Методичні рекомендації до практичного заняття

Основні фонди - це засоби праці, які функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній формі і переносять свою вартість на готову продукцію частинами за ступенем зношування.

В залежності від характеру участі основних фондів у виробничому процесі розрізняють виробничі і невиробничі основні фонди.

У відповідності до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” – у податковому обліку та згідно із положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» поділяються на 4 групи:

І гр. - будівлі, споруди та їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

ІІ гр. - автотранспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електроні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

ІІІ гр. – будь – які інші основні фонди, що не входять до груп 1, 2 і 4.

ІV гр. – належать електронно – обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення, пов'язані з ним засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Процентне співвідношення окремих груп основних фондів до загальної їх вартості називають структурою основних фондів.

При розв’язанні задач такої тематики можна скористатися формулами:

Розрахунок середньорічної вартості основних виробничих фондів: (5.47)

 

де Фп - вартість основних виробничих фондів на початок року;

Фвв -вартість основних виробничих фондів, які вводяться у плановому році;

Фвиб.-вартість основних виробничих фондів, які вибувають у плановому році;

nм - кількість повних місяців до кінця року, протягом яких основні фонди відповідно “працювали” чи “не працювали”.

Ефективність використання основних виробничих фондів визначається такими показниками:

- фондовіддача характеризує випуск продукції на одиницю вартості основних виробничих фондів і розраховується за формулою:

 

(5.48)

 

де ФО -фондовіддача;

В - річний випуск продукції, грн;

Фср - середньорічна вартість основних виробничих фондiв, грн.

Величина, обернена до фондовіддачі, називається фондомісткістю. Вона характеризує потребу в основних фондах на 1 грн. продукції і визначається:

 

(5.49)

 

де Фм - фондомісткість;

В - річний випуск продукції, грн.;

Фср. - середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Показником, який характеризує забезпеченість одного працівника виробничими основними фондами, є показник фондоозброєності праці, грн./чол.:

 

(5.50)

 

де Фо - фондоозброєність;

Фср - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.;

Ч - середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Для характеристики інтенсивності вибуття фондів використовується показник, який представляє собою відношення вартості основних фондів, що вибули протягом даного періоду, до їх вартості на початок періоду:

(5.51)

 

де Квиб - коефіцієнт вибуття основних фондів;

Фл - вартість ліквідованих основних фондів, грн.;

Фп - вартість основних фондів на початок періоду, грн.

Ступінь оновлення вимірюється за допомогою коефіцієнту оновлення, який показує долю введених у дію в даному періоді основних фондів:

 

(5.52)

 

де Фвв - вартість введених основних фондів, грн.;

Фк - вартість основних фондів на кінець періоду, грн.

Амортизація - це поступове перенесення вартості основних виробничих фондів на виготовлену продукцію з метою нагромадження грошових коштів для повного відновлення (реновації). Норма амортизації - це встановлена величина амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) за певний період часу по конкретних видах основних фондів, виражена в % до балансової вартості. Нарахування амортизації основних засобів здійснюється за такими методами:

1) прямолінійним, за яким річна сума амортизації визначається ділення вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

При використанні цього методу вартість об'єкта основних засобів списується однаковими частками протягом усього періоду його експлуатації. це найпоширеніший метод нарахування амортизації основних засобів підприємств і організацій.

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається, як добуток залишкової об'єкта на початок звітного року (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної суми амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеню кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

 

Річна норма амортизації= (5.53)

де n – кількість років корисного використання об'єкта основних засобів.

 

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та подвоєної річної норми амортизації. Річна норма визначається виходячи із норми амортизації, обчисленої за прямолінійним методом або діленням 100 на кількість років корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів.

4) кумулятивним, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

5) виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів.

Механізм нарахування амортизації основних засобів за вказаними методами:

1. Прямолінійний:

 

, (5.54)

 

, (5.55)

 

, (5.56)

 

, (5.57)

 

(5.58)

 

2. Зменшення залишкової вартості:

 

, (5.59)

 

(5.60)

 

3. Прискореного зменшення залишкової вартості:

 

, (5.61)

 

, (5.62)

 

(5.63)

 

4. Кумулятивний:

 

, (5.64)

 

, (5.65)

 

, (5.66)

 

(5.67)

 

5. Виробничий:

 

, (5.68)

 

, (5.69)

 

, (5.70)

 

, (5.71)

 

, (5.72)

 

, (5.73)

 

(5.74)

При використанні методів нарахування амортизації основних засобів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості й кумулятивного – щомісячна сума амортизації визначається за розрахунком:

 

, (5.75)

 

де Ра – річна сума амортизації;

Ма – місячна сума амортизації;

Пв – первісна вартість об'єкта;

Лв – ліквідаційна вартість об'єкта;

Кв – очікуваний термін корисного використання об'єкта;

Кк – кумулятивний коефіцієнт;

Ва – вартість об'єкта, що підлягає амортизації;

На – норма амортизації на рік;

Вс – виробнича ставка амортизації;

Зв – залишкова (балансова) вартість;

Кп – коефіцієнт прискореного зменшення залишкової вартості;

Ке – кількість років експлуатації об'єкта;

СРКв – сума чисел років корисного використання об'єкта основних засобів;

Но – нормативний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство передбачає виготовити, використовуючи об'єкт;

Ор – річний обсяг продукції (робіт, послуг), який виготовлений з використанням об'єкта;

Ом – місячний обсяг продукції (робіт, послуг), який виготовлений з використанням об'єкта

Коефіцієнт змінності показує, скільки в середньому змін працювала кожна одиниця устаткування, і визначається за формулою:

 

(5.76)

 

де nс -кількість відпрацьованих верстато-змін в звітному періоді;

nд -кількість відпрацьованих верстато-днів у цьому ж періоді;

nо -кількість одиниць устаткування.

Коефіцієнт екстенсивного навантаження показує ефективність використання часу роботи устаткування. Він розраховується за формулою:

 

(5.77)

 

де Тф -фактичний фонд часу роботи устаткування за період, годин;

Теф - ефективний фонд часу роботи за той же період, годин.

Коефіцієнт інтенсивного навантаження показує ефективність використання продуктивних можливостей устаткування:

 

(5.78)

де Поф -фактична продуктивність устаткування (кількість виготовлених виробів за одиницю часу) у натуральному виразі;

Поп - той же показник за паспортними даними.

Коефіцієнт інтегрального навантаження характеризує використання устаткування як за часом, так і за продуктивністю:

 

(5.79)

 

Потреба в матеріалі конкретного виду (РМ) за методом прямого розрахунку визначається за формулою:

 

(5.80)

 

Nji - норма витрат j-го матеріалу на виробництво і-го виду виробу;

Ві - виробнича програма виготовлення і-го виду виборів;

n - кількість видів виробів, на виготовлення яких використовується j-й матеріал.

Для характеристики ефективності використання сировини та матерiалiв застосовують такі показники:

а) матеріаломісткість виробів - визначається відношенням загальних витрат матеріальних ресурсів (у грошовому вимірі) до вартості товарної продукції за рік

; (5.81)

б) коефіцієнт виходу готової продукції з сировини, матеріалів, який визначається діленням кількості виготовлених виробів на загальний обсяг витрат сировини, матеріалів, з яких ці вироби виготовляються

; (5.82)

в) коефіцієнт корисного використання сировини, матеріалів, який розраховується діленням маси готового виробу (так званої чистої ваги) на норму витрачання сировини матеріалів на даний виріб

. (5.83)