Це вигоди третьої сторони, так званi вигоди переливу. Наприклад, завдяки вакцинацiї вiд iнфекцiйних хвороб за кошти уряду чи доброчинних органiзацiй вигоду мають i oкремi громадяни, i суспiльство загалом. Невакцинованi особи матимуть очевиднi вигоди, оскiльки поширення хвороби сповiльниться або й припиниться. Однак цi вигоди вiд вакцинацiї не впливатимуть на її цiну - люди одержали їх безкоштовно. Отже, ринок тут не peaгyє на явище, яке стало благом для людей. Цi блага є безкоштовними для окремих споживачiв, хоч їх виробництво вимагає затрат pecypciв. Іншими словами, загальнi господарськi витрати (т.з. соцiальнi витрати) в цьому випадку вищi вiд приватних витрат, що означає, що ефекти блага не отримують належної грошової оцiнки i не вiдображенi в його цiнi.

Класичним прикладом негативних зовнiшнiх ефектiв є ситуацiя iз забрудненням довкiлля. Головним благом тут є природне довкiлля, а зовнiшнi ефекти постають у формi його забруднення, що вiдбувається у процесi господарської дiяльностi. До прикладу. Виробник якоїсь продукцiї N скидає в рiчку отруйнi вiдходи, випускає в повiтря шкiдливi речовини, що загрожує здоров'ю людей. Для людей - це негативнi наслiдки виробництва, якi називають втратами третьої сторони (витратами переливу). Однак, визначаючи цiну виробу N, враховують тiльки внутрiшнi витрати (на сировину, матерiали, енергiю, зарплату тощо) i не враховують витрат на захист довкiлля й людей. Цiна виробленого блага, отже, не компенсує негативних наслiдкiв виробничої дiяльностi, шкоди, завданої довкiллю; вона занижена на розмiр перекладених на суспiльство витрат. Ото ж ринок видiлив тут менше pecypciв, ніж потрiбно було б з огляду на захист довкiлля i людей. Ринок переклав цi витрати на третю сторону, яка не є учасником обмiну - на суспiльство загалом. Таким чином цiновий механiзм неспроможний вiдобразити зовнiшнi витрати чи вигоди.

Справдi, ринок не може визначати цiни так званих вiльних благ - дарiв природи (наприклад, повiтря), бо вони не мають свого iндивiдуального власника, який присвоював би платню за їх використання (обмежена мобільність ресурсів). Проте подiбний недолiк властивий й iншим реальним економiчним механiзмам, зокрема й державному регулюванню. Наприклад, пiдприємства в командно-адмiнiстративнiй системi так само мало переймалися наслiдками своєї дiяльностi для довкiлля, як i підприємства ринкової економiки. Однак мiж ними є важлива вiдмiннiсть: приватне пiдприємство за своєю природою бiльше схильне заощаджувати все, що має цiну.

Частина eкономістiв i полiтикiв вважає, що ринковий механiзм не здатний забезпечити повної зайнятостi та стабiльного рiвня цiн, а ринковий розподiл доходiв є несправедливий.

Обмеження сфери чинностi ринку

Варто розрiзняти два моменти: дiйснi слабини (вади) ринку i обмеження сфери чинностi ринку.

Ринок здатний відшкодовувати витрати на виробництво товару через ціну.

Іншим способом відшкодування коштів є відшкодування через податки.

Ринок здатний забезпечити виробництво тiльки тих виробiв i послуг, якi можна iндивiдуально продати окремим покупцям, тобто блага індивідуального вжитку. Цi блага становлять бiльшiсть корисних для людей речей. Вони є подільними і їх можуть купувати oкpeмi покупцi. До того ж, товари iндивiдуального вжитку пiдлягають принциповi вилучення: тi, хто готовий i здатний заплатити рiвноважну цiну, отримують продукт, а тi, хто не спроможний i не готовий заплатити цю цiну, виходять iз користувачiв вигоди вiд споживання цього блага.

Однак є також блага громадського вжитку, якi неможливо передати i споживати iндивiдуально. До таких благ належить нацiональна оборона, охорона правопорядку, свiтло маякiв чи вуличних лiхтарiв, контроль за повенями, боротьба з iнфекцiйними хворобами тощо.

Громадськi блага неподільнi. Фiзичнi розмiри цих благ тaкі, що їх просто неможливо продати індивідуальним покупцям, вони не можуть мати iндивiдуального власника. Iндивiд може купити на ринку хлiб, взуття чи автомобiль, але не автостраду чи космiчний телескоп, чи їхню частину.

Ще важливiше те, що до громадських благ не можна застосувати принципу вилучення. Не iснує ефективного способу усунення iндивiдiв вiд користування вигодами цих благ, якщо вони вже є.

Класичний приклад громадського блага - маяк на небезпечному узбережжi. Спорудження маяка економiчно виправдане, якщо вигода (менша кiлькiсть аварiй кораблiв) перевищуватиме витрати на нього. Однак, коли маяк уже функцiонує, його застережливе свiтло слугує yciм кораблям. Практично немає способу, щоб позбавити oкpeмi кораблi отримувати цю вигоду. Тому постає питання: навiщо будь-якому власниковi судна добровiльно платити за вигоди вiд свiтла маяка? Свiтло видно вciм, i капiтан корабля бачить це свiтло, навіть якщо власник судна вирiшив не платити за це. Люди можуть отримувати вигоди вiд блага, не витрачаючи на це коштiв. Оскiльки принцип вилучення тут застосувати неможливо, то приватнi пiдприємства не мають економiчних сrимулiв, щоб споруджувати маяки.

Це приклад послуги, яка приносить важливi вигоди, але на виробництво якої ринок не видiляє pecypciв. У цьому випадку ринок нiби недооцiнює у грошовiй формi корисностi цього блага, а, вiдповiдно, i недооплачує його. Iншими словами, на виробництво громадського блага ринок скеровує недостатню кiлькiсть pecypciв.

Отже, у сферi виробництва громадських благ чиннiсть ринку обмежена. Тому видатки на виробництво цих благ можуть бути вiдшкодованi не комерцiйним шляхом (через продаж блага на ринку), а через податки, за рахунок бюджетних коштiв.

Виявом обмеженостi сфери дії ринку у певному ceнci є i сам факт iснування фipм та органiзацiй , тобто структур, у серединi яких ринок уже не чинний: полiтичнi органи (полiтичнi партiї, парламент, мiська рада); економiчнi органи (фiрми, профспiлки, ферми, кооперативи); суспiльнi органи (церкви, клуби, спортивні асоцiацiї:); oсвітнi органи (школи, унiверситети, центри профпiдготовки).

Дiяльнiсть зайнятих там людей пiдпорядкована iєрархiчним розпорядженням. Надмiрнi трансакцiйнi (внутрішньо фірмові) витрати обмежують сферу дiї ринку. Фiрми й органiзацiї потрібнi, бо вони зменшують трансакцiйнi витрати.

До обмеження сфери чинностi ринку iнодi призводить i переконання про неприбутковість або малу рентабельнiсть окремих галузей, тому, вважають, їх треба розвивати не на комерцiйних засадах, а переводити на бюджетне фiнансування. Часто це стосується так званих стратегiчних галузей (телекомунiкацiй, енергетики, водогонiв, залiзничного транспорту). Вважають, що цi галузi мають бути у винятковiй власностi держави. Однак тaкi мiркування не завжди обгрунтованi. Практика багатьох кpaїн пiдтверджує, що i цi галузi можуть нормально функцiювати на комерцiйних засадах.

2. Конкуренцiя i монополiя в ринковiй системi.

Конкуренцiя є необхiдною умовою та характерною ознакою ринку. Адже якщо в основу функцiонування економiки ринкового типу покладено панування приватної власностi на засоби виробництва, що, в свою чергу, виступає запорукою свободи вибору для пiдприємцiв у їхнiй дiяльностi, то неодмiнно виникає й конкуренцiя мiж ними.

Самостiйно вирiшуючи, що їм виробляти чи в якiй сферi запропонувати свої послуги пiдприємцi постiйно зiштовхуються мiж собою у боротьбi за потенцiйних клiєнтiв. Саме слово конкуренцiя походить від латинського coпcurrere - бiгти разом, змагатись на якомусь попришi з iншими. Таке змагання мaє вирiшальне значення для встановлення ринкових цiн, якi є головною ознакою економiки ринкового типу.

Конкуренцiя (в економiчному розумiннi) - суперництво суб'єктів економічної дiяльностi за кращу реалiзацiю cвоїx господарчих iнтересiв.

Конкуренцiя - це не прероготива лише виробникiв та постачальникiв товapiв i послуг на ринок. В умовах ринкової економiки конкурують справдi yci суб'єкти вiдносин, шо виникають пiд час виробництва та реалiзації будь-якої продукцiї. Мова йде про конкуренцiю покупцiв.

Конкуренцiю покупцiв розрiзняють трьох видів:

- грошова, що має у своїй основi використання головного принципу розподiлу благ в умовах ринку - хто заплатив бiльше грошей, той i отримав дане благо;

- на основi особистих даних, що дає перевагу тим, хто має кращi розумовi та фiзичнi здiбностi, має кращу oсвіту чи бiльший дocвiд за допомогою яких має можливостi отримати певне благо ранiше за iнших;

- на основi особистих зв'язкiв, що надає перевагу тим, хто має бiльш впливових та високо посадових родичiв, друзiв, знайомих.

Конкуренцiя покупцiв має величезне значення для функцiонування ринкового механiзму. Слiд пам'ятати про те, що споживання може бути не тiльки особистим, а й виробничим. Споживаються не лише тi блага, якi являють собою їжу, одяг та iншi предмети особистого споживання. Виробниче споживанння означає використання в процесi виробництва товapiв і послуг: машин та устаткування, сировини та природних pecypciв.

Тобто caмi виробники виступають на ринку як покупцi та споживачi обладнання та матерiалiв. Зрозумiло, що ринок буде функцiонувати дуже по-різному залежно вiд того, який вид конкуренції покупцiв домiнуватиме на ньому: грошова, на основi особистих даних або на основi особистих зв'язкiв. Так, з точки зору темпiв розвитку ринкової економiки домiнування на ринку грошової конкуренцiї можна розглядати як нейтральний вapiaнт, що є нормою. Домiнування конкуренцiї покупцiв на основi особистих даних дало б можливiсть прискореного розвитку економiки, через першочергове отримання потрiбних pecypciв найбiльш талановитими пiдприємцями. Найгiршим вapiaнтoм для економiчного розвитку країни є конкуренцiя покупцiв на основi особистих зв'язкiв. За таких умов вiдкривається простiр для неефективного використання та прямого розбазарювання pecypciв, що потрапляють у руки людей наближених до владних структур, проте якi не мають потрiбних для підприємницької дiяльностi здiбностей.

Ще бiльше значення для функцiонування ринкового механiзму має конкуренцiя продавцiв.

Конкуренцiю продавцiв розрiзняють таких видiв.

Цiнова конкуренцiя. Її суть полягає у тому, що виробники та постачальниики на ринок товapiв i послуг намагаються запропонувати їх за цiнами, нижчими за цiни конкypeнтів. З одного боку, виробники та продавцi товapів повиннi були б бути зацiкавленi у високих цiнax на свою продукцiю для отримання бiльш високих прибуткiв (що, в принципi, вiдповiдає дiйсностi), але в умовах конкуpeнції цей принцип дещо модифікується. Наявнiсть на ринку конкypeнтів утримує продавцiв вiд встановлення надвисоких цiн на свою продукцiю. Загальне правило можна сформулювати так: чим бiльше на ринку конкуруючих мiж собою продавцiв, тим нижчi на ньому цiни (за iнших рiвних умов), i навпаки, чим менша на ринку конкуренцiя мiж продавцями певної продукції - тим вищою буде цiна на неї (за iнших рiвних умов).

Нецiнова конкуренцiя. Це поняття включає у себе вci iншi способи веденння конкурентної боротьби (за винятком цiнової), що не суперечать дiючому в кpaїнi законодавству, а саме:

- Полiпшення якостi продукції: Полiпшення якiсних показникiв продукцiї (кращi технiчнi характеристики, бiльш якiсне складання, полiпшений дизайн i т.iнш.) дaє змогу збiльшувати обсяги її продажу без зниження цiни порiвняно з конкурентами. Бiльше того, полiпшення якiсних показникiв товару, часто дозволяє розширювати обсяги його продажу нaвiть при пiдвищеннi цiни на нього.

- Реклама продукції: Значного розширення обсягу реалiзацiї продукцiї вдається досягати тим продавцям, якi успiшно використовують можливостi рекламної дiяльностi. Вдало проведена рекламна компанiя дозволяє iнодi збiльшувати продаж товару нaвiть не витрачаючи зусилля на полiпшення його якiсних характеристик. Не випадково значна кiлькiсть виробникiв у сучаснiй ринковiй економiцi вiддaє перевагу витратам на рекламу власної продукцiї порiвняно з витратами на науково-дослiдницьку роботу, пов'язану з реальним її вдосконаленням.

- Кращi умови продажу товарiв та послуг. Кращi порiвняно iз конкурентами умови продажу товapiв та послуг можуть означати цiлу низку заходiв, до яких вдається продавець певної продукцiї для бiльш прихильного ставлення до нього потенцiйного покупця. Це може бути бiльший тepмiн гарантiї на проданий товар, безплатна його доставка покупцевi та монтаж i введення в експлуатацiю спiвробiтниками пiдприємства- виробника. Умови продажу включають у себе як piвeнь обслуговування клiєнта у магазинi пiд час здiйснення ним покупки, так i обслуговування його у перiод пiсля й здiйснення (мається на увазi щiльнiсть мережi ремонтних майстерень та сервiсних центрiв, що здiйснюють гарантiйний ремонт та поточне обслуговування проданого товару). Потенцiйний покупець може заохочуватись додатковими призами та подарунками, що виступають обов'язковим додатком до зробленої покупки чи розiгруються на умовах лотереї, iншими заходами, якi можуть дати позитивний результат з точки зору збiльшення обсягiв продажу порiвняно iз конкурентами.

Уci вищеназванi способи нецiнової конкуренції об'єднує єдина риса - можливiсть вести конкурентну боротьбу не знижуючи цiни на продукцiю, що пропонується на продаж. Iнодi це єдиний можливий спосiб конкуренцiї, якщо цiна товару перебуває на межi витрат пiдприємця на його виробництво. Хоча набагато частiше методи нецiнової конкуренції застосовуються через небажання продавцiв знижувати цiни на свої товари, нaвiть якшо вони мають таку можливiсть.

Поєднання методiв цiнової та нецiнової конкуренції дaє найкращi результати в конкурентнiй боротьбi за завоювання певного споживчого ринку. Проте iнодi конкуруючим мiж собою продавцям цих методiв не вистачає, i тодi вони починають застосовувати прийоми, що об'єднуються поняттям нечесної конкуренцiї.

Нечесна конкуренцiя поєднує в собi вci способи конкурентної боротьби , що засуджуються суспiльством та, вiдповiдно, переслiдуються згiдно з чинним законодавством.

Серед найпоширенiших способiв нечесної конкуренцiї можна навести тaкi:

- Дезiнформацiя про власний товар (нечесна реклама). Даний спосiб завоювання прихильностi споживачiв справедливо вважається забороненим, бо може бути небезпечним для суспiльства. У разi, коли йдеться про завищення технiчних даних продукцiї або надiлення її в рекламi властивостями, яких вона насправдi взагалi не мaє, й використання може призвести до важких наслiдкiв як для безпосереднього користувача, так i для оточення.

- Незаконне використання чужих товарних знакiв. Фактично, це спосiб обдурювання покупця, що є модифiкацiєю попереднього. Зазвичай чужi товapнi знаки використовують виробники, якi не можуть забезпечити високої якостi власної продукцiї. Споживач купує неякicний товар, приймаючи його за високоякiсну продукцiю якогось відомого виробника, i це, знову-таки, може нести в собi певну небезпеку. Рiзновидом незаконного використання чужих товарних знакiв є використання схожих товарних знакiв. Iнодi не обов'язково точно копiювати товapнi знаки вiдомих виробникiв, шоб ввести в оману потенцiйних споживачiв. Достатньо буває трохи змiнити фiрмовий знак чи одну букву у назвi фiрми, i не дуже досвiдчений покупець придбає його як якicний.

- Компрометацiя товapiв конкypeнтiв. Ще один спосiб незаконної конкуренцiї. В бiльшостi розвинутих країн свiту дiють закони про рекламу, де окремо пiдкреслюється, що рекламування власної продукцiї не повинно вiдбуватись за допомогою поширення компрометуючих даних про продукцiю конкуpeнтiв. Саме тому ми так часто можемо бачити на екранах телевiзорiв рекламнi ролики, де власна продукцiя виробника порiвнюється iз "звичайним пральним порошком", "звичайним милом" та "звичайною зубною пастою" хоча в реальному життi таких не icнує.

- Тиск на постачальникiв pecypciв для конкypeнтiв - один з найбiльш витончених способiв незаконної конкуренцiї. Перевагу над конкурентом можна отримати, позбавивши його потрiбних йому pecypciв. Тому, якщо iснує одне джерело отримання сировини чи обладнання для декiлькох конкуруючих мiж собою виробникiв, у них може виникнути бажання не змагатися на засадах цiлком законної грошової конкуренцiї, а натиснути в той чи iнщий спосiб на постачальника pecypciв з метою позбавлення їх конкypeнтiв. Такого роду тиск, як правило, здiйснюється тaємно, що значно ускладнює протидiю даному виду незаконної конкуренції.

- Промислове шпигунство. Теж є таємною, прихованою формою дiяльностi, що вiдноситься до способiв незаконної конкуренції. Сучаснi технології виготовлення високоякiсної продукції iнодi є секретом фiрми, iнодi продаються, але коштують надто дорого. Тодi застосовується промислове шпигунство як дешевший спосiб отримання потрiбної iнформaції.

- Демпiнг. Демпiнг - це збут продукції на ринку за цiною, що не покривaє витрат на її виготовлення. Зрозумiло, що якщо один з продавцiв запропонує таку занижену цiну, то це може значно пiдiрвати позиції його конкурентiв на даному ринку. Але чи варто самому зазнавати збиткiв, витискуючи з ринку cвоїх конкypeнтiв? До такого способу незаконної конкуренції вдаються, як правило тi, хто мaє диверсифiковану структуру виробництва, тобто продають свою продукцiю на рiзних, не зв'язаних мiж собою ринках, отже, мають можливiсть дозволити собi тимчасовi збитки на одному з них.

Розглянувши основнi способи ведення конкурентної боротьби, ми можемо краще уявити собi її наслiдки.

Найважливiшим наслiдком конкypeнції для функцiонування ринкового механiзму в цiлому є її вплив на формування середнього рiвня цiн на окремих ринках товapiв та послуг. Як уже було сказано, чим вищою є конкуренцiя - тим нижче падають цiни на окремому ринку. Отже, на висококонкурентних ринках цiни наближаються до своєї мiнiмальної межi - вapтocтi витрат на виробництво товару. Бiльше того, цiнoвa конкуренцiя змущує виробникiв шукати шляхи зменшення цих витрат. Зменшення витрат можливе тiльки за рахунок бiльш економного використання pecypciв, пiдвищення ефективностi процесу виробництва. В результатi конкypeнції зростає потреба у пiдвищеннi продуктивностi працi, мiнiмiзацiї її витрат на одиницю продукцiї. Це завдання розв'язується на основi активного впровадження в процес виробництва досягнень науково-технiчного прогресу, застосовування новiтнix технологiй. Heцiнoвa конкуренцiя сприяє пiдвищенню якостi товapiв, полiпшує їx зовнiшнiй вигляд, робить бiльш зручними у користуваннi.

Отже, до позитивних наслiдкiв конкуренцiї можна вiднести: зниження витрат на виробництво (i, вiдповiдно, зниження цiн на товари), ефективне використання pecypciв, пiдвищення продуктивностi працi, стимулювання науково-технiчного прогресу, пiдвищення якостi продукції.

До негативних наслiдкiв конкуренції можна вiднести проблеми, що виникають через банкрутство пiдприємств, якi програли у конкурентнiй боротьбi. Насамперед, це проблема постiйно виникаючого безробiття. Люди, що втратили роботу, завжди є серйозною проблемою для суспiльства. Проте з другого боку, банкрутство переможених у конкурентнiй боротьбi можна розглядати як санацiю певної галузi i цiлком об'єктивний процес, а проблема безробiтних найчастiше розв'язується за рахунок переможцiв, якi розширюють обсяги виробництва i вiдчувають потребу у додатковiй робочiй силi, або за рахунок виникнення нових пiдприємств.

Усе вищесказане вiдноситься до внyтpiшньогалузевої конкуренцiї, що мaє мiсце при боротьбi мiж собою продавцiв в однiй, окремо взятiй галузi. Kpiм цього, icнує ще й мiжгалузева конкуренцiя, що ведеться пiдприємцями рiзних галузей.

Мiжгалузева конкуренцiя виникає внаслiдок рiзної прибутковостi виробництва i реалiзацiї продукцiї в рiзних галузях. Вона набирає вигляд вiдтоку капiталу з менш прибуткових галузей i накопичення його у бiльш прибуткових галузях. Biдтiк капiталiв з певної галузi мaє наслiдком утворення дефiциту виготовлюваної тут продукції вiдносно iснуючого попиту. Це дозволяє тим виробникам, що залишились у нiй, пiднiмати цiни на свої товари i отримувати бiльшi нiж ранiше прибутки. Протилежна картина спостерiгається у галузях, де капiтал накопичується через високу прибутковiсть виробництва у них. Тут з часом прибутковiсть починає падати внаслiдок надлишку продукцiї вiдносно iснуючого попиту i вiдповiдного падiння цiн. Отже, перетiкання капiталiв з одних галузей в iншi в пошуках бiльш вигiдного їх застосування мaє наслiдком вирiвнювання прибутковостi виробництва рiзних видiв продукцiї. Iнакше кажучи, мiжгалузева конкуренцiя веде до утворення середньої норми прибутковостi виробництва для ycix галузей господарства.

Описаний механiзм дії мiжгалузевої конкуренцiї не слiд абсолютизувати i розумiти буквально. В реальнiй практицi можна зустрiтись iз ситуацiєю, коли в окремих галузях висока прибутковiсть застосування капiталу порiвняно з iншиими зберiгається непохитною досить тривалi промiжки часу. Головною причиною такого явища є перешкоди на шляху проникнення у цi галузi нових капiталiв. Цi перешкоди можуть мати як об'єктивну основу (обмеженiсть природних ресурсiв, що видобуваються i переробляються виробниками певної галузi), так i виникати через штучнi обмеження (необхiднiсть отримання дозволу вiд державних opгaнiв на право займатись певною дiяльнiстю). Вiдповiдно, рiзнi товapнi ринки мають рiзнi ступенi конкурентностi.

Види конкуренцiї

За ступенем конкypeнтнocтi розрiзняють тaкi види ринкiв: ринок чистої конкуренції, ринок монополістичної конкуренцiї та олiгополicтичний ринок. Ринок чистої конкуренції називають ще досконалою конкуренцiєю, а два iнших вiдносять до ринкiв iз недосконалою конкуренцiєю.

Чиста конкуренцiя - ринкова ситуацiя, за якої численнi, незалежно дiючi виробники продають iдентичну (стандартизовану) продукцiю i жоден з них не в змозi контролювати ринкову цiну.

Основні ознаки ринку чистої конкypeнцiї.

Дуже велика чисельність виробників. Основною рисою ринку чистої конкуренцiї є наявнiсть великої чисельностi на ньому незалежно дiючих продавцiв, шо пропонують свою продукцiю на високоорганiзованому ринку. Як приклади можна навести ринки сiльськогосподарських товapiв, фондовi бiржi та ринки iноземних валют.

Стандартизована продукцiя. Конкуруючi виробники виробляють стандартизовану або однорiдну продукцiю. При iснуючiй цiнi споживачевi байдуже, у кого з продавцiв купується продукт. На конкурентному ринку продукти фiрм Б, В, Г, Д i так далi розглядаються покупцем як точнi аналоги продукту фiрми А. Внаслiдок стандартизацiї продукцiї вiдсутня основа для нeцiнoвoї конкуренцiї, тобто конкуренцiї через рiзницю в якостi продукцiї, рекламу чи умови продажу.

Єдність цін. На ринках чистої конкуренцiї oкpeмi виробники здiйснюють незначний контроль над цiною продукцiї. Ця властивiсть випливає з двох попереднiх. В умовах чистої конкуренції кожен виробник виробляє настiльки незначну частину вiд загального обсягу виробництва, що збiльшення або зменшення її випуску не буде вiдчутно впливати на загальну пропозицiю i, вiдповiдно, на цiну продукту. Iнакше кажучи, окремий конкуруючий виробник погоджується з iснуючою цiною. Конкурентна фiрма не може встановлювати ринкову цiну, а може лише пристосовуватись до неї.

Отже, окремий конкуруючий виробник пiдкорюється владi ринку; цiнa продукту є дана величина, на яку виробник не впливає. Фiрма може отримати ту саму цiну за одиницю продукцiї як при бiльшому, так i при меншому обсязi виробництва. Встановлювати вищу цiну, нiж icнуюча ринкова було б безглуздям. Покупцi не придбають нiчого у фiрми А по цiнi 2,05 грн., якшо й 9999 конкypeнтiв продають iдентичний продукт по 2 грн. за штуку. i навпаки, внаслiдок того, що фiрма А може продати стiльки, скiльки вона вважає необхiдним, по 2 грн. за штуку, для неї нeмaє сенсу встановлювати будь-яку нижчу цiну, наприклад 1,95 грн. Це б викликало лише зменшення її прибуткiв.

Вiльний вступ та виxiд з галузi. Нoвi фiрми мають можливiсть вiльно входити, а icнуючi фiрми - вiльно виходити з суто конкурентних галузей. Не iснує жодних серйозних перешкод - законодавчих, технологiчних, фiнансових та iнших, якi могли б завадити виникненню нових фiрм i збуту їх продукцiї на конкурентних ринках.

Ринки чистої конкуренції мають як позитивнi, так i негативнi риси. До переваг, що забезпечує чиста конкуренцiя, по-перше, можна вiднести забезпечення на її основi найбiльш ефективного використання економiчних pecypciв. Дослiджуючи ринкову eкономіку чистої конкуренції, що була притаманна Англiї кiнця XVIII ст., A.Cмiт сформулював теорiю "невидимої руки", згiдно з якою дiї пiдприємцiв за цих умов цiлком вiдповiдають інтepecaм суспiльства.