Фактори зміни продуктивності праці

Фактори зростання продуктивності праці – це рушійні сили, причини, обставини, які, здійснюючи вплив на певні процеси чи явища, змінюють тим самим рівень і динаміку продуктивності праці.

Групи факторів зростання продуктивності праці:

-матеріально-технічні;

-організаційно-технічні та управлінські;

-соціально-психологічні.

При цьому кожна група факторів впливає на використання різних ресурсів, що, у свою чергу, поєднуються в кілька груп: трудові; природні; матеріальні; технічні; фінансові.

Безпосередній вплив факторів на використання ресурсів здійснюється на підприємстві з урахуванням зовнішнього (інституціонального) впливу на регіональному, галузевому і загальнодержавному рівнях.

Матеріально-технічні фактори залежать від рівня розвитку і ступеня використання нової техніки, прогресивних технологій, нових видів сировини і матеріалів.

Вирішення завдань удосконалення виробництва тут досягається такими шляхами:

-модернізація устаткування;

-заміна морально застарілого устаткування новим, більш продуктивним;

-підвищення рівня механізації виробництва;

-автоматизація виробництва;

-впровадження нових прогресивних технологій;

-використання нових видів сировини, прогресивних матеріалів тощо.

Організаційно-економічні фактори визначаються рівнем організації праці, виробництва і управління. До них належать:

-удосконалення організації управління виробництвом;

-удосконалення організації виробництва;

-удосконалення праці.

Соціально-психологічні фактори пов’язані з роллю людини в суспільному виробництві, вони визначаються якісними характеристиками трудових колективів, їхнім соціально-демографічним складом, соціально-психологічним кліматом, рівнями загальноосвітньої і кваліфікаційної підготовки працівників, їхньою дисциплінованістю, трудовою активністю і творчою ініціативою, системою ціннісних орієнтацій, стилем керівництва в підрозділах і на підприємстві в цілому.

 

Висновок

Продуктивність праці є одним з показників її ефективності, результативності. В широкій суспільній концепції продуктивність праці — це розумова схильність людини до постійного пошуку удосконалення трудової діяльності з урахуванням мінливих соціально-економічних умов. У вузькій технічній концепції продуктивність праці – це відношення одержуваного результату (обсягу продукції) до ресурсів, що використовуються у процесі праці.

Управління продуктивністю — це процес, що передбачає стратегічне і оперативне планування, постійний контроль за ефективним впровадженням заходів по її підвищенню. Зростання продуктивності може бути обумовлено зростанням результату при незмінних витратах ресурсу чи їх зниженні; зниженням витрат при незмінному чи зростаючому результаті; одночасним зниженням результату і витрат при випереджаючому темпі зниження витрат.

Основними елементами в системі управління продуктивністю праці є управління якістю (процес забезпечення якості); планування (в процесі якого визначаються заходи для підвищення ефективності виробництва); вимірювання трудових витрат (процес оцінки їх економічності); бухгалтерський облік і фінансовий контроль (службами, які займаються оцінкою прибутку).

В системі управління продуктивністю праці на підприємстві поєднуються два напрямки — мотиваційний (стимулювання якості робочої сили, її участі в інноваційних процесах) і технічний (впровадження нової техніки і технологій).

На макро- та мезорівні продуктивність праці визначається з використанням показників валового національного продукту, валового внутрішнього продукту, чистого національного продукту, національного доходу в розрахунку на одного працюючого.

На рівні підприємства для визначення продуктивності праці використовуються показники виробітку та трудомісткості.

Виробіток розраховується як обсяг продукції, що виготовляється за одиницю часу; трудомісткість — як кількість робочого часу, який витрачається на виробництво одиниці продукції.

Трудомісткість, як обернений показник рівня продуктивності праці, характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). Визначають технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування, виробничу трудомісткість, трудомісткість управління та повну трудомісткість продукції.

Для виміру продуктивності праці використовують натуральний (умовно-натуральний), трудовий, вартісний (грошовий) метод, кожен з яких має свої особливості та відповідну сферу застосування.