Місце екологічної безпеки в екологічній політиці

Закріплення у Конституції України (ст. 50) права кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням цього права, підняло його на найвищий рівень у системі основних суб'єктивних екологічних прав громадян. В еколого-правовій літературі це право дістало назву «право громадян на екологічну безпеку». У Законі України «Про основи національної безпеки України» визначено такі сфери національної безпеки: зовнішньополітична; воєнна, державної безпеки і державного кордону; внутрішньополітична; економічна; соціальна; гуманітарна; науково-технологічна; екологічна; інформаційна. Ці сфери і утворюють загалом систему національної безпеки України, безперервно впливають одна на одну через взаємозв’язок внутрішніх і зовнішніх факторів.

Ст.50 ЗУ «про охорону НПС» екологічна безпека-стан нпс, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей.

Право на екологічну безпеку є абсолютним, виходячи з того, що всі повноваження щодо його призначення і реалізації належать громадянину, яким кореспондують обов'язки держави та всіх інших осіб утримуватися від його порушення.

Проведений аналіз нормативно-правового регулювання у цій сфері дозволяє констатувати, що найбільш структуровано вони врегульовані Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", який закріплює найважливіші засади, принципи та положення забезпечення екологічної безпеки у деяких сферах діяльності: право громадян на екологічну безпеку; принцип пріоритетності вимог екологічної безпеки; нормативи екологічної безпеки; заходи щодо її забезпечення, зокрема вимоги до розміщення та ін.

Об'єктами екологічної безпеки відповідно до ст. 3 Закону «Про основи національної безпеки України» є: людина і громадянин (їх конституційні права та свободи, перелік яких відповідно до Основного Закону (ст. 22) не є вичерпним); суспільство (його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси); держава (її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність). Таким чином, об'єктами екологічної безпеки є життєво важливі інтереси суб'єктів безпеки: права, матеріальні та духовні потреби особи; природні ресурси та навколишнє природне середовище як матеріальна основа державного і суспільного розвитку.

Специфіка екологічної безпеки полягає в тому, що задля забезпечення прогресивного розвитку життєво важливих інтересів людини, суспільства та довкілля держава має за допомогою своїх управлінських рішень упереджувати та за необхідності своєчасно ліквідовувати реальні або потенційні загрози та небезпеки, які є наслідком функціонування антропогенних, природних та техногенних систем. Таким чином, національні інтереси суспільства вимагають такого рівня державного управління системою національної безпеки, щоб гарантовано забезпечувати екологічну рівновагу й гарантувати захист середовища проживання населення країни.

Метою функціонування системи екологічної безпеки в Україні має бути формування нових типів технологічних процесів, соціальної організації та управління, здатності уникати вагомих ризиків, вирішувати екологічні проблеми та зменшувати будь-які екологічні небезпеки, що становлять загрози національній безпеці. Таке заперечення екологічних загроз, що виявляється в локальних, регіональних і глобальних масштабах як екологічні стихії, соціальні кризи та техногенні катастрофи, має стати основним способом вирішення екологічних проблем і гарантувати громадянам України розвиток і проживання в біосферосумісному середовищі.