Основні напрями електронної взаємодії держави та суспільства
Стрімкий розвиток інформаційних технологій та становлення інформаційного суспільства спонукає державні органи влади модернізувати відносини з громадянами, бізнесом та взаємодію між собою. В умовах впровадження електронного урядування електронний уряд виступає якєдина інфраструктура автоматизації міжвідомчої інформаційної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування між собою, з громадянами і суб’єктами господарювання.
Науковці у галузі державного управління виділяють три сектори, які формують сучасне суспільство, між якими має бутиналагоджена взаємодія:
– держава, що включає органи державної влади та органи місцевого самоврядування (органи влади), бюджетні установи та організації, засновані на законі чи в межах повноважень органів влади;
– бізнес, до якого належать система підприємств, господарських товариств та індивідуальних підприємців, які займаються діяльністю, пов’язаною з отриманням прибутку;
– громадянське суспільство, що включає громадські організації та рухи, створені за власною ініціативою засновників, незалежно від органів влади чи посадових осіб, без мети одержання прибутку та його перерозподілу між членами організації.
Ці три сектори можуть виконувати свої обов’язки перед суспільством тільки за умови позитивної взаємодії, тому при впровадженні електронного урядування існує потреба ефективного об’єднання їх зусиль. В умовах інформаційного суспільства з впровадженням в усі сфери життя інформаційно-комунікаційних технологій виникає нова форма їх взаємодії – електрона взаємодія.
Узагальнивши підходи дослідників проблем електронного урядування до визначення основних напрямків взаємовідносинрізних учасників в межах електронного урядування, можна зазначити, що електронний уряд складається з трьох основних сфер взаємовідносин, які називаються модулями електронного уряду та відображають стосунки взаємодії між суб’єктами суспільного життя у країні (рис. 2.1):
1. Уряд – уряду(G2G, government to government): електронна взаємодія органів влади між собою з метою надання електронних послуг одними органами влади іншим.
2. Уряд – бізнесу(G2B, government to business): електронна взаємодія органів влади з суб’єктами господарювання з метою надання останнім адміністративних та інших послуг, участі бізнесу у формування державної політики та виборчому процесі, оцінюванні та контролі діяльності органів влади.
3. Уряд – громадянам(G2С,government to citizens): електронна взаємодія органів влади з громадянами з метою надання громадянам послуг, участі громадян у формуванні державної політики та виборчому процесі, оцінюванні та контролі діяльності органів влади.
Рис. 2.1. Напрями електронної взаємодії держави та суспільства
G2G: уряд – уряду G2B: уряд – бізнесу
G2С: уряд – громадянам G2Е: уряд – державним службовцям
G2I: уряд – міжнародним організаціям та іншим державам
Таке виділення основних сфер взаємодії в електронному урядуванні є класичним. У деяких країнах окремо виділяють сфери: „Уряд – державним службовцям” (G2Е– government to employes), „Уряд – міжнародним організаціям та іншим державам” (G2I– government to international organizations).
У кожній з виділених сфер взаємовідносин в умовах електронної взаємодії здійснюється надання державних послуг в електронному вигляді. Електронна державна послуга визначається як нормативно закріплена послуга, яка надається державними органами громадянам, представникам бізнесу або іншим державним органам. Користувачами державних послуг є громадяни, представники бізнесу та державні службовці.
Одним з основних напрямів взаємодії, який зазнає модернізації під час впровадження електронного урядування, стає модуль „Уряд – уряду” (G2G), який включає міжвідомчі та внутрішньовідомчі відносини органів державної влади. Інформаційні потоки між різними урядовими відомствами різного рівня ієрархії характеризуються насиченістю та складністю. Підходи різних країн до підвищення ефективності міжурядових відносин пов’язані зі створенням безпаперового електронного документообігу та комп’ютерних інформаційних систем. Практично у кожній країні є створені інтегровані інформаційно-аналітичні системи, які призначені для організації міжвідомчої інформаційної взаємодії в електронному вигляді та забезпечення аналітичної підтримки прийняття рішень на основі використання сучасних математичних методів.
В Україні відповідно до Національної програми інформатизації здійснюється створення та впровадження в експлуатаціювідомчих інформаційно-аналітичних систем:
–органів державної статистики
–податкової адміністрації
–митної служби
–міністерств транспорту, праці й соціальної політики
–аграрної політики
–внутрішніх справ
–з питань надзвичайних ситуацій
–Вищого арбітражного суду
–та багатьох інших.
Однак надання адміністративних послуг, які передбачають міжвідомчу взаємодію або звернення громадян до декількох органів державної влади та органів місцевого самоврядування, пов’язане із значною втратою часувнаслідок відсутності взаємодіїміж відповідними відомчими інформаційними системами.
В умовах існування в органах державної влади значної кількості розрізнених інформаційних систем і ресурсів різного рівня одним з основних є завдання по створенню інтегрованої інформаційно-аналітичної системи органів державної влади й місцевого самоврядування, яка повинна базуватися на інформаційно-аналітичних системах міністерств і відомств, даючи максимальну можливість для спільного використання інформаційних ресурсів. Одним з основних стримуючи факторів у цьому напрямі єнедостатнє фінансування й як наслідок недостатня інформатизація обласних, міських, районних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Модуль „Уряд – громадянам” (G2С) містить ініціативи, призначені полегшити взаємодію населення з органами державного управління в електронному вигляді: продовження ліцензій і посвідчень, оплата податків, подача заяв тощо.Реформування цього напряму взаємовідносин спрямоване на досягнення основних вимог суспільства до держави – прозорість влади та доступність інформації.
У модулі „Уряд – громадянам” ставиться завдання поширення доступу до інформації, що виходить від державних органів та надання інформаційних, комунікаційних і транзакційних послуг громадянам. Зазначимо, що кількість, глибина та якість послуг, які надаються у сфері взаємовідносин „Уряд – громадянам”, мають суттєві відмінності на різних етапах розвитку електронного уряду.
1. Інформаційні послуги починають надаватися на першому рівні інтерактивності та передбачають надання інформації у сферах:
- повсякденне життя: інформація по роботі, домашньому господарстві, освіті, охороні здоров’я, культурі, транспорту, навколишньому середовищу тощо;
- органи державної влади та місцевого самоврядування: довідники державних органів, інформація щодо адміністративних процедур, державні та суспільні реєстри та бази даних;
- участь у політичному житті: закони, парламентські матеріали, політичні програми, консультативні документи, основна інформація про процеси прийняття рішень.
2. Комунікаційні послуги надаються, починаючи з другого та третього рівнів інтерактивності й передбачають надання послуг, які супроводжуються спілкуванням і обміном інформацією у сферах:
- повсякденне життя: дискусії з вирішення питань, що стосуються повсякденного життя людей;
- органи державної влади та місцевого самоврядування: контакт з органами влади в електронному вигляді;
- участь у політичному житті: обговорення при вирішенні політичних проблем, контакти з політиками у електронному вигляді.
2. Транзакційні послуги надаються на четвертому рівні інтерактивності та передбачають надання послуг, пов’язаних з виконанням послідовності операцій, які мають зміст тільки виконані повністю, у сферах:
- повсякденне життя: замовлення квитків, отримання інформації про курси валют тощо;
- органи державної влади та місцевого самоврядування: електронне заповнення обов’язкових форм;
- участь у політичному житті: референдуми, вибори, опитування суспільної думки.
Розвиток електронної взаємодії у секторі „Уряд – громадянам” дає можливість перейти на якісно новий рівень спілкуваннядержави і громадян, поліпшити їх обслуговування, залучити до життя держави широкі верстви населення та перейти до нових форм державного устрою.
У багатьох інформаційно розвинутих країнах уже доступні окремі послуги для населення через використання порталіворганів державної влади. Найбільш популярними серед послуг, що надаються в електронному вигляді, є такі: працевлаштування та пошук роботи; сплата податку з прибутку громадянами; послуги соціального забезпечення, повідомлення про зміну адреси, оформлення особистих та персональних документів, користування публічними бібліотеками, реєстрація у вищих навчальних закладах, реєстрація автомобілів, реєстрація народження та шлюбу, декларація для поліції, отримання дозволів на будівництво, медичні послуги.
Модуль „Уряд – бізнесу” (G2B) містить ініціативи, які призначені полегшити взаємодію суб’єктів господарювання у відкритій інформаційній системі, якою є економіка. Взаємодія у секторі „Уряд – бізнесу” здійснюється у двох напрямах: інформаційне забезпечення підприємництва та створення умов для електронної комерції.
Інформаційне забезпечення підприємництва та інших видів економічної діяльності має здійснюватись на основіпринципів, які відображають специфіку як економіки, так і відношень у сфері інформатизації:
– гарантії доступу громадян, державних і приватних підприємців до інформації, включеної до державного інформаційного ресурсу і необхідної для здійснення економної діяльності і управління;
– оперативність, повнота і достовірність інформації, яка надається організаціями, органами, громадянами до інформаційних систем, які акумулюють економічну інформацію;
– активна участь держави у формуванні і актуалізації інформаційних ресурсів, забезпечення відповідності цих ресурсів завданням економічного і соціального розвитку суспільства.
Активізація інформаційних економічних процесів та електронної взаємодії їх учасників потребує формування національної інформаційної інфраструктури ринку та розвитку електронної комерції.
Національна інформаційна інфраструктура ринку призначена для відображення економічної інформації, до якої відносяться дані про фінансову, грошово-кредитну діяльність, рух і використання власності, стан і тенденції розвитку ринку, про економічні механізми і важелі впливу на стан економіки в цілому, а також дані, які характеризують наслідки реалізації економічної політики держави і економічної діяльності в соціальному та еколого-природному середовищі.
Електронною комерцією за визначенням Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (UN-CITRAL) є укладання на міжнародних і внутрішніх ринках у електронній формі ряду підприємницьких угод типу: купівля-продаж, постачання, страхування, банківські угоди, перевезення вантажів та пасажирів, а також інших угод, пов’язаних із промисловим і діловим співробітництвом.
Під електронною комерцією на сьогодні розуміють надання товарів і послуг та укладання підприємницьких угод за допомогою електронних каналів зв’язку, Інтернету. При цьому в режимі „on-line” може забезпечуватися виконання таких функцій: надання інформації про товари та послуги; оформлення замовлення і видача рахунку; оплата та оброблення транзакцій. Вирізняють чотири основні групи суб’єктів електронної комерції: споживачі – фізичні особи; бізнесові організації; державні органи; фінансові установи, що забезпечують розрахунки між іншими суб’єктами електронної комерції.
У секторі взаємодії „Уряд – бізнесу” для надання в електронному вигляді ефективними є наступні послуги: сплата податків на додану вартість; реєстрація нових компаній; оформлення митних декларацій; надання відомостей про наявність вакантних робочих місць; надання різних видів економічної інформації (нормативна, довідкова, кон’юнктурна, стратегічна і тактична), необхідної для підтримки і розвитку економічних процесів у масштабі країни; продаж надлишкових товарів, закупівлі товарів і послуг.
Аналіз досвіду впровадження електронного урядування дозволяє виділити переваги, які при цьому отримує підприємництво:
– спрощення взаємодії із державними службовцями;
– зниження вартості доступу і скорочення часу спілкування із державними службовцями;
– зниження кількості адміністративних помилок;
– зниження розмірів сплати за одержання дозволів або ліцензій;
– підвищення якості документів;
– розвиток можливостей для ведення бізнесу.
Якщо розглядати взаємодію модулів електронного уряду в соціальному аспекті, прослідковується цілий комплексвзаємних впливів. Окремі компоненти доповнюють один одного та врівноважують вплив кожного з них на суспільство. Запровадження модуля „Уряд – уряду” спричиняє подальше відмежування державних структур від суспільства через замкнення всіх життєво важливих для спільноти функцій, відомостей і процесів у відокремленій мережі – з метою гарантувати інформаційну безпеку держави. При цьому послаблюються вертикальні зв’язки всередині структури, проте значно посилюються і розгалужуються горизонтальні зв’язки, керівні органи всіх рівнів утворюють окремий відокремлений континуум, „державу в державі”.
Ця тенденція врівноважується запровадженням наступного модуля – „Уряд – громадянам”. Його роль – навпаки, відкривати закриті структури, робити їх доступними для аналізу, контролю, коригування тощо. Відкритим для громадянина стає будь-яке відомство, будь-яка послуга чи інформація. Доступ є і до ресурсів закритої урядової мережі – обмежений. Персональні дані доступні лише їх „власникові” та, за відповідними ключами, кільком державним службам (медичній, соціальній, певна інформація – податковій тощо). Але громадяни як платники податку є не надто значущими учасниками бюджету.
Запровадження третього модуля врівноважує економічно систему електронного уряду, робить її доцільною. Адже модуль „Уряд – бізнесу” не лише спрощує здійснення стандартних процедур на зразок заповнення декларацій чи оформлення кредитів. Головна його функція – за рахунок спрощення, пришвидшення і автоматизації процесу заохочувати щонайбільше громадян створювати власний бізнес. Оскільки саме приватний капітал є рушійною силою розвитку країни, причому не лише економічного, але й соціального, культурного, технологічного, наукового розвитку, то саме модуль G2B електронного уряду запобігає виникненню стагнації у кожній з цих сфер життєдіяльності суспільства.
Всі модулі електронного уряду повинні бути побудовані на міцному фундаменті довіри, приватності, безпеки та технологічних інфраструктур з забезпеченням міжвідомчої взаємодії органів влади.
Електронна демократія
На вищих рівнях розвитку електронного урядування відбувається об’єднання електронного уряду та електронної демократії. Впровадження електронної демократії є продовженням розвитку загальної демократії як форми організації суспільства, що ґрунтується на визнанні народу джерелом влади, послідовному здійсненню принципу рівності та свободи людей, їх реальної участі в управлянні справами держави і суспільства.
Суть електронної демократії зводиться до використання інформаційно-комунікативних технологій з метою посилення демократичних процесів в умовах існування представницької демократії. Мета електронної демократії полягає у створенні фундаменту для участі громадськості у прийнятті державних рішень, здійсненні впливу на формування і реалізацію державної політики, вирішення питань місцевого значення, посилення прозорості та підзвітності органів влади громадянам.
Крім оптимізації механізмів публічного адміністрування за рахунок поступового впровадження модулів електронного уряду „Уряд – уряду”, „Уряд – бізнесу”, „Уряд – громадянам”, електронне урядування активізує формування електронної демократії. Комп’ютеризація, універсальний доступ до інформації з допомогою Інтернет, сучасні засоби комунікації, дистанційне навчання протягом усього життя та інші елементи інформаційного суспільства, впровадження яких сприяє розвитку електронного урядування, активізує соціальну позицію громадян, симулює їх до більш широкого використання своїх прав, участі у процесі створення та реалізації державної політики.
Електронна демократія є атрибутом захисту громадянами своїх інтересів і визначення форм співробітництва з державою за допомогою електронного урядування. Якщо модулі „Уряд – бізнесу”, „Уряд – громадянам” – це спосіб найбільш ефективної взаємодії уряду і суспільства, використання можливостей, які надає електронне урядування, то електронна демократія – інструмент формування цих можливостей. Через електронну демократію громадяни та представники бізнес структур визначають – які саме послуги, яким чином їх будуть надавати, встановлюють відповідальність у рамках взаємодії, формують образи держави і суспільства.
Поняття „електронна демократія” включає „електронне” визначення базових понять політичного процесу.
Електронний парламент – це використання ІКТ зібраннями вибраних представників (депутатами), а також політичними та публічними службовцями з метою активізації залучення громадян до законотворчої діяльності. Електронний парламент забезпечує кращу інформованість і здійснення комунікацій всіх учасників законотворчої діяльності, а також контакт парламентарів з громадянами і відноситься до законодавчих, дорадчих і дискусійних зібрань на міжнародному, державному, регіональному і місцевому рівнях, включаючи багато зацікавлених суб’єктів: парламентарів, політичних діячів та державних службовців, виборців (громадян) та представників засобів масової інформації.
Електронне законодавство – це використання ІКТ для коментування, обговорення, складання, структурування, форматування, виправлення, голосування та видання законів і нормативно-правових актів, прийнятих представницькими органами. Електронне законодавство робить законодавчі процедури більш прозорими, покращує зміст і розуміння законодавства, пропонує покращений доступ до нього, вдосконалюючи розуміння законів громадянами.
Електронне правосуддя – це використання ІКТ в юридичній сфері всіма зацікавленими сторонами з метою підвищення ефективності та якості державних служб, зокрема, для приватних осіб і підприємств. Воно включає в себе електронне спілкування та обмін даними, а також доступ до інформації судового характеру. Його головною метою є підвищення ефективності судової системи та якості правосуддя шляхом запровадження нових ІКТ та покращення доступу громадян до нього.
Електронне посередництво – це використання ІКТ з метою пошуку засобів вирішення спорів без фізичної присутності сторін, що сперечаються: посередниками можуть служити електронні інструменти.
Електронне середовище – це використання ІКТ задля аналізу й захисту оточуючого середовища, просторового планування та раціонального користування природними ресурсами. Використання ІКТ для впровадження або розширення участі громадськості вдосконалює демократичне управління в екологічній сфері.
Електронні вибори, електронні референдуми та електронні ініціативи є політичними виборами, референдумами та ініціативами, в яких на одному або декількох етапах для здійснення комунікацій використовуються електронні засоби.
Електронне голосування – це вибори або референдум, які передбачають використання електронних засобів як мінімум безпосередньо при проведенні голосування. Віддалене електроннеголосування прискорює процедури, допомагає здійснювати електронний моніторинг голосування та електронний облік голосів. Також воно полегшує участь для громадян, які мешкають на далеких відстанях, й осіб з особливими потребами.
Електронна консультація – це засіб збору поглядів визначених осіб або широкої громадськості з конкретного політичного питання без необхідності зобов’язувати їх діяти відповідно з його результатом. Існують різні форми електронних консультацій: формальні та неформальні, регульовані та нерегульовані державою. В процесі таких консультацій можуть залучатися та збиратися різні погляди громадян, при цьому передбачається інклюзивний простір для дискусії чи продовження дебатів, дозволяється здійснення прямого або опосередкованого впливу на прийняття рішень.
Електронні ініціативи дозволяють громадянам розробляти та висувати політичні пропозиції за допомогою засобів ІКТ.
Електронні звернення – це електронна доставка зауважень чи рекомендацій: громадяни, формуючи і підписуючи звернення, можуть приймати участь в обговоренні важливої суспільної теми в режимі on-line. Електронні звернення можуть мати різні форми, полегшують контакт громадян з органами державної влади й іншими демократичними інститутами.
Електронна агітація – це цілеспрямований вплив на переконання громадян за допомогою електронних засобів, а також їх безпосереднє залучення у виборчі та інші політичні кампанії, спрямовані на формування або реалізацію суспільної стратегії.
Електронний підрахунок голосів та електронне опитування дозволяють неформально здійснювати збір позицій певної сукупності громадян за допомогою електронних засобів по відношенню визначеного питання та набору можливих варіантів громадської реакції на нього.
Відповідно до проекту DEMOnet (2006 р.) в межах рамкової програми ЄС „Технології інформаційного суспільства” з метою формування стратегічних пріоритетів розвитку електронного урядування у 2009 році було узагальнено моделі електронної участі та сформульовано список, що включає наступні електронні інструменти:
– надання інформації;
– простий запит;
– запит, що вимагає підготовки експертного висновку;
– он-лайн консультації, коментарі: врахування думки всіх зацікавлених осіб;
– оцінка публічних проектів та громадська експертиза;
– включення до громадської ради;
– громадський контроль;
– створення груп електронної участі (e-community);
– проведення електронних кампаній, публічних акцій;
– слабо структуровані обговорення (e-deliberation);
– дискурс;
– вирішення конфліктних ситуацій он-лайн (e-mediation);
– міське планування і питання захисту навколишнього середовища;
– проведення електронних опитувань серед громадян.
Організація економічної співпраці та розвитку визначила три типи взаємодій в рамках електронної демократії:
– одностороннє інформування;
– двостороння інформаційна взаємодія, у якій громадяни мають змогу висловити свої думки з різних проблем, маючи зворотній зв’язок;
– взаємне партнерство, коли громадяни активно приймають участь в розробці і проведенні політики.
В залежності від конкретних потреб суб’єктів громадянського суспільства, рівня комп’ютерної компетентності використовуються різніінструменти електронної демократії. Найбільш часто використовуються:
- електронні консультації: веб-сервіси для отримання зворотного зв’язку з громадянами з питань політики та державна підтримка участі громадян у плануванні політики;
- електронні дискусії: форуми громадян та представників державних органів;
- веб-трансляції: передача через Інтернет записів засідань, які дозволяють людям дивитися і слухати такі події, як парламентські дебати або засідання колегіальних органів.
Використовуються і інші інструменти електронної демократії: електронні скарги, електронні опитування, електронні громадські компанії, електронні звернення, електронна ініціатива, електронні наради.
Процес становленняелектронної демократії має декілька основних етапів:
1. Електронне охоплення, основою якого є електронне інформування, яке виступає передумовою зміцнення стосунків між владою та громадянами, має однобічний характер, тому що інформація надходить в режимі он-лайн від державних органів до громадян.
2. Електронне включення поділяється на: електронне консультування – уряд в режимі он-лайн звертається до громадян з метою отримання їхньої думки щодо вироблення відповідної державної політики чи обговорення прийнятих урядових рішень; електронна участь –активна участь громадян на основі підтримки зворотного зв’язку за допомогою сучасних інформаційно-комунікативних технологій у процесі прийняття рішень і виробленні державної політики.
3. Електронне партнерство – наступний етап поглиблення взаємодії громадян з державною владою, де відповідальність за прийняття рішень покладається на обидві сторони, передбачає внесок кожного у розвиток громадянського суспільства. Основна передумова – взаємна довіра.
Проаналізувавши основні етапи становлення електронної демократії можна відмітити, що Україна перебуває на початковому етапірозвитку електронної демократії – електронне охоплення. Більшість органів державної влади мають власні веб-сторінки, на яких розміщують інформацію про свою діяльність, структуру, оприлюднюють офіційні документи, а також проводять засідання в режимі он-лайн тощо. Окрім цього, простежуються елементи електронного включення.
Відбувається отримання в електронному вигляді звернень громадян, інформаційних запитів, скарг, пропозицій. Деякі органи державної влади проводять он-лайн опитування громадської думки. Проте, часто ці опитування носять формальний характер та їх результати не беруть до уваги. Не завжди реагують на електронні звернення і пропозиції громадян, тому що на законодавчому рівні ці положення не закріплені.
Одним з найпотужніших інструментів взаємодії між державою та громадянським суспільством є консультації. На сьогоднішній день більшість органів влади, проводячи консультації із громадськістю по соціально значущим питанням, усе частіше використовують Інтернет-ресурси, зокрема власні веб-сайти. Це досить важливий механізм, який має бути пріоритетним у роботі органів влади з громадською думкою. У зв’язку із цим, актуальним є завдання подальшого розвитку інтерактивних схем взаємодії органів влади, бізнесу та громадян у системі електронного урядування.
У країнах Європейського Союзу, Канаді, Австралії, Новій Зеландії традиційна практика консультацій шляхом оприлюднення проектів регуляторних актів була ефективно поширена на віртуальне середовище у формі електронної взаємодії державних органів і громадськості. В США обов’язок проведення обговорень проектів регуляторних актів закріплений на законодавчому рівні в Законі про адміністративну процедуру, який однак залишає на розсуд державних інституцій визначитись з формами спілкування з громадськістю (за звичай, надається певний час для надсилання коментарів на проекти рішень).
Уряд Великобританії окреслив свою стратегію широкого залучення громадськості до формування політики та участі в демократичних процесах. Стратегія уряду щодо електронної участі спрямовується на пошук шляхів, завдяки яким новітні ІКТ можуть використовуватись в демократичному процесі для підтримання зв’язку політиків з громадськістю між виборами. Організація електронних консультацій урядом США має більш розгалужену структуру та практичну спрямованість на процес управління. Американський урядовий портал функціонально дозволяє брати участь в консультаціях у відповідних розділах, що стосуються регуляторної діяльності та розгляду звернень громадян.
Аналіз світової практики впровадження електронної демократії як нової форми демократичних процедур дозволяє виділити такі їїпереваги:
- істотне зниження витрат на здійснення демократичних процедур;
- зниження витрат на інтерактивні форми взаємодії з громадянами, що дозволяє органам державної влади більш повно враховувати думки різних соціальних груп при прийнятті рішень;
- залучення громадян до прийняття рішень на більш ранніх стадіях і в більш тісній формі;
- залучення суспільних груп громадян з обмеженими можливостями, яким складно забезпечувати свої громадські права за „традиційними„ формами демократичної участі.
Формування електронної демократії є необхідною складовою впровадження електронного урядування в умовах існування демократичного суспільства та правової держави, оскільки дає поштовх громадянам і компаніям для використання можливостей інформаційно-комунікаційних технологій на державному рівні. Електронна демократія має значний потенціал у сфері побудови громадянського суспільства, спроможна посилити соціальну інтеграцію та соціальну згуртованість, сприяючи тим самим зміцненню суспільної стабільності.